Міжнародна торгівля і торговельна політика країни: співвідношення протекціонізму та лібералізму

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  Авіаційний Університет

Інститут  міжнародних відносин

Кафедра міжнародних відносин та бізнесу 
 
 
 
 

Реферат

на  тему: «Міжнародна  торгівля і торговельна  політика країни: співвідношення протекціонізму та лібералізму.» 
 
 
 

Підготувала:

студентка МБ 404

Любарцева Крістіна  

Перевірила:

Антоненко К.В. 
 
 
 
 
 

      Київ, 2012р.

 

      План

      Вступ

1. Сутність та цілі протекціонізму та лібералізму.
2. Історичний генезис протекціонізму і лібералізму.
3. Протекціонізм і лібералізм як форми прояву процесу глобалізації економіки.

Висновки

Список  використаної літератури 

 

      Вступ

      Починаючи з кінця минулого століття в Україні  розгортаються процеси, які визначатимуть  її найближче майбутнє. Вони обумовлені як внутрішніми для країни моментами, пов’язаними з економіко-правовими  і суспільно-політичними змінами  – лібералізацією, приватизацією, дереґулюванням, так і екзогенними детермінантами – глобалізацією політичної, економічної, інформаційної, культурної та інших сфер життєдіяльності. Природно, зовнішньоекономічна політика складається під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх чинників. В той же час зовнішні обставини створюють середовище, в якому ефективність зовнішньоекономічної політики, що задається внутрішньою економічною ситуацією, піддається модифікації з урахуванням загальносвітових тенденцій і співвідношення сил.

      Дослідження глибинних процесів глобалізації економіки  є важливим для розуміння тенденцій  і напрямів розвитку національних економік, створення їх власної економічної  стратегії і формування адекватної політики. До таких процесів в сучасних умовах відносяться тенденція до лібералізації міжнародної торгівлі і одночасно з цим ускладнення  й різноманітність форм протекціоністської зовнішньоекономічної політики держав, поява так званого неопротекціонізму в світовій економіці, що глобалізується, який все частіше використовується країнами не лише з метою реалізації зовнішньоекономічних пріоритетів, але й для вирішення економічних і соціальних проблем, що мають суто внутрішнє походження.

      В цілому дилема вибору між протекціонізмом  і лібералізмом традиційно посідає  одне з центральних місць в  теорії і практиці міжнародної торгівлі. Сучасний інтерес до цієї проблеми актуалізувався у зв’язку із здійсненням  системної трансформації економіки  України і необхідністю її інтеграції в систему світового господарства, що стимулювало дослідження всієї  системи економічних відносин, що складаються з приводу функціонування зовнішньоекономічного сектора  економіки. Більшість фахівців обмежується емпіричним пізнанням видимих тенденцій, пов’язаних з лібералізацією міжнародної торгівлі, поступовим скороченням загальноприйнятого рівня тарифних обмежень унаслідок домовленостей останніх раундів Світової організації торгівлі, підвищенням національної відкритості в процесі глобалізації економіки. Тому найпопулярнішою в теорії і практиці, особливо в перші роки соціально-економічних перетворень в Україні, виявилася доктрина ліберального напряму економічної політики з упором на максимальне прискорення відкриття національної економіки. Однак самі по собі такі дослідження не можуть забезпечити глибину пізнання закономірностей функціонування зовнішньоекономічного сектора, оскільки не дозволяють побачити його внутрішню природу і взаємозв’язок з іншими секторами економіки. Все вищевикладене диктує необхідність концептуального підходу, який визначав би фундаментальні принципи формування зовнішньоекономічної політики.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Сутність  та цілі протекціонізму та лібералізму.

 Зовнішньоекономічна політика держави

 Зовнішньоекономічна політика - це політика держави, що проводиться з метою врегулювання платіжного балансу завдяки торговельній політиці, яка здійснюється у двох формах: протекціонізму та лібералізму.

 Торговельна політика - це державна політика, яка впливає на обсяги зовнішньої торгівлі через податки, субсидії та обмеження на експорт та імпорт.

