Міграційні процеси Росії

Нині українці є першою щодо чисельності національною меншиною в Російській Федерації. Частина їх, зокрема в прикордонних з Україною районах, залишаючись на своїх етнічних землях, стали мешканцями Росії внаслідок встановлення кордонів між республіками. В різні часи люди переїжджали в пошуках роботи, землі, кращих умов життя.

Слід зазначити,  що імміграційні проблеми –  це зворотна сторона участі України в міжнародному ринку праці. Демографічні та економічні реалії такі, що є недалеким той час,  коли населення та економіка країни скорочуватимуться без припливу іммігрантів.  Отже,  незабаром це питання стане актуальним. Необхідно розробляти та проводити цілеспрямовану міграційну політику, встановити контроль над міграційними потоками,  не допустити імпорту в Україну політичного екстремізму та тероризму.

3. Трудова міграція  українців: характер, проблеми

Проблеми реформування економіки  України спричинили зниження загального рівня зайнятості і,  відповідно,  зростання повного,  часткового та прихованого безробіття,  труднощі із працевлаштуванням.  Зміна форм власності,  реорганізація підприємств призвели до вивільнення значної кількості робочої сили,  загострення проблем структурного безробіття.  Незадовільна адаптованість частини населення,  відсутність або низька його трудова мобільність безпосередньо вплинули на ефективність використання трудового потенціалу, призвели до зростання чисельності незайнятого населення,  підвищення соціальної напруженості у суспільстві.  Перехід України на ринкові засади,  демократичні відносини в суспільстві,  відносна відкритість кордонів сприяють міждержавним переміщенням населення.  Простежити величину потоків трудових мігрантів,  які покидають країну переважно нелегальним шляхом,  у тому числі під виглядом туристів,  студентів, працівників фірм тощо, майже нереально. 

Більшість російських експертів  сходяться на тому, що українці домінують  на ринку праці іммігрантів у  Росії. Про це однозначно засвідчують  результати дослідження, яке недавно завершила дослідницька група Інституту народознавства НАН України та Лабораторії соціальних досліджень у Львові під егідою німецького фонду «АВО Хайматгартен».

За різними експертними  даними, загальна кількість працюючих  мігрантів у Росії становить  від 4,6 до 8 мільйонів осіб. А недавній директор Федеральної міграційної  служби Росії генерал В. Поставнін  вважає, що тільки нелегальних мігрантів  у Росії налічується від 6 до 8 мільйонів осіб. Показники українців серед них, за різними даними експертного співтовариства, коливаються від 800 тисяч до 3,5 мільйонів осіб. Це останнє число, зокрема, озвучила заступник директора ФМС Росії Катерина Єгорова під час круглого столу у Фонді «Нова Євразія» 17 червня 2010 року. При цьому загальна кількість іноземців, які зараз мають дозвіл на роботу, становить 1,2 мільйона осіб. Однак, враховуючи велику заполітизованість теми міграції, з одного боку, і наявність великих, ніким не облікованих потоків прикордонної, маятникової і сезонної міграції, з іншого, потрібно зазначити, що українських трудових мігрантів у Росії сьогодні від 2 до 3 мільйонів осіб.

Зрозуміло, що російська  влада намагається регулювати ці всі міграційні потоки. Проте, російські експерти високого рангу констатують, що дотеперішній метод регулювання міграції, через всеосяжний бюрократично-міліцейський контроль, є цілковито безуспішним. Його зворотною стороною стала величезна корупція, пов’язана з отриманням іммігрантами дозволів на працю та проживання.

Попри дискусії про потрібність  чи непотрібність в Росії реально  існуючої масової міграції, інтеграція мігрантів у російське суспільство  стає одним із головних викликів державної  політики. У зв’язку зі входженням Росії, як і багатьох розвинутих країн, в епоху демографічного спаду, їй потрібні у великій кількості мігранти для праці і як майбутні громадяни.

Проте жити і працювати  в Росії їм не так легко. Експерти констатують зростання ксенофобії щодо іммігрантів, більшість яких є вихідцями з колишнього СРСР.

Що ж до економічних  показників, то, на думку одного з  провідних фахівців у сфері міграції Є. Тюрюканової, частка іноземних працівників  у загальній чисельності робочої  сили в Росії, з урахуванням нелегалів, наближається до 10%., як і в багатьох країнах Європи. І подібно до країн ЄС, це засвідчує, що російська економіка не може існувати без мігрантів через наростаючий дефіцит робочої сили і через формування «емігрантських ніш зайнятості», що «поступово поглиблюються і розширюються», вважає Тюрюканова.

