ТНК у світовому економічному просторі

Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Стаття

«ТНК  у світовому економічному просторі» 
 
 

Виконала:

студентка 331 групи

Бажура  Тетяна 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Чернівці, 2011 

     У сучасній світовій  економічній  сфері, де слова «глобалізація», «інтернаціоналізація» набули повсякденного вжитку, однією їз головних ланок світового бізнесу стають ТНК.У зв’язку із стрімким розвитком їх діяльності у різних сферах господарського життя ми почали їх розглядати як глобальний чинник впливу на розвиток економік різних країн та світового господарства вцілому. На рахунок такого явища існує безліч думок, велика кількість яких є негативними,оскільки вважають, що ТНК масштабами своєї діяльності просто подавлюють розвиток національних галузей у країнах базування та країнах, де розташова їх філії, як би там не було точно відомо одне більша кількість світових екномічних операцій відбувається між філіями ТНК. Позитивно чи негативно це впливає на розвиток світового економічного простору спробуємо це з’ясувати.

     Сучасні ТНК відрізняються від своїх попередників 50—60-х років масштабами, формами та структурою організації діяльності, стратегією трансграничних операцій. У зв'язку з цим розглянемо детальніше особливості транснаціональних фірм 90-х років.

     Характерною рисою сучасного етапу транснаціоналізації є величезний масштаб операцій ТНК. Насамперед це виявляється в значному зростанні кількості материнських компаній ТНК та їхніх зарубіжних філій. Якщо на початку 80-х років у світі налічувалося близько 11 тис. ТНК і 104 тис. зарубіжних філій, то наприкінці 90-х — близько 53 тис. і 450 тис. відповідно.

