Засоби від фальсифікації упаковки

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Державний вищий  навчальний заклад

"Український  державний хіміко-технологічний  університет"  
 
 

     Кафедра ТОРФП 
 
 
 

     Домашнє завдання

     на  тему:Засоби від фальсифікації упаковки 
 
 
 
 
 

     Виконала         ст..гр.5-Ф-80

     Реппе О.В.

     Перевірила       ас.каф. Парамонова Т.Г. 
 

     Дніпропетровськ 2011

 

     Зміст

1. Визначення фальсифікованого лікарського засобу.
2. Спеціальні включення до складу матеріалу наклейки.
3. Принципи лінійного штрихового кодування.
4. Лінійні й двовимірні символіки штрих-кодів.
5. Особливості двовимірного штрихового кодування.
6. Список літератури.

 

 

     За  визначенням ВООЗ, фальсифікованим (контрафактним) лікарським засобом  є продукт, навмисно і протиправно  забезпечений етикеткою, яка невірно  вказує достовірність препарату  або виробника. Фальсифікації можуть піддаватися як оригінальні, так і відтворені лікарські засоби; контрафактні продукти можуть включати препарати, що містять інгредієнти, відповідні етикетці, не відповідні етикетці, не містять активних інгредієнтів, з недостатнім вмістом активних інгредієнтів або у фальсифікованій упаковці

      Засоби запобігання підробок упаковок та етикеток лікарського засобу чи виробу медичного призначення

     Для запобігання фальсифікації застосовуються різні засоби захисту упаковки та етикеток лікарського засобу чи виробу медичного призначення, а саме: дизайн, матеріал для виготовлення, фарби та способи маркування (рис. 1).

     Для виробництва упаковок та етикеток використовуються різні технологічні процеси і способи друку. Найбільш поширеними способами друку є офсетний (непрямий плоский друк, при якому фарба з друкарської форми передається на папір через проміжний, офсетний циліндр) та флексографічний (високий друк з використанням гнучких гумових форм і швидкосохнучих рідких фарб).

     Елементами, що захищають упаковку (етикетку) від  сканування й підвищують складність відтворення на традиційному поліграфічному устаткуванні, є мікротекст, гільоширні композиції та елементи з об’ємним ефектом. Під мікротекстом розуміють рядок символів, які сприймаються людським оком у вигляді суцільної лінії, але читаються за допомогою збільшувальних приладів. Гільоширні композиції — це системи кривих тонких ліній, що пересікаються й утворюють фонові малюнки, які через малу товщину ліній не можуть бути коректно скановані. Для додаткового утруднення відтворення гільоширних композицій використовують спеціальні технології друкування, наприклад орловський (вид офсетного друку, при якому в елементах отриманих зображень присутнiй різкий перехiд одного кольору в iнший без розриву та зміщення ліній малюнка), або ірисовий друк (поступовий перехід одного кольору захисної сітки (малюнків), виконаної суцільними лініями без розривів, в інший).

     Для одержання рельєфних зображень  використовують спеціальні способи  друку: трафаретний (метод відтворення  тексту й графічних зображень  за допомогою друкованої форми (трафарету), через яку фарба проникає на друкований матеріал); металографію (спосіб глибокого  друку, коли фарба, що заповнює заглиблення  в друкованій формі, під великим тиском переноситься на папір); блинтове тиснення (спосіб маркування під тиском з використанням розігрітого металевого (як правило, застосовуються магній, латунь, мідь і цинк) або полімерного кліше).

     Використання  спеціальних матеріалів для виготовлення упаковок (етикеток) є досить ефективним способом боротьби з фальсифікаціями. Для захисту від підробок як один з методів використовується часткове або повне забарвлення паперу в масі або на поверхні. Такий папір характеризується незадовільною стійкістю кольору до мокрої обробки, тому для закріплення фарби використовують спеціальні речовини, наприклад продукт конденсації диціандиаміду з формальдегідом. Для покращення стійкості кольору під час забарвлення паперу в масі та на поверхні застосовують закріплювачі на основі диазо- та триазобарвників.

     Унаслідок зміни товщини паперу формуються водяні знаки, які добре видимі на просвіт і мають злегка розмиті, нечіткі контури. Водяні знаки можуть бути темними або світлими, дво- або багатотоновими, загальними або локальними. Загальний водяний знак розташовується по всій площі аркуша, локальний займає якусь її частину.

     Спеціальні  включення до складу матеріалу наклейки можуть перебувати як на його поверхні, так і всередині, під поверхневими шарами. Найбільшого поширення одержали такі включення [4]:

• Захисні волокна й смужки. Волокна й смужки різної довжини й кольори можуть бути видимими при звичайному або спеціальному освітленні (наприклад, в УФ-променях). Ці включення не відтворюються копіювальною технікою;
• Металеві або металізовані нитки й смужки. Нитки й смужки різної довжини та кольори можуть бути видимими при звичайному або спеціальному освітленні, іноді на них наноситься зображення або текст;
• Мікрочастинки. Багатобарвні частки різних розмірів можуть мати різні властивості, проявлятися за певних умов (наприклад, при висвітленні ІЧ-лазером) або після спеціальної обробки, утворювати сховане або видиме маркування;
• Радіаційні частки. У матеріал уводяться мікроскопічні дози рідкоземельних елементів зі слабким радіаційним випромінюванням. Це нешкідливо для людини, але дуже легко діагностується спеціальними детекторами.

