Україна –– НАТО: міфи, факти, перспективи

Україна –– НАТО: міфи, факти, перспективи

Розпад Організації Варшавського договору та проголошення Україною своєї незалежності поставили важливе завдання –– гарантувати національну безпеку нашої держави.

Займаючи важливе місце на європейському континенті, цілком природно, що ще в Декларації про державний суверенітет 1990 року Україна заявила про наміри взяти участь в європейських структурах у контексті сприяння і зміцнення миру та безпеки.

За роки незалежності Україна значно наблизилася до вступу в Північноатлантичний Альянс (НАТО). Проте серед українського народу побутує думка, що НАТО –– це агресивний воєнний блок, де вирішальний голос має США.

Саме незнання проблеми часто породжує хибне уявлення про природу НАТО. Ситуацію можливо змінити лише надавши суспільству об’єктивну інформацію про засади існування та функціонування Організації, про її внесок у зміцнення безпеки на європейському континенті й у світі. Частково це пов’язано з тим, що протягом тривалого періоду під час протистояння соціалістичного табору країнам західної демократії радянська система приховувала правдиву інформацію щодо ідеології НАТО, а також нав’язувала думку про ворожість Північноатлантичного Альянсу.

Що таке НАТО?

НАТО (англійською мовою –– North Atlantic  Treaty Organisation, або Організація Північноатлантичного договору) –– це військово-політичний союз, створений для захисту країн євроатлантичного регіону (тобто Європи і Північної Америки), насамперед від зовнішніх загроз. Метою НАТО є колективний захист його країн-членів.

              НАТО утворилося в результаті укладення Північноатлантичного договору, який було підписано урядами 12 країн Північної Америки та Західної Європи у Вашингтоні 4 квітня 1949 року. Сьогодні НАТО –– це альянс 26 країн з Північної Америки та Європи, де живе 850 мільйонів людей.

              Головна роль НАТО полягає у забезпеченні свободи і безпеки країн-членів за допомогою політичних і військових засобів. НАТО дотримується спільних для Альянсу цінностей демократії, індивідуальної свободи, верховенства права та мирного розв’язання суперечок і підтримує ці цінності в усьому євроатлантичному регіоні. Вона слугує форумом, на якому країни з Північної  Америки та Європи можуть консультуватись зі спільних питань безпеки та здійснювати спільні дії з їх розв’язання.

Альянс стоїть на захисті своїх країн-членів від загрози агресії, будь-який напад на членів НАТО у Європі чи Північній Америці розглядається як "напад на всіх", і кожна з держав-членів зобов’язалася надавати допомогу союзникам.

НАТО є міжурядовою, а не наддержавною організацією. Усі рішення НАТО приймаються спільно на основі консенсусу. Жодній державі НАТО не може бути нав’язано рішення, що суперечить її волі. Союзники мають певний простір для індивідуальних підходів до спільних рішень та дій. Доки не досягнуто згоди, тривають консультації між державами-членами. Таким чином, членство в НАТО не обмежує національного суверенітету. Рівень участі членів в оборонних структурах НАТО є індивідуальним для кожної країни і може перебувати під впливом національних законодавств.

НАТО має в своєму розпорядженні як національні збройні сили своїх членів, так і інтегровані збройні сили під прямим управлінням НАТО. Держави НАТО визначають, які саме підрозділи національних збройних сил і за яких умов мають бути передані в розпорядження НАТО. Однак ці формування постійно знаходяться під національним контролем аж до прийняття спеціального рішення.

Під євроатлантичною інтеграцією розуміють розвиток зв’язку між державами Європи і Північної Америки у сфері безпеки, політики, економіки тощо.

Вступ до НАТО надає новому членові однозначні гарантії безпеки з боку найпотужнішого військово-політичного альянсу. Саме тому до НАТО вишикувалась черга з охочих вступити країн. Попри критику НАТО досі жодна країна на офіційному рівні не заявляла про вихід з Альянсу.

Україна і НАТО

Стан безпеки України

Національна безпека країни із вразливим геополітичним розташуванням, цінною територією, ресурсами та значними розмірами, може бути надійно забезпечена двома шляхами: за допомогою могутнього самостійного потенціалу стримування або за рахунок участі  у впливових і потужних воєнних блоках.

