Упорядкування фольклорних матеріалів

Фольклорна  практика

Збирання матеріалу

У перший день практикант відвідує сільраду конкретного населеного пункту, знайомиться  із сучасними чи колишніми учасниками художньої самодіяльності. Слід також  з’ясувати прізвища, імена, по батькові знавців фольклорних творів різних жанрів, розпитати жителів про  односельців, які вміють і люблять  співати, знають багато загадок, приказок і прислів’їв, часто використовують їх у мові, вважаються майстрами  цікавої оповіді.

Обов’язковою вимогою до збирача  є повага до співрозмовника, особливо людини похилого віку, чуйність, ввічливість. У багатьох випадках необхідно виявляти витримку, терпляче вислухати розповідь  про речі, які вас не цікавлять, щоб потім перевести розмову  в потрібне русло. Носіями фольклору  є переважно люди похилого віку, отже, потрібно зважити на фізичну  перевтому цих людей при бесіді.

Звичайно, не варто одразу розпочинати  розмову з питань про фольклор, прохання заспівати, розповісти казку. Спочатку доцільна розмова на нейтральну тему, а вже потім поступово  переходити до питань побутування фольклору  в селі (місті).

У цій справі дуже багато залежить від уміння збирача фольклору  правильно організувати працю. Вирушаючи  на зустріч з виконавцем, варто  детально поміркувати, яким чином побудувати бесіду, з яких питань почати, як перейти  до записування.

Трапляється, що один і той же твір можна почути від різних виконавців. Бажано кожного разу записувати його, щоб потім зіставити варіанти. Якщо відмінностей між текстами не буде або вони незначні, твір записується  лише один раз. Якщо будуть відмінності, твір записується двічі або кілька разів повністю і щоразу додається  примітка: „порівняйте з № ....”.

Запис фольклорних творів радимо здійснювати  у природніх умовах: вдома, навулиці, під час перепочинку в полі. Виконавець таким чином почуває  себе впевненіше, легше пригадує напівзабуті  твори.  
При розмові допоможе присутність слухачів з числа місцевих жителів, родичів виконавця, котрі сприятимуть заохоченню інформатора до виконання пісні чи прозового твору.

Варто записувати, коли, в яких умовах, чому виконувався саме такий твір, чи існували щодо твору обмеження. Якщо мова йде, наприклад, про весільну пісню, то слід дізнатися, коли саме вона співалася, кому призначалася, чи виконується  вона тепер.

З’ясуйте також, які зміни і  чому відбулися у ставленні до творів різних жанрів за життя одного покоління: кому розповідали казки  раніше, а кому – тепер. 
Слід також звертати увагу на ігрові моменти, що супроводжують виконання творів. Важливими є етнографічні спостереження, що допомагають детальніше розкрити зміст того чи того жанру усної народної творчості.

Запис мусить передавати всі особливості  мови виконавця. Діалектизми, русизми, жаргонізми, просторічні слова не можна замінювати на літературні  слова. Якщо ж значення слова незрозуміле, варто попрохати виконавця витлумачити  його і включити це пояснення до приміток. Будьте уважними до архаїзмів, наявність яких свідчить про те, що текст набув сучасної форми  кілька століть тому. Обов’язково  зверніться до виконавця за поясненням змісту цих слів.

Кожен твір доцільно записувати повністю, включаючи повтори, вигуки, вставні  слова і речення, зауваження виконавця, забороняється записувати текст  з пам’яті. При записах доречно  скористатись магнітофоном, хоча це не виключає потреби в записі текстів  на папері. 
Після кожної зустрічі з інформатором слід уважно перечитувати свої записи, переписувати їх.

Опрацювання матеріалу 
Зібрані під час практики тексти переписуються в загальний зошит – щоденник. Кожен текст незалежно від розміру має свій порядковий номер. Відкриває зошит історико-етнографічний нариc. У ньому характеризується населений пункт, де відбувалась практика. Подається коротка історія села (міста), опис його географічного становища, сучасного розвитку економіки і культури, відомостей про мешканців.

Наступна сторінка – матеріал, присвячений інформаторам. Дуже важливо, щоб це були постійні мешканці населеного пункту. Розповідь може йти як про  них, так і від їхнього імені. Бажано мати фотографії інформаторів, що може полегшити сприймання фольклорного твору.