     ТНК стали головним суб’єктом економічної  діяльності у світовому економічному просторі, що модернізується. ТНК є, з одного боку, наслідком, а з іншого - причиною зростання міжнародної концентрації виробництва, а отже і розгортання процесу інтернаціоналізації ТНК формують усередині своїх комплексів і між собою мережу відносин, які виходять за межі національних держав. Розвиваючись з одногалузевих елементів національних господарських систем, сучасні ТНК перетворилися на міжгалузеві внутрішньодиверсифіковані комплекси з інтернаціональним масштабом операцій, діалектично заперечуючи, таким чином, свою первинну основу. В науковій літературі нині утверджується висновок, що до сучасних ТНК навряд чи можливо застосувати категорію конкретної національної належності. В рамках стратегії глобалізації країна початкового базування дедалі частіше розглядається ними лише як один із районів з певними перевагами розміщення. ТНК беруть участь у міжнародному поділі праці на двох рівнях – внутрішньофірмовому і міжфірмовому. Внутрішньокорпораційний поділ праці, який визначає характер і способи взаємодії окремих структурних ланок в процесі міжнародного усуспільнення виробництва, складається під впливом стратегії ТНК. На міжфірмовому рівні такий поділ праці починає дедалі більше складатися не між країнами, а між діючими в них ТНК. Глобальна конкуренція між фірмами змушує їх розглядати світ як величезний цілісний ринок. ТНК – найдинамічніший структурний елемент світової економіки. За мобільністю, здатністю до трансформації зв’язків та організаційних структур, швидкістю реакції на імпульси НТР вони набагато перевершують або регіональні форми господарських утворень. На відміну від них ТНК не прив’язані до цієї чи іншої території, а отже здатні з’єднати фактори виродництва різної державної належності і брати участь в освоєнні ринків у будь-якій частині світу. З погляду ефективності поєднання факторів виробництва сучасні ТНК, очевидно, не мають альтернативи у світовій економіці. Така ефективність досягається транснаціональними корпораціями в ході боротьби за одержання стабільних прибутків. Саме стратегія максимізації загальнокорпораційного прибутку є основою оптимізації ТНК форм і напрямів їх господарської діяльності, внушньофірмових і міжфірмових взаємозв’язків. Діяльність ТНК суттєвою мірою визначає не тільки конкурентоспроможність окремих галузей або країн, але й загальні обриси сучасної і майбутньої світової економіки. Інтернаціоналізація веде до посилення взаємозв’язків усіх складових частин світового господарства, до глобалізації економічного розвитку. ТНК виступають основною рушійною силою цього процесу. ТНК на сучасному етапі є невідємною частиною світової економіки. Це доводять кількісні показники їх діяльності,отже за даними 70 % світових платежів за технологію є результатом внутрішньофірмових трансакцій ТНК. Про зростання масштабів транснаціоналізації світової економіки свідчить те, що сума внутрішнього та зовнішнього нагромаджених обсягів прямих іноземних інвемтицій досягла 1/5 світового ВВП, експорт закордонних філій ТНК – 1/3 світового експорту; ВВП, вироблений за рахунок закордонних філій, становить 7 % світового ВВП. 90 % кількості транснаціональних фірм базується в розвинутих країнах з ринковою економікою. Однак з кожнім роком в процес транснаціоналізації дедалі більше залучаються фірми країн, що розвиваються, а також країни Схілної та Центральної Європи. П’ять країн – Німеччина, Японія, США, Велика Британія, Франція є районами базування для половини материнських транснаціональних корпорацій промислово розвинутих країн. На ці країни припадає також 2/3 сукупного вивозу прямих іноземних інвестицій. У промислово розвинутих країнах розміщено близько 46 % усіх філій ТНК, у той час у країнах, що розвиваються 42 %.[1]  На долю ТНК припадає основна частина міжнародних прямих інвестицій та міжнародної торгівлі. Вони відіграють вирішальну роль у структурі міжнародного виробництва, слугують чинником інтеграційних та глобалізаційних процесів, здійснюють глобальний трансфер нових технологій, прискорюють міжнародний рух капіталу, приводять до мобільності факторів виробництва та багато іншого. Як ми бачимо, масштаби діяльності вражають.ТНК стають основною ланкою та рушієм розвитку виробництва. Та на шляху розвитку ТНК зустрічають з великою кількість проблем,особливо розглядаючи діяльність у країнах базування. Країною базування визначають країну,в якій розташована штаб-квартира ТНК із якої здійснюється координація діяльності філій.Головною проблемою у країнах базування є відносини з урядом країни.Звичайно, у країнах розташування філій це також трапляється, але саме країна базування є важливою,оскільки саме в ній здійснюється першопочаткова організація та координація діяльності ТНК загалом. З одного боку для країни та національної економіки  діяльність ТНК на її території є досить вигідним,оскільки ТНК можна використати для виходу на світовий ринок, також ТНК часто здійснюють інвестиції у національні галузі,звичайно якщо це вигідно в першу чергу для них. Трапляється, що ТНК розглядаються урядами як засіб зміцнення національних позицій, створення національних переваг. В той же час уряди країн намагаються контролювати вивіз капіталу,товарів, технологій. В свою чергу і таку ситуацію можна зрозуміти, оскільки ТНК не належить до певної країни, навіть до країни базування, це свого роду світове підприємство, яке інколи  як паразит використовує все, що йому потрібно у країнах для власних егоїстичних цілей, таким чином зменшуючи шанси країн на самостійний високий розвиток. Але все ж таки, уникнути цього неможливо, тому ТНК та країни намагаються знаходити взаємні переваги у співпраці. Сучасна лобістська мережа ТНК охоплює відділи корпорацій та їх об'єднань, неформальні контактні організації, фонди, бюро та ін. Вони ставлять за мету вплив на прийняття відповідних законодавчих актів, діяльність партій, результати виборів і рішення судових органів. Під час проведення політичної кампанії ТНК може мобілізувати для її підтримки персонал своїх підприємств і підприємств-субпідрядників, банкіри - своїх клієнтів. 
Крім того, в останні десятиріччя XX ст. ТНК не обмежувалися фінансуванням окремих політичних діячів. Найбільші власники ТНК входять до складу урядів і балотуються на пости глав держав. Більше того, багато хто з них обіймає високі державні пости в секторах економіки, в яких вони до призначення мали значні фінансові інтереси.

