Маркетингова товарна політика

     · підвищити якість новинки, надати їй додаткових властивостей, випустити нові моделі;

     · проникнути на нові сегменти ринку;

     · віднайти нові канали розподілу;

     · переорієнтувати частину реклами  на стимулювання споживання товару;

     · своєчасно знизити ціну з метою  залучення нових споживачів.

     Етап IV. Зрілість товару. Продукцію всі  знають. Товар фірми продається в кожному магазині. Проте з’являються перші тривожні симптоми: товаром уже не цікавляться; немає додаткових замовлень; немає черги. З’явився аналогічний товар, дещо вищої якості або за нижчою ціною.

     Завдання  маркетингу:

     · зменшити обсяги виробництва товару;

     · модифікувати ринок (шукати нові сегменти, нових споживачів);

     · модифікувати товар (поліпшити якість, властивості, зовнішнє

     оформлення);

     · модифікувати комплекс маркетингу (сервіс, гарантії, систему знижок і пільг).

     Етап V. Спад товару. Першою й очевидною ознакою є затоварювання. Товар певний час не користується попитом. Споживачі купують продукцію з новими властивостями інших фірм.

     Завдання  маркетингу:

     · різко зменшити витрати на виробництво  товару;

     · творчо переосмислити ідею товару;

     · проаналізувати ринок; у разі негативного  результату зняти товар з виробництва і переорієнтувати фірму на випуск нового товару. 

     3.Товарний  асортимент і номенклатура товарів.

     Асортиментна  політика підприємства передбачає певний курс дій або наявність заздалегідь запланованих принципів, які б забезпечували спадкоємність рішень та заходів у галузі формування товарного асортименту.

     Товарна номенклатура — це групи (серії) товарів, тісно пов’язаних між собою або  через подібність виконуваних функцій, або тому, що їх продають тим самим  групам покупців, або через ті самі торговельні заклади, або в рамках того самого діапазону цін.

     Номенклатура  товарів — сукупність усіх асортиментних груп товарів та товарних одиниць фірми. Товарна номенклатура має певну ширину, довжину і глибину.

     Ширина  товарної номенклатури — показник запропонованих асортиментних груп.

     Довжина товарної номенклатури — загальна кількість товарних одиниць.

     Глибина товарної номенклатури — кількість  варіантів кожного товару з асортиментного ряду.

     Узгодженість  товарної номенклатури — рівень спорідненості різноманітних товарних ліній щодо кінцевого використання, виробничих вимог, каналів розподілу тощо.

     Товарний  асортимент — це сукупність усіх товарних одиниць, що їх пропонує покупцям конкретний продавець. Основними характеристиками товарного асортименту є широта (кількість асортиментних груп товарів), насиченість (загальна кількість усіх товарних одиниць), глибина (варіанти пропонування товарів у рамках кожної асортиментної  групи) та гармонічність (збіжність  товарів різних асортиментних груп з погляду їх кінцевого використання, вимог до організації виробництва, каналів розподілу тощо).

     Формування  товарного асортименту і номенклатури товарів підприємства обов’язково  потребує узгодження різнонапрямлених інтересів. Так, з погляду виробника, ідеальною буде якомога менша  кількість товарних позицій, стабільність їх виробництва протягом тривалого  періоду, випуск товарів великими серіями, малі виробничі витрати тощо. З  погляду споживача, — цілком навпаки. Отже, формування товарного асортименту  і номенклатури потребує встановлення оптимального їх значення з урахуванням  інтересів як товаровиробника, так  і споживача, але з пріоритетом  останнього.

     Для українських виробників застосовують такі принципи формування асортименту:

     - функціональний — враховує основні призначення продукції (одяг, їжа побутова техніка);

     - мотивувальний — групування товарів за споживчими перевагами і призначенням (дитячі іграшки, навчальні посібники);

     - збутовий — групування товарів за місцем у системі розподілу і місцем продажу (продаж в універсамі, за каталогами, зразками);

     - ціновий — групування товарів за ціною (дешеві, дорогі). 

     4. Конкурентоспроможність товару  і методи її визначення.

     Конкурентоспроможність фірми визначається конкурентоспроможністю вироблених нею товарів. Ця складна властивість характеризує привабливість товару для споживача (покупця, замовника) і прибутковість для виробника (постачальника, продавця).