 Протекціонізм (лат. protertionis - заступництво, захист) спрямований на стимулювання національної економіки, означає політику захисту вітчизняного виробника від іноземних конкурентів.

 Мета  політики протекціонізму:

 o Захист вітчизняного виробника. Інструментами є:

 - митні тарифи - визначають розмір державних зборів (мита) з товарів при перетині кордонів країни;

 - нетарифні бар'єри: ліцензування (держава надає ліцензії на імпорт чи експорт і водночас забороняє неліцензовану торгівлю), квотування (встановлення квот на ввезення чи вивезення товарів у кількісному або вартісному вираженні), ембарго (заборона державою ввезення до якої-небудь країни, вивезення із якої-небудь країни товарів);

 - правові й адміністративні бар'єри: технічні та санітарні стандарти, сертифікація, встановлення норм безпеки тощо.

 o Стимулювання експорту. Інструментами є:

 - надання пільгових кредитів;

 - податкові пільги;

 - субсидії.

 Позитивні наслідки протекціонізму:

 - урівноважується торговельний баланс;

 - захищає від демпінгу (демпінг - штучне зниження цін на товари і послуги на зовнішніх ринках для їх завоювання та усунення конкурентів);

 - від експортерів з дешевою робочою силою;

 - захищає молоді галузі;

 - стимулює зростання виробництва;

 - збільшує зайнятість;

 - збільшує доходи державного бюджету;

 - забезпечує економічну безпеку країни.

 Негативні наслідки протекціонізму:

 - не  використовуються переваги міжнародного ринку праці;

 - виробництво відстає від НТП;

 - зростають ціни;

 - зменшується вибір товарів;

 - зменшується конкуренція та збільшується монополія;

 - знижується підприємницька ініціатива;

 - скорочується експорт і погіршується платіжний баланс. Лібералізм (лат. liberalis- вільний) - вільна торгівля, означає відкриту зовнішньоторговельну політику без торговельних бар'єрів. Проводиться в країнах ЄС - безмитна торгівля між країнами. 

 Позитивні наслідки лібералізму:

 - стимулює конкуренцію;

 - зменшує монополізм національних фірм;

 - знижує витрати виробництва;

 - збільшує вибір споживача. 

 Негативні наслідки лібералізму:

 - країна не захищена від демпінгу;

 - країна наповнюється товарами, які нав'язують споживачам;

 - здійснюється збут неякісних або застарілих товарів. 
 
 
 

2. Історичний  генезис протекціонізму і лібералізму.

      Співвідношення  протекціонізму і лібералізму має  дуже тривалу історію в загальній  історії міжнародної торгівлі, оскільки проблема економічної залежності, незалежності і взаємозалежності країн супроводжує  всю економічну історію цивілізацій. Незважаючи на те що протекціонізм  і лібералізм є по суті протилежними полюсами в загальній системі  сучасної міжнародної торгової політики, історично періоди посилення  ролі протекціонізму чергувалися з  періодами лібералізації і переважання  політики фритредерства, що відображало  загальну економічну ситуацію у світовій економіці в цілому і в економіці  окремих держав, проходження ними відповідних фаз економічного циклу  і переважання інтересів тих  або інших соціальних груп.

      Міжнародна  практика свідчить, що при періодичному погіршенні загальногосподарської  кон’юнктури у країнах з ринковою економікою в їх торговій політиці не можна виключати прийняття  в егоїстичних інтересах національної економіки або окремих вітчизняних  компаній недостатньо виправданих  протекціоністських заходів, причому  у великому обсязі, у різноманітних  формах, з дискримінаційною спрямованістю  і навіть усупереч укладеним на найвищому  рівні міжнародним багатостороннім  угодам. Іншими словами, у період погіршення кон’юнктури можна чекати масового порушення раніше погоджених правил міжнародної торгівлі, які передбачають обмеження застосування протекціоністських заходів, що завдають збитку багатьом її учасникам, особливо слабкішим в  економічних відносинах.

