Ядерна проблема КНДР у 21 ст

Ядерна проблема КНДР у ХХІ ст.

Протягом багатьох років  увага світової спільноти прикована до ядерної програми Корейської народної демократичної республіки та бурхливій дипломатичній діяльності навколо неї.

Дослідженням цієї проблеми займалися  такі науковці як Олексій Арбатов, Юрій Забалуєв, Сергій Курбанов, Олександр Шилін та інші. [1,2,3,4,5]

У даній статі нами буде досліджено основні факти розробки Північною  Кореєю своєї ядерної програми у  ХХІ сторіччі та визначено основні  положення цієї проблеми. 
Ядерна програма Північної Кореї бере свій початок у середені двадцятого століття, коли з утворенням у 1948 р. КНДР почало розвиватися співробітництво цієї країни та СРСР в області ядерних розробок. У той же час розпочалася побудова перших уранових копалень. Цю співпрацю можно вважати поштовхом до активної реалізації північнокорейської ядерної програми, основний розвиток якої прийшовся на 1950-ті – 1960-ті роки.  Зокрема у 1950-х роках було створено наукові інститути атомної енергетики при Академії наук КНДР і вже до кінця 80-х років спільно з СРСР було підготовлено понад 300 спеціалістів у цій галузі. [2, c.2-7] Друга хвиля активної розробки Північною Кореєю своєї ядерної програми повязана з побудовую та вдосконаленням Центру ядерних досліджень в Йонбені. В цей час, зокрема, проводилося будівництво двух газографітових ядерних ракет. Однак воно було зупинено у звязку з тим, що в 1994 році між США та КНДР було підписано рамкову угоду по КЕДО (з англійської KEDO – Korean Energy Development Organization). [3] Для того, щоб краще зрозуміти ретроспективу ядерної проблеми КНДР у ХХІ ст. Потрібно також згадати про ще один важливий момент. У 1985 році КНДР, під тиском СРСР підписала Договір о нерозповсюджені ядерної зброї. Відповідно до договору у 1992 році на атомних обєктах країни розпочалися інспекції МАГАТЕ, але післі того, як 1993 агенство почало вимагати «спеціальної інспекції» у звязку з «деякими сумнівами», міністр ядерної енергетики КНДР заявив про рішення країни вийти з МАГАТЕ.

Таким чином, до початку нового сторіччя КНДР підійшла з власною ядерною програмою, стрімкй розвиток якої сильно непокоїв провідні держави світу, і в першу чергу США.

У грудні 2002 р. Корея заявила про  відновлення своєї ядерної програми а в січні 2003 року – про вихід  з Договору про нерзповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ). [1, c.87-94] Втім у заяві влада Північної Кореї мотивувала свою відмову зовсім не своєю «агресивною спрямованістю», а бажанням забезпечити енергетичну і військову безпеку країни в умовах посилення ворожої політики та тиску з боку США. Але у серпні 2003 р. КНДР погодилася на відновлення шестисторонніх переговорів з денуклеаризації Корейського півострова. У лютому 2005р. Північна Корея відкрито заявила про наявність у себе ядерної зброї, але продовжувала наполягати на тому, що це виключно міра оборони, призначена для ядерного стримання. Втім вже в 2006 р. країна провела перше підземне ядерне випробування.

У лютому 2007 р. Між учасниками шестибічних переговорів було досягнуто  домовленість про поетапне виконання  заходів з денуклеаризації КНДР та визначено «11 кроків» для безповоротного припинення роботи ядерних установок. Відповідно до такого плану дій передбачалося проведення робіт з демонтажу устаткування і часткової ліквідації споруд на трьох установках Йонбенського ядерного центру. Проте роботи за цією програмою були припинені на завершальній стадії за ініціативою КНДР. Слід зазначити, що з одинадцяти кроків на той момент вже було виконано вісім. [2, c.2-7]Приводом для цього стала вимога, висинута США в середені 2008 року про американські інспекції на північнокорейські ядерні обєкти. Хоча Пхеньян загалом погоджувався з інспекціями, але на етапі визначення їх процедури відкинула перевірки назвавши їх надмірними. І для так званого «підкріпленя своєї позиції» КНДР у квітні 2009 року провела черговий запуск балістичної ракети і запропонувала інспекторам МАГАТЕ покинути країну. [4, c.605-612]

Події, що за цим послідували також підтвердили, що Північна Корея продовжує роботи в інтересах реалізації ядерної збройної програми. Так в травні 2010 р. Вона оголосила про свої успіхи у термоядерному синтезі і можливості збільшення потужності своїх ядерних боєзарядів.  Втім у липні і жовтні 2011 р. В Нью-Йорку та Женеві відбулися зустрічі представників США та КНДР з питання відновлення шестисторонніх переговорів, а 24-25 лютого 2012 року Північна Корея заявила про згоду обмежети свою активність у військовій та атомній сферах і, зокрема, відмовитися від випробування ядерної зброї в обмін на продовольчу допомогу від США. Пхеньян також знову заявив, що не буде проти відвідувань своїх ядерних обєктів інспекторами МАГАТЕ. [5, c.5-10]

Але незважаючи на те, що КНДР періодично погоджується проводити денуклеаризацію своєї території, вона все ще володіє значною науково-дослідницькою базою та промислово освоєними технологіями ядерного циклу та досвідом створення ядерних підривних засобів. Таким чином ядерна проблема КНДР  і в ХХІ сторіччі злишається далекою від вирішення.

Література

 
1. Арбатов Алексей, Московский центр Карнеги; «У ядерного порога. Уроки ядерных кризисов Северной Кореи и Ирана для режима нераспространения».

http://carnegieendowment.org/files/12398nuclear_threshold_russian.pdf

2. Забалуев Ю.Ф. ФГУП  «Институт стратегической стабильности»;  «Ядерная программа КНДР».

http://www.iss-atom.ru/articl_iss/nuc_pr_kndr_12.pdf

3.Кузнецов Д.В. «Проблема нераспространения ОМУ и общественное мнение».

http://www.istmira.com/knigi-noveishee-vremya/11/Yadernaya-programma-Severnoy-Korei.html

4.Курбанов С.О. "История Кореи с древности до начала XX1 века". СПб., 2009

5. Шилин А.А. «Ядерная программа КНДР»; Лекция, прочитанная 6 апреля 2006 г. в Московском физико-техническом институте для слушателей курса режим нераспространения и сокращения оружия массового поражения и национальная безопасность.

http://www.armscontrol.ru/course/lectures06a/aas060406.pdf