Стан та перспективи розвитку двосторонніх міждержавних відносин між Україною та США

 

 

 

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Кафедра європейської та євроатлантичної інтеграції і національної безпеки

САМОСТІЙНА ПИСЬМОВА РОБОТА

з дисципліни

“Концептуальні засади взаємодії політики й управління”

Стан та перспективи розвитку двосторонніх міждержавних відносин між Україною та США

 

 

 

 

  Виконав                                                         слухач І курсу

заочного факультету

заочної форми навчання

групи ______

_________________

 

 

  Перевірив                                                        к.держ.упр.,

 доц. Говоруха В.В.

Харків – 2014                          

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

1.США-РФ:мир, дружба. А Україна?                                                      …   …..  5

2.Стратегічне партнерство Україна - США: реальність і перспективи              7

3.Україна - США: без проблем, але й без перспективи?                          ……..11

ВИСНОВОК………………………………………………………………………16

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Україна є насамперед європейською державою. Це визначено її історичним минулим, географічним становищем, належністю до культурних традицій європейської цивілізації, демографічним складом населення, можливостями економічних звязків з країнами Європи. Щодо європейського статусу України ще точаться суперечки, оскільки не завжди визначальним чинником є географія, а довгострокова орієнтація на Москву, тривалий розрив безпосередніх звязків з Європою начебто свідчать про зворотне. Але таки важко заперечувати історичні факти. Греко-римська цивілізація у вигляді християнства прийшла в Україну з Півдня, з Візантії - культурного центру тяжіння країн Середземноморя - приблизно в ті ж часи, коли вона просувалася і в північну частину Європи. Пізніше звязки з Константинополем були порушені. Після татаро-мон гольської навали Україна (Галицька Русь) більше орієнтується на Захід, а згодом стає частиною польсько-литовської держави. Загроза з боку польської шляхти штовхає український народ, що вже створив власні автономні державницьки структури, в інший бік - до православної Московської Русі. У складі Російської та Австро-Угорської імперій Україна занепадає як самостійна нація, але зберігає опосередкований, через Москву або Відень, звязок з європейською цивілізацією. Отже, Україна завжди була прилученою до Європи не тільки в географічному, а також і в культурному відношеннях, хоча не можна відкидати значних впливів тюрко-ісламського Півдня і Сходу.

Перші роки української незалежності були позначені складнощами розвитку двосторонніх відносин. Вашинґтон робив ставку на взаємини з Росією щодо більшості проблем успадкованих від СРСР. У стосунках з Україною США опікувалися передовсім питаннями ядерної безпеки, збереження балансу сил в Європі і практичні дії Києва у цьому напрямку певний час викликали запитання на Заході взагалі та у Вашинґтоні зокрема. Переламним в українсько-американських відносинах став 1994 рік, врешті, проголошений у США «українським». Підписання тристоронньої угоди про без’ядерний статус України стало поштовхом до поліпшення американсько-українських взаємин. Але головними, більш глибинними і довготерміновими чинниками американської уваги та прихильності до України стали: розуміння того, що із завершенням «холодної війни» ситуація в Європі за деякими параметрами ускладнилась, а Україна як держава, розташована у центрі континенту, має важливе значення; поступове наростання великодержавницьких тенденцій у політичному житті Росії; сприйняття слушності ідеї З.Бжезінського про те, що з поверненням України до складу Росії остання механічно стає «імперією»; усвідомлення взаємозв’язку стабільного розвитку України із безпекою у Східно-Центральній Європі, інтерес до якої у США є традиційним.

У той же час зберігаються вагомі чинники, які гальмують реалізацію потенціалу двосторонніх відносин. Передовсім йдеться про суспільно-політичну невизначеність в Україні, триваюче протиборство «у верхах», характер якого породжує непевність в українській перспективі. Зазначимо й далеко незавершений та непослідовний поступ України до демократичної правової держави, слабкість демократичних сил. Дається взнаки й негнучкість та незручність окремих засад української зовнішньої політики з погляду розбудови систем безпеки і одночасно підвищені сподівання на отримання економічної допомоги.

Так само спрацьовує тенденція скорочення Вашинґтоном бюджетних витрат на міжнародну допомогу та слабка зацікавленість американського приватного бізнесу у співпраці з Україною як наслідок названих проблем, а також недостатніх законодавчих ґарантій діяльності зарубіжних інвесторів.

