Автор: Пользователь скрыл имя, 17 Апреля 2012 в 12:01, доклад
Відомий вчений в сфері управління П. Друккер, підкреслив, що результативність являється наслідком того, що “робляться потрібні і правильні речі”. А ефективність являється наслідком того, що “ці речі створюються правильно”. Планування в цьому випадку виконує велику роль, вирішуючи питання про те, якими повинні бути цілі організації, що повинна робити організація і як це робити. Саме за допомогою планування керівництво підприємства прагне встановити основні напрями для прийняття рішень, які забезпечать цей процес як єдине ціле.
Планування як функція управління підприємством
"Майже будь-яку роботу, щоб її взагалі зробити,
треба спланувати, принаймні неформально, на кілька хвилин наперед", - Денісон.
Управління являє собою ціленаправлену координацію суспільного виробництва. Це є управління машинами, механізмами і т. п. При цьому здійснюється і управління людьми та їх відносинами, які виникають в процесі виробництва.
В ринкових умовах для того, щоб вижити та досягти своїх цілей, організація, планування, мотивація і контроль, які необхідні для формування і досягнення цілей, повинні бути як результативними, так і ефективними.
Для початку хотілоя б розглянути походження терміну «планування». Саме поняття "управляти" означає "дивитися вперед", що дає певне уявлення про те, якої ваги надають плануванню у світі бізнесу.; і це дійсно правда. Навіть якщо передбачення і не є всім менеджментом, воно складає його важливу частину, - зазначив ще в 1916 р. Файоль.
Відомий вчений в сфері управління П. Друккер, підкреслив, що результативність являється наслідком того, що “робляться потрібні і правильні речі”. А ефективність являється наслідком того, що “ці речі створюються правильно”. Планування в цьому випадку виконує велику роль, вирішуючи питання про те, якими повинні бути цілі організації, що повинна робити організація і як це робити. Саме за допомогою планування керівництво підприємства прагне встановити основні напрями для прийняття рішень, які забезпечать цей процес як єдине ціле.
Таким чином, сутність планування, як функції управління підприємством, полягає в обґрунтуванні цілей і шляхів їх досягнення на основі виявлення комплексу завдань і робіт, а також визначення ефективних методів, способів і ресурсів всіх видів, необхідних для виконання цих завдань та встановлення їх взаємозв’язку. Планування є основною ланкою та організаційним початком всього процесу реалізації цілей підприємства.
Розглядаючи планування у вузькому розумінні, його можна визначити як систематизовану підготовку рішень. Планування, з цієї точки зору, означає системну підготовку до формування майбутнього стану підприємств. Головний сенс планування полягає у підвищенні ефективності діяльності підприємства шляхом цільової орієнтації та координації всіх процесів, виявлення ризиків і зниження їх рівня, підвищення гнучкості й адаптованості до змін.
Планування розпочинається із розробки загальних цілей, далі визначаються конкретні, деталізовані цілі на заданий період, визначаються шляхи та засоби їх досягнення, і нарешті, здійснюється контроль за досягненням поставлених цілей. При цьому планування, передбачаючи майбутнє, завжди ґрунтується на визначених гіпотезах стану оточуючого середовища.
Оскільки на будь-якому підприємстві планування базується на неповних даних, навіть якщо на ньому чітко налагоджена система бухгалтерського і статистичного обліку, існує проблема в тому, що деякі аспекти функціонування економічної системи не піддаються оцінці, а залежать від зовнішнього середовища, яке характеризується швидкою мінливістю. В західній економіці ця мінливість пояснюється в першу чергу високою насиченістю споживчого попиту, його індивідуальним і швидкозмінним характером.
Вимоги зі сторони попиту диктують зрушення інших факторів зовнішнього середовища: технологій, комунікацій, соціальних відносин тощо. Показники ринку являються вихідними для складання плану підприємства. Тому при прийнятті рішень потрібно опиратись на постійне поновлення даних про зовнішнє середовище, їх аналіз, пошук нових стратегій і підходів. Оскільки прийняття рішень може здійснюватися за невизначеності умов, тобто враховувати декілька гіпотез зміни навколишнього середовища, коли може бути задана ймовірність тієї чи іншої ситуації, то рішення можуть бути прийняті з ризиком.
