Синоніми у творчості Л. Костенко

le="text-align:justify">                   Фразеологізми - синоніми виражають своє номінативне значенння “не безпосередньо, а через те семантично основне слово, яке є базою відповідного синонімічного ряду”.

                     Реєстрова домінанта може замінити  будь-який член ряду фразеологічних синонімів, хоча зворотна заміна не завжди можлива. Це пояснюється наявністю у фразеологізмів, крім загального значення, ще й додаткових семантичних, емоційно-експресивних і стильових відтінків значення. Таким чином, “Синонімічні ряди звичайно утворюють систему відтінків того самого поняття [23], наприклад працювати - (багато й старанно) докладати зусиль, не покладати рук, гріти чуба, “довго” мозолити руки; набивати мозолі; (виснажливо, до знемочи) обливатися (умиватися) [кривавим] потом, гнути спину (горба, хребта), ламати спину, рвати жили (виконувати не приємну одноманітну роботу) тягти  (терти) лямку (ярмо).

                      У сучасній український літературній мові вживаються фразеологічні одиниці, співвідносності майже з усіма частинами мови, однак їх кількісний розподіл різний. Найбільше фразеологізмів, співвідносних з дієсловами і прислівниками, менше - з іменниками і прикметниками і зовсім мало - з числівниками, займенниками.

                       Серед фразеологічних синонімів української мови виділяються стійкі звороти таких структурно - граматичних типів (за класифікацією Коломієць М.П. [23,28]):

1. Фразеологізми, співвідносності з словосполученнями різного типу: Вилаяти - моркву вскребти кому, (приголомшити лайкою) мокрим рядном накрити.
2. Фразеологізми, співвідносні з сполученням слів: Цілий - цілий і непошкоджений; цілий - цілісінький.
3. Фразеологізми, співвідносні з одним повнозначним словом (службове + повнозначне слово): На згадку - на згад, на пам`ять , на спогад.
4. Фразеологізми, співвідносні з реченням: Немає грошей - у кишенях вітер свистить, фінанси спивають романси.
5. Фразеологізми, організовані за моделлю підрядної частини складнопідрядного речення: Байдуже - хоч трава не рости.

                      Співвідносність фразеологічних одиниць з тією чи іншою частиною мови визначається за її семантикою і за синтаксичними функціями в реченні.

                        Розрізнювальними ознаками фразеологічних синонімів є 1) образність; 2) внутрішня форма; 3) семантичні відмінки; 4) емоційно - експресивне забарвлення; 5) функціонально стильова приналежність; 6) історико - стилістичні відмінності; 7) різна сполучуванність [23,29].

                        Фразеологічні синоніми, збагачуючи мову, допомагають конкретизувати поняття про предмети і явища об`єктивної дійсності, закріпити пізнані людиною нові відтінки понять за відповідними мовними знаками. Вони концентрують у собі багатство семантичних відмінків, експресивно - стилістичних забарвлень, емоційних звучань і колоритної образності.

                        Продовжуючи розглядати класифікацію синонімів О.Пономаріва, слід зауважити, що “на rрунті української мові можна говорити й про синоніми фонетичного плану, які є одними із важливих засобів створення милозвучності нашої мови” [37,53]. Фонетичні синоніми, точніше, дублети - різні форми того самого слова, що з`являються внаслідок чергування голосних і приголосних, наявності чи відсутності протетичних (приставних) приголосних або голосних: імення - ймення, іти - йти, учитель - вчитель, узяти - взяти, імла - мла: іржа - ржа.

                           Спільність значення синонімів пояснюється тим, що вони називають одне поняття. Сутність синонімів визначається наявністю в них різних відтінків значення. В залежності від того: якими ознаками синоніми відрізняються один від одного, вони поділяються на ідеографічні й стилістичні.

