Інформація як товар: особливості використання на інформаційному ринку України

       Міністерство  освіти і науки України

       Київський національний університет культури і мистецтв

       Інститут  державного управління 
 
 
 
 
 

             КУРСОВА РОБОТА

       з дисципліни: Інформаційний менеджмент

       на  тему:          Інформація як товар: особливості використання на  

                                     інформаційному ринку України 

                                          Виконала:

                                          студентка ІV курсу

                                          група ДМ-96

                                          спеціальність: Документознавство 

                                          та інформаційна діяльність 
 
 
 

Київ, 2009р.

       РОЗДІЛ І

      1.1. Закон України  про інформацію

      Середовище  в якому створюється інформація, дуже відрізняється від індустріального, яке будується на матеріальних ресурсах. Інформація функціонує в різних формах — від потоків даних, що мають короткострокове значення, до даних довгострокових, накопичених за роки досліджень, які зберігаються в бібліотеках, архівах, у пам’яті комп’ютерів або фахівців.

      Закон України „Про інформацію” встановлює загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплює право особи  на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації. Інформаційна діяльність – це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави. З метою задоволення цих потреб органи державної влади та органи місцевого і регіонального самоврядування створюють інформаційні служби, системи, мережі, бази і банки даних. Порядок їх створення, структура, права та обов’язки визначаються Кабінетом Міністрів України або іншими органами державної влади, а також органами місцевого і регіонального самоврядування.

      Основними напрямами iнформацiйної дiяльностi є: полiтичний, економiчний, соцiальний, духовний, екологiчний, науково-технiчний, мiжнародний тощо.

      Держава зобов'язана постiйно дбати про  своєчасне створення, належне функцiонування i розвиток iнформацiйних систем, мереж, банкiв i баз даних у всiх напрямах iнформацiйної дiяльностi.

      Держава гарантує свободу iнформацiйної дiяльностi в цих напрямах всiм громадянам та юридичним особам в межах їх прав i свобод, функцiй i повноважень.

      Для забезпечення успiшного функцiонування i розвитку нацiональних систем iнформацiї в Українi здiйснюються пошуковi фундаментальнi та прикладнi науковi дослiдження в галузi iнформацiйної дiяльностi.

      З цiєю метою створюються науковi установи, науково-виробничi пiдроздiли, об'єднання, асоцiацiї, центри нових iнформацiйних технологiй та iншi формування, в тому числi за участю зарубiжних партнерiв.

      Фiнансування пошукових i фундаментальних наукових дослiджень, наукових програм, проектiв  державного значення у науково-дослiдних установах i навчальних закладах здiйснюється  за рахунок бюджетних асигнувань, власних коштiв та коштiв замовникiв.

      Фiнансування прикладних дослiджень, розробок здiйснюється, як правило, на договiрнiй або контрактовiй  основi, а їх результати можуть бути об'єктом товарних вiдносин.

      Відповідно  до ст. 39 Закону України «Про інформацію» Iнформацiйна продукцiя та iнформацiйнi послуги громадян i юридичних осiб, якi займаються iнформацiйною дiяльнiстю, можуть бути об'єктами товарних вiдносин, що регулюються чинним цивiльним та iншим законодавством.

      Цiни i цiноутворення на iнформацiйну продукцiю та iнформацiйнi послуги встановлюються договорами, за винятком випадкiв, передбачених Законом.   [ЗУ «Про інформацію]

      В сучасних умовах інформація стає товаром. Її особливостями є те, що вона є  благом нематеріальним та не зводиться до свого матеріального носія, підлягає моральному старінню та необмеженому тиражуванню, поширенню, має різноманітні форми фіксації. [Стефанчук] 