Також важливо знати, що зміст процесу планування полягає у пошуку відповідей на три ключових питання:
Щодо доцільності планування то Генрі Мінцберг, у своїй праці «Зліт і падіння стратегічного планування» (1994 р.) сказав так: "Планування ніколи не було "єдиним і найкращим способом". Проте у вигляді стратегічного програмування інколи воно може бути корисним. Воно дійсно відіграє важливу роль в організаціях, так само, як плани й планувальники, якщо потрапляють у доречний контекст. Забагато планування спроможне призвести до хаосу, але туди ж веде й замала кількість (причому цей шлях коротший)" .
Планування спирається на певні закономірності, що одержали назву принципів планування. А. Файоль визначив чотири основні принципи планування, назвавши їх загальними рисами ефективної програми дій. Це — єдність, безперервність, гнучкість і точність . Значно пізніше Р. Акофф обґрунтував ще один ключовий принцип планування — принцип участі.
Принцип єдності (системності) передбачає, що планування в економічній організації повинно мати системний характер.
Даний принцип означає підтримування безперебійності планової перспективи, взаємоузгодження довго-, середньо- та короткострокових планів, тобто процес планування на підприємствах має здійснюватись постійно в межах установленого циклу; розроблені плани мають постійно змінювати один одного.
Принцип взаємозв’язаний з принципом безперервності і полягає в наданні планам і процесові планування здатності змінювати свій напрям у зв’язку з виникненням непередбачених обставин.
Принцип означає, що кожен план слід складати з таким ступенем точності, який тільки може бути сумісним з рівнем нестабільності функціонування підприємства. Тобто плани мають бути конкретизовані й деталізовані до такої міри, яку дозволяють зовнішні і внутрішні умови діяльності підприємства.
Принцип реалізує одну з головних аксіом планування: «План має складати той, хто його виконуватиме». Принцип участі означає, що кожен член економічної організації стає учасником планової діяльності незалежно від посади і виконуваних ним функцій. Реалізація принципу участі забезпечує значний ефект. По-перше, кожен з учасників організації починає глибше розуміти і знати різні сторони її життя. По-друге, особиста участь членів організації, у тому числі рядових працівників, у процесі планування сприяє тому, що плани організації стають особистими планами працівників, а участь у досягненні цілей організації дає можливість задовольняти їхні власні потреби. У кожного з працівників з’являються нові, більш виразні мотиви до ефективної праці. Принцип участі тісно пов’язаний з переходом від централізованої до децентралізованої системи управління.
Принцип забезпечує необхідну і достатню кількісну відповідність між взаємозв’язаними розділами та показниками плану. Головним її виявом є відповідність між потребами в ресурсах та їх наявністю.
Притча: Три твої помилки
Одного разу учень запитав Учителя:
- Учитель, у мене є кілька підлеглих мені продавців, і один із них постійно сперечається зі мною. Він часто говорить у відповідь на мої вказівки щось зробити, що це не його робота. Мені здається, що мій авторитет як керівника сильно страждає від цього.
- Страждає, - кивнув головою Вчитель, - сильно страждає, ти правий.
Учень помовчав хвилину, а потім знову звернувся до Вчителя:
- Ти більше нічого не скажеш?
- А хіба ти про щось запитав? - здивувався Вчитель.
Учень почервонів і продовжив:
- Учитель, що мені робити з цим працівником?
- А що ти можеш із ним зробити?
- Я можу його покарати, я можу його навіть звільнити!
- Дуже добре, а тепер скажи, звідки він узявся, такий нехороший працівник?
- Я найняв його два місяці тому, - відповів учень, - але на співбесіді він...
- Зачекай, - сказав Учитель, - так це, виходить, ти винуватий, а не він! Давай подумаємо, як тебе покарати!
- Але чому?! - оторопів учень.
- Дивися: ти найняв його, виходить, ти помилився в перший раз. Ти або не пояснив йому, що входить до його обов'язків, оскільки він відмовляється щось робити, або ти вимагаєш, щоб він робив щось, що дійсно не входить в його обов'язки, - це твоя друга помилка. І ти дотепер не вирішив цю проблему - третя. Хіба не досить? Іди, - Учитель показав на двері. - Вирішиш проблему, тоді повернешся.
Коли знайшли в записах учнів Школи свідчення того, що цей учень повернувся в Школу тільки через три роки. І коли Вчитель запитав його: «Де ти був так довго?» - він відповів: «Учитель, після тієї розмови я зрозумів, скільки в моєму підприємстві важливих проблем і серйозних помилок! Я став їх виправляти одну за іншою. Тепер я директор цієї фірми. У нас дійсно все дуже добре й мені не соромно тепер стояти перед тобою».
Автор притчі: Тадао Ямагучі, книга "Путь торговли" (рос.)
Информация о работе Планування як функція управління підприємством