Мері Паркер Фоллет

Мері Паркер Фоллет

Мері Паркер Фоллетт народилася 1868 р., в містечку Квінсі (Массачусетс). Вона навчалася у Тоєрській академії в містечку Брейнтрі у Массачусетсі, де й отримала перші свої ідеї, які згодом сформували її багатогранну особистість як мислителя у сфері менеджменту. У 1894-му році вона потратила свій спадок на можливість навчатися у Society for Collegiate Instruction of Women (студентське товариство інструкції жінок), спонсором якої був Гарвард. У 1898-му році Мері Паркер Фоллетт випустилася із Редкліфу (Radcliffe), отримавши найвищий бал за свої досягнення. Її редкліфські дослідження були опубліковані у 1896-му році і пізніше у 1909, коли вона виступала в ролі доповідача в Нижній палаті конгресу США.

У 1900 Мері Паркер Фоллетт почала працювати волонтером у Роксбері, виконуючи роль соціального працівника. У 1908 вона зайняла позицію голови Комітету жіночої місцевої ліги розширеного використання шкільних забудов (Women’s Municipal League Committee on Extended Use of School Buildings). У 1911-му вона та її колеги відкрили Соціальний центр при Вищій школі східного Бостону. Вона також надавала допомогу іншим соціальним центрам у Бостоні.

У 1917-му році Мері Паркер Фоллетт зайняла посаду віце-президента National Community Center Association(Національна асоціація общинного центру), а вже у 1918 опублікувала свою книжку щодо спільнот, демократії та влади “Новий стан” (The New State).

Свою наступну книгу “Креативний  досвід” (Creative Experience) вона опублікувала у 1924-му році. В ній більш детально розповіла про свої ідеї щодо креативної взаємодії людей у групових процесах.

У 1926-му році Мері Паркер Фоллетт переїхала до Англії, де продовжувала працювати, одночасно навчаючись у Оксфорді. У 1928-му році Фоллетт проводила консультації із Лігою Націй та Міжнародною Організацією Праці у Женеві.

У свої пізні роки Мері Паркер Фоллетт стала відомою у сфері бізнесу письменницею та лектором. Вона була лектором у Лондонській школі економіки, починаючи із 1933-го року.

Мері Паркер Фоллетт завжди виступала захисником людських стосунків у менеджменті. Її робота контрастувала із підходом “наукового менеджменту” Фредеріка Тейлора (Frederick Taylor) та була логічним продовженням робіт Френка та Ліліан Гілберт.

Мері Паркер Фоллет завжди звертала увагу на взаємодію між менеджментом та працівниками, зберігаючи цілісний підхід до сучасного менеджменту та лідерства. Вона ідентифікувала лідера, як людину, яка “бачить загальне, а не часткове”. Фоллетт була однією з перших (і довгий час залишалася однією з небагатьох), хто інтегрував ідею організаційного конфлікту в теорію менеджменту. Її іноді називають “матір’ю вирішення конфліктів”.

Хронологічно Фоллетт належала до епохи наукового управління; проте за своєю філософією й переконаннями - була однією з засновниць школи людських відносин у менеджменті. Вона мала знання в обох галузях і була сполучною ланкою між двома епохами.

Основні елементи концепції управління, визначені М.Фоллетт такі:

Елемент 1. Участь робітників в управлінні організацією.

Елемент 2. Ідея конструктивного конфлікту й інтеграційної єдності в бізнесі.

Елемент 3. Інтеграційна ідея в розвитку понять авторитету і влади.

Елемент 4. Досягнення цілей організації за допомогою координаційних і контрольних зусиль.

Елемент 5. Визначення типу лідерства в координаційній організації.

Елемент 1. Участь робітників в управлінні організацією

Мері Паркер Фол-летт однією з перших висунула ідею участі робітників в управлінні, тому що саме вони реалізують отримані накази й повинні відчувати себе безпосередніми учасниками впровадження управлінського рішення й розвивати в собі почуття не тільки індивідуальної, а й колективної відповідальності.

Колективна відповідальність починається на рівні департаментів, відділів, працівникам яких потрібно надавати групову відповідальність. Коли ваші співробітники відчують себе партнерами по бізнесу, то вони підвищать  якість своєї праці, зменшать витрати  матеріалів і часу. І зроблять це не внаслідок якогось золотого правила, а через спільність своїх інтересів  з менеджерами. На думку М. Фоллетт, такий підхід не є домовленістю типу ти мені - я тобі, а щирим почуттям з боку робітників і менеджерів у прагненні до загальної мети. Вона допускала, що в минулому була проведена штучна межа між тими, хто управляє, та їхніми підопічними. У реальності ж такої межі немає, і всі члени організації, що прийняли на себе відповідальність за роботу на будь-якому рівні й ділянці, вносять свій внесок у спільну працю.

Елемент 2. Ідея конструктивного конфлікту  й інтеграційної єдності в  бізнесі

М. Фоллетт розвинула ідею конструктивного конфлікту й інтеграційної єдності в бізнесі. Оскільки домінування й компроміс тільки поглиблюють конфлікт та в кінцевому результаті приводять до подальшої марної боротьби, інтеграція є кращим способом вирішення конфліктів у бізнесі. М. Фоллетт визначала, що будь-який конфлікт інтересів може бути вирішений одним із чотирьох шляхів: 1) добровільне підпорядкування однієї сторони; 2) боротьба й перемога однієї сторони; 3) компроміс; 4) інтеграція.