Таким чином, головні проблеми подальшого розвитку українсько-американських взаємин сьогодні концентруються всередині України. Разом з тим, реальність така, що американська політика в Європі неминуче розвиватиметься з урахуванням подій в Україні і навколо неї.

 

 

 

 

Восени 2009 року Президенти Барак Обама і Дмитро Медведєв зустрілися, можна сказати, у робочому порядку. Однак, чи може це дійсно змінити російсько-американські стосунки, і як це вплине на Україну?

Після зустрічі президент Росії наголосив, що підготовка угод, які обговорювалися під час приїзду його американського колеги до Москви, йде згідно з графіком. Однак сенсаційними ці угоди назвати не можна, їх обговорювали експерти ще під час попередньої американської адміністрації. Спостерігачів ця зустріч цікавила насамперед тому, що президенти побачились якраз після того, як американська адміністрація відмовилась від розміщення елементів протиракетної оборони у Польщі і Чехії.

Але що дала їхня зустріч саме Україні?

Те що Кремль не підтримує територіальну цілісність України, не секрет ні для кого. Агентурні і військові можливості РФ дозволяють їй дуже швидко створити для нашої держави проблеми. Україна у відносинах з Росією не може бути агресором. Нам є чим займатися крім усіляких авантюр. Таким агресором може виступити виключно Росія. Але більшість держав не підтримуватимуть агресора. Вони підтримуватимуть ту країну, яка захищає свій суверенітет і територіальну цілісність. Тому зараз Росії невигідно починати бойові дії у самому центрі Європи. Це загроза для всього світу. Натомість РФ веде проти України потужну інформаційну війну, яку сьогодні виграє. Наша держава контрударів не робить. Треба визнати, що у цій інформаційній війні США поводяться нейтрально.

До того ж, президент РФ Медведєв на інтерв ю наголосив на тому, що над його порадами українській владі щодо вступу України до НАТО і стосовно відносин із Росією «українські політики повинні задуматися».

Теоретично ми можемо розраховувати на військову допомогу США. Але ми, на жаль, не є членами НАТО, і не підписували із Сполученими Штатами ніяких двосторонніх договорів, які гарантували б нам військову підтримку. Тому ми можемо говорити тільки про можливість такої допомоги, але не можемо розраховувати на неї ні на 100%, ні на 50%, тим паче на даний момент їм в Україні нічого вибирати. Вчинки, на які могла піти наша країна, вже зроблені без будь-яких дзеркальних зобов'язань з боку Євросоюзу і США. Щось нове ми запропонувати вже не можемо. Бути серйозним партнером, з яким можна вести нормальний діалог, ми теж не в силах, оскільки всередині України панують сварки. Серйозні переговори вестимуться тільки з Росією. Україні, щоб стати шанованим об'єктом міжнародних відносин, потрібно показати, що ми адекватна, прогнозована держава. Ми також можемо запропонувати США співпрацю у сфері безпеки. США вийшли на новий рівень у переговорах з Росією стосовно паритету ядерних озброєнь. У паритет було включено не тільки наступальне, але і оборонне озброєння. Натомість США отримує підтримку Росії в Афганістані, можливу підтримку в Ірані та Північній Кореї, часткову згоду у відносинах з Китаєм. У даній ситуації Україна могла б запропонувати включити у систему ПРО, яка могла б ізолювати Іран, наші дві станцій під Мукачевим та під Севастополем. Ми про це мовчимо, зате Віктор Ющенко їде до Вашингтона, де представляє проект Світової екологічної конституції. Цей же текст на конференції возив Кучма, де і ганьбився. Цей текст підсунули Ющенку, і він поїхав ним хвалитися. Замість того щоб запропонувати американцям те, що їх дійсно могло б зацікавити, ми граємося у дрібну показуху. Як результат - ігнор Обами відносно Ющенка. Зрозуміло, що у таких умовах ніхто з Україною серйозних переговорів вести не має наміру.

Та моживий і такий розвиток подій, що завтра-післязавтра в Україні з'являться бази Сполучених Штатів під гарантії безпеки нашій державі. Поряд з базою Росії в Криму буде зведена величезна військова американська база, яка займатиметься кавказькими, а не українсько-російськими справами. Росію покарають грошима(після грузино-російської війни Захід навчився карати Кремль. У Росії вийшло близько 200 мільярдів доларів під корпоративні папери, а особисто кремлівський «общак» втратив 4 мільярди доларів в Ісландії), а Україні запропонують в обхід НАТО безпосередній союз із Сполученими Штатами. Америка знову отримає задоволення з обох боків.

