Парадокс Леонтьева

План:  

Вступ…………………………………………………………………………...….2

1. Теорія Хекшера-Оліна…………………………………………………………3

2. Парадокс Леонтьєва……………………………………………………………4

Висновок………………………………………………………………………......7

Використана література………………………………………………………......8 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ: 

     Основною  формою міжнародних економічних  відносин є міжнародна торгівля. Сутність і роль зовнішньої торгівлі пояснюють  численні економічні теорії. Їх мета полягає  у визначенні найбільш ефективних шляхів розширення зовнішньої торгівлі і перетворення її на дієвий фактор соціально-економічного розвитку. Теоретичні висновки та рекомендації враховуються урядовими органами і  приватними компаніями при розробці зовнішньоторговельної тактики  і стратегії. Основоположні теорії міжнародної торгівлі були розроблені в епоху становлення світового  ринку і світового господарства. Але вони не втратили своєї значущості і в сучасних умовах, бо в них  даються відповіді на вічні питання, пов'язані із зовнішньою торгівлею: що і де продавати і купувати.

  Перш за все треба мати на увазі, що існують два способи здійснення торгових відносин між країнами: в умовах вільного переміщення товарів (вільної торгівлі) та в умовах обмежень, що вводяться урядовими органами для захисту перш свого національного виробника і експортера від іноземної конкуренції, тобто протекціонізму. Це важливо мати на увазі, бо теорії зовнішньої торгівлі різною мірою обгрунтовують необхідність вільної торгівлі або протекціонізму. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Теорія Хекшера-Оліна

 

   У другій половині 19ст. зародилася, а в 20ст. одержала широкий розвиток теорія факторів виробництва.

   Нова  модель була створена шведськими економістами Елі Хекшером і Бертелем Олином. Аж до 60-х рр.. ХХ ст. Модель Хекшера - Олина панувала в економічній  літературі. Олін в 1977 р. отримав Нобелівську  премію з економіки. Нобелівським лауреатом  став і П. Самуельсон, що вніс найбільший внесок у розвиток і уточнення  моделі. На знак визнання його заслуг модель іноді називають моделлю Хекшера-Оліна-Самуельсона.

   Сутність  неокласичного підходу до міжнародної  торгівлі та спеціалізації окремих  країн полягає в наступному: з  причин історичного та географічного  характеру розподіл матеріальних і  людських ресурсів між країнами нерівномірно, що пояснює розходження відносних  цін на товари, від яких, у свою чергу, залежать національні порівняльні  переваги. Звідси випливає закон пропорційності факторів: у відкритій економіці  кожна країна прагне спеціалізуватися у виробництві товару, що вимагає  більше чинників, якими країна щодо краще наділена. Олін сформулював  цей закон ще коротше: «Міжнародний обмін - це обмін рясних чинників на рідкісні: країна експортує товари, виробництво яких вимагає великої  кількості факторів, що є в достатку»

   Відповідно  до моделі міжнародної торгівлі Хекшера-Олина  в процесі міжнародної торгівлі відбувається вирівнювання цін факторів виробництва. Суть механізму вирівнювання полягає в наступному. Спочатку ціна факторів виробництва (заробітна плата, позичковий відсоток, рента і т.д.) буде порівняно низькою на ті з  них, яких бракує.

   Спеціалізація тієї чи іншої країни на виробництві  капіталомістких товарів призводить до інтенсивного переливу капіталу в  експортні галузі, відносно зростає  попит на капітал у порівнянні з його пропозицією і відповідно зростає його ціна (процент на капітал). Навпаки, спеціалізація інших країн  на виробництві трудомістких товарів  обумовлює переміщення значних  трудових ресурсів у відповідні галузі, внаслідок цього зростає і  ціна робочої сили (заробітна плата).

   Таким чином, відповідно до даної моделі обидві групи країн поступово втрачають  свої початкові переваги, відбувається нівелювання рівнів їх розвитку. Це створює умови для розширення кола експортних галузей, більш глибокого  їх проникнення в міжнародний  поділ праці з урахуванням  порівняльних переваг, що виникли на новому рівні розвитку.