      1.2. Зовнішня інформація

1. Ринкова інформація – це величезна і складна область, ринкова інформація зараз по праву є основним товаром для усіх суб’єктів та об’єктів господарювання, починаючи від рекламних агентств і закінчуючи банками (а також для спеціалізованих компаній, що займаються ринковими дослідженнями), що конкурують за право надати інформацію фірмам. Ринкова інформація може бути дуже різної — від конкретної (як, наприклад, аналіз структури магазинів у вузькому сегменті роздрібного ринку) до самої загальної (як аналіз тенденцій на світовому ринку якого-небудь товару). Від ринкової інформації залежать розробки компаніями нових продуктів, маркетингове планування, планування комунікацій і реклами, рішення про експорт, а також загальні стратегічні рішення. Природа ринкової інформації міняється в залежності від мети і від того, якої компанії призначена ця інформація; категорії, по яких звичайно шукається інформація, включають розмір і ріст ринку, купівельну спроможність, звички, попит і поводження споживачів, ринкову частку й інформацію про конкурентів.
2. Інформація про конкурентів. її іноді розглядають як частина ринкової інформації, але вона по праву заслуговує окремого розгляду, оскільки може впливати на прийняття стратегічних рішень, навіть якщо ринкові умови не враховуються безпосередньо. Компанії можуть, наприклад, зацікавитися, де конкуренти знаходять джерела сировини і фахівців, для того щоб брати участь у конкурентній боротьбі за ці чи джерела зберегти вже наявні. Відомо, що точну інформацію про конкурентів одержати важко, і ця область удостоїлася пильної уваги завдяки таким неетичним діям деяких компаній, як промислове шпигунство.
3. Макроекономічна і геополітична інформація. Хоча інформація цього виду рідко прямо впливає на компанії, вона може зіграти вирішальну роль при розробці довгострокової стратегії. Наприклад, інформація про розробки в Китаї допомогла компаніям вирішити, виходити на китайський ринок чи ні; примітний той факт, що перші іноземні компанії, що вийшли на китайський ринок, мали кращими і найбільш достовірні джерела інформації про політичні й економічні зміни в Китаї.
4. Інформація про постачальників. Цю інформацію часто випустять з уваги, але вона грає не останню роль і при розробці нових продуктів, і при

розрахунку практичних результатів. Інформація про постачальників звичайно концентрується на таких аспектах, як витрати, надійність, якість і час доставки.

5. Зовнішня фінансова інформація. Компаніям, особливо великим зі складною структурою інвестицій і (чи) зі складною фінансовою структурою, потрібно різноманітна інформація з таких питань, як, наприклад, валютні курси, динаміка курсів акцій, рух на ринку капіталу і т.д. В останні роки на цих ринках спостерігаються тенденції до переходу у віртуальний простір і наданню інформації в режимі реального часу. Основна складність для компаній і менеджерів, що займаються збором інформації, — структурувати керування інформацією, щоб можна було збирати, асимілювати й аналізувати дуже великі і надзвичайно швидкі інформаційні потоки.
6. Інформація про регулювання й оподатковування. Компаніям потрібна інформація про умови регулювання, цілком ймовірно, тільки для дотримання правових норм, а не по якихось інших розуміннях. Оцінка умов регулювання теж потрібна задача, що передує прийняттю будь-якого рішення про вихід на іноземні ринки. Інформація про податкові системи важлива не тільки для дотримання правових норм, але і для визначення ефективного з погляду податкових виплат способу ведення операцій. Наприклад, можуть бути якісь податкові стимули до розміщення виробництва в одній країні, а не в іншій, де планується введення більш високих податків.

1.3. Внутрішня інформація

      Інформація про виробництво. Це приклад цілком внутрішнього стосовно фірми виду інформації. Компаніям-виробникам потрібна інформація про такі речі, як ефективність виробництва і продуктивність, витрати, відходи виробництва і якість. Інформація про виробництво важлива для фінансового планування, але багато компаній також спираються на неї і при маркетинговому плануванні; їм важливо знати, чи здатне виробництво поставляти продукцію визначеної якості в обсязі, достатньому для виконання службами маркетингу і збуту своїх зобов'язань перед споживачами.

      Інформація про трудові ресурси. На сьогоднішній день це "сіра зона" у керуванні інформацією; хоча багато фірм налагодили складну систему одержання інформації про ринок, конкурентів і виробництво, лише деякі мають схожу по складності систему для одержання інформації про трудові ресурси. Інформація про трудові ресурси звичайно сфальцьована на таких моментах, як навчання персоналу і рівень кваліфікації, моральний стан персоналу і витрати на забезпечення кадрами. У досить досвідчених фірмах спостерігається тенденція збирати інформацію про особисте життя працівників. Така система найбільш поширена в США, але зустрічається й в інших країнах; фірми намагаються одержати якнайбільше інформації про характери співробітників, зовнішніх інтересах, сімейному житті, для того щоб краще задовольняти потреби працівників і підвищувати їхній моральний стан. Деякі японські фірми сприймають цей вид інформації як природну частину корпоративної програми соціального забезпечення для працівників і їхніх родин. Однак в інших країнах співробітники іноді сприймають збір такої інформації як вторгнення в їхнє приватне життя.

     Внутрішня фінансова інформація. Ця категорія інформації описуєте, що звичайно називають "показниками". Вона включає основну інформацію з бухгалтерського балансу про прибуток і витрати, про майно і зобов'язання, а також великий спектр фінансових показників, таких як коефіцієнт Р/Е (відношення ринкової ціни акції до доходу по ній), відношення заробітної плати до валової виручки, показники продуктивності і т.д. Така інформація звичайно дає вихідну картину фінансового благополуччя і рентабельності компанії.