Інноваційні форми ступенів порівняння прикметників у художньому мовленні

Усупереч обмеженням, накладеним мовною системою, у власне комунікативному  просторі, у конкретних ситуаціях  спілкування, мають місце випадки, коли репрезентантами категорії  співвідносної інтенсивності ознаки стають морфологічні слова з частиномовним значенням атрибутивності, що виражають ознаку предметів опосередковано, через відношення до інших предметів,   а   також   ті   якісні,   які,   згідно   з   морфологічними   нормами, позбавлені градації якісної ознаки. Наприклад: Вона здавалася ще худіша в сіряці, ще мертвіша (ІІ.Загребельний).

Усі наведені мовленнєві ситуації ілюструють продукування оказіоналізмів від прикметникових основ за допомогою суфікса -іш-, який водночас виступає формальним показником грамеми вищого ступеня інтенсивності ознаки, або компаратива. Подібні результати морфологічних дериваційних процесів є випадковими стилістично мотивованими позанормативними утвореннями, „які характеризуються певною граматичною категоріальністю і пов'язуються з певною граматичною формою” [26,с.174] і які, всупереч морфологічним нормам, об'єднуються в градаційні ряди (пор.: український-українськіший, весняний - весняніший; наш - нашіший; твій - твоїший тощо) та потенційно здатні замкнути їх (пор.: найукраїнськіший; найвесняніший; найнашіший, найтвоїший і т. ін.), виражають опозиційну інтенсивність ознак (мертвий-мертвіший, крутосхилий - крутосхиліший, перший -первіший тощо).

Морфологічні оказіоналізми форманти яких (префікс най- і суфікс -іш-) експлікують грамену найвищого ступення інтенсивності ознаки, або суперлатива Наприклад: Пишуть, пишуть, пишуть автоскати, що ти ось їхав, мов насправді жив у найдвадцятішим із двадцятих, найдвадцятішому з усіх віків (В.Затуливітер).

На відміну від узуальних  компаративних та суперлатнвних форм, які репрезентують категорію співвідносної інтенсивності ознаки, оказіональні можуть мати за свою дериваційну базу не атрибутивні, а субстантивні вихідні одиниці. З позицій теорії дериваційних відношень такі похідні минають стадію прикметниковості і демонструють відносно елементарні формальні зв'язки, опосередковані проміжним (віртуальним, уявним) елементом. Наприклад: Бо лиш немов тобі від мого болю життя солодше, і тепліший день, і дощ дощіший, і травніший травень, і ластів’їші в гніздах ластівки (В.Затуливітер); І стала глибша і свіжіша Качачо-гусяча ріка, Ожина стала ще ожіша (М.Вінграновський) [19,с 203].

     Дериваційною базою аналізованих морфологічних оказіоналізмів, крім тепліший, з погляду теорії дериваційних відношень, формально виступають іменники, про що свідчать і конкретні мовленнєві ситуації, у межах яких похідна і вихідна одиниці звичайно представляють певні опозиції (пор.: дощ

-дощіший; травень-травніший; ластівки-ластів'їший; татари- 
тата ріши; орли-орліший; свиня-свиніши;,професор-професоріший).

Це, з  одного боку, ще раз підтверджує  те, що формально-граматичні відмінності між іменником і прикметником не споконвічні" [12,с.16]

Деривація як процес утворення похідних одиниць не піддасться безпосередньому спогляданню, бо відбувається у свідомості мовців, можна зробити припущення про проміжну ланку в межах дериваційного кроку, яка, з позицій теорії дериваційних відношень, і буде тим віртуальним елементом під час установлення формальних зв'язків між похідною та вихідною одиницями (пор.: орлішнй <— [орлий] <— орел; свиніший <— [свиний] <— свиня; професоріший <— [професорий]<— професор і т. ін.).

Отже, оказіональні результати морфологічної деривації  свідчать, що окремі морфологічні слова мають значно ширші можливості щодо реалізації узуально закріплених за ними морфологічних категорій. Оказіональні граматичні модифікації, які репрезентують категорію відмінка, числа, співвідносної інтенсивності ознаки, постають як своєрідні відхилення від норми, але окремі з них за умови їх стабілізації мовленнєвим узусом отримують „шанс” потрапити до мовної системи, інші – назавжди залишаються на рівні оказіональних явищ.[19]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ОКАЗІОНАЛЬНА  ГРАДАЦІЯ В ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ

 

  Категорія ступенів порівняння  реалізується у двох грамемах  — вищому і найвищому ступенях порівняння. Вона властива тільки предикатам зі значенням якості.

  Вищий ступінь порівняння, або  компаратив відтворює інтенсивність ознаки в рядах опозиційних пар шляхом протиставлення форми прикметника, який вказує на якість без порівняння, формі прикметника, де якісна ознака передана більшою мірою. За структурно-морфологічним типом творення існує проста, або синтетична, і складена, або аналітична, форма вищого ступеня.

Синтетична  форма вищого ступеня утворюється від основ первинних і похідних якісних прикметників додаванням суфікса -іш- або -ш-.[8]

Прикметники вищого ступеня  інтенсивності знаки:

 

 

За огородами  степ ще світліший і пустельніший. [2, с.197]

 

Прийшли гуртом другі активісти, ще докучніші і зліші, ніж він сам.

[2,с. 292]

 

                                            пребагряніші рани  [1]

 

світанковіша течія [1]

 

Тримав усе оружною рукою.