Фольклорний матеріал, зібраний під  час практики, варто згрупувати за жанрами. На початку кожного розділу  вміщується розповідь про виконавця, потім переписуються почуті від  нього твори. Завершують розділ коментарі  та примітки до текстів.

Чистовий варіант щоденника  разом із записами здається в архів  кафедри, лабораторії.

За результатами повинен бути написаний  звіт, де подаються такі відомості: 
- терміни експедиції; 
- географія записів (район, список населених пунктів); 
- вікові групи, від яких здійснювався запис;  
- характеристика жанрового репертуару виконавців різних вікових груп;  
- творчі портрети кращих виконавців;  
-аналіз сучасного стану фольклорної (діалектної, етнографічної) традиції в цьому селі, регіоні; 
- загальну кількість записів.

Орієнтовна послідовність запису творів:

1. Календарно-обрядові пісні: 
а) величальні (колядки, щедрівки, посипалки); 
б) веснянки; 
в) русальні; 
г) купальські; 
д) петрівочні; 
е) жнивні (зажинкові, власне жнивні, обжинкові). 
2. Родинно-обрядові пісні: 
а) весільні; 
б) голосіння. 
3. Замовляння. 
4. Ліричні пісні: 
а) соціально-побутові (козацькі, чумацькі, рекрутські та солдатські, бурлацько-наймитські, заробітчанські); 
б) родинно-побутові пісні (про кохання, про жіночу долю, гумористичні та сатиричні, колискові). 
5. Думи та історичні пісні. 
6. Казки: 
а) про тварин; 
б) чарівні; 
в) соціально-побутові. 
7. Легенди та перекази. 
8. Анекдоти. 
9. Балади. 
10. Коломийки та частівки. 
11. Малі фольклорні жанри: 
а) загадки; 
б) прислів’я та приказки; 
в) скоромовки; 
г) забавлянки; 
д) лічилки. 
12. Народна драма. 
У коментарях та примітках наводяться відомості про умови та обставини, в яких виконуються тексти, змальовуються обряди, ритуальні дії, з якими пов’язані твори, пояснюються діалектизми та рідковживані слова. Все, що говоритиме виконавець про твір, варто навести в цій частині.

Магнітофонний запис 
Здійснюючи запис мови інформатора на магнітофон, важливо створити природню обстановку, щоб магнітофон не заважав виконавцеві. Краще, якщо запис здійснюється удвох: один працює з технікою, інший - проводить бесіду-опитування (можна чергувати ці обов'язки). На початку роботи необхідно записати на плівку паспортні дані виконавця, назву твору, побутову ситуацію, коли виконується цей твір. Паралельно магнітофонному запису слід вести запис "під олівець", зазначивши номер касети (такий номер ставиться і на касеті), число і місце запису, номер пісні (чи іншого фольклорного жанру) і її назву, відомості про виконавця. Розшифрування тексту необхідно здійснювати в той же день, подаючи текст, перевірений за магнітофонним і "ручним" записами.

Порядок здійснення магнітофонного запису:  
1. Паспорт місцевості. 
2. Прізвище, ім'я, по батькові, рік і місце народження виконавця. 
3. Назва виконуваного інформатором матеріалу. 
Кожна касета супроводжується реєстром, в якому записані назви творів і вказаний їх жанр у тій послідовності, в якій вони записані на плівці.

Відеозапис 
Відеозапис слід проводити таким чином, щоб виконавці не зазнавали певних незручностей, пов'язаних із зйомкою. Запис доцільно здійснювати і в момент проведення бесіди, і в момент виконання творів. Якщо записуються танці, то обов'язково варто записувати рисунок танцю, тобто подавати фігуру танцівника повністю або крупним планом танцювальні рухи. Доцільною буде також зйомка панорами населеного пункту, де відбувався запис події.

Упорядкування фольклорних матеріалів 
Існує два способи упорядкування фольклорних матеріалів. Перший полягає в тому, що тексти з усіма даними і коментарями відразу записують на окремих аркушах. Потім їх збирають за жанровою приналежністю в одну папку, нумерують і реєструють.

