- За будовою зоб поділяється на дифузний, вузловий і змішаний. Розрізняють п’ять ступенів збільшення щитоподібної залози: при І ступені пальпується тільки перешийок щитоподібної залози; при ІІ ступені пальпується не тільки перешийок, а й частки, збільшену залозу видно при ковтанні; при ІІІ ступені щитоподібна залоза набуває значних розмірів (товста шия); при ІV ступені зоб має великі розміри і різко впадає в очі; при V ступені зоб є гігантським, інколи опускається на груднину - висячий зоб
Залежно від функції
щитоподібної залози зоб може
бути еутиреоїдним (без порушення функції), гіпотиреоїдним
(зі зниженою функцією) і гіпертиреоїдним (токсичний - з підвищеною
функцією залози).
- Основними ознаками зоба є прогресуюче пухлиноподібне дифузне або вузлове збільшення щитоподібної залози. Вона при цьому не болюча, у більшості випадків має гладеньку поверхню, легко зміщується при пальпації. При вузловій формі зоба в залозі пальпують окремі щільні вузли. Характерною ознакою є зміщення пухлини вверх і вниз при ковтанні разом із гортанню і трахеєю. Розміри залози можуть бути різними. При великому або загруднинному зобі можуть виникати ознаки стиснення сусідніх органів: трахеї (задишка), поворотного нерва (охриплість голосу), вен (ціаноз).
Слід зазначити, що не завжди
збільшення щитоподібної залози є зобом,
воно може спостерігатись у період статевого
дозрівання, при менструаціях і вагітності.
- Лікування проводять у терапевта або ендокринолога. З цією метою застосовують препарати йоду (Люголівський розчин, йодид калію), призначають тиреоїдин, при необхідності - мерказоліл й ін. При безуспішності консервативного лікування, а також при явищах гіпертиреоїдизму, стисненні зобом сусідніх органів, підозрі на злоякісне перетворення і всіх формах вузлового зоба застосовують оперативне втручання (резекція щитоподібної залози або енуклеація - видалення вузла щитоподібної залози)
- Дифузний токсичний зоб (базедова хвороба) характеризується комплексом нервових і вісцеропатичних симптомів внаслідок функціональних розладів (гіпертиреоз, дистиреоз) і морфологічних змін щитоподібної залози.
- Захворювання в основному трапляється у жінок, особливо в молодому віці (20-40 років). Дифузний токсичний зоб пов’язують з психічною травмою, впливом інфекції або ендокринними порушеннями, пов’язаними з менструальним циклом, абортами та ін. У зв’язку з гіперфункцією щитоподібної залози, її гормони (тироксин, трийодтиронін, тиреокальцитонін), що надходять у надмірній кількості в кров, викликають в організмі спочатку функціональні, а потім органічні зміни. Особливо значними такі порушення є у нервовій, серцево-судинній системах і печінці. За походженням дифузний токсичний зоб поділяють на первинний і вторинний.
- Клінічні ознаки. При первинному дифузному токсичному зобі основні ознаки захворювання виникають раніше, ніж збільшення щитоподібної залози (зоб). При вторинному дифузному токсичному зобі основні ознаки захворювання розвиваються на фоні вже наявного її збільшення. За ступенем тяжкості виділяють легку, середню і тяжку форми дифузного токсичного зобу.
- Легкий ступінь тиреотоксикозу характеризується збудливістю, незначною стомлюваністю і зниженням працездатності хворих. Поряд із цим, відмічається тахікардія до 100 ударів за хвилину, тремтіння пальців рук, збільшення основного обміну до 30
%.
- Середній ступінь характеризується вираженішими порушеннями, у хворих виникає значна стомлюваність, зниження працездатності, схуднення. Спостерігають виражений тремор пальців рук, тахікардію (до 120 ударів за хвилину), підвищується основний обмін до 40 %.
- При тяжкому ступені спостерігаються виражені порушення живлення, різка стомлюваність, втрата працездатності. Поряд із цим, настають глибокі нервові, серцево-судинні і обмінні розлади в організмі (психози, миготлива аритмія, серцева недостатність, різке виснаження й ін.). При тяжкій формі дифузного токсичного зобу температура тіла підвищується до 37,6-37,8 °С. Хворі погано переносять теплові процедури, у них виникає посилене потовиділення.
Внаслідок розладів нервової
системи виникають очні симптоми:
- екзофтальм - випинання очних яблук;
- симптом Штельвага - рідке мигання, що зумовлює особливий виражений (нерухомий) погляд;
- симптом Грефе - відставання верхньої повіки від верхнього краю зіниці при погляді вниз;
- симптом Мебіуса - порушення конвергенції (сходження) - при наближенні предмета по середній лінії до очей останні розходяться;
- симптом Меліхова - гнівний погляд;
- симптом Резенбаха - тремтіння повік при їх змиканні; симптом Зенгера - припухлість і мішкоподібне звисання повік.
До додаткових симптомів відносять
“руку мадонни” - руки з довгими і тонкими
пальцями.
- Лікування. В початкових і легких стадіях захворювання лікування, як правило, консервативне. Його проводить терапевт або ендокринолог. Хворому необхідно створити повний фізичний і психічний спокій. Поряд із цим, застосовують препарати йоду (розчин Люголя, таблетки Шерешевського - по 1 табл. 2 рази на день протягом 20 днів), антитиреоїдні препарати (дийодтирозин по 0,05 г 2-3 рази на добу, мерказоліл по 0,005 г 2-3 рази на добу і 6-метилтіоурацил по 0,25 г 2-3 рази на добу). Крім цього, призначають резерпін по 0,1-0,25 мг 2-3 рази на день, броміди, валеріану, антиаритмічні серцеві засоби (індерал по 20-40 мг 2-3 рази на день, обзидан і ін.). У тяжких випадках тиреотоксикозу застосовують радіоактивний йод. Ним лікують хворих, яким операція протипоказана і які не погоджуються на неї, а також хворих з рецидивами тиреотоксикозу після операції. Радіоактивний йод не можна використовувати для лікування хворих на вторинний тиреотоксикоз, у вагітних і неповнолітніх. Хворим призначають висококалорійну, збалансовану дієту.