Статистика свідчить, що структура забезпеченості промислового розвитку країн виробничими ресурсами  поступово вирівнюється. Це може означати, що теорія Хекшера-Оліна, заснована  на обліку міждержавних відмінностей і відносної забезпеченості факторами  виробництва, застаріває. Крім того, центр ваги в міжнародній торгівлі поступово зміщується до взаємної торгівлі «подібних» країн «подібними» товарами, а зовсім не продукцією дуже різних секторів промисловості. Проблеми, що виникли останнім часом у результаті протиріччя емпіричних даних теорії Хекшера-Оліна, можна вирішити шляхом її розвитку або шляхом заміни. 

2. Парадокс  Леонтьєва

 

   Економічні  відносини у всесвітньому співтоваристві складаються багато в чому під  впливом ринку. Саме крізь призму проблем світового ринку розглядаються  питання міжнародного поділу праці, інтернаціоналізації виробництва  і капіталу, міграції робочої сили. Всі країни світу, так чи інакше, включені до МРТ.

   Найбільш  традиційної та розвинутою формою міжнародних  економічних відносин є міжнародна торгівля. Всі світогосподарські зв'язки беруть початок у світовій торгівлі. Традиційною і найбільш розвинутою формою міжнародних економічних відносин є зовнішня торгівля. За деякими оцінками на долю торгівлі приходиться близько 80 відсотків всього обсягу міжнародних економічних відносин. Для будь-якої країни роль зовнішньої торгівлі важко переоцінити. Ще жодній країні не вдалося створити здорову економіку, ізолювавшись від світової економічної системи.

   Розглядаючи численні дослідження, присвячені практичній перевірці положень і висновків  концепції Хекшера Оліна, слід зупинитися на роботі американського економіста російського походження Василя Леонтьєва, який спробував визначити правильність тези про те, що країна, що володіє  надмірними дешевими факторами виробництва, експортує товари, що вимагають для  свого виробництва переважно  ці дешеві фактори.

   В. Леонтьєв показав, що в 1947 р. США, що вважалися  капіталоізбиточной країною, експортували не капіталомістку, а трудомістку  продукцію, хоча, відповідно до теорії Хекшера - Оліна, результат мав бути зворотним. Подальші дослідження, з  одного боку, підтвердили наявність  в США цього парадоксу у  повоєнний період, з іншого - показали, що капітал не самий надлишковий  фактор в країні. Вище нього стоять земля ,котра обробляється і науково-технічні кадри. І тут теорія Хекшера - Оліна  підтверджувалася: США виявилися  чистим експортером товарів, у виробництві  яких інтенсивно використовуються ці фактори.

   В. Леонтьєв, згодом удостоєний Нобелівської премії з економіки, покладався на найвірніший  з інстинктів в науці: завжди перевіряти, чи відповідають теоретичні висновки реальності. На цей раз він вирішив перевірити висновок теорії Хекшера - Оліна про те, що країни прагнуть експортувати товари, у виробництві яких інтенсивно використовуються, надлишкові для них фактори, і імпортувати товари, у виробництві яких ці фактори використовуються менш інтенсивно. Точніше, він хотів одночасно перевірити два припущення: 1) теорія Хекшера - Оліна справедлива, 2) в економіці США, що повсюдно вважалося, капітал більшою мірою надлишковий, ніж у її торговельних партнерів. Леонтьєв отримав співвідношення величини основного капіталу та чисельності робітників у експортних та імпортозамінних галузях США в 1947 р. Це вимагало розрахунків капіталу і зайнятості не тільки в декількох десятках розглянутих галузей, але й обліку капіталу і праці, які містилися в їх товари в результаті використання продукції інших галузей. Будучи одним з піонерів міжгалузевого балансу, він з успіхом використовував його можливості для отримання необхідних оцінок капіталовооруженності праці, множачи матриці коефіцієнтів на вектори витрат капіталу і праці, вартості експорту та імпорту по галузях. Умови перевірки були такі: якщо вірні висновки теорії Хекшера - Оліна, а капітал у США відносно більш надмірний, то показник затрат капіталу в розрахунку на одного робітника у стандартному наборі товарів, що експортуються із США, повинен бути вище, ніж аналогічний показник у імпортозамінної продукції , що входить в стандартний набір ввозяться в США товарів.

   Парадоксальні результати, отримані Леонтьєвим, спантеличили не лише його самого, але й інших  економістів: виявилося, що в 1947 р. США  продавали іншим країнам трудомісткі  товари в обмін на відносно капіталомісткі! Ключовий параметр склав всього 0,77, тоді як, відповідно до теорії Хекшера - Оліна, він повинен був набагато перевищити одиницю.