Загалом робити якісь висновки до 17 січня, та й після занадто рано. Повністю ситуація розясниться не раніш березня 2010. Тоді можна буде й говорити щось напевно. А поки... На жаль, Україна є заручницею результату переговорів чужих президентів...

Серед стратегічних партнерів України Сполучені Штати Америки посідають особливе місце. Це об’єктивно зумовлено роллю США у світі, а також спільними довгостроковими інтересами обох держав у політичній, економічній, енергетичній, воєнно-політичній та інших сферах. Хоча Сполучені Штати Америки віддавна є для України одним з ключових партнерів, потенціал наших двосторонніх відносин освоєний далеко не повністю. У 2005 році відкрилися нові можливості для конструктивного співробітництва України та США, для розвитку стратегічного партнерства на основі взаємних інтересів та спільних цілей.

Україна зацікавлена у тому, щоб за підтримки США ефективно реалізувати заходи, спрямовані на зміцнення безпеки та стабільності довкола України, розширити її участь у міжнародних організаціях, укріпити засади демократії, громадянського суспільства, розширити економічні можливості.

Враховуючи взаємні інтереси наших держав, Україна активно розвиває співробітництво із США за такими напрямами.

1.     Участь у боротьбі  з міжнародним тероризмом, організованою  злочинністю, іншими новітніми загрозами  безпеці. Україна здійснила важливі  кроки у контексті політики  нерозповсюдження зброї масового знищення, зокрема, у вересні 2005 р. із США підписано Угоду про співпрацю у сфері зменшення загрози від біологічної зброї.

2.     Посилення заходів  безпеки у Чорноморському регіоні, синхронізація зусиль щодо врегулювання  заморожених конфліктів у Чорноморсько-Каспійському регіоні. Успішним прикладом нових підходів України є запропонований Президентом України План Придністровського врегулювання, який отримав схвальну оцінку усіх причетних сторін та міжнародної спільноти (ОБСЄ, ЄС, США).

3.     Підтримка демократичних  трансформацій на пострадянському  просторі. Дедалі більша кількість  держав цього ареалу мають  спільне бачення щодо необхідності  демократичних змін. Україна прагне  стати прикладом успішних демократичних  перетворень і розраховує на підтримку США у розбудові регіональних інституцій та ініціатив, таких як ГУАМ і Спільнота Демократичного Вибору.

            З огляду на масштабні зміни, які відбуваються нині в Україні, зрозумілим є особливий інтерес  США до становлення України  як економічно успішної демократичної держави. Серед інструментів стратегічного значення, які США спроможні запропонувати Україні для її успішного розвитку, особливе значення мають такі.

            •        Підтримка  України у міжнародних організаціях. Насамперед це стосується впливу США у таких організаціях, як СОТ, НАТО, МВФ тощо. Ми високо цінуємо й можливості США бути ефективним посередником у вирішенні суперечливих  питань у відносинах з іншими країнами світу.

            •        Розвиток  технічного співробітництва. На сьогодні США є найбільшим донором технічної допомоги Україні. Зокрема із 5,8 млрд доларів, які Україна отримала як технічну допомогу, близько 3 млрд припадають на США. У 2005 р. в Україні впроваджується 78 проектів американської технічної допомоги.

            •       Залучення в  Україну американських технологій  та капіталу. Передусім йдеться  про інвестиції у високотехнологічне  виробництво. Нині вже існує чимало  подібних проектів, які сприяють  розвитку в Україні управлінської  культури.

            •        Співробітництво у сфері енергетичної безпеки.  Україна зацікавлена у широкому залученні американського бізнесу до розробки на власній території нових нафтогазових родовищ, формуванні нових маршрутів транспортування енергоносіїв та розбудови енергетичної інфраструктури країни. Не менш важливе значення матиме участь американської сторони у проектах з освоєння енергозберігаючих технологій та альтернативних видів енергії.

Потрібно активізувати потенціал двосторонніх відносин між Україною і США у площині практичних домовленостей і конкретних справ. Важливим кроком на цьому шляху стала квітнева (2005 р.) зустріч президентів України та США і підписання спільної заяви “Порядок денний нового століття для українсько-американського стратегічного партнерства”. Важливо, щоб Україна і США цілеспрямовано та синхронно діяли відповідно до положень цього документа.

Одним з найактуальніших питань у відносинах України із США є ухвалення низки нормативних актів, необхідних для вступу нашої країни в СОТ. Ми покладаємо надії, що американська сторона сприятиме швидкому вступу України у СОТ.