                             Ідеографічні (значеннєві) синоніми відрізняються відтінками значення (дивувати, вражати, приголомшувати, потрясати). Ці синоніми забезпечують можливість передавати відтінки того самого поняття, оскільки на його позначення існує кілька слів: дивувати - “викликати подив незвичайністю”, вражати - “ викликати подив або захоплення надмірним виявом чогось”, проголошувати - “справляти надзвичайно сильне враження” - “глибоко зворушувати, хвилювати до глибини душі”. Візьмімо ще один синонімічний ряд: відданий, видатний, знаменитий (славнозвісний), де відомий (напр..: учений) підкреслює те, що він не рядовий, а досить популярний; видатний має порівняльний характер, знаменитий (славнозвісний) те саме, що перші два разом узяті, але набагато вищою мірою. Палати й горіти означають “давати жар”, але перше слово називає дію інтенсивно.

                          Стилістичні синоніми характеризуються закріпленістю за певним стилем і більш або менш виразним емоційним забарвленням. З-поміж синонімів ознаки й симптоми перше слово нейтральне, друге має забарвлення книжності, науковості (це не просто ознака, а сукупність ознак, характерний вияв якогось явища). У синонімічному ряду осягати, розуміти метикувати перше слово книжне, друге нейтральне, третє розмовне.

                              Синоніміка однієї мови не завжди відповідає синоніміці іншої мови. Порівняймо, ці розряди лексики в українській та російській мовах. Оскільки мови споріднені, вони мають багато спільного і в синоніміці але цілковитої тотожності немає. Неуважність до синонімічних особливостей першотвору й оригіналу може спричинити різні неточності, помилки. Для прикладу візьмемо речення з роману О.Гончара  “Прапороносці” в оригіналі і в перекладі російською мовою: “Назустріч Чернишові скакав охляп на баскому коні якийсь піхотинець без пілотки, з рідкою сірою  борідкою” - “Навстречу  Чернышу скакал без оглядки на разгоряченном коне  какой-то пехотинец без пилотки, с редкой серенькой бородкой”. (Українське охляп означає “їхати без сідла”,  баский - не “разгоряченний, а лихой, резвый”). Є кілька українських перекладів вірна Н.Лермонтова “Выхожу один я на дорогу”, рядок з якого майже в усіх варіантах звучить так: “Спит земля в сияньи голубом” -   “Спить земля у сяйві голубім” М.Рильський дещо порушив лексичну точність: “Спить земля в промінні голубім”, але краще зберіг ритмомелодику. Отже слід розмежовувати синоніми мови і синоніми мовлення. Усі слова крім останнього прикладу є синонімами мови, загально мовними, бо їхні синонімічні зв`язки  не залежать від жодного контексту. Наприклад: стародавній, старовинний, старожитній, прадавній, одвічній, предковічний. Слова, що вступають У синонімічні стосунки лише в певному контексті називаються контекстуальними синонімами. Вони часто вживані в художній літературі, рідше - у публіцистиці, де використовуються для створення яскравих образів: передають світобачення автора, його індивідуальну манеру. До наведеного ряду слів з опорним давній поза контекстом не можна віднести лексему сивий, але вжите в такому лексичному оточенні: “Кожен кілометр шляху - історія: сива, ще до нашої ери і новіша, часів панування тут Великих Моголів” (В.Минко) воно стає їхнім контекстуальним синонімом. Так само, як і слово проміння набуває синонімічних зв`язків із слово сяйво в наведеному перекладі М.Рильського.

                        З-поміж  синонімічної лексики виділяються слова цілком тотожні щодо свого лексичного значення й емоційно - експресивного забарвлення. В основному це нейтральна лексика: пейзаж, краєвид, ландшафт; кавалерія, кіннота; процент, відсоток; борошно, мука; майдан, площа; аплодисменти, оплески. Це абсолютні синоніми (лексичні дублети). Вони з`являються в мові  а) внаслідок взаємодії літературної мови та діалектів (стрічка - бинда, чорногуз - бусол - лелека);  б) внаслідок словотворчих процесів (офіційний - офіціальний, учбовий - навчальний, років - річниця);   в) як результат співіснування запозичених і питомих слів (індустрія - промисловість, експлуатація - визиск, бібліотека - книгозбірня, біографія - життєпис, красоля - настурція, голкіпер - воротар, горизонт - обрій, аероплан - літак, паралельний - рівнобіжний, дескриптивний - описовий). Абсолютні синоніми або  розподіляються між стилями, отже, перестають бути абсолютними  (з синонімічної пари півники - ірис перше вживається в усному мовленні, в художній літературі та публіцистиці, друге в науковій літературі), або один із них відходить у пасивний запас. Наприклад, аплодисменти, учбовий, офіціальний у сучасній літературній мові вийшли з широкого вжитку,  поступившись місцем словам оплески, навчальний, офіційний.

