Мікрологістичні концепції «реагування на попит». Концепція «точки замовлення», безперервного поповнення запасів», «швидкого реагування»

Основними положеннями  комерційної логістики є:

1. Реалізація принципу  системного підходу, тобто оптимізація  матеріального потоку у межах  як підприємства, так і його  підрозділів. Однак максимальний  ефект можливий тільки при оптимізації або сукупного матеріального потоку від первинного джерела сировини до кінцевого споживача, або окремих значних його ділянок. При цьому всі ланки матеріального ланцюга, тобто всі елементи макро- та мікрологістичних систем повинні працювати як єдиний злагоджений механізм.

2. Відмова від  випуску універсального технологічного  та підйомно-транспортного обладнання, використання обладнання, яке б  відповідало конкретним умовам. Оптимізація потоків за рахунок  використання обладнання, що відповідає  конкретним умовам роботи, можлива  лише у разі випуску і масового  використання широкої номенклатури  різних засобів виробництва. Тобто  застосування логістичного підходу  до управління матеріальними  потоками можливе лише за високого  рівня науково-технічного розвитку.

3. Гуманізація технологічних  процесів, забезпечення сучасних  умов праці. Одним з елементів  логістичних систем є кадри,  тобто персонал, який відповідально  виконує свої функції. Логістичний  підхід зміцнює суспільне значення  діяльності у сфері управління  матеріальними потоками, створює  об'єктивні передумови для залучення  в галузь кадрів з більш  високим потенціалом праці. При  цьому адекватно мають вдосконалюватись  умови праці.

4. Облік логістичних  витрат протягом усього логістичного  ланцюга. Одним з основних завдань  логістики є мінімізація витрат  на доведення матеріального потоку  від первинного джерела до  кінцевого споживача. Вирішення  цього завдання можливе лише  за умов, коли система обліку  витрат виробництва та обігу  дає змогу виокремити витрати  на логістику. Отже, виникає важливий  критерій відбору оптимального  варіанта логістичної системи  — мінімум сукупних витрат  протягом усього логістичного  ланцюга.

5. Розвиток послуг  сервісу на сучасному рівні.  Сьогодні можливості різко підвищити  якість продукції об'єктивно обмежені. Тому збільшується кількість  підприємств, які вдаються до  логістичного сервісу як до  засобу підвищення конкурентоспроможності. Коли на ринку є кілька постачальників  однакового товару однієї якості, переваги матиме той з них,  котрий в процесі постачання  зможе забезпечити вищий рівень  сервісу.

6. Спроможність  логістичних систем до адаптації  в умовах ринку. Поява великої  кількості різноманітних товарів  та послуг призводить до невизначеності  попиту на них, зумовлює різкі  коливання якісних і кількісних  характеристик матеріальних потоків,  що проходять через логістичні  системи. В цих умовах спроможність  логістичних систем адаптуватись  до змін зовнішнього оточення  є важливим чинником стійкого  становища на ринку.

          Кінцева мета діяльності в галузі логістики виражається «шістьома правилами логістики»: 1) вантаж (потрібний товар); 2) якість (необхідної якості); 3) кількість (в необхідній кількості); 4) час (доставка в належний час); 5) місце (в потрібне місце); 6) витрати (з мінімальними витратами). Зрозуміло, що мета логістичної діяльності досягається тоді, коли ці б правил виконуються, тобто коли потрібний товар необхідної якості в належній кількості і в потрібний час доставлений у потрібне місце з мінімальними витратами.

Концепція комерційної  логістики передбачає такі її напрями:

формування господарських  зв'язків;

визначення потреби  в об'ємах і напрямах перевезень продукції;

визначення послідовності  проходження продукції через  пункти складування;

оперативне регулювання  поставок та перевезень;

формування і  управління залишками товарів;

розвиток складського  господарства;

надання комерційних  і транспортно-експедиційних послуг.

Викладене вище показує  значні переваги логістичної концепції  управління перед традиційною (табл. 1).