Другий спосіб. Чернетки переписують  начисто в загальний зошит, розміщують матеріали за виконавцями. Спочатку записують дані про інформатора, а тоді тексти виконаних ним творів. Кожний текст повинен мати свій порядковий номер. У зошиті нумеруються сторінки. На обкладинці зошита позначають час  і місце проведення практики.

 
Зразок оформлення титульної сторінки зошита

Матеріал фольклорної  практики 
зібрано в c. Некрасовому 
Глухівського району Сумської області 
з 17 по 30 червня 1998 року 
Збирач: студент 12 групи, 
філологічного факультету 
Глухівського державного педагогічного університету 
Дем’янчук Віктор Олександрович

У кінці записів подається зміст  записаних народних творів у згаданому  вище порядку. Якщо потрібно скласти  зміст записів на магнітофонній  плівці, то назви творів фіксують із вказівкою на їх жанрову приналежність  у тій послідовності, в якій вони були записані. Проти кожного жанру  ставлять порядкові номери відповідних  текстів.

Важливе значення має електронний  каталог фольклорної практики. На основі поданих матеріалів студентами-дослідниками укладаються добірки текстів  для шкільних кабінетів української  літератури, краєзнавчих музеїв, будинків народної творчості.

Разом із записами текстів кожен  учасник фольклорної практики подає  звіт про виконану роботу, для складання  якого бажано вести щоденник, де подається стисла характеристика зібраного  фольклорного матеріалу (за жанрами), творчі портрети інформаторів, спостереження  над побутуванням фольклорних творів, впливу на фольклорну традицію засобів  масової інформації. Майбутнім учителям-словесникам  доцільно замислитись над психологією, філософією казки, легенди, пісні, прислів?я. Безумовно, кожен фольклорний твір має значний вплив на розвиток почуттів і поведінки особистості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Питальник фольклорної практики

Календарно-обрядова поезія

1. Як відзначалися у давнину  святки у вашій місцевості? Запишіть  розповідь. 
2. Як проходив свят-вечір? Які обряди пов’язувалися з ним ? Що говорилося при цьому? 
3. У які дні прийнято було колядувати, в які щедрувати? Який був склад групи колядників (кількість, вік, стать)? Як розподілялися обов’язки між ними: чи був “береза”, “міхоноша”? Чи були серед колядників ряжені? Чи не виконували вони якихось сценок? Що носили з собою колядники? 
4. Де виконувалися величальні пісні (під вікнами, в приміщенні)? Співалася одна пісня для всіх членів сім’ї чи колядки адресувалися персонально господареві, господині, парубкові, дівчині? Записати їх тексти. 
5. Якими формами колядники дякували за обдарування? Які формули погроз на випадок поганого обдарування були відомі?  
6. Чи практикується колядування та щедрування зараз? Як воно відбувається? Чи виконуються сучасні щедрівки?  
7. Чи відомий у вашій місцевості звичай засівання (посипання)? Які пісні виконували посипальники? Що примовляли при засіванні?  
8. Чи відбувалися на Новий рік дівочі ворожіння? Як і про що ворожили дівчата? 
9. Коли зустрічали весну і які при цьому виконувалися обряди, весняні ігри, танці; як закликали весну; які пісні співали, зустрічаючи весну, хто їх співав? 
10. На який час припадало свято русалії; які обряди і пісні виконувалися на „русальний тиждень (Великдень)”, з якими віруваннями вони пов’язані? 
11. Яке було уявлення про русалок? Кого вважали русалками, де вони жили, в які стосунки вступали з людьми? Як проводили русалок, якими піснями? 
12. Як відзначали в селі ніч на Івана Купала? Хто брав участь у цьому святі? Які обряди і повір’я пов’язані з ним (збирання лікарських рослин, прикрашання дерева, запалювання вогнища, стрибання через вогонь, купання у водоймищі, ворожіння)?  
13. Які ігри, хороводи, розваги, пісні виконувалися на свято Купала? Як виготовляли Марену, Купала? Чи відзначається свято Івана Купала в наш час?  
14. Чи виконували обряди, пов’язані зі святом Петра і Павла, які пісні виконувалися при цьому?  
15. Які обряди і пісні виконувалися перед початком і наприкінці жнив? 
16. Які відбувалися обряди вшанування першого і останнього снопа, „завивання бороди”, плетення вінка і вітання господаря? Які пісні супроводжували ці обрядові дії, хто їх співав?