Однак, назагал іммігранти працюють у багатьох основних галузях  російської економіки нарівні з російськими громадянами. Більше того, як випливає з результатів досліджень ЦМІ, серед головних мотивів залучення іммігрантів до праці роботодавці називають відсутність російських працівників необхідного профілю, більшу працездатність і вищу якість роботи іноземців. Це означає, що, на відміну від ЄС, іммігранти перебувають в умовах прямої конкуренції з російськими громадянами на національному ринку праці Росії.

 Українці працюють у найбільш міграційно ємких, промислово розвинутих регіонах Росії. Це, здебільшого, Москва, Московська область, Санкт-Петербург, Ленінградська, Ростовська області, Краснодарський край, Сибір і Далекий Схід. Українці переважно зайняті на будівництві, в торгівлі, у сільському господарстві, добувній і переробній промисловості. Відносно новий для Росії сектор домашнього обслуговування (прибирання, догляд за дітьми) найбільше зайнятий українками. Вони також працюють на ринку, зокрема їх наймуть на роботу інші мігранти, наприклад, азербайджанці. Частина українських мігранток працюють водіями міського транспорту в російській столиці. У Білгородській та Липецькій областях «практично все сільське господарство здійснюється руками українців». Вони працюють як у приватних господарствах, так і в колгоспах. Багато українців зайняті у нафтових та газових розробках Сибіру й у сфері видобування корисних копалин. Значна кількість українців осіли там, ставши громадянами Росії. Інші працюють вахтовим методом (6-9 місяців).

На відміну від країн ЄС, українці не творять мігрантських спільнот у Росії. Це можна пояснити трьома причинами. По-перше, серед українців дуже поширені недовготривалі виїзди на заробітки. По-друге, завдяки тривалому перебуванню у спільному з Росією соціально-політичному і культурному просторі, українці легко інтегруються в російське суспільство. По-третє, російський політичний режим не сприяє формуванню структур соціальної самоорганізації, а в окремих випадках, як от творення релігійних громад Української Греко-Католицької Церкви, забороняє їх.

Натомість, існують первинні мережі, за допомогою яких здійснюються переміщення мігрантів, вивчення ринку  праці, умов проживання, пошуку роботодавців, зв’язок із Батьківщиною.

Немає сумніву, що трудова  міграція українців у Росію зростатиме й надалі. До цього висновку спонукають триваючий процес економічної деградації в самій Україні. З іншого боку, що більшою є потреба Росії у мігрантах, то меншими стають можливості російської влади впливати на міграцію.

4. Нелегальна еміграція: поняття та протидія з боку України

Термін «нелегальна міграція» - загальноприйняте поняття на визначення з визначення руху людей через  державні кордони з порушенням правових норм. Українське законодавство не містить визначення поняття «нелегальна  міграція», водночас суть норм українського законодавства з питань нелегальної  міграції відповідає міжнародним нормам в цій сфері.

Незаконна міграція є різновидом транснаціональної організованої злочинності. За оцінками Міжнародної організації з міграції, майже половину людей, які нелегально потрапляють на територію інших країн, ввозять посередники або вони стають жертвами торгівлі людьми. За даними МВС України,  прибуток організаторів за транспортування однієї особи, сягає 15 тис. долларів США.

В Україні питанням міграційного контролю займаються три самостійні відомства: Державний департамент  у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб у складі МВС, Державна прикордонна служба та Державний комітет у справах національностей та міграції. Саме така розгалуженість органів з чітко невизначеними повноваженнями з міграційних питань, а таким чином відсутність єдиної міграційної служби не дає змоги виконувати основні завдання контролю над міграційними процесами в країні, а таким чином і в достатній мірі контролювати нелегальні міграційні потоки. Також недоліком в питанні міграції населення як в Україну так і за її межі є недостатньо щільна охорона кордону, низьке забезпечення прикордонників сучасною технікою контролю за незаконним переміщенням через державний кордон.

 Таким чином, нелегальна міграція в останні десятиріччя набула великого розголосу серед держав не лише Європи, а й всього Світу. Не є винятком і Росія, адже  Як повідомляє голова Федеральної міграційної служби (ФМС) Катерина Єгорова, за даними відомства, на сьогодні в Росії налічується близько трьох з половиною мільйонів нелегальних мігрантів. Залежно від часу, число нелегалів в Росії коливається в межах від трьох до п'яти млн. осіб, а  ця цифра відповідає тільки даному періоду. Зазначається всі мігранти прибули до Росії легально, але потім перевищили дозволений термін перебування в країні і, як правило, працюють незаконно. 

