Поняття і конституційно-правове регулювання громадянства України

      Для осіб, яким надано статус біженця в  Україні чи притулок в Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на території України  встановлюється на три роки з моменту  надання їм статусу біженця в  Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які в'їхали в Україну особами без громадянства, - на три роки з моменту одержання дозволу на проживання в Україні;¹³

4. отримання дозволу на постійне проживання в Україні.

      Ця  умова не поширюється на осіб, які  мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну або тимчасову прописку на території України, а також на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні;

5. володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);
6. наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.

            Слід також зазначити, що законодавець, орієнтуючись на міжнародні стандарти, встановив категорії осіб, прийняття до громадянства України яких не можливе. Серед них:

           1) вчинила злочин проти людства  чи здійснювала геноцид;

           2) засуджена в Україні до позбавлення  волі за вчинення тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);

           3) вчинила на території іншої  держави діяння, яке визнано законодавством  України тяжким злочином.

    Не  дуже суттєво відрізняється процедура  поновлення у громадянстві України. Для них загалом встановлені всі ті ж вимоги, що і при набутті громадянства, за виключенням певних спрощень. Українське законодавство встановлює також спрощений порядок набуття громадянства України дітьми. Воно може проходити в наступних формах:

1. набуття дитиною громадянства України внаслідок                усиновлення (ст. 11 ЗУ “Про громадянство України ”);
2. набуття  дитиною громадянства України внаслідок встановлення над нею опіки чи піклування (ст. 12 ЗУ “Про громадянство України ”);
3. набуття громадянства України дитиною внаслідок перебування громадянстві України її батьків чи одного з них (ст. 14 ЗУ “Про громадянство України ”);
4. набуття дитиною громадянства України внаслідок встановлення над нею батьківства (ст. 15 ЗУ “Про громадянство України ”).¹⁴

    Слід  зауважити, що набуття громадянства України дітьми у віці від 15 до 18 років можливе лише за їхньою згодою.

            Законодавець передбачив можливість автоматичного набуття  громадянства України іноземцями або  особами без громадянства, які  проживають на території України  на законних підставах, над якими  встановлено опіку громадянина  України. Вони набувають громадянство України з моменту набрання чинності рішенням про встановлення опіки.

      Висновок

            Отже, українське законодавство  передбачає можливість набуття громадянства України різними шляхами (філіація, натуралізація, репатріація, реінтеграція та ін.). Закріплені норми, що регулюються питання набуття громадянства України відповідають міжнародним стандартам. 
 
 
 
 
 
 
 

     5. Припинення громадянства  України 

    Відповідно  до статті 17 чинного Закону України  “Про громадянство України ” підставами для припинення громадянства України є:

1. Вихід з громадянства України;
2. Втрата громадянства України;
3. Підстави, передбачені міжнародними договорами України.

    Вихід з громадянства – це припинення громадянства за ініціативою особи.¹⁵ Це питання регулюється статтею 18 Закону про громадянство. Особа може вийти з громадянства за своїм клопотанням, якщо вона виїхала на постійне проживання за кордон. При цьому важливим питанням є громадянство дітей. Закон передбачає слідуючи варіанти вирішення:

1. Якщо дитина виїхала разом з батьками на постійне проживання за кордон і батьки виходять з громадянства України, за клопотанням одного з батьків разом з батьками з громадянства України може вийти і дитина;
2. Якщо один з батьків виїхав разом з дитиною на постійне проживання за кордон і виходить з громадянства України, а другий залишається громадянином України, дитина може вийти з громадянства України разом з тим із батьків, який виходить з громадянства України, за його клопотанням;
3. Якщо один з батьків виїхав разом з дитиною на постійне проживання за кордон і виходить з громадянства України, а другий є іноземцем чи особою без громадянства, дитина може вийти з громадянства України разом з тим із батьків, який виходить з громадянства України, за його клопотанням;
4. Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон і її батьки вийшли з громадянства України, дитина може вийти з громадянства України за клопотанням одного з батьків;
5. Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон з одним із батьків і він вийшов з громадянства України, а другий є громадянином України, дитина може вийти з громадянства України за клопотанням про це того з батьків, який вийшов з громадянства України;
6. Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон з одним із батьків і він вийшов з громадянства України, а другий є іноземцем чи особою без громадянства, дитина може вийти з громадянства України за клопотанням того з батьків, який вийшов з громадянства України;
7. Дитина, яка набула за народженням громадянство України, може вийти з громадянства України за клопотанням одного з батьків незалежно від місця проживання дитини;
8. Дитина, яка усиновлена подружжям, один з якого є громадянином України, а другий є іноземцем, може вийти з громадянства України за клопотанням усиновителя, який є іноземцем;
9. Дитина, усиновлена іноземцями або особами без громадянства, може вийти з громадянства України за клопотанням одного з усиновителів.

