Формування професійно-ділових якостей менеджера

2) впевненість у собі;

3) активність та енергійність;

4) знання справи;

5) вище становище над  іншими.

Однак ці якості не пояснювали появи лідера. Погляди Манна також  не були правильними.

Незважаючи на це, вивчення лідерських якостей було продовжено. Найцікавішим був результат досліджень американського консультанта Уорена Беніса, який визначив такі групи лідерських якостей: управління увагою, значенням, довірою та собою. У. Беніс пропонує лідерам ділитися владою в організації для створення середовища, в якому люди відчують значимість та важливість того, що вони роблять.

Прояви й характер лідерства залежать від багатьох факторів. Серед них головну роль відіграють особисті якості людини, й  не тільки менеджера, а кожного із членів групи. У лідерстві важлива  роль належить психологічним особливостям людини. Часто причиною виникнення відносин лідерства виступають такі риси характеру, як чесність, впевненість, оптимізм, ентузіазм, порядність, переконаність, настирливість тощо. Але було б недоцільним пов'язувати лідерство тільки з індивідуальними особливостями людини. Це явище групової діяльності й прояву відносин, що виникають у процесі цієї діяльності.

Успіху ця теорія не мала через безмежну кількість виявлених  якостей, якими повинен володіти лідер, та через відмінність їхнього  набору для кожної окремої ситуації та організації.

Однак теорія лідерських якостей стала поштовхом до появи  та розвитку інших концепцій лідерства.

Згідно з теорією лідерських якостей (теорія великих людей), найкращі керівники мають певний перелік  особистий якостей, які є загальними для всіх (чесність, високий рівень інтелекту, знання, вражаюча зовнішність, ініціативність, дисциплінованість, високий рівень впевненості у собі, здоровий глузд, мудрість).

Разом з тим немає  певної думки щодо набору якостей, які  мають бути притаманні справжньому  лідеру. Оскільки не існує такого набору якостей, то й ефективність керівництва  ситуаційна, хоча особисті якості керівника  мають важливе значення в управлінні людьми.

Вивчення цього питання  привело до виділення чотирьох груп лідерства: фізіологічні, психологічні, емоцій, розумові (інтелектуальні та особистісно  ділові якості).

До фізіологічних якостей людини належать: зріст, маса тіла, статура, зовнішній вигляд, енергійність рухів, стан здоров'я тощо.

Психологічні якості - це головним чином характер людини. Ці якості мають, як правило, спадкоємну та виховну основу. Вивчення розумових та інтелектуальних якостей та їх зв'язки з лідерством проводилось упродовж усього часу.

Основні інтелектуальні здібності лідера-керівника:

- прагнення до постійного самовдосконалення;

- схильність до прийняття нових ідей;

- панорамність мислення, професійна придатність;

- здатність до самоаналізу тощо.

Успішне лідерство залежить від наявності необхідних якостей та рис характеру в керівника. Дослідники діяльності виконавчих директорів у Великобританії визначили такий перелік характеристик (за зменшуваною значимістю), які впливають на успіх справи (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Ранжування якостей успішного лідера за значимістю

Якості	Бали
1. Здатність працювати  з людьми	78
2. Відповідальність за  виконання важливих завдань	75
3. Потреба в досягненні  результатів	75
4. Попередній досвід  лідерства	74
5. Великий досвід у  різних галузях діяльності	68
6. Здатність вести справи та переговори	66
7. Готовність ризикувати	63
8. Здатність генерувати  нові ідеї	62
9. Обдарованість	60
10. Здатність змінювати  стиль керівництва в потрібній  ситуації	58

Цей перелік являє  собою поєднання навичок та різноманітного досвіду, який ці навички розвиває. Цим підкреслюється той факт, що природні дані - лише частина загальної картини. Вони розвиваються шляхом накопичення досвіду та завдяки ситуаціям, у яких потенційні та діючі лідери себе проявляють.