   Сам Леонтьєв та інші економісти по-всякому підступали до цієї проблеми. Метод неодноразово перевірявся і був визнаний в  основному правильним. Не виникало сумнівів щодо надмірності капіталу в США в порівнянні з іншими країнами. Теоретично парадокс можна  було пояснити тим, що в структурі  попиту в США питома вага капіталомісткою  продукції був ще вище, ніж у  виробництві, що і перетворювала  країну на імпортера капіталомістких  товарів; однак і це пояснення  не годилося, тому що не відповідало  дійсності. Інші економісти пробували  шукати причину в торгових бар'єрах або в так званій «оборотності факторної інтенсивності» (коли при  одному співвідношенні цін факторів галузь А є більш капіталомісткою, ніж галузь Б, а при іншому - менш капіталомісткою), але й це мало що принесло в рішення проблеми. Найбільш плідним виявилося рішення ввести в модель і інші фактори виробництва. Можливо, міркували багато економістів (і Леонтьєв в їх числі), слід врахувати  той факт, що існують різні види праці, природних ресурсів, капіталу і т.д. Численні дослідження в  цьому напрямку привели до двох основних результатів: 1) підтвердили наявність  «парадоксу» протягом більшої частини  післявоєнного періоду; 2) значно поліпшили  наші уявлення про забезпеченість факторами  та інтенсивності їх використання. Перший спростовував теорію Хекшера - Оліна, другий підтримував її.

   Яке пояснення  дав своєму парадоксу В. Леонтьєв? Він висунув гіпотезу, що в будь-якій комбінації з даними кількістю капіталу один людино-рік американського праці еквівалентний трьом людино-років іноземного праці. А це означає, що США і справді працінадмірна  країна, так що ніякого парадоксу немає.

   В. Леонтьєв також припустив, що більша продуктивність американської праці пов'язана з більш високою кваліфікацією американських робітників. Він провів статистичну перевірку, яка показала, що США експортують товари, що вимагають праці більш кваліфікованого, ніж витрачаються на виробництво «конкуруючого імпорту». Для цього В. Леонтьєв розбив всі види праці на п'ять рівнів кваліфікації і обчислив, скільки людино-років праці кожної кваліфікаційної групи потрібно для виробництва на 1 мільйон доларів американського експорту і «конкуруючого імпорту». Виявилося, що експортні товари зажадали значно більш кваліфікованої праці, ніж імпортні.

   Таким чином Василь Леонтьєв, досліджуючи  у 1956 р. структуру експорту та імпорту  США, виявив, що всупереч теорії Хекшера - Оліна в експорті переважали відносно більш трудомісткі товари, а в  імпорті - капіталомісткі. Цей результат  став відомий як парадокс Леонтьєва.

     Подальші  дослідження показали, що протиріччя, виявлене В. Леонтьєвим, може бути усунуте, якщо при аналізі структури торгівлі враховувати більше двох факторів виробництва. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок:  

Отже, у підсумку треба сказати, що: 

1. Численні  емпіричні тести як підтверджували, так і заперечували теорію Хекшера  — Оліна.

 

2. Парадокс  Леонтьева полягає у тому, що всупереч теорії праценадлишкові країни експортують  капіталомістку продукцію, а капіталонадлишкові — працемістку.

 

3. Парадокс  Леонтьева не відповідав на численні запитання, а багато інших тестів, враховуючи кваліфікаційний склад  робочої сили й інші фактори та охоплюючи великі групи країн, підтвердили  справедливість теорії Хекшера —  Оліна.

 
 

4. Парадокс  Леонтьева застерігає від прямолінійного використання теорії Хекшера — Оліна  у практиці міжнародної торгівлі.

 

5. Теорія  Хекшера — Оліна разом з  доданими пізніше уточненнями залишається  одним із головних інструментів аналізу  міжнародної торгівлі та її впливу на розподіл і перерозподіл доходів.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Використана література: 

1. Козак Ю. Г. Міжнародна економіка: навчальний посібник для студентів, 2-е видання, перероб. та допов., Київ 2008

 

2. Фомичев В.И.Міжнародна торгівля: посібник; 2-е видання., перероб. та допов. - М.: ИНФРА-М, 2001

 

3. Дахно І.І.,Бовтрук  Ю.А. Міжнародна економіка: Навч.посібник. — К.: МАУП, 2002.