З ліквідацією ядерної зброї Україна втратила можливість самостійно ліквідовувати як загрози з використанням зброї масового знищення, так і потужні загрози із застосуванням звичайних озброєнь.

Визнаючи незалежність України, абсолютна більшість держав світу і Організації Об’єднаних Націй визнали нашу державу в її існуючих кордонах. Однак факт такого визнання не надає Україні жодних прямих гарантій безпеки.

Перебування України у так званій "сірій зоні" між Росією і Заходом є небезпечним з огляду на потенційну можливість конфліктів за вплив на Україну, а також через надмірну залежність стану безпеки без’ядерної України від зовнішніх чинників, зокрема відносин Росії й НАТО.

Для України є три теоретичні шляхи гарантування безпеки:

Перший –– це орієнтація на тісну інтеграцію з Росією, яка готова піти на дестабілізацію всього пострадянського простору з метою збереження контролю над Україною. Це є основою політики Росії щодо України. Російські інвестиції в економіку України, більшість з яких є непрозорими та тіньовими, сприяють створенню недемократичного та неринкового середовища в економіці України. Значною проблемою для національної безпеки України є той факт, що незалежність України сприймається Росією  як ідеологічний виклик.

Другий –– ідея забезпечення інтересів національної безпеки України через статус нейтралітету. Цілями українського нейтралітету і позаблоковості у 1991-2004 роках були:

-                  боротьба одних політиків проти розширення впливу Заходу і НАТО, інших –– проти розширення впливу Росії і перебування на території України російських військ;

-                  намагання невизначеним становищем України підвищити до неї інтерес великих держав і міжнародних організацій;

-                  непідготовленість суспільства до однозначного геополітичного вибору;

-                  небажання українського керівництва шкодити своїм відносинам з однією зі сторін у разі однозначного геополітичного вибору.

Третій –– ідея співпраці з євроатлантичними структурами. Для України є привабливою демократичність вирішення міждержавних проблем в межах НАТО і ЄС, а також геополітичний плюралізм в межах Західної і Центральної Європи, де немає єдиного всевладного центру.

Відносини Україна –– НАТО

Відносини між НАТО і Україною постійно розвиваються з самого моменту отримання Україною незалежності в 1991 році. Зважаючи на стратегічну позицію України як моста між Східною та Західною Європою, відносини між НАТО і Україною мають провідне значення для розбудови миру і стабільності в євроатлантичному регіоні. В 1994 році Україна стала першою країною –– членом СНД, яка приєдналася до Партнерства заради миру, 1997 року було підписано Хартію про Особливе партнерство між НАТО і Україною. У 2002 році було затверджено План дій Україна –– НАТО, метою якого є чітке визначення стратегічних цілей  і пріоритетів України на шляху до цілковитої інтеграції  в євроатлантичні структури.

Щорічно укладаються Індивідуальні програми партнерства між Україною і НАТО, проводяться регулярні спільні військові навчання, 2005 року започатковано Інтенсифікований діалог з НАТО з питань набуття членства.

Крім того у рамках Плану дій щороку готуються Цільові плани, які містять перелік конкретних заходів Україна –– НАТО, спрямованих на досягнення визначених у Плані дій цілей. Останній Цільовий план було затверджено Указом Президента України у червні 2007 року.

Привабливість України для НАТО

Україна має унікальне для європейської безпеки геостратегічне значення. Саме це спричиняє підвищений інтерес НАТО до України. Україна має більше геостратегічне значення, аніж Румунія та Болгарія, які зміцнили "південний фланг" НАТО, а тому може розраховувати на успішність і швидку інтеграцію до НАТО. Ще одним "плюсом" України є її велика територія. Перевагами України є високотехнологічний оборонно-промисловий комплекс, а також здатність України до створення в замкнутих циклах деяких конкурентноздатних на світовому ринку зразків озброєння.

Вступ України в НАТО:

переваги й недоліки

Основні переваги:

Інтеграція України в НАТО пришвидшить її поступ на шляху до євроінтеграції. Вступові країн Східної Європи до ЄС передувало саме приєднання до НАТО.

Україна отримає тверді гарантії безпеки, у відповідності до яких напад на Україну означатиме напад на всіх членів НАТО

Вступ до НАТО пов’язаний з покращенням клімату для здійснення підприємницької діяльності в Україні, зокрема й з покращенням міжнародного інвестиційного іміджу України. Безпека та інвестиційна привабливість взаємопов’язані між собою.