      Аналіз  ґенезису та історичної динаміки протекціонізму в міжнародній торгівлі дозволяє зробити висновок про те, що інтенсивність протекціоністської політики має яскраво виражений циклічний характер, причому можна виділити як “великі, так і “малі” хвилі. “Велика хвиля” виявляється в тому, що найбільша інтенсивність державного протекціонізму спостерігається в початковий період прискореного розвитку країни, яка ставить перед собою мету посісти гідне місце в лідируючій групі, а також у пізній період свого розвитку, що характеризується помітним зниженням (“загасанням”) темпів економічного зростання, тобто у міру втрати конкурентних переваг і лідируючого становища країни у світовій економіці, при появі стійкої тенденції до відставання від країн-“переслідувачів”, що найбільш динамічно розвиваються. Так, наприклад, за період з 1985 по 2010 рік застосування нетарифних бар’єрів розвиненими країнами щодо імпорту з інших держав збільшилося на 23% у США,  на 21,3% – у Канаді, на 18,3% – у країнах Європейського Союзу і скоротилося лише у Японії на 1,4%. Із другої половини ХХ ст. крім цієї “великої хвилі” спостерігаються більш специфічні і відносно короткочасні коливання в інтенсивності протекціоністської політики (“малі хвилі”), що пов’язані з періодами економічних криз. Протекціонізм стає інструментом антикризової, антициклічної політики.

     Лібералізм у зовнішньоторговельній політиці є наслідком ефективності внутрішньої економічної політики держави, а не її причиною, результатом успішності застосування протекціоністських заходів у зовнішньоторговельній політиці, а не принциповою альтернативою протекціонізму. Лібералізм у зовнішній торгівлі виступає як свого роду інобуття протекціонізму у відповідній соціально-економічній ситуації.

     Аналізуючи співвідношення протекціонізму і лібералізму у трактуванні сучасних дослідників з науково-теоретичної і практичної точки зору,можна зробити висновок, що традиційне розуміння протекціонізму і лібералізму об’єднує одна й та сама конструкція за схемою: суб’єкт - об’єкт - дія - засоби дії - мета. Відмінність між протекціонізмом і лібералізмом має функціональний характер і може бути зведена до організаційно-технічної сторони справи. Протекціонізм і лібералізм розглядаються і в теорії, і на практиці як протилежності на підставі емпіричних даних відповідно до функціональних відмінностей. Приватні інтереси різних суб’єктів, виявлені, усвідомлені і зведені в ранг національних інтересів, створюють єдність протекціонізму і лібералізму, що додає їм соціальної значущості.

     Протекціонізм є напрямом зовнішньоторговельної  політики, здійснюваної на основі акцентованого державного втручання в господарські процеси і націленої, як правило, на захист національного виробництва на внутрішньому ринку шляхом використання митних тарифів і нетарифних методів регулювання, а також забезпечення збуту національних товарів на ринках інших країн, створення кращих умов для вітчизняних виробників у конкурентній боротьбі зі світовими експортерами. Конкретні протекціоністські форми реалізуються на національному рівні шляхом підписання двох- і багатобічних угод, охоплюють режим регулювання імпортної і експортної діяльності, контроль за передачею передової технології, правила митного контролю, а також податкове, кредитне і валютне регулювання, інвестиційний режим тощо. Крайнім проявом протекціонізму є автаркія – політика відособлення економіки країни від світової економіки з метою створення замкнутого національного господарства, що функціонує на принципах самозабезпечення.

     Лібералізм  означає напрям зовнішньоторговельної  політики, що передбачає мінімальне втручання  держави в зовнішньоекономічну  діяльність, здійснюваної переважно  на основі механізму ринкового саморегулювання, поступового скасування різного роду обмежень на шляху ввезення і вивозу товарів, послуг і факторів виробництва, не прибігаючи при цьому в цілях заохочення торгівлі до надання національним експортерам різних пільг і привілеїв як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках. Крайнім проявом лібералізму є “вільна торгівля” як така, як абсолютне невтручання держави у підприємницьку діяльність.