Лідерство - більше якість набута. Насамперед лідер повинен мати інтелект, позитивне ставлення та поєднувати в собі такі якості, як сміливість, тверезість та здоровий глузд.

Антоніо Менегетті, відомий  вчений і засновник онтопсихології, автор книги "Психологія лідера", переконаний, що лідер від народження одержує певні нахили, але це не означає, що ця людина стане лідером.

Щоб стати успішним лідером, треба досягти відповідного рівня культури, освіти, життєвого досвіду й професіоналізму.

 

2. Практичне використання професійно-ділових якостей керівника (на прикладі підприємства ВАТ «Центроліт»)

Державний завод "Центроліт" було засновано в 1967р. Цiллю дiяльностi ВАТ є задоволення потреб споживачiв в продукцiї промислово-технiчного призначення, товарах широко вжитку, послугах науково - технiчного, побутового та iншого характеру з метою одержання прибутку. У складi ВАТ "Центроліт" є 40 пiдроздiлiв. Функцiонує дочiрнє пiдприємство ВК НТЦ “

 Підприємство  спеціалізується по виробництву  виливків з алюмінію і сірого  чавуна.

Підприємство  є не єдиним у своїй галузі, таких виробників на Україні нараховується близько 15. Виходячи з цієї цифри можна зробити висновок, що заводу приходиться вести деяку конкурентну боротьбу, і це тільки на внутрішньому ринку, а на зовнішньому таких виробників безліч, і підприємству, щоб вижити необхідно прикладати максимум зусиль. Ці зусилля направляються на підвищення якості продукції і зниження її собівартості, що дасть можливість знизити ціни, а значить залучити іноземних замовників.

Тому підприємство на сучасному етапі політичного і економічного розвитку стикнулося з проблемою підбору кваліфікованого персоналу та керівництва.

ВАТ «Центроліт» не може обійтися без енергійних, творчо мислячих керівників, що вміють аналізувати ситуацію, чітко формувати цілі та виявляти альтернативи, володіти методами їх об’єктивної оцінки, брати на себе відповідальність в складних ситуаціях. Тому для правильного відбору кадрів на підприємстві працює окремий підрозділ.

Для реалізації цілей підприємства адміністратори підрозділу наймають кваліфікованих спеціалістів, професіоналів – керівників, які добре знають свою справу, вміють правильно організовувати працю підлеглих.

 

3. Акіо Моріта – приклад ідеального менеджера

 

         Акіо Моріта і його партнери об'єдналися 7 травня 1946 з капіталом 500 долларів. Їх першою продукцією були пристрої для приготування рису. Вони зробили сто штук, але не продали жодного. Їх наступним виробом був перший стрічковий японський магнітофон, для якого використовувалася паперова стрічка, так як в той час в Японії не було пластику.  Компанія була близька до банкрутства в цей період і в наступні вісім років функціонування. Батько Акіо Моріти багато разів рятував компанію. Здавалося, що Акіо Моріта не зможе здійснити свою мрію – виробляти електронні пристрої. Компанія знала, як розробляти і робити продукцію, але не мала уявлення про те, як продати те, що було розроблено та випущено. Цю функцію допомогли здійснити здібності Акіо Моріти.

         Акіо Моріта став очолювати відділ зовнішньої торгівлі і маркетингу "Соні". Він не навчався цьому. Він мав технічну освіту, але вирішив, що вміла торгівля і маркетинг відрізняють фірми, що домоглися успіху, від всіх інших. У цей період, в 50-х рр.., Фірма вирішила довести приналежність - "Соні" до "фірм, що створюють інноваційну продукцію". Назва "Соні" з тих пір стало синонімом самої інноваційної продукції. У наступні сорок років "Соні" першою використала нові ідеї практично в кожному сегменті ринку побутової електроніки. Ця відданість нововведень зробила "Соні" найбільш інноваційною компанією на три десятиліття - з 50-х по 70-е. Її річний дохід збільшився з 2,5 млн. дол. - В 1955 році до 29 млрд. дол. - В 1992. 
 