     З метою підвищення захисних властивостей матеріалів у процесі виготовлення їм можуть надаватися особливі фізичні або хімічні властивості. Конкретні властивості вибираються виходячи з призначення упаковки (етикетки). Як приклади можна навести такі поширені варіанти:

• зміна властивості паперу шляхом запровадження технологій щодо покращення стійкості паперу (наприклад, уведення основ з поліуретановими складовими), використання волокон різної природи (деревина, бавовна, солома тощо), структури (рівномірності розподілу всередині аркуша) та форми (розмірів);
• зменшення або збільшення непрозорості паперу, залежно від потреби бачити неозброєним оком захисні елементи, наприклад блискучі вимітки, які входять до складу паперової маси і тому не можуть бути відтворені оптичними скануючими пристроями;
• матеріали зі зниженою міцністю на розрив. Застосовуються при виготовленні упаковок (етикеток) для захисту від повторного несанкціонованого використання;
• матеріали, чутливі до різних розчинників. При спробі видалити наклейку за допомогою розчинників на ній залишаються плями;
• зміна властивостей паперу під дією хімічних агентів та барвниківпроявників. Наприклад, папір (картон) може містити у своєму складі прозору хімічну речовину, котра за необхідності встановлення достовірності пакування (етикетки) вступає з відповідним проявником в реакцію, яка характеризується незворотністю зміни кольору;
• хімічні мітки. Після нанесення на матеріал ці мітки можуть бути виявлені спеціальними детекторами.

     Рис. 1. Класифікація засобів захисту  упаковки й етикетки лікарського  засобу чи виробу медичного призначення 

     Для підвищення рівня захисту продукції  використовують фарби, що змінюють колір  під дією випромінювання, невидимі флуоресцентні, мікрокапсульовані, металізовані, реакційні до хімічних агентів фарби тощо. До елементів, які виявляються в разі застосування спеціального обладнання, відносяться магнітні, чутливі термохромні, УФ- та ІЧ-фарби.

     Серед способів маркування розрізняють штрих-кодування, голограму та радіочастотну ідентифікацію. Останню детально було розглянуто на шпальтах журналу «Провизор», 2007, № 17 [3], тому наступна частина статті присвячена висвітленню питань штрих-кодування  і голографічних захисних елементів.

      Принципи лінійного штрихового кодування

     До  елементів маркування належить штрих-код  продукції. Штриховий код — це ідентифікатор товару, призначений  для забезпечення автоматизованої  ідентифікації товару та іншої інформації за допомогою спеціальних пристроїв. Ним маркірується упаковка.

     

     Рис. 2. Вигляд лінійного штрих-коду 

     Використання  штрихового коду разом з ЕОМ забезпечує захист від підробок та оптимізацію таких процесів:

       виробникам — облік кількості виробленої продукції, її сортування і розміщення на складах за видами, найменуваннями, сортами; облік товарних запасів; формування товарних партій при виконанні замовлень;

       оптовим посередникам — приймання  товарів за кількістю й асортиментом; облік і контроль товарних запасів на складах; відвантаження в роздрібну мережу;

       роздрібній ланці — приймання  товарів за кількістю й асортиментом; оптимальне розміщення товарів;  спрощення їх відпуску споживачам, облік і контроль товарних  запасів в аптеках чи магазинах медтехніки; контроль за збереженням товарів; забезпечення ритмічного поповнення запасів товарів у міру їх реалізації.

     Розрізняють лінійні й двовимірні символіки  штрих-кодів.

     Штриховий код лінійний (одновимірний, license plates, Wandimensional code або 1-D code чи 1D штрих-код) — це комбінація чорних і білих вертикальних смуг і цифр (ширина і розташування яких регламентовані певними правилами), що представляє той чи інший товар у закодованому вигляді. Код дозволяє швидко й точно зчитати по горизонталі (лінійно, у напрямку, ортогональному штрихам (довжина штриха при цьому інформаційного навантаження не несе), інформацію про товар за допомогою електронного пристрою сканера (рис. 2). Найпоширеніші лінійні символіки: EAN, UPC, Code39, Code128, Codabar, InterLeaved 2 of 5. Лінійні символіки дозволяють кодувати невеликий обсяг інформації (до 20– 30 символів, звичайно цифр) за допомогою нескладних штрих-кодів, що читаються недорогими сканерами [5].

     Носієм  основної інформації в штрих-коді є  співвідношення ширини темних смуг (штрихів) і ширини пробілів між штрихами. Причому кожна цифра кодується певною кількістю штрихів і пробілів, які мають відповідну ширину й строго певне розташування. Відведене для кожної цифри коду місце називається «цифровий знак» і є основною одиницею інформації штрих-коду.

     Для того щоб зручно записувати штриховий  код кожної цифри, застосовують двійкову систему запису цифр, що логічно  сполучається з дискретністю штрих-коду.Для цього штрихи позначають цифрою «1», а пробіли — «0». Наприклад, штриховий код цифри 5 у системі EAN записується в цій системі так: 0110001.

     Штрихове  кодування регулює низка нормативно-правових актів, серед яких: постанова КМ України  від 29.05.1996 г. № 574 «Про впровадження штрихового кодування товарів» (зі змінами), наказ  Мінекономєвроінтеграції України  від 20.08.2002 г. № 255 «Про затвердження Положення про штрихове кодування товарів» (зі змінами), ДСТУ 64-7-2000 «Графічне оформлення лікарських засобів. Загальні вимоги» (зі змінами) [7, 8 ].

     Штриховий код GS1 — штриховий код, сформований  відповідно до стандартів системи GS1, у  якому, зокрема, відображається (кодується) ідентифікаційний номер GS1, складовою  частиною якого є префікс GS1 підприємства. Під останнім розуміють сукупність цифр (номер), що складається з номера, який міжнародна асоціація GS1 надає національній організації — члену GS1, та унікального номера підприємства, який визначає національна організація — член GS1.

       Випадки, коли лікарські препарати в певній упаковці не піддаються штрих-кодуванню