     Щодо  конкретно країн базуваня вплив ТНК на їх ровиток є також неоднозначним. з одного боку, приймаючі країни відчувають колосальний позитивний економічний вплив ТНК. Приймаюча країна в цілому виграє від надходження інвестицій: працівники і постачальники, обслуговуючи нові підприємства, нарівні з місцевою владою, яка отримує податкові надходження, виграють більше, ніж втрачають конкуруючі місцеві інвестори. 
У найбільш узагальненому вигляді позитивний вплив ТНК на економіку приймаючих країн можна подати так: широке залучення іноземного капіталу за допомогою ТНК сприяє зменшенню безробіття у приймаючій країні.

     З організацією виробництва в країні тих виробів, які раніше ввозилися, відпадає необхідність в їх імпорті. Компанії, що випускають конкурентоспроможну на світовому ринку продукцію й орієнтовані переважно на експорт, значною мірою сприяють зміцненню зовнішньоторговельних позицій країни. Приплив іноземних капіталовкладень сприяє розвитку внутрішньорегіональної торгівлі, оскільки значну частину своїх потреб у комплектуючих виробах і обладнанні філії іноземних компаній задовольняють за рахунок імпорту з країни-інвестора. ТНК підривають позиції місцевих монополій і, незважаючи на свої великі розміри, нерідко підвищують ступінь конкурентності національних ринків. Із загостренням міжнародної конкуренції ТНК почали формування змішаних компаній з участю місцевого капіталу. Участь місцевих акціонерів у господарській діяльності ТНК створює можливість урахування їх інтересів, хоча найважливіші рішення, як і раніше, приймаються штаб-квартирою. Здійснюючи прямі іноземні інвестиції, ТНК переміщують через національні кордони великі виробничі ресурси. Таке переміщення з країн, де вони є в надлишку, в країни, що відчувають їх нестачу, сприяє ефективному розміщенню світових факторів виробництва і як наслідок - зростанню виробництва у світі. Світова спільнота отримує істотну вигоду від ефективнішого розміщення ресурсів, переміщуючи з країни в країну кваліфіковану робочу силу, капітал, технології та ін. 
ТНК діють через свої дочірні підприємства і філії в десятках країн світу за єдиною науково-виробничою і фінансовою стратегією, що формується у "мозкових трестах". Вони мають потужний науково-виробничий і ринковий потенціал, що забезпечує високий динамізм розвитку.[4]

     Діяльність  ТНК змушує адміністрацію місцевих компаній вносити корективи в технологічний процес, практику виробничих відносин, що склалася, виділяти більше коштів на підготовку і перепідготовку працівників, більшу увагу звертати на якість продукції, її дизайн, споживчі властивості. Найчастіше за іноземними інвестиціями стоять впровадження нових технологій, випуск нових видів продукції, новий стиль менеджменту, використання всього кращого з практики зарубіжного бізнесу. 
ТНК продемонстрували свою здатність порушувати ізоляцію національних економік, залучаючи їх ,до єдиного процесу зі світовою економічною спільнотою. Водночас не йдеться про рух до повної інтеграції світової економіки під керівництвом ТНК. Насправді діяльність ТНК зумовлює інтеграцію, інтернаціоналізацію лише в рамках і кордонах, визначених отриманням компанією максимального прибутку.