Родинно-обрядова поезія

17. Важливі події родинного життя  супроводжувалися обрядами (родини, хрестини, пострижини, одруження і  т.д.). Чи співалися при цьому  пісні? Кому вони призначалися? 
18. Що спiвають у вас в pодинi? У чому педагогiчне значення цих пiсень? 
19. Як проходив весільний обряд у даній місцевості, з яких частин складався? Як довго тривало весілля?  
20. Як проходило сватання, кого кликали в старости, чи використовували старости в розмові алегоричні прийоми ловлі куниці, купівлі-продажу телички, ягниці? Якими словами батьки благословляли молодих? Чи співали на сватанні пісень? 
21. Як відбувався обряд заручин? Які пісні при цьому співалися?  
22. Які пісні виконували коровайниці, випікаючи весільний хліб; про що співали, плетучи вінок і завиваючи „гільце”?  
23. Як запрошували молоді гостей на весілля? Чи співалися при цьому пісні? Які саме?  
24. Як проводилося розчісування коси перед весіллям та дівич-вечір? Записати пов’язані з цим обрядом пісні.  
25. Як називалися учасники весілля з боку молодого й молодої (бояри, дружки, світилки, старости тощо), в чому полягали їх функції?  
26. Чи були серед весільних пісень сумні, жартівливі, сатиричні? Хто їх співав і коли? 
27. Чи співалися пісні у понеділок, які саме? Які обряди справляли у цей день?  
28. У яку пору найчастіше відбуваються весілля? Яке ставлення до традиційних обрядів сьогодні молоді, середнього і старшого покоління?  
29. Які обрядові дії супроводжували похорони; з якою метою і в якій послідовності вони виконувались?  
30. Чи зустрічається звичай голосити на похоронах, коли і хто голосить, від кого вчилися голосити? Які голосіння поширені у вашій місцевості? 
31. Чи голосять при відвідуванні могил родичів у поминальні дні?

Замовляння 
 
32. Як і коли виконувалися замовляння, хто їх виконував; чи існував зв’язок між замовляннями і календарними та родинними обрядами? 
33. Які існували господарські, родинно-побутові, суспільно-громадські, лікувальні замовляння? 
34. Які замовляння, на думку виконавців, були шкідливими, а які корисними? 
35. Чи були в даній місцевості люди, що виконували замовляння, як їх називали (знахарі, шамани, чаклуни, шептухи)? 
36. Чи користуються замовляннями зараз? Яке ставлення до них?

Ліричні пісні 
 
37. Як розуміють виконавці жанрову суть ліричної пісні, її своєрідність? 
38. Які види суспільно-побутових (чумацькі, рекрутські та солдатські, наймитські) і родинно-побутових пісень (про кохання, про жіночу долю) поширені в селі?  
39. Чи є загальновизнані виконавці ліричних пісень?  
40. Які ліричні пісні літературного походження знають і люблять виконавці?  
41. Яка сфера поширення та призначення сатиричних і жартівливих пісень? Записати тексти цих пісень. 
 
Думи та історичні пісні 
 
42. Чи є в селі люди, котрі пам’ятають думи або їх уривки, знають, як виконуються ці твори?  
43. Чи перебували в цій місцевості кобзарі, бандуристи, лірники? Які пісні вони виконували? 
44. Які умови сприяли збереженню дум у даній місцевості, а які, навпаки, послужили їх зникненню?  
45. Які історичні пісні співали й співають у даній місцевості?  
46. Як виконавці пояснюють суть історичних подій, на яких ґрунтуються пісні; що знають про героїв пісень?  
47. Як спpияє школа популяpизацiї цих твоpiв? 
Казки 
48. Яка мета казки? 
49. Якi мiсцевi pодинно-побутовi казки вам вiдомi?  
50. Чи популярні казки у даній місцевості зараз?  
51. Чи створюються нові казки? Хто їх автори?