Автор: Пользователь скрыл имя, 27 Февраля 2013 в 14:23, контрольная работа
Пункт 1 (а) статті 5 Конвенції надає дозвіл на «законне тримання під вартою особи після засудження компетентним судом». З цього приводу Суд зазначив, що дане положення не встановлює різниці залежно від правового характеру правопорушення, у вчиненні якого особу визнано винною. Воно застосовується до будь-якого «засудження» особи «судом», яке веде до позбавлення свободи, незалежно від того, кваліфікується це засудження як кримінальне чи дисциплінарне відповідно до внутрішнього законодавства .
Зміст поняття «бродяга»
У рішенні по справі De
Wilde, Ooms and Versyp v Belgium A 12 (1971) Європейський
Суд висловив свою думку стосовно
терміну «бродяги».
В даному випадку особи Жак Де Вільде,
1928 року народження, Франц Оомс, 1934 року народження, і Едгар Версіп,
1911 року народження, бельгійські піддані,
в різний час і в різних містах країни
були затримані поліцією за бродяжництво.
В пункті 68
Рішення Європейського Суду по даній справі
зазначається таке: «Конвенція не містить
визначення терміну «бродяга». Визначення
зі статті 347 Кримінального кодексу Бельгії
визначає: «бродяги – це особи, які не
мають постійного місця проживання, засобів
існування і занять або професії.»
Тільки сукупність цих трьох умов дає підставу компетентним органам влади визначити подальшу долю бродяг. Наведене визначення не є таким, що певним чином протирічить звичайному значенню терміну «бродяга», і Суд вважає, що особа, яка є бродягою відповідно до статті 347, в принципі підпадає під виняток, передбачений в статті 5 пункт 1 «e» Конвенції». Таким чином, можна стверджувати, що Європейський Суд стоїть на тій позиції, що бродяга – це особа, яка не має постійного місця проживання, засобів існування і занять або професії. При чому, тільки наявність всі трьох вищеперерахованих ознак одночасно дозволяє відносити особу до такої категорії.
Проте застосування такого визначення до членів мафіозних угруповань в Італії при розгляді справи «Гуццарді проти Італії» Суд не визнав за можливе. Уряд Італії доводив, що головним у наданні пану Гуццарді статусу «бродяга» було не відсутність постійного місця проживання, а відсутність у представників мафіозних структур зрозумілих джерел доходу . Є цілком очевидним, що в цій справі уряд Італії визнав представників мафії бродягами не через те, що вони були «класичними» представниками цієї групи людей, а з метою боротьби з організованою злочинністю.
Але Суд виробив власну позицію: винятки, які допускає пункт 1 статті 5 Конвенції, вимагають вузького тлумачення.
Цікаво, що при цьому на слуханнях у Комісії представник заявника назвав його «бродягою в широкому розумінні цього слова», тобто «грошовитим бродягою».
Зміст поняття «алкоголік»
У Рішенні “Вітольд Літва проти Польщі” (Witold Litwa v. Poland) (2000) суд вважає, що слово алкоголік у своєму загальному розумінні визначає особу, яка схильна до алкоголю. Об’єкт та цілі цієї норми Конвенції не можуть тлумачитись як такі, що дають змогу тільки затримання алкоголіків у вузькому сенсі, тобто осіб у клінічному стані алкоголізму. Суд вважає, що відповідно до цього положення, особи, які не мають медичного діагнозу алкоголіків, але поведінка яких під впливом алкоголю загрожує громадському порядку або їм самим, можуть бути затримані для захисту громадських чи їхніх власних інтересів, зокрема таких, як їхнє здоров’я або особиста безпека. Суд вважає безсумнівним, що зловживання алкоголем становить небезпеку для суспільства, і що особа в стані алкогольного сп’яніння може бути небезпеку собі та іншим, незважаючи на те, схильна вона до алкоголю чи ні.
Список використаних джерел
1. Бущенко А.П. Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Систематизований дайджест рішень Європейського суду з прав людини – Х.: Права людини, 2008 р. – 412 с.
2. Дудаш, Т. І. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у світлі праворозуміння Страсбурзького суду – К.: Право України. - 2010. - N 10. - С. 158-165
3. Жуковська О.Л. Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст. – К.: ВІПОЛ, 2004 р. – С. 119-201
4. Сенюта І.
Права пацієнтів у рішеннях Європейського
Суду з прав людини .
– Л.: 2009 р. - С. 13-20
5. Ягунов Д.В. Практика Європейського
суду з прав людини – О. : Фенікс, 2010
р. – 167с.
6. Юридична колегія «Центр Реалізації
права» Правове регулювання бродяжництва
в Україні [Електронний ресурс].-Режим
доступу: http://crp.in.ua/ua/articles/