Таблиця 1

Порівняльний  аналіз традиційної

та логістичної концепцій управління

Ознаки  традиційної системи управління	Ознаки  логістичної системи
Низький рівень виробничої інтеграції	Високий рівень виробничої інтеграції
Прагнення до максимальної продуктивності	Забезпечення гнучкості
Оптимізація функцій  виробництва	Оптимізація матеріального  потоку
Високий рівень використання виробничих потужностей	Висока пропускна  спроможність
Залишки матеріалів для забезпечення виробництва	Залишки у вигляді  потужностей
Подовжений годинний цикл диспозиції	Дуже скорочений цикл диспозиції, добові та годинні  проміжки
Високий рівень готовності вироблюваної продукції	Низький або середній рівень готовності продукції до кінцевого споживання
Колективне виробництво, орієнтоване на виробничу програму та складування	Виробництво орієнтоване  на замовлення з боку клієнтів, тобто на попит

 

 

3. Завдання і цілі логістики

          Основне завдання логістики — досягнення фірмою найбільшого прибутку. На жаль, логістика розглядається крізь призму досягнення фірмою стратегічних цілей і оптимізації її основних оперативних процесів (наприклад, транспортування і зберігання вантажів). У зв'язку з цим розрізняють загальні та підпорядковані їм локальні завдання логістики. Для виконання загального завдання необхідно забезпечити з найменшими витратами максимальну пристосованість фірм до мінливої ринкової ситуації, збільшення їх частки товару на ринку та переваги перед конкурентами. Одним із загальних завдань логістики є створення ефективної інтегрованої системи регулювання матеріальних та інформаційних потоків і контролю за ними, що забезпечувало б високу якість постачання продукції. З цим завданням тісно пов'язані такі проблеми, як забезпечення взаємної відповідності матеріальних та інформаційних потоків, контроль матеріального потоку та передача даних до єдиного центру, визначення стратегії і технології фізичного переміщення товарів, розробка способів управління операціями їх руху, встановлення форм стандартизації напівфабрикатів та пакування, визначення обсягу виробництва,

          Транспортування і складування, розбіжностей між бажаними та можливими закупівлями і виробництвами.

          Прикладом локального завдання логістики є Оптимізація виробничих запасів та максимальне скорочення часу зберігання і транспортування вантажів. Недостатній зв'язок концепції логістики з активною ринковою стратегією часто призводить до того, що сама по собі закупівля сировини, напівфабрикатів, комплектуючих стає мотивом для початку випуску тієї чи іншої продукції без належного попиту на неї. Однак у нинішній ринковій ситуації такий підхід до випуску продукції може призвести до комерційного провалу. Орієнтація на мінімізацію витрат, безперечно, необхідна, але за оптимального рівня поєднання витрат і рентабельності основного та оборотного капіталу, задіяного в межах ринкової стратегії.

Цілями сучасної логістики є:

1) надходження всіх матеріалів  у відповідних кількостях, якості  й асортименті до місця споживання;

2) зміни запасів матеріалів у  відповідь на інформацію про  можливості їх швидкого придбання;

3) зміна політики продажу вироблюваних  товарів на політику виробництва  товарів, що продаються;

4) зменшення оптимального розміру  партії постачання та обробки  до одиниці;

5) якісне виконання усіх замовлень  у мінімальні строки. Досягнення  сукупності поставлених цілей  - це ідеал, до якого слід  прагнути. І чим вищий виробничий  та інфраструктурний потенціал,  тим легше досягти цього ідеалу. Успішній реалізації даної концепції  логістики окремими фірмами сприяє  створення ними системи оперативної  доставки вантажів. У Німеччині,  наприклад, замовлення на матеріали  та вироби відповідного асортименту  виконують протягом 24 год. Замовлення, в яких враховуються індивідуальні  потреби замовника, виконуються  за 14 днів.

          Загальним для всіх фахівців з логістики є системний розгляд виробничих процесів та їх транспортно-складського забезпечення з урахуванням сфери товарообороту. Як самостійна наука, що вивчається у вузах, і як галузь досліджень та наукових розробок теорія логістики виокремлена закордонними вченими. Будемо сподіватися, що і в Україні логістика набуде розвитку не тільки яке модне слово, а і як ефективний науково-практичний напрям.

Розрізняють такі два рівні логістики:

1) макрологістика — розглядає  глобальні проблеми управління  матеріальними та інформаційними  процесами;

2) мікрологістика — вивчає локальні  проблеми управління матеріальним  та інформаційним потоками на  внутрішньозаводському рівні. Охоплює  міжгалузеві процеси, тобто логістичні  процеси між різноманітними фірмами,  транспортом, посередниками у  сфері складування та зберігання.

