Життя і творчість Льюїса Керрола

 

Довго вона поневірялася в трав'яних джунглях, трохи не потрапила  на зуб юному цуценяті і нарешті опинилася біля великого гриба, на шапці якого сиділа Гусениця і важливо курила кальян. Аліса поскаржилася, що вона весь час змінюється в рості і не дізнається сама себе, але Гусениця не знайшла в подібні зміни нічого особливого і поставилася до розгубленою Алісі без будь-якої симпатії, особливо почувши, що ту, бачте, не влаштовує зростання в три дюйми - гусеницю ж таке зростання дуже влаштовував! Ображена Аліса віддалилася, прихопивши з собою шматочок гриба.

 

Гриб у нагоді, коли Аліса побачила будинок: вона пожувала трошки гриба, підросла до дев'яти дюймів і наблизилася до будинку, на порозі якого один лакей, схожий на рибу, вручав іншому, схожому на жабу, запрошення Герцогиня просимо до Королеві на партію в крокет. Аліса довго з'ясовувала в лакея-Жаби, чи можна їй увійти, нічого не зрозуміла з його відповідей (не позбавлених своєї дивної логіки) і вступила в будинок. Вона опинилася в кухні, де було не продихнути від диму і перцю; там кашовара куховарка, а неподалік сиділа Герцогиня з волаючи немовлям на руках; між справою куховарка жбурляла в обох посудом; за всім цим з посмішкою спостерігав великий кіт. Здивованою Алісі Герцогиня коротко пояснила, що кіт усміхається, тому що він Чеширський Кіт, додавши, що взагалі-то всі коти вміють посміхатися. Після чого Герцогиня стала наспівувати верескливим немовляті начебто знайому колискову, але від цієї пісеньки Алісі стало моторошно. Зрештою Герцогиня шпурнула згорток з немовлям Алісу, та винесла дивно непосидючу крихту з дому і раптом з подивом побачила, що це зовсім не дитина, а порося! Аліса мимоволі згадала і інших дітлахів, з яких, можливо, теж вийшли б дуже миленькі свинки.

 

Тут перед Алісою знову  з'явився Чеширський Кіт, і вона запитала його, куди їй іти далі. Кіт, посміхаючись, пояснив, що якщо, як вона каже, їй все одно, куди вона прийде, то йти можна в будь-якому напрямку. Він спокійно заявив дівчинці, що в цій країні все ненормальні, і навіть розумна Аліса не зуміла оскаржити його докази. Після чого Кіт зник - весь, крім широкої посмішки, довго висіла в повітрі. Це властивість Кота особливо йому стало в нагоді, коли люта Червона Королева наказала відрубати йому голову: Кіт відразу зник, в повітрі було видно одна лише його голова, але як накажете відрубати голову, якщо у неї і тіла-то немає? А Кіт тільки широко усміхався.

 

Аліса ж тим часом  відправилася до навіженого Березневого  Зайця і потрапила на настільки  улюблене і звичне в англійців, але  абсолютно незвичайне чаювання. Заєць  і божевільний Капелюшника були змушені пити чай не раз і не два в день (що було б природно і розумно), а безупинно - така була їм покарання за те, що вони вбивали Час .Оскільки вони поставилися до неї вельми негостинно, заплутували її і піднімали на сміх, Аліса пішла і від них і після нових пригод потрапила, нарешті, в королівський парк, де садівники фарбували білі троянди у червоний колір. І тут з'явилася королівське подружжя, Червоні Король та Королева, оточені придворними - бубновим і червоними картками дрібніші. І хоча Король та Королева виявляли незвичайну суворість до оточуючих, а Королева вимагала рубати голови мало не всім підряд, Аліса не злякалася: адже вони всього лише карти, розсудила вона.

 

Майже всіх своїх знайомих по Країні Чудес Аліса побачила в  залі, де судили Червоного Валета, який, як говорилося в старовинній пісеньці, вкрав пироги, випечені Корольової. До чого ж дивні свідчення давали в суді перелякані свідки! Як намагалися все записати недотепи-присяжні і як вони всі плутали! І раптом викликали Алісу, яка встигла вирости до своїх звичайних розмірів. Король з Королевою намагалися її залякати, але їх спроби розбивалися об її здорову логіку, і на загрозу смертної кари вона спокійно відповіла: «Ви ж всього лише колода карт» - і чарівництво розсіялася. Аліса прокинулася на тій же стороні біля сестри. Навколо був звичний краєвид, чулися звичні звуки. Значить, це був тільки сон!

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Прийнято вважати, що Льюїс Керролл належить до плеяди англійських письменників-романтиків, що сприймали світ з великою часткою  скептицизму філософського і  романтичної іронією, ідею якої висловив вперше теоретик німецького романтизму Фрідріх Шлегель (1772-1829). Світ для англійських романтиків - це хаос, який у своєму русі не має ніякого напрямку, ніякого доступного розумінню зразка. Твори письменників, засновували свою творчість на філософському скептицизму і романтичної іронії, створювалися головним чином методом визначення меж людської мови і аналізу останнього.

 

Керроллознавці, що дотримуються історико-соціологічного підходу до творчості письменника, також висловлюють найрізноманітніші судження про те, як слід класифікувати повісті про пригоди Аліси. Ян Б. Гордон називає "Алісу в Країні Чудес" "романом виховання" (Bildungsroman), а "Алісу в Задзеркаллі" розглядає як роман про життя і формуванні художника, "в якому виховання дитини не можна відрізнити від його існування-в-мистецтві"

 

У середині XX ст. тексти Керролла стали аналізувати не тільки філософи і психологи, а й астрономи, фізики і математики. Англійський астроном Артур Стенлі Еддінгтон, наприклад, порівняв формальну структуру балади "Джаббервоккі" з "Аліси в Задзеркаллі" з областю сучасної математики, відомої як "теорія груп", а вітчизняний біолог і психолог С. Г. Геллерштейн вважав, що у всій Керролова " нісенітниці "криється якась таємниця, розгадка якої небайдужа для науки.

 

На одному з недавніх Всесвітніх філософських конгресів  проводився спеціальний симпозіум, присвячений Керроловим казкам. Філософи вважають, що, поряд з Ніцше і  Вітгенштейном, Льюїс Керролл був  одним з провісників постмодернізму та постструктуралізму. Як приклад звичайно приводиться знаменита парадоксальна фраза Аліси про те, що якщо б вона любила спаржу, довелося б їсти її, а їй це зовсім не подобається.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Л. Кэрролл, “Приключение Алисы  в Стране Чудес”, - М.; Дет,лит.,1988.

 

2. Зарубежные писатели. Библиогр. слов. В 2 ч. Ч. 1. А – Л / Под ред.

 

Н.П. Михальской, – М.; Просвещение: Учеб.лит., 1997.

 

3. Кэрролл Л. История с узелками. – М.: Мир. 1973г

 

4. Галинская И.Л. Льюис Кэрролл  и загадки его текстов — М.: ИНИОН РАН, 1995