Управління конкурентоспроможністю підприємства

В. Окрепилов намагається  встановити кількісний зв'язок показника  діяльності [10]. Ним запропонована  формула, що встановлює взаємозв'язок конкурентоспроможності товару з питомим  об'ємом його продажів (обсяг продажів товару з урахуванням його конкурентоспроможності). Обгрунтуванням цього, мабуть, служить  те, що оцінка конкурентоспроможності повинна здійснюватися за кінцевими  підсумковими результатами реакції  конкретного ринку (споживача) на конкретний товар. 

Аналізуючи існуючі показники  конкурентоспроможності товару можна  відзначити, що однозначної і об'єктивного  кількісного критерію оцінки досі немає. Існуючі методи оцінки конкурентоспроможності продукції інтуїтивні, суперечливі, складні, суб'єктивні.  
Із сучасних методів оцінки конкурентоспроможності підприємства цікавий комбінований метод, запропонований І. Максимової [11]. Він враховує положення теорії ефективної конкуренції та якість продукції, грунтується на оцінці чотирьох групових показників. У першу групу входять показники характеризують ефективність управління виробничим процесом: економічність виробничих витрат, раціональність експлуатації основних фондів, досконалість технології виготовлення товару, організацію праці на виробництві; у другу - відображають ефективність управління обіговими коштами незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування здатність підприємства розплачуватися за своїми боргами , можливість стабільного розвитку підприємства в майбутньому. У третю групу включені показники, що дозволяють отримати уявлення про ефективність управління збутом і просуванням товару на ринку засобами реклами і стимулювання, у четверту - показники конкурентоспроможності товару: його якість і ціна. 

Для забезпечення репрезентативності оцінки конкурентоспроможності критерії та показники, що входять в перші  три групи, мають коефіцієнти  вагомості. Визначення цих коефіцієнтів проводиться експертним методом. 

Розрахунок критеріїв  і коефіцієнта конкурентоспроможності проводиться по формулі середньої  зваженої арифметичної: 

 
 
 
 
де   коефіцієнт конкурентоспроможності підприємства;   - Значення критерію ефективності виробничої діяльності підприємства;   -Значення критерію фінансового положення підприємства;   - Значення критерію ефектності організації збуту і просування товару на ринку;   - Значення критерію конкурентоспроможності товару;   ,   ,   ,   - Коефіцієнти вагомості критеріїв. 

 
 
 
 
де   - Критерій ефективності виробничої діяльності підприємства; 

 
 - Відносний показник витрат виробництва  на одиницю продукції; 

• - Відносний показник фондовіддачі;   - Відносний показник 

рентабельності товару;   - Відносний показник продуктивності праці;   _{,   ,   ,}   - Коефіцієнти вагомості показників. 

 
 
 
 
де   - критерій фінансового стану підприємства;   - Відносний показник автономії підприємства;   - Відносний показник платоспроможності підприємства;   - Відносний показник абсолютної ліквідності підприємства;   - Відносний показник оборотності оборотних коштів;   ,   ,   ,   - Коефіцієнти вагомості показників.  
 
 
 
 
 
де   - Критерій ефективності організації збуту і просування товару;   - Відносний показник рентабельності продажів;   - Відносний показник затовареності готовою продукцією;   - Відносний показник завантаження виробничої потужності;   - Відносний показник ефективності реклами і засобів стимулювання збуту;   ,   ,   ,   - Коефіцієнти вагомості показників.  
 
Розрахунок критерію конкурентоспроможності товару проводиться за формулою:  
 
 
 
 
 
де   - Показник конкурентоспроможності товару;   - Показник якості товару;   - Показник ціни товару. 

У загальному вигляді алгоритм розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності промислового підприємства даним методом  передбачає три послідовні етапи. 

Етап 1. Розрахунок одиничних показників конкурентоспроможності підприємство 1 і переклад показників у відносні величини (бали). Для перекладу показників у відносні величини проводиться їх порівняння з базовими показниками. В якості базових показників (бази для порівняння) можуть виступати: середньогалузеві показники, показники будь-якого конкуруючого підприємства або підприємства - лідера на даному сегменті ринку, показники оцінюваного підприємства за минулі відрізки часу. В цілях перекладу показників у відносні величини використовується 10-бальна шкала. При цьому трьома балами оцінюється показник, має значення гірше, ніж базовий; п'ятьма балами-на рівні базового; десятьма балами - краще, ніж базовий. 

Етап 2. Розрахунок критеріїв конкурентоспроможності по представленим вище формулами.  
 
Етап 3. Розрахунок коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства   .  
 
І.П. Чепурний вважає, що використання в ході оцінки порівняння показників за різні проміжки часу дає можливість застосовувати цей метод як варіант оперативного контролю окремих служб [12]. 