    Принциповим є положення, також закріплене в  цій статті, про те, що вихід з  громадянства дітей віком від 15 до 18 років може відбуватися лише за їхньою згодою.

    Як  було зазначено вище, в Україні діє принцип недопущення виникнення апатридів. Отже, саме ця стаття реалізує цей принцип, встановлюючи, що вихід з громадянства допускається, якщо особа набула громадянства іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України.

    В Законі закріплено, що вихід з громадянства України не допускається, якщо особу, яка клопоче про вихід з  громадянства, в Україні притягнуто як обвинувачену у кримінальній справі або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності і підлягає виконанню.

    Датою припинення громадянства України у  випадках, передбачених ст. 18, є дата видання відповідного Указу Президента України. Таким чином, мова не йде про автоматичне припинення громадянства.

    Іншою підставою для припинення громадянства є його втрата. Стаття 19 Закону визначає їх:

1. Якщо громадянин після досягнення ним повноліття добровільно набув громадянства іншої держави. Такими вважаються всі випадки, коли громадянин України за власним волевиявленням, вираженим у формі письмового клопотання, набув громадянства іншої держави або якщо він добровільно отримав документ, що підтверджує наявність набуття ним іноземного громадянства, за винятком випадків, якщо: а) діти при народженні одночасно з громадянством України набувають також громадянство іншої держави; б) діти, які є громадянами України і усиновлені іноземцем, набувають громадянство усиновителя;¹⁶ в) громадянин України автоматично набув громадянство іншої держави внаслідок одруження з іноземцем; г) згідно із законодавством іншої держави її громадянство надано громадянину України автоматично без його добровільного волевиявлення і він не отримав добровільно документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави. Тобто велику роль має вольова сторона щодо отримання іноземного громадянства. Якщо людина не бажає отримання іноземного громадянства, але це відбувається автоматично поза її волею, то ніщо не може перешкодити їй залишити громадянство України;
2. Якщо іноземець набув громадянство України і не подав у порядку, передбаченому частиною 5 статті 8, пунктом 2 частини 2 статті 9 та частиною 2 статті 10 Закону про громадянство документ про припинення іноземного громадянства або декларацію про відмову від нього. Цей пункт – відображення принципу єдиного громадянства;
3. Якщо іноземець набув громадянство України і скористався правами або виконав обов’язки, які надає чи покладає на нього іноземне громадянство. Цей пункт також є відображенням саме принципу єдиного громадянства, тому що громадянин однієї держави відповідно може користуватися правами і виконувати обов’язки, надані громадянством однієї держави ;
4. Якщо особа набула громадянство України на підставі статті 9 Закону про громадянство внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів – держава ніколи не “прощає”, коли її “обманюють ” ;
5. Якщо громадянин України без згоди державних органів України добровільно вступив на військову службу, на роботу в службу безпеки, правоохоронні органи, органи юстиції або органи державної влади чи органи місцевого самоврядування іншої держави. Така підстава витікає з розуміння таких дій як порушення відданості державі.¹⁷

    Пункти 1, 2, 3, 5 не застосовуються, якщо внаслідок  цього особа залишиться без громадянства.