Перші два варіанти, як вважає М. Фоллетт, не можуть бути визнані прийнятними, тому що обидва утягують використання чинності або влади, щоб досягти переваги. Компроміс також є марним, оскільки він тільки відкладає вирішення суперечки і тому не задовольняє обидві сторони.

Інтеграція містить у  собі пошук рішення, що задовольняє  обидві сторони без компромісу або  переваги.

Елемент 3. Інтеграційна ідея в розвитку понять авторитету і влади

В умовах, коли одні віддають накази, а інші їх виконують, досягти  інтеграції досить складно. Ролі боса й підлеглого створюють бар'єри, що перешкоджають розпізнавати спільність інтересів. Щоб подолати це, Фоллетт пропонувала ввести деперсоналізацію наказів і замінити підпорядкування законом ситуації: Людина не повинна віддавати накази іншому, а обидва мають погодитися з тим, що вимагає ситуація. Пояснення закону ситуації ґрунтувалося на науковому менеджменті в змісті тейлоровского функціонального менеджменту, що вимагало підпорядкування фактам, вивчення яких, а не воля людини мали бути основою наказу.

М. Фоллетт вважала, що влада й відповідальність - це ілюзія, побудована на неправильному сприйнятті влади. На індивідуальному рівні людина відповідає за роботу, а не перед людиною (менеджером). На рівні департаменту відповідальність за роботу несуть усі виконавці разом з менеджером, який поєднує в собі всі індивідуальні в групову відповідальність. Глава організації також несе сукупну відповідальність за об'єднання всієї міждепартаментальної роботи.

Елемент 4. Досягнення цілей організації  за допомогою координаційних і контрольних  зусиль

М. Фоллетт вважає, що не можна впровадити контроль в організації доти, поки немає єдності й кооперації між усіма її ресурсами - матеріальними й людськими. Будь-яка ситуація виходить із-під контролю, якщо не погоджені інтереси.

Основа контролю закладена в  саморегулювальних і самоврядних  індивідах і групах, які визнають спільні інтереси і контролюють  виконання своїх завдань у  досягненні цілей. Менеджер не контролює  окремих елементів, а контролює  складні взаємозв'язки, контролює  не людей, а ситуації. Яким чином  досягається така конфігурація? Мері Фоллетт звертається до нової філософії контролю, за якою функція контролювання - це:

o скоріше контроль подій, ніж  людей;

o скоріше співвідносний контроль, ніж той, що перекриває всі  функції та структури.

Кожна ситуація породжує свій контроль, тому саме факти, що складають ситуацію, й взаємодія різних груп у ситуації визначають відповідну поведінку. Багато ситуацій занадто складні для  ефективного централізованого контролю вищим щаблем ієрархії. Тому контроль повинен здійснюватися в різних структурних елементах. Це переплетення й співвідношення ґрунтувалося на координації, яку М. Фоллетт бачила як:

1. Координацію як взаємозв'язок  всіх факторів ситуації.

2. Координацію як прямі контакти  всіх відповідальних працівників.

3. Координацію на ранніх стадіях  виробничого процесу.

4. Координацію як постійний процес.

Це основні чотири фундаментальні принципи організації, з яких можна  зробити висновок, що організування - це контроль.

Елемент 5. Визначення типу лідерства в координаційній організації

Останньою гранню філософії бізнесу  Фоллетт був тип лідерства, що дозволяє діяти всій її системі. Основним завданням лідера є визначення мети організації. Лідер повинен переконати своїх співробітників у тому, що ними має бути досягнута не його, а загальна мета, породжена бажаннями і діяльністю групи.

Найкращий лідер - це той, хто просить  людей служити не йому, а загальному результату. Такий лідер має не послідовників, а чоловіків і  жінок, що працюють із ним.

Мета й цілі компанії повинні  бути інтегровані з цілями окремих  працівників і груп, а це потребує вищого стандарту лідерства. Лідер  залежить не від наказів і слухняності, а від майстерності в координації, визначенні цілей.

У 1924 році, у своєму есе “Влада”, для диференціації насильницької  влади від співучасницької влади, Мері Паркер Фоллетт ввела у оббіг терміни єдиної влади “power-over” та спільної влади “power-with”. Вона намагалась довести, що спільна влада набагато потужніша, ніж єдина.

Мері Паркер Фоллет померла у 1933-му році під час візиту до Бостона. Після її смерті її рукописи та промови були зібрані та опубліковані у 1942-му році у книзі “Динамічна Адміністрація” (Dynamic Administration), а у 1995-му році Паулін Грем (Pauline Graham) відредагувала цю збірку, видавши книгу “Мері Паркер Фоллетт: Пророк Менеджменту” (Mary Parker Follett: Prophet of Management).

Її роботи були майже забуті в  Америці. На жаль і сьогодні, коли говорять про еволюцію управлінської теорії, їх часто ігнорують.