Податкова система Канади

Проблеми фіскального  федералізму породжується такими причинами:

- при відсутності рівноваги  видатків і доходів, відповідальність  за збір і витрачання яких  покладена на різні рівні влади,  виникає вертикальний фінансовий  дисбаланс;

- відмінності у фінансових  можливостях різних провінцій  викликають горизонтальний фінансовий  дисбаланс;

- у результаті дії юрисдикцій  різного рівня на одній і  тій же базі оподаткування  ускладнюється адміністрування  та зростає тягар податків;

- розбіжності інтересів  центру і провінцій, а також  провінцій між собою, обумовлюють  різницю поглядів на напрям  фінансової політики.

Гостроту проблем фіскального  федералізму засвідчує, зокрема, такий  факт: у пошуках нових джерел доходу власті провінцій присвоїли (!) собі право ввести фіскальну монополію  на спиртні напої [35, c.217]. Міжбюджетні  відносини – джерело серйозних  суперечностей, в основі яких знаходиться  нерівність фінансових можливостей провінцій, а також суперництво між федеральним центром і провінціями за джерела доходів. Взаємні претензії бідних і багатих провінцій, а всіх разом – до федерального центру, інколи виходять на рівень провінційного сепаратизму (Квебек).

В Канаді міжбюджетні відносини  пройшли довгу, інколи химерну з  нашого погляду, поетапну еволюцію, але  остаточно не вирішені донині. Так, у 1941-1962 рр. між федеральним урядом і провінціями діяла угода  про так звану оренду податків, згідно якої федеральний уряд орендував  у провінцій їх повноваження щодо справляння податків на індивідуальний дохід і на прибуток корпорацій. Дана угода була політично вигідною для провінцій, оскільки дозволяла  їм одержувати доходи, знявши з себе відповідальність за введення непопулярних податків. Між федеральним урядом і провінціями за період 1941-1990 рр. було складено 9 угод, умови яких постійно змінювалися в силу фінансової автономії  провінцій та асиметричності канадського  федерального устрою [35, c.221]. В тенденції  уряд намагався перекласти політичну  відповідальність за підвищення податків на провінції, наголошуючи, що фінансова  автономія стосовно повноважень  по оподаткуванню не підриває, а  зміцнює федерацію. В найбільшій мірі цією можливістю скористався франкомовний Квебек. Угоди про розподіл податків із кожною з провінцій донині укладаються  окремо і на інших умовах, ніж  із рештою.

Канадський фіскальний федералізм дуже залежить від кон’юнктурних  політичних факторів. Саме з цієї причини, на думку професора Дугласа Оулда, канадська податкова система, (за його словами, “якщо її взагалі можна  назвати системою”), “нагадує клаптикову ковдру з видраними то тут, то там  клаптями”·, “створену скоріше  з перебіжних політичних міркувань, ніж на основі довготермінових економічних  розрахунків”·.

Найбільш складна проблема фіскального федералізму – вирівнювання фінансових потенціалів провінцій. Дж. Стрік описує заплутану, періодично змінювану систему бюджетного вирівнювання таким чином. У формулу вирівнювання входять показники: середня сума податкових надходжень на душу населення в певній провінції; всі податкові джерела бюджетних доходів (за угодою 1992 р. – 32 податки); середня національна ставка для кожного з податків. Середній дохід на душу населення від усіх податків визначається шляхом застосування національної ставки по кожному з податків до бази оподаткування в провінції та ділення на чисельність населення даної провінції. “Різниця між доходом на душу населення провінції та нормованим доходом від вказаних джерел і є сума вирівнюючих платежів” [35, c.236].

Отже, фіскальний федералізм у Канаді – складний, періодично змінюваний комплекс міжбюджетних відносин на основі компромісного розподілу  повноважень між федеральним  центром і провінціями та з  метою вирівнювання фіскальних потенціалів провінцій, що включає:

а) закріплені податки за певними ланками бюджетної системи;

б) федерально-провінційні  податкові угоди в формі дольової участі в доходах від окремих податків (“податкові пункти”)

в) систему федеральних  трансфертів провінціям та спільне  фінансування загальнодержавних програм.

Розробляє проекти податкових законів і несе відповідальність за здійснення фіскальної політики Міністерство фінансів Канади. Функції адміністрування  податків покладено на Канадське  агентство державних доходів  і митниць, в основу діяльності якого  покладений принцип обслуговування платників з боку податкових органів. 45 тис. співробітників у 43 територіальних підрозділах Агентства контролюють  своєчасність і повноту сплати федеральних  і провінційних податків по всій країні.

Створений у 1983 р. Податковий суд Канади вступає в дію при  необхідності перегляду рішень Агентства  за апеляцією платника. Згідно канадського  законодавства податкове порушення  набуває кримінального характеру  у випадку, коли воно пов’язане з умисним наміром обманути податкове відомство з метою зменшення податкових зобов’язань чи одержання незаконного відшкодування податків із бюджету. Відповідальність за протиправні дії в сфері оподаткування передбачає покарання у вигляді штрафу в розмірі не менше 50 і не вище 200% від суми прихованого податку, або на додаток до штрафу ще й позбавлення волі на термін до двох років. Найбільш небезпечні податкові злочини, пов’язані з несплатою податків на суму більше 5 тис дол., можуть каратися тюремним ув’язненням на термін до 10 років. Слідчі дії по податкових правопорушеннях, покарання за які не перевищує двох років позбавлення волі, веде Управління розслідувань, що входить у структуру Агентства державних доходів. У інших випадках дізнання віднесено до компетенції Королівської кінної поліції Канади (кримінальної поліції). Найбільш оригінальна риса канадської податкової системи полягає в тому, що держава вимагає сплати податків із будь-яких доходів, у тому числі і нелегального походження, одержаних, наприклад, від торгівлі наркотиками чи проституції. Тому слідчі органи, крім самого факту злочинної діяльності, в усіх випадках виясняють розмір одержаного доходу.

Список літератури

1. Александров И.М. Налоговые системы России и зарубежных стран. –

М.: Бератор-Пресс, 2002. –  С. 170–174.

2. Кучеров И.И. Налоговое администрирование и борьба с уклонением от уплаты налогов в Канаде // Налоговый вестник. –

2002. – Декабрь. – С. 136–140.

3. Налоги и налогообложение / Под ред. М.В. Романовского,О.В. Врублевской. – СПб.: Питер, 2001. – С. 458–460.

4. Стрик Дж. Государственные финансы Канады / Пер. с англ. –

М.: ОАО “НПО Экономика”, 2000. – 399 с.