     Як  ми самі можемо побачити ситуаці продовжує  залишатись неоднозначною, з одного боку, дивлячись на позитивні сторони  діяльності ТНК, ми з впевненістю  можемо сказати, що без цієї ланки  господарської діяльності, розвиток світової економіки не був би таким ди намічним,я ким він є на сучасному етапі. По –перше ТНК здійснюють значні інвестиції у економіки країн де вони розвивають свою діяльність, наприклад, частка підприємств, що контролюються іноземним капіталом, в загальному обсязі виробництва обробної промисловості в Австралії, Бельгії, Ірландії, Канаді перевищує 33%, у провідних західноєвропейських країнах становить 21-28%, у США підприємства, що контролюються іноземним капіталом, виробляють понад 10% промислової продукції.З іншого боку ці підприємства стають залежними від ТНК, а залежність за своєю сутність рідко буває позитивним явищем в економіці. Також, як вже вище було згадано ТНК є рушієм науково-технічного прогресу і це є очевидно,оскільки міжнародні компанії акумулюють у своїй діяльності величезний капітал,я кий вони мають змогу вкладати у новітні розробки,нанотехнології, які в свою чергу в майбутньому значно збільшать прибутки компанії. Це є досить позитивним для країн, де розташовуються ТНК, вони мають змогу використовувати технології і для свого розвитку, але існує інша ситуація, коли транснаціональні корплорації стають монополістами, що навпаки стримує розвиток підприємств, які розвивають свою діяльність у тій самій галузі. Стійке становище ТНК дає їм змогу вживати більш рішучих заходів у разі криз - закривати підприємства, скорочувати виробництва, що призводить до безробіття та інших негативних явищ. ТНК, діючи в багатьох країнах, мають змогу впливати на всі сфери суспільного життя, а найбільші й наймогутніші - ухилятися від економічного і політичного контролю з боку приймаючих країн. В історії відомі випадки, коли іноземні інвестори домагалися підтримки своїх дій від політичного керівництва незалежно від їхніх наслідків для місцевого населення і добробуту країни загалом. Провідні міжнародні корпорації опосередковують значну частину світового товарного обміну, трансферту технологій та інвестиційних потоків і значною мірою сприяють перетворенню світового господарства на системну цілісність із внутрішньо узгодженими механізмами монетарного та речовинного балансування. Зокрема, своєю діяльністю вони закріплюють перерозподіл світового продукту на користь провідних ринкових країн за дуже низьких показників споживання у найбідніших країнах Азії, Африки та Латинської Америки. Однак саме ТНК є і джерелом та рушійною силою НТП у країнах, що розвиваються. ТНК відіграють важливу роль у забезпеченні зайнятості та надходження капіталів до цих країн. 
          Особливу роль ТНК відіграють в економіках трансформаційного типу, оскільки активно впливають на процеси приватизації, реструктуризації виробництва, оновлення технологічної бази, на базисні механізми формування відносин між соціумом і бізнесом. Причому за умов геоекономічної реструктуризації моделей національної спеціалізації відносини транзитивних економік з ТНК формують перспективні моделі участі держав у процесах міжнародної кооперації та поділу праці.Характерною рисою сучасного етапу транснаціоналізації світового господарства стало різке збільшення трансграничного злиття і поглинання. Трансграничні злиття і поглинання наприкінці 90-х досягли 3/5 світового припливу іноземних інвестицій і поширилися в банківській сфері, страхуванні, хімічній та фармацевтичній промисловості, в секторі телекомунікацій та автомобілебудування.

     Розглянувши майже всі сторони діяльності ТНК у світовому просторі, кожен  з нас формує власну думку щодо того як відноситись до існування  такої структурної ланки світової економіки як ТНК. Але ми повинні  зрозуміти, що не все в нашому економічному житті залежить не тільки від нас і навіть не від правління нашої країни, відтоді як світове господарство стало на шлях глобалізації. У більшості випадків ми є всього лиш засобом для досягнення особистих цілей компаній, які у своїй діяльності вже вийшли на світову арену. Наврядчи ціллю їхньої діяльності буде забезпечення соціального та економічного добробуту людства, головною метою яка була і завжди буде є отримання прибутку, часто за рахунок використання інших.Тому  при остаточному твердженні ,що інтернаціоналізація є тільки позитивним явищем, потрібно добре розглянути цей процес у всіх можливих аспектах. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Література

1.http://enbv.narod.ru/text/Econom/tnk/str/57.html

2.http://www.confcontact.com/20101008/1_savchuk.htm

3.http://kimo.univ.kiev.ua/MEO/16.htm

4.http://vuzlib.net/beta3/html/1/4344/4436/

5.http://justinian.com.ua/article.php?id=2556