         "Уолкмен" фірми "Соні" став одним з найвідоміших виробів. Він був випущений в 1979 році і став найпоширенішим в світі звуковим пристроєм, маючи 75 різних модифікацій і більше 20 мільйонів користувачів. Акіо Моріта розповів історію про те, як йому довелося боротися за те, щоб цей пристрій було зроблено. Його інженери провели дослідження і прийшли до висновку, що цей пристрій не будуть купувати, оскільки він не мав функції запису, а тільки відтворював музику. Інтуїтивне відчуття підказало Акіо Моріте, що його виріб буде користуватися попитом. 
 
         Він сказав: "Якщо ми не продамо 100000 штук до кінця цього року, я відмовлюся від поста голови компанії". Це, не був класичний японський шлях, але в даному випадку він добре спрацював. Коли його запитали про необхідність ринкових досліджень, Акіо Моріта відповів: 
 
         Я не вірю, що навіть самі об'ємні ринкові дослідження могли передбачити, що "Соні Уолкмен" (плеєр) буде мати успіх, не кажучи вже про те, що він стане сенсацією і викличе появу безлічі імітацій. 
 
         У Акіо Моріта був активний творчий темперамент. Акіо Моріта мав інтуїтивне мислення, класичне для інноваторів. Він отримував енергію від подій зовнішнього світу, тому, по класифікації типів особистості Карла Юнга, він - екстраверт. Він бачив світ бізнесу як велику картину, тобто як єдине ціле. Акіо Моріта бачив ліс, а не дерева, коли оцінював можливості. Акіо Моріта приймв рішення в розумній і об'єктивній манері, типовій для отриманої ним освіти. Темперамент Акіо Моріти, заснований на інтуїтивному способі мислення, дає право класифікувати його як "творця точки зору або будівельника системи". Це збігається з повідомленнями про його поведінку в "Соні" та фрагментами його біографії. 
 
         Акіо Моріта діяв у своєму житті у впорядкованій манері. Він завжди жертвував справжнім заради майбутнього, приймаючи будь-яке рішення, яке вважав вірним у бізнесі. "Якщо керівництво сфокусує свою увагу тільки на швидкому отриманні вигоди, то воно буде працювати тільки на здійснення своїх короткострокових інтересів", - говорив він ("Рендж", 1982). Акіо Моріта вірив в те, що керівництво завжди має приймати рішення, грунтуючись на довгострокових перспективах. Таким було його рішення розташувати завод в Сан-Дієго, задовго до того, як в ньому виникла потреба. Він любив змагатися. Він говорив: "Ми, японці, любимо змагатися не тільки в бізнесі, але і в житті". Він говорив, що потрібно перемогти свого конкурента, а не знищувати його: "Ви повинні залишити йому його честь". Його робочі звички і розпорядок подібні звичкам керівників, що відносяться до типу "А". Один з його секретарів щодня записував новини, щоб він міг переглянути їх під час поїздки з роботи додому і не втрачати дорогоцінного часу. 
 
         Акіо Моріта вважав, що його успіх, успіх "Соні" та успіх японського бізнесу багато в чому визначався прагненням до конкуренції. Акіо Моріта знав, що це прагнення - прямий наслідок того, що життя японських людей ненадійне. І ця ненадійність заснована на щоденній боротьбі за виживання. Японці зустрічаються з щоденної небезпекою з самого народження - щороку на них обрушуються тайфуни і цунамі, їх землю постійно стрясають загрожують життю землетрусу і виверження вулканів. В їхній землі немає корисних копалин, крім води, і менше чверті їхньої землі придатне для сільського господарства та проживання.  Акіо Моріта вважав, що ця постійна загроза життю залишила відбиток на психіці японців і змусила їх бути нещадними, прагнути до наддосягнень і дбайливо ставитися до того, що у них є. Усі ці принципи та переконання і допомогли Акіо Моріта досягнути успіху та залишити по собі чималий слід в історії японського бізнесу.