                     Лексична синонімія  тісно пов`язана з багатозначністю. Однозначні слова синонімізуються в повному обсязі (райдуга - веселка, блакитний - голубий, парус - вітрило), багатозначні вступають у синонімічні зв`язки в одному, кількох, але не в усіх значеннях (тихий (голос, спів) - неголосний, приглушений; тихий (натовп, місто, вулиця) - не гомінкий, не галасливий; тихий (гомін, хода) - беззвучний, безгучний; тихий (юнак, пасажир) - мовчазний, сумерний; тихий (сон, життя) - безтурботний, спокійний; тихий (плин, течія, їзда) - повільний, неквапний, неквапливий), тобто багатозначне слово може перебувати в складі кількох синонімічних рядів. Отже, синоніми, взаємо замінні в одному значенні, втрачають цю властивість при співвіднесенні з іншими значеннями.

                        “Українська синоніміка, як і синоніміка будь-якої мови, створювалися впродовж історичного розвитку мови, - пише О.Понаморів: - насамперед виникнення синонімів пов`язане з ходом пізнання  людиного  навколишнього світу, з дедалі глибшим осягненням ознак, властивостей, рис предметів і явищ. У процесі пізнання виникає потреба не тільки назвати якесь явище, а й висловити свою думку про нього, виявити ставлення до нього” [57,55]. Так виникають синоніми ідеографічні й стилістичні. Синоніміка збагачується також словами іншомовного походження (атеїст - безбожник, унікальний - рідкісний, екземпляр - примірник, біном - двочлен, дисперсія - розсіяння). Синонімічні ряди зростають і в наслідок розвитку багатозначності: пильний (уважний), пильний (терміновий, невідкладний), пильний (старанний), пильний (наполегливий).

                    Вміле й доречне використання синоніміки - один з найважливіших показників майстерності письменника, публіциста оратора. На основі синонімії будуються такі стилістичні явища, як перифраза (від гр.perihrasis) - описовий зворот мови, в поезії - стилістичний прийом, одна з фігур, троп, з допомогою якого предмети, явища або власні імена називаються не прямо, а через їхні характерні ознаки, наприклад: чорне золото (кам`яне вугілля) чарівниця українського кону (Марія Заньковецька), хитрюща згубниця курей (лисиця), - та евфемізм (від гр.euphemismos - той, що добре звучить) - слово або вислів, що пом`якшує або завуальовує зміст сказаного: ви помиляєтеся, ваші слова не зовсім відповідають істині (замість ви брешете!); заснути навіки замість померти.

                   “Отже, завдання евфемізмів, - зауважує В.Петік, - завуалювати пряме вираження де яких думок або емоцій. У цьому  відношенні синоніми - евфемізми виконують немовбито протилежну експресивним синонімам, вживаються вони переважно в усному мовленні та художній літературі” [64,133].

                     Треба зауважити, що будь-яка класифікація синонімів, тобто поділ синонімів на групи, є умовною. Часом стилістичне розрізнення їх зв`язується з соціальними сприйняттям та оцінкою дійсності. Але слід визнати, що саме ґрунтовне дослідження в цієї галузі провів  О.Д.Пономарів.

                        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ

 

СИНОНІМИ ЯК ЗАСІБ ВИРАЖЕННЯ МОВНОЇ КАРТИНИ СВІТИ Л. КОСТЕНКО

 

2.1 Синоніми як засіб вираження мовної картини світу Л Костенко.

 

У кожного письменника є власна картина світу, яку він постійно вдосконалює, доповнює новими деталями, переосмислює. Під картиною світу розуміємо „сукупність уявлень людини про оточуючий її об'єктивний світ” [12, 1].