Вступ до НАТО також неминуче вплине на розвиток військово-промислового комплексу України, який становить вагому та одну з найбільш технологічних частин економіки України.

Вартість вступу до НАТО буде для України відносно невисокою, оскільки ні для НАТО, ні для України немає потреби розміщувати на території України іноземні війська.

Основні недоліки:

Головна проблема у справі приєднання України до НАТО полягає в можливому загостренні відносин з Росією. Однак, як показує досвід євроатлантичної інтеграції країн Центральної і Східної Європи, після ухвалення принципового рішення НАТО щодо їх інтеграції до Альянсу, відносини цих країн з Росією покращувалися. Для ядерної Росії вступ до НАТО країн Східної Європи не становить жодної військової загрози. Всі протести Росії з приводу НАТО насправді зумовлені тим, що вступаючи до НАТО, країни –– нові члени виходять з зони геополітичного впливу Москви.

Однією з головних проблем здійснення євроатлантичної інтеграції України є небезпека виявитися втягнутою у військовий конфлікт на захист своїх союзників. Однак, країни НАТО, насамперед європейські, майже не брали участі у військових діях, виступаючи на захист своїх союзників.

Головною внутрішньою проблемою інтеграції до НАТО є те, що упродовж 1990-х –– першої половини 2000-х років в українському суспільстві кількість прихильників євроатлантичної інтеграції України була меншою, аніж кількість противників. Однак, досвід подолання аналогічних проблем у країнах Центральної та Східної Європи, а також тенденції у соціальному розподілі прихильників і противників інтеграції до НАТО дозволяють прогнозувати, що євроатлантична інтеграція України може бути в перспективі підтримана населенням. Негативне ставлення до НАТО найменше виявлено серед молоді, яка більш поінформована про діяльність Альянсу.

Слід наголосити, що жодні державні документи України ніколи не проголошували Україну позаблоковою державою.

Існує думка, що передумовою вступу до НАТО має стати референдум. Проте тільки три країни з 26 членів Альянсу проводили референдум про вступ до НАТО, а, фактично, для цього вистачило простого рішення парламентів.

Для вступу України в НАТО вже існують всі необхідні правові передумови. По суті для вступу необхідно лише голосування у Верховній Раді України щодо ратифікації Північноатлантичного договору.

Пропонуємо детальну оцінку переваг і недоліків для України при вступі до НАТО, яку подаємо у вигляді SWOT-аналізу, де оцінка проводиться за чотирма критеріями, а саме, сильні сторони, слабкі сторони, можливості і загрози.

Громадська думка

З 2 липня 2007 року на офіційній Інтернет-сторінці виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради проводиться опитування громадської думки щодо вступу України в НАТО.  Користувачам було запропоновано відповісти на запитання: "Що означає вступ України до НАТО?" Результати опитування (в %) згідно запропонованих варіантів:

1.      Гарантія безпеки –– 26 %;

2.      Крок до вступу в ЄС –– 28 %;

3.      Обмеження впливу Росії –– 24 %;

4.      Часткова втрата нейтралітету –– 12 %;

5.      Свій варіант –– 10 %.

Дана публікація підготовлена відділом міжнародних зв’язків управління економічного та інтеграційного розвитку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та носить інформативний характер і не представляє офіційну позицію урядів країн-членів НАТО чи України.

Джерела

1.      Закон України "Про основи національної безпеки України" // Голос України. –– 22 червня 2003 р. –– № 134. –– С. 3

2.      Указ Президента України "Про Цільовий План Україна –– НАТО на 2007 рік в рамках Плану дій Україна –– НАТО" № 535/2007 від 18 червня 2007 року. www.mfa.gov.ua/ mfa/ua/publication/content/11960.htm

3.      Довідник НАТО –– Brussels, Belgium: NATO Public Diplomacy Division. –– 2006

4.      Міфи про НАТО/ www.ukraine–nato.ua/ nato/ua/868.htm   

5.      Палій О. Навіщо Україні НАТО? –– К.: Дніпро, 2006. –– 144с.

6.      План дій Україна –– НАТО. www.mfa.gov.ua/ information/ card. html?media/ Ukraine –– NATO. Html

7.      Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору // Голос України. –– 11 липня 1997 р. –– № 127. –– С. 3

10