Всього ж, за даними ФМС, у Росії щорічно прибуває 10-12 мільйонів іноземців, з них, до 80 відсотків - громадяни країн СНД. Днями в Держдуму РФ надійшов законопроект, згідно з яким пропонується дещо обмежити в'їзд мігрантів, зокрема, пропонується заборонити перетин кордону Російської Федерації тим особам, котрі одного разу вже порушили закон.

На підставі викладеного  можливо запропонувати деякі  ефективні шляхи протидії нелегальній  міграції в України та з України до Росії та її негативних наслідків в сучасних умовах:

• створення в країні єдиної державної структури, яка б консолідувала завдання боротьби з нелегальною міграцією на державному рівні;
• виявлення перекриття найбільш небезпечних каналів міграції , шляхом удосконалення візової політики та якості прикордонного контролю, виявлення та викриття на території України злочинних угруповань, які займаються організацією переправлення нелегальних мігрантів, виготовленням і забезпеченням їх підробленими документами;
• створення єдиної автоматизованої системи інформаційного забезпечення правоохоронних органів у боротьбі з нелегальною міграцією;
• створення дійового механізму видворення нелегальних мігрантів до місць їх постійного проживання або до країн, з яких вони прибули. Для цього необхідно укласти відповідні міжурядові угоди, створити місця їх тимчасового утримання та залучити кошти з організацій, які мають прибуток від приймання іноземців в Україні тощо;
• урядові України було б доцільно укласти двосторонні міждержавні угоди з країнами, які є "постачальниками" нелегальних мігрантів на Україну, де передбачити значні штрафні санкції за кожного мігранта;
• встановлення в законодавчому порядку адміністративної та кримінальної відповідальності державних установ, юридичних та фізичних осіб, які запрошують і приймають іноземців, за порушення останніми правил перебування на території України;
• підвищення контролю з боку органів внутрішніх справ за проживанням іноземних громадян та своєчасним їх виїздом за межі країни;
• взяти на контроль діяльність усіх туристичних фірм та організацій. Для багатьох з них переправлення за кордон нелегальних мігрантів дуже привабливий бізнес;
• створення дійового механізму контролю за випускниками вищих навчальних закладів, які не є громадянами України і повинні повертатися своєчасно на батьківщину після закінчення навчання;
• розробка додаткових заходів, спрямованих на обмеження в'їзду іноземців в Україну, вдосконалення роботи прикордонних та імміграційних служб;
• інтегрування держав у загальноєвропейську систему запобігання незаконної міграції шляхом приєднання до відповідних нормативних актів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

      Отже, еміграція  українців до Росії з роками  набуває все більшого поширення,  причинами цього є: недостатній  життєвий рівень населення, відсутність  робочих місць, недостатня оплата  праці працівників, тобто пошуки  кращого життя для себе і  своїх сімей. Проте такі дії  не завжди мають позитивний  результат, адже праця мігрантів  оплачується на нижчому рівні  ніж громадян Російської Федерації,  ставлення до працюючих теж  не на належному рівні, та  й умови праці не завжди  відповідають нормам. Саме тому і потрібне достатнє врегулювання цих питань як з боку країни перебування мігрантів так і з боку України, шляхом створення необхідних органів, норм та правил як в’їзду так і виїзду за межі України та контроль з боку держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список джерел та використаної літератури

1. http://migrants.in. Емиграция и мигранти.

2. http://www.radiosvoboda.org. Еміграція українців до Росії. Сучасний стан та перспективи розвитку.

3. http://uk.wikipedia.org. Українці в Росії.

4.Денисенко М.Б., Хараевой О.А., Чудиновских О.С. «Иммиграционная политика в Российской Федерации и странах Запада», Москва 2003 г.

5. Кузьменко О.В. Проблеми боротьби з корупцією і організованою злочинністю, Боротьба з контрабандою: проблеми та шляхи їх вирішення, том 10, Київ – 1998, стр.355-357

6. Макарчук С.А. Етнографія України. Навчальний посібник. Львів. «Світ»,-2004.-15-25 с.

7. Малиновська О.А. Україна, Європа, міграція: міграції населення України в умовах розширення ЄС. – К.:Бланк-Пресс, 2004. –171 с.

8. Масляк П.О., Шищенко П.Г. Географія України - Міграції населення в Україні. Навчальний посібник. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2006.- 455 c.

9. Трощинський В. П., Міжвоєнна українська еміграція в Європі як історичне і соціально-політичне явище, Київ: "Інтел", 1994.

10. Чехович С.Б. Конспект лекцій: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. К.: МАУП, 2004.-216 с. – Бібліогр.: с.205-210.