    Висновок

    Отже, підстави припинення громадянства України  закріплені таким чином, щоб не порушити право людини на громадянство, щоб  особа не стала апатридом. Це дуже важливо з точки зору забезпечення стабільності правового статусу  особи.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    6. Державні органи, що беруть участь  у вирішенні питань  щодо громадянства  України

            З попередніх розділів ми вже дізналися про важливість і цінність інституту громадянства як для окремої особи, так і  для держави. Велике значення цього інституту зумовило необхідність надати окремим органам та посадовим особам виключні повноваження в процесі реалізації цього інституту та створити окремі спеціальні органи.

          Пріоритетне право прийняття рішень у питаннях громадянства належить Президентові України. Відповідно до ст. 22 ЗУ “Про громадянство України ” Президент України:

      1) приймає рішення і видає укази  відповідно до Конституції України  і цього Закону про прийняття  до громадянства України і  про припинення громадянства  України;

      2) визначає порядок провадження  за заявами і поданнями з  питань громадянства та виконання  прийнятих рішень;

    3) затверджує  Положення про Комісію  при Президентові України з  питань громадянства.

      Оскільки  прерогатива прийняття рішення  у питання громадянства належить главі держави, заяви про вирішення питань щодо громадянства подаються громадянами України, іноземцями та особами без громадянства на ім’я Президента України. Особи, які постійно проживають на території України, подають такі заяви через органи внутрішніх справ України. Ці органи приймають такі заяви і разом необхідними документами надсилають на розгляд Президентові України. Заяви з питань громадянства України від осіб, які постійно проживають за кордоном, приймають Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва і консульські установи України за кордоном і разом з необхідними документами надсилають на розгляд Президентові України.¹⁸ Вищезазначені органи здійснюють і інші повноваження у сфері громадянства передбачені ЗУ “Про громадянство України ”. Закон також для попереднього розгляду питань громадянства встановлює повноваження Президента України на створення Комісії з питань громадянства. Така комісія утворюється на строк повноважень Президента України, а її склад затверджується Указом Президента. Ст. 23 Закону “Про громадянство України ” закріплює за Комісією з питань громадянства наступні повноваження:

      1) розглядає заяви про прийняття  до громадянства України, вихід  з громадянства України та  подання про втрату громадянства  України і вносить пропозиції Президенту України щодо задоволення цих заяв та подань;

      2) повертає документи про прийняття  до громадянства України чи  про вихід з громадянства України  уповноваженому центральному органу  виконавчої влади з питань  громадянства або Міністерству закордонних справ України для їх оформлення відповідно до вимог чинного законодавства України;

      3) контролює виконання рішень, прийнятих  Президентом України з питань  громадянства.

            Таким чином, Комісія  з питань громадянства має право  розглядати заяви і подання з питань громадянства, всебічно оцінюючи докази заявника, зміст подання, висновки державних органів, інші документи. Комісія вправі вимагати у справі, що знаходиться у її провадженні, матеріали, документи від відповідних органів державної влади і об’єднань громадян, які мають подати документи у встановлений комісією строк. Комісія вносить на розгляд Президента України пропозиції щодо кожної заяви або подання. Рішення Комісії оформлюються протоколом, що підписується всіма її членами, які брали участь у засіданні.

            “Первинною ланкою ” при вирішенні питань громадян України щодо громадянства є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства та підпорядковані йому органи. Вони безпосередньо здійснюють наступні повноваження:

      1) приймають заяви разом з необхідними  документами щодо прийняття до  громадянства України та виходу  з громадянства України, перевіряють  правильність їх оформлення, відсутність  підстав, за наявності яких  особа не приймається до громадянства  України, а також підстав, за наявності яких не допускається вихід з громадянства України, і разом зі своїм висновком надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;

      2) готують подання про втрату  особами громадянства України  і разом з необхідними документами надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;¹⁹

      3) приймають рішення про оформлення  набуття громадянства України  особами за підставами, передбаченими  пунктами 1, 2, 4-10 статті 6 цього Закону;