          Логістика як комплексне управління матеріальними та інформаційними потоками в межах системи має ґрунтуватись на таких принципах.

1. Розгляд руху матеріальних  ресурсів від первинного джерела  до кінцевого споживача в якості  єдиного матеріального потоку, що  передбачає виконання таких процесів, як транспортування, завантаження, розвантаження, переміщення, складування  і зберігання матеріалів.

2. Впровадження організаційно-управлінських  механізмів координації дій спеціалістів  різних служб, що беруть участь  в управлінні матеріальним потоком.  Результат залежить від того, наскільки успішно вдається зв'язати  в систему здійснення комплексу  заходів щодо раціоналізації  тари, уніфікування вантажних одиниць,  удосконалення складування, оптимізації  розміру замовлень і рівня  запасів, вибору найвигідніших  маршрутів переміщення матеріалів  тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Мікрологістичні концепції  «реагування на попит». Концепція  «точки замовлення», безперервного  поповнення запасів», «швидкого  реагування» та ін..

          У зарубіжній практиці серед інших мікрологістичних концепцій за останнє десятиліття великого поширення набули різні варіанти концепції / технології "логістика, орієнтована на попит" (demand-driven techniques, DDT). Ця концепція в основному розроблялася як модифікація концепції RP "планування потреб / ресурсів" - поліпшення реакції на зміну споживчого попиту. Найбільш відомими є чотири варіанти концепції: "точки замовлення (перезаказу)", "швидкого реагування", "безперервного поповнення запасів" і "автоматичного поповнення запасів"

          Концепція "точки замовлення (перезаказу) (rules based reorder RBR) використовує одну з найстаріших методик контролю і управління запасами, засновану на точці замовлення (перезаказу) ROP (reorder point) і статистичних параметрах витрат продукції. Застосовується концепція для визначення та оптимізації рівня страхових запасів в цілях елімінування коливань попиту. Ефективність методики ROP в значній мірі залежить від точності прогнозування попиту, тому отримала практичне застосування тільки з моменту розвитку інформаційних технологій, з появою можливості отримувати та обробляти інформацію про попит з кожної точки продажу за допомогою сучасних телекомунікаційних та інформаційно-комп'ютерних систем. Цьому ж сприяли нові гнучкі виробничі технології, значно зменшили тривалість виробничо-логістичних циклів.

          Сфера використання концепції RBR - це регулювання рівня страхових запасів, причому в тих чи інших варіантах визначення точок замовлення використовуються інші методи "реагування на попит".

          Мікрологістичні концепції "швидкого реагування", "безперервного поповнення запасів" і "автоматичного поповнення запасів" базуються на методології "реактивного відгуку" на передбачуваний попит шляхом концентрації або швидкого поповнення запасів у точках ринку, близьких до прогнозованого розширення попиту. Ці концепції мають певну схожість, так як націлені на максимальне скорочення часу реакції логістичної системи на зміну попиту і навіть на превентивні рішення по управлінню запасами готової продукції, передбачати динаміку попиту. 

          Концепція "швидкого реагування" (quick response, QR) представляє логістичну координацію між роздрібними торговцями і оптовиками з метою поліпшення просування готової продукції в їх розподільних мережах у відповідь на передбачувані зміни попиту. Реалізація цієї концепції здійснюється шляхом моніторингу продажів у роздрібній торгівлі та передачі оптовикам інформації про об'єм продажів по специфікованої номенклатурі і асортименту і від оптовиків - виробникам готової продукції. Інформаційна підтримка забезпечує розділення процесу "швидкого реагування" між роздрібними торговцями, оптовиками і виробниками. Наприклад, роздрібні торговці можуть зажадати від фірми-виробника скоротити тривалість виробничого періоду з 15 до 13 днів, а цикл поповнення запасів _ від постачальників - з шести до трьох днів. Удосконалення інформаційних технологій сприяє зменшенню невизначеності в термінах доставки готової продукції, виробництві і поповненні запасів, відкриваючи можливості максимально гнучкої взаємодії партнерів в інтегрованих логістичних мережах. Застосування концепції "швидкого реагування" дозволяє зменшити запаси готової продукції до необхідного рівня, але не нижче величини, здатної швидко задовольнити споживчий попит, і в той же час значно підвищити оборотність запасів.