Висновки

         Отже, з усього вищесказаного можна зробити висновок, що для забезпечення складних, скоординованих, ефективних дій потрібні компетентні, високоорганізовані, наполегливі і сміливі керівники, менеджери. Вони повинні мислити глобально, діяти, орієнтуючись на міжнародні стандарти. Для забезпечення ефективної роботи менеджер повинен уміти використовувати різні інструменти впливу на виконавців.

Необхідно чітко усвідомлювати, що менеджер повинен максимально використовувати  власні можливості, свідомо управляти перебігом свого життя (тобто самовизначатися) і долати зовнішні обставини як на роботі, так і в особистому житті.

         Менеджер – це унікальна професія. Менеджер – це найманий професійний управляючий підприємства; фахівець в області управління виробництвом. Бути менеджером –  означає бути керівником. Це означає мати розум, професіоналізм, ділову хватку, неабиякі здібності в організації працівників під своїм керівництвом. Бути менеджером – це відчувати себе зібраним, володіти ситуацією, бути готовим використовувати всі наявні можливості і впоратися з будь-якими перешкодами.

       А менеджмент – це управління, завідування, організація, сукупність сучасних принципів, методів, коштів і форм управління виробництвом і збутом продукції з метою підвищення їхньої ефективності й збільшення прибутку. Ця професія вимагає постійного вдосконалювання знань, розвитку практичних навичок швидкого реагування на всі зміни, що відбуваються, підвищеного інтересу до самоосвіти, високого рівня самодисципліни. Саме професіоналізм, відповідальність, ініціатива й заповзятливість менеджерів здатні у будь-якій складній ситуації забезпечити підприємству успіх і прибуток, високу ефективність реалізованої практичної діяльності.

         Необхідно пам’ятати, що формування лідерських, професійно-ділових якостей керівника відбувається під впливом його вроджених здібностей, а також постійної наполегливої праці над собою, практичного досвіду та набутих знань. Також слід зазначити, що яким би визначним талантом від природи не володів керівник, лише постійне самовдосконалення, слідування сучасним науковим підходам до керівництва може принести позитивний результат в управлінській діяльності та вивести підприємство на якісно новий рівень розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури:

1. Хміль Ф.І. Основи менеджменту: Підручник. 4 видання – К,: Академвидав, 2008. – 363 с.
2. Балацький О.Ф., Кузьменко СВ., Лук'янихін В.О. Опорний конспект лекцій з курсу «Основи менеджменту». - Суми: Видавництво СумДУ, 2009.
3. Бандурка А.М., Бочарова СП., Землянская Е.В. Психология управления. -Харьков: Фортуна-пресс, 2003.  – 464 с.
4. Гибсон Дж.Л., Иванцевич Д.М., Доннелли Д.Х.-мл. Организации: поведение, структура, процессы: Пер. с англ. - М.: Инфра-М, 2000. – 343 с.
5. ПЕДАГОГІЧНІ ВИДАННЯ / е-журнал «Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку» / Архів номерів / Випуск №2 [2009] / І. В. Герасимова. Формування професійних якостей майбутніх менеджерів 
6. Іваненко Н.В.- Донецький державний університет управління «Формування професійних якостей майбутніх менеджерів»
7. Вікіпедія – вільна енциклопедія
8. http://osvita.ua/school/manage/307/  – П. Одінцов, Л. Веретеннікова про образ ідеального менеджера
9. http://www.progressive-management.com.ua/history-business-entrepreneurship – життя Якіо Моріта
10. http://www.maup.com.ua/news/news.php?idn=833  – чи кожен може стати менеджером?
11. http://pidruchniki.ws/14190416/menedzhment/osnovni_vimogi_liderskih_yakostey_menedzhera   – лідерські якості менеджера
12. http://slv.com.ua/book/34/2299.html  – формування активного менеджера
13. http://intellect-invest.org.ua/ukr/pedagog_editions_e-magazine_pedagogical_science_arhiv_pn_n2_2009_st_5/