     Конкурентоспроможність  — сукупність якісних і вартісних характеристик товару, що забезпечують задоволення конкретної потреби.

     Конкурентоспроможність  товару — поняття складне й інтегральне, оскільки охоплює не лише економічні та технічні, а й технологічні показники. Її оцінюють залежно від того, є товар кінцевим продуктом, призначеним для задоволення певних потреб (індивідуальних або суспільних), чи засобом виробництва інших товарів. У першому випадку порівняння й оцінювання здійснює споживач, який купує певний товар за певну ціну. У другому випадку завдання можна поділити на дві частини: визначення потреб і вибір альтернативних способів їх задоволення.

     Алгоритм  оцінювання конкурентоспроможності товару:

     1. Визначення цілей оцінювання конкурентоспроможності товару.

     2. Збирання та аналіз даних про ринок, покупців і конкурентів.

     3. Формулювання вимог до товару-еталона.

     4. Визначення переліку параметрів, які підлягають оцінюванню, та їх питомої ваги (нормативні, технічні, економічні).

     5. Обчислення одиничних параметрів індексів.

     6. Обчислення групових параметричних індексів за нормативними, технічними та економічними параметрами.

     7. Обчислення інтегрального показника конкурентоспроможності товару.

     8. Підготовка висновків щодо рівня конкурентоспроможності товару.

     9. Розроблення заходів щодо підвищення конкурентоспроможності товару та оцінювання витрат на їхню реалізацію

     Конкурентоспроможність  завжди визначається в порівнянні з іншими товарами, а також на підставі рівня задоволення потреб потенційних споживачів. Рівень конкурентоспроможності оцінюють за допомогою системи одиничних, групових та інтегральних показників.

     Одиничний показник відображає відсоткове співвідношення показників одного й того самого параметра порівнюваних товарів.

     Груповий  показник поєднує одиничні показники  та характеризує ступінь задоволення потреби загалом.

     Інтегральний  показник конкурентоспроможності товару щодо товару-зразка — це числова характеристика конкурентоспроможних товарів, що є відношенням групового показника за технічними параметрами до групового показника за економічними параметрами:

     K = (Ін.п, Іт.е.п ) : Іц.с,де

       Ін.п, Іт.е.п — груповий показник  за параметрами відповідно нормативними та техніко-економічними;

     Іц.с  — груповий показник ціни споживання.

     Якщо  К < 1, пропонований товар поступається товару-зразку; при К > 1, товар має вищу конкурентоспроможність.

     Якщо  метою оцінювання конкурентоспроможності товару є прийняття рішення щодо виведення його на ринок, прогнозована оцінка конкурентоспроможності товару така:

     К = 1,6 і більше — дуже перспективне;

     К = 1,40–1,59 — перспективне;

     К = 1,20–1,39 — малоперспективне;

     К = 1,00–1,19 — неперспективне.

     Конкурентоспроможність  товару характеризується технічними, комерційними, організаційними та економічними параметрами.Кожна характеристика (одиничний показник якості товару) вимірюється у певній (специфічній) одиниці, а тому здебільшого показники непорівнянні між собою.

     Показники, що відіграють роль обмежень:

     1. Показники безпеки товару для життя, здоров’я і майна людей. Товари, що не відповідають цим обмеженням, не підлягають реалізації, їх якість оцінювати не потрібно. Отже, не можна порівнювати кількість нещасних випадків у процесі виробництва з технологічними можливостями устаткування. Але завдання можна сформулювати інакше: які засоби виробництва доцільно вибирати для того, щоб досягти встановленого рівня безпеки.

     2. Показники, що забезпечують екологічність товар.

      3.Технічні показники:

     · класифікаційні — визначають належність виробу до певного виду, класу, типу продукції;

     · конструктивні — характеризують конструкторсько-технологічні рішення;

     · нормативні — відповідають міжнародним  стандартам, нормам, правилам;

     · ергономічні (гігієнічні, антропометричні, фізіологічні, психологічні) — засвідчують відповідність товару властивостям людського організму та психіки;

     · естетичні — характеризують єдність  змісту й форми предмета.