Однак оцінка конкурентоспроможності товару, виробленого підприємством, є досить трудомісткою процедурою. Вона вимагає залучення кваліфікованих фахівців в області маркетингу, проведення всіляких соціологічних опитів і  досліджень. Крім того, на думку Е. Сєрової [13], при розрахунку комплексної конкурентоспроможності промислового підприємства за методом  І. Максимової, яка охоплює всі  найбільш важливі оцінки господарської  діяльності підприємства, оцінка конкурентоспроможності товару є зайвим етапом, дублюючим  етапи оцінки. Очевидно, що економічний  стан промислового підприємства, його фінансове становище є наслідком  того, яку продукцію воно виробляє. У свою чергу, конкурентоспроможність продукції визначається економічним, фінансовим станом підприємства, його маркетинговою активністю в області  просування товару на ринок. Тому прийняття  в розрахунок інтегрального показника  конкурентоспроможності промислового підприємства показника оцінки конкурентоспроможності товару не є необхідним. 

Д. Мухіна також вважає, що у методу є недоліки [14]. По-перше, в якості принципу об'єднання одиничних  показників в комплексний використаний принцип зваженої суми критеріїв. Цей  принцип може спотворювати 

оцінку конкурентоспроможності підприємства, так як нівелює вплив  високих і низьких значень  одиничних показників конкурентоспроможності (наприклад, низький коефіцієнт поточної ліквідності і висока рентабельність продукції). По-друге, метод відрізняється  суб'єктивністю в частині перекладу  одиничних показників конкурентоспроможності у відносні величини. По-третє, в  методі відсутнє обгрунтування використання 10-бальної шкали для оцінки конкурентоспроможності підприємства.  
Представляють інтерес експертна оцінка конкурентоспроможності підприємств по найбільш поширеним факторам маркетингового комплексу (4З) як один із методів дослідження маркетингової діяльності підприємства [15]. 

Кожен з названих підходів до оцінки конкурентоспроможності підприємств  має свої недоліки і в той же час ефективні границі застосування. Деякі з них в певних межах  повторюють інші. Однак ці відмінності, на наш погляд, взаємодоповнюють, а  не виключать один одного і спрямовані на вдосконалення методології оцінки конкурентного потенціалу економічних  агентів.  
Враховуючи, що будь-який господарюючий суб'єкт - це набір показників якості, при зміні, яких відбуваються кількісні, а також якісні зміни, оцінка конкурентоспроможності зводиться до виявлення найбільш значущих числових показників конкурентоспроможності, їх інтегрування. Застосовуваний метод знаходження інтегрального показника конкурентоспроможності повинен відповідати певним квалиметрическим вимогам (табл.2), з яких 14 вимог сформульовані відомим фахівцем в області кваліметрії Г.Г Азгальдовим [16]. 

^ Таблиця 2  
 
 
Квалімітріческіе вимоги до методів вимірювання конкурентоспроможності товарів і підприємств  

 
Заслуговує на увагу і вибір  відображення результатів оцінки конкурентоспроможності. Так, метод «профілів» і якості продукції заснований на положеннях теорії маркетингу. Він враховує найбільш важливий критерій, що впливає на конкурентоспроможність підприємства, - конкурентоспроможність товарів. За результатами спеціально організованих досліджень встановлюються критерії споживчих переваг щодо якого продукту, визначається їх ієрархія, порівняльна важливість параметрів з конкуруючими продуктами за показниками якості та ціни або, як варіант, за показниками якості. 

Даний метод відображає найбільш традиційне судження діячів ринку про  конкурентоспроможність підприємства: конкурентоспроможність виробника  тим вища, чим вища конкурентоспроможність його продукції. Основною перевагою  цього методу є те, що береться до уваги найбільш важливий критерій, що впливає на конкурентоспроможність підприємства,-конкурентоспроможність товару. Однак результативність досліджень істотно знижується через обмеження  представлення про переваги і  недоліки в роботі підприємства. Це пов'язано з тим, що конкурентоспроможність підприємства приймає вид конкурентоспроможності товару, а фактори формують економічні умови виробничо-збутової діяльності, не розглядаються.

рім зазначеного методу на практиці широко застосовується табличний (матричний), який розглядає конкурентоспроможність підприємства в динаміці. В якості критерію оцінки конкурентоспроможності підприємства використовується порівняння показника конкурентоспроможності з табличним значенням. Для відображення результатів оцінки конкурентоспроможності може бути застосований також багатокутник конкурентоспроможності (радар) [1]. 

На основі аналізу існуючих підходів до оцінки конкурентоспроможності підприємств і з урахуванням  особливостей виробничих підприємств  кооперативного сектору національної економіки нами була запропонована  методика кількісної оцінки конкурентоспроможності хлібопекарських підприємств споживчої  кооперації, що включає елементи комплексної  порівняльної оцінки фінансового стану  та ділової активності підприємств [17].  
 
Таким чином, конкурентоспроможність - це характеристика, яку не можна висловити односкладово, у вигляді одного показника. Основу її складають численні фактори. Причому кожен з них окремо не дає повного уявлення про це явище. Тому в ринковому механізмі управління суб'єктами господарювання необхідно використовувати систему показників, які враховують особливості ринкової ситуації, специфіку господарюючого суб'єкта як елемента ринку.