В Україні  нормативна база реклами формувалася  поступово. До 1992 р. практично не було правових норм, які б регулювали рекламу, за винятком окремих положень в окремих нормативних актах. З 1992 по 1996 р. було прийнято низку законів та нормативних актів, спрямованих на обмеження недобросовісної реклами та регламентування рекламної діяльності, зокрема закони України "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності" (18 лютого 1992 р.) та "Про телебачення і радіомовлення" (13 грудня 1993 р.), Указ Президента України "Про заходи щодо запобігання недобросовісній рекламі і її припинення" (5 грудня 1994 p.). Проте, незважаючи на позитивну роль цих нормативних документів, вони не охоплювали всіх аспектів рекламної діяльності та не забезпечували єдності і несуперечливості правової бази регулювання реклами. Багато сфер рекламної діяльності залишалися поза межами правового регулювання, існувала реальна можливість знаходження лазівок недобросовісними рекламодавцями, не було встановлено відповідальності за порушення рекламного законодавства виробників та поширювачів реклами.

Існування низки норм про рекламу в різних нормативних актах призводило до суперечностей між ними, суттєвих прогалин у правовому регулюванні  й внутрішньої невідповідності. Ці недоліки потрібно було усунути  на законодавчому рівні, у зв'язку з чим було розроблено і прийнято Закон України "Про рекламу" (3 липня 1996 р.) [1]. Цей закон визначає основні принципи рекламної діяльності в Україні, регулює правові відносини, що виникають у процесі створення, поширення і одержання реклами. Він захищає інтереси як споживачів, так і конкурентів. Закон України "Про рекламу" хоча й основний, але не єдиний нормативний акт у сфері регулювання реклами. До нормативних актів, що опосередковано регулюють рекламну діяльність, належать як закони, так і підзаконні нормативні акти, а саме: закони України "Про інформацію", "Про телебачення і радіомовлення", " Про друковані засоби масової інформації (друкування) в Україні". Прийнято також Типові правила розміщення зовнішньої реклами (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 1998 р. № 1511). Серед підзаконних актів, що регулюють рекламну діяльність, важливе значення мають акти, прийняті органами місцевого самоврядування.

Закон України "Про рекламу" визначає характеристики комерційної реклами  і такі основні поняття, як реклама, рекламодавець, виробник реклами, поширювач реклами, споживач реклами, рекламні засоби, спонсор, учасники рекламної діяльності. Закон регулює правовідносини у сфері реклами, що призначена для поширення і використання на ринках товарів, робіт і послуг в Україні. Закон поширюється також на використання реклами, яка повністю або частково є предметом авторського права і суміжних прав.

У Законі України "Про рекламу" обумовлено загальні вимоги до реклами та певні  обмеження щодо неї, а також заборонні  норми - стосовно змісту та особливостей інформації, що подається у рекламі; використання деяких рекламних засобів і технологій; рекламування окремих видів продукції та надання послуг. Закон розкриває особливості рекламування деяких видів продукції, зокрема лікарських засобів, тютюнових виробів, алкогольних напоїв, зброї та послуг, пов'язаних із залученням коштів населення; передбачає відповідальність за його порушення та штрафні санкції, що стягуються в разі порушення закону. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аграрная  экономика. Учебник для студентов  экономических специальностей вузов. /Серова Е.В. – М.: ГУ ВШЭ, 1999. – 56 с.
2. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник (випуск 4) /За ред. П.Т. Саблука та ін. – К.: ІАЕ, 2000. – 601 с.
3. Азарян М.О. Маркетинг: принципи та функції. Навчальний посібник – К.:НМЦТВО МОіН України НВФ „Студцентр”, 2001 -319 с.
4. Беляков Г.И. Практикум по охране труда. – М.: Агропромиздат, 1988. – 11с.
5. Білоусько Я.К. Застосування норми прибутку для регулювання економічних відносин //Економіка АПК. – 2000. - №5. – с.8-9
6. Борисова В.А. Підвищення конкурентоспроможності підприємств АПК //Економіка АПК. – 2000. - №5. – с.75-79
7. Боровиков Г.И. Безопасность труда в сельском хозяйстве. – М.: Агропромиздат, 1988. – 189 с.
8. Гончаренко В., Пантелеймоненко А. Маркетингова стратегія обслуговуючих кооперативів Полтавщини //Кооперативний поступ. – 2000. – №7. – с.3
9. Горкавий В.К. Статистика. Навчальний посібник для студентів. – К.: Вища школа, 1994. – 94 с.
10. Дойль П. Менеджмент: стратегия и тактика. — СПб.: Питер, 1999.
11. Котлер Ф. Основы маркетинга. — К.; СПб.; М.: Издат. дом "Вильяме", 1998.
12. Критсотакис Я. Г. Торговые ярмарки и выставки: техника участия и коммуникации. — М.: Ось-89, 1997.