Відповідно до свого світобачення письменник трансформує свої знання про світ за допомогою мовних засобів. Через мову він „висловлює своє авторське кредо, створює індивідуально-авторську мовну картину світу” [13, 10].

Дослідження мовної картини світу представлені в численних наукових працях (А.Вежбицька [1], І.Голубовська [2], Л.Лисиченко [10], В.Сімонок [11], Ж.Соколовська [12], Н.Сологуб [13-14]).

У процесі експлікації мовної картини світу неабияку роль відіграє лексика, особливо синонімія, що є невичерпним арсеналом виражальних засобів мови.

Класики української літератури (Т.Шевченко, М.Коцюбинський, Леся Українка, О.Гончар, І.Багряний) активно використовували синонімічні багатства загальнонародної, національної мови, зважували смислові відтінки та експресивну силу кожного слова, наповнювали його значення своїм баченням світу.

Ліна Костенко - поет ліричний і філософський водночас. У кожному образі, кожній картині вона намагається виявити філософію епохи. І в цьому поетесі допомагають синонімічні засоби. Синонімічні ряди Ліни Костенко багаті на мовносистемні та контекстуальні синоніми, які взаємодіють, відтворюючи модель світу поетеси.

Для композиційно-динамічної структури художнього тексту важливим параметром виступає простір, що в Ліни Костенко найповніше виявлено в образах землі, неба, поля, колористиці. Деякі питання лексичного дослідження просторових величин поетичної мови Ліни Костенко розглянуто в дисертації І.Дишлюк. Предметом дослідження стали поетичні образи, що в сукупності частково реалізовують концепт „природа”, який, на думку науковця, є одним із визначальних у філософії поетеси [3]. Але багатство поетичної мови Ліни Костенко зумовлює актуальність подальших наукових розвідок. Тому метою цієї наукової статті є функціонально-прагматичний аналіз синонімічних рядів, що допомагають виявити особливості художнього простору в поетичних творах Ліни Костенко. Через те що художній простір - явище складне і багатогранне, ми обрали для дослідження семантичне поле земля, синонімічні ряди якого свідчать про пошук Ліни Костенко таких засобів художнього вираження, що сприяли б створенню її моделі світу.

На основі функціонально-прагматичного аналізу виявлено, що в мовній картині світу поетеси лексема земля виражає такі основні значення:

1) земна куля з усім, що на ній є: „Дивлюсь на шпиль мечеті. Відчуваю спокійний рух землі навколо сонця. Земля уміла вибрати світило” [9, 90];

2) верхній шар земної кори: „Летять на землю груші, як з рогаток” [9, 164];

3) держава, країна, край: „Співають гори і ліси шотлянської землі” [9, 196];

4) батьківщина, рідний край: „Ба, може, часом гетьману потрібно пройтися пішки по своїй землі?” [4, 23].

Чотири значення слова відповідно вступають у чотири синонімічні ряди: 1) світ - земля - планета - блакитна зірка;

2) земля - ґрунт;

3) держава - країна - край - царство - земля - невір-земля - сторона;

4) батьківщина - вітчизна - ойчизна - рідний край - рідна земля, де виділені напівжирним шрифтом лексеми є ядерними словами рядів.

Лексичні одиниці світ, земля, планета, блакитна зірка, що виступають синонімами першого синонімічного ряду, не однорідні за своєю семантикою. У межах їх значень виявлено певні відтінки.

Своєрідною є авторська інтерпретація названих образів у таких прикладах: „Юдоль плачу, земля моя, планета, блакитна зірка в часу на плаву, мій білий світ, міцні твої тенета, - страждаю, мучусь, гину, а живу!” [5, 33]; „Вмирає Дніпро і Арал не воскрес. А може, Земля вже й не зірка? Уже у шагреневій шкірі небес прорвалась озонова зірка” [7, 1]; „Якою людство зробило планету! - бо щось майструє на світі кожний. Значить, Люди - великі поети. Значить, Людина - великий художник [9, 325].