                                 Був кам’яніший од своїх твердинь.  [20,с.102]

 

 

 

 

Такі орли, один орліший іншого. [ 9,с. 139]

 

 

У тому й  суть,що не вона – молодша,

А я йому зроблюсь -  таки солодша,

Ніжніша, материнскіша урешті,

                           Я ув’язню в солодкому арешті.        [14,с.412]

 

Ходить по Ворсклі навшпиньках  Боса солодка тиша. Ти ж бо Полтава з Полтав Українськішої нема. [19,с.202]

 

Що вродливіша сніжинка, то важча, незалежніша од вітру поглядів, то швидше падає на денце очей, ніби в її червоній серединці замережана ще одна, глибша,  первіша,  пізпанна тільки на дотик душа.[19,c. 202]

 

Прикметники найвищого ступеня  інтенсивності ознаки:

 

                                    І впевнять вицвіття вісток подорожні,

                Хоч – найвечоріші з кордонів.  [2, с.11]

 

                                               найвсвітніші барви  [1]

 

        найґранітніший дім      [1]

 

       найнеквітніший край [1]

 

найніжноводніша річка [1]

 

найпауковіша подоба [1]

 

найпінкіше пір'я [1]

 

найсвітляніший цвітик [1]

 

найсемицвітніша з'ява [1]

 

найсиньобровіші тучі [1]

 

 Султан колись обідав здебільшого тільки з Ібрагімом та візирами, тоді з Хасекі, тепер став влаштовувати обіди з султаншею, на які щоразу кликав когось з найнаближеніших.[16,с.421]

 

                                      Дивно все.Дивно прозоро.

Скільки вам, світе, літ?

Це ви ж  в сповитку од учора –

Мій найюнніший плід![14,с.246]

 

Мій хрещатий барвінку!

Хто сказав,що ти –  цвинтарна квітка?

Найнебесніші в тебе очі – у пісні, у пісні…[14,с.325]

 

Любити, співпереживати,

Співчувати,за когось постраждати! 
Але яка людська – найлюдскіша!

Мені дали бабуся й мати цю ношу.[14,с.372]

 

 

Товариство  кидало у віскі

Зелені шматочки льоду.

Захлиналась модерна музика

                      Найостаннішого вбивчого штибу.[14,с.424]

 

 

 

 

З найзолотнішого руна ти,

Йди,Ярославно,вал  мости!..

Кидаєш кулачки- гранати

Пекельно  шию обплести…[14,с.454]

 

Сум’яття вставало услід за Едіпом

Найлихіше ми вже робили…[14,с.734]

 

Мовчазно  стогнуть під трактором

А ми в скрусі дивуємось

Найчорноземніші в світі

Бракує нам  хліба й до хліба…[14,с.735]

 

Зоставшися один, думав свою думу без кінця: «виходить: таки справді панують найчортятіші вороги неба  і вірних; розруйновують життя і серця – аби обернути люд в заражений скот, і тягти з нього кров безперешкодно… це правда! Це правда про татарщину москвичів.» [2,с. 230]

 

 

Але з природною  хлопۥячою спостережливістю, відразу бачить відміну горожан від всіх тутешніх. Підсумовує собі коротко: «Ці – справжніші ».            [2,с.294]

 

Цяцьковані  туфлі з’являлися на поличках,ніби на знак чародійної палички,в той час,як  найкатастрофічніші дірки на черевиках негрошоспроможного відвідувача залатувалися довго,мов пробоїни в корпусі пароплава.[3,с.122]

 

 

Для цього  він вистригав нещасним козлам і  вівцям боки і мазав сумішами найрізнородніших  речовин,від керосину до гірчиці включно.[3,с.146]

 

Антирелігійний  відділ набирав упорядкованого,навіть імпозантного вигляду,якщо не зважати  на одну чуденну і загадкову особливість: усі картини, порозвішувані по стінах, чомусь виявилися своїм добром найбезклепкіші з надрукованих в тому роді. [3,с.183]

 

Отрутна каламутна хвиля, залишена, мабуть,від найпервіснішого хижацтва,проривається в свідомість і мов би магнетами посуває вістря до наміченої жертви, а очі засліплює і розумну волю, що противиться проклятій спокусі, послаблює вкрай.[3,с.191]

 

Сороконожков на лихо собі так скоро спинив студентку, бо, - спонуканий  ніяковою павзою, - зважився виступити найнезвичайніший промовець, якого тільки можна почути на факультетських зборах.[3,с.227]

 

Фейрі „Лісові ягоди” – найягідніші „ягоди” [З мови телебачення]

 

Олія „Стожар”– найолійніша олія [З мови телебачення]

 

Соус „Чумак” з найпомідорніших херсонських помідорів.

[З мови телебачення]

 

 

Варто зазначити, що поняття інтенсивності ознаки формується тоді, коли предмети порівнюються не за ознакою, а за мірою її вияву. Найвищий ступінь порівняння означає, що в одному предметі є найбільше певної якості:                   найпекляніші (дуже важкі) муки,

найпренесамовитіша (дуже безтямна) міна,

найпроменистіша (дуже осяйна) радість,

найсніжніший(дуже крижаний, холодний) поклик.[1]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

У процесі  дослідження було розглянуто інноваційні форми прикметників,а саме: форми ступенів порівняння. Було зафіксовано, що категорія ступенів порівняння реалізується у двох грамемах – вищому і найвищому ступенях порівняння.

Утворення вищого й найвищого ступенів порівняння через певну модифікацію лексичного значення набувають ознак самостійних  лексичних одиниць, засобом творення яких є відповідні деривативні форманти. Мовленнєві ситуації,наведені в роботі, ілюструють продукування оказіоналізмів від прикметникових основ за допомогою суфікса -іш-, який водночас виступає формальним показником грамеми вищого ступеня інтенсивності ознаки.

Під час  дослідження ступенювання прикметників, що послужили дериваційною базою для продукування оказіональних морфологічних форм, було виявлено,що вони суперечать відповідній нормі. Тому можемо зазначити,що інноваційні прикметники,точніше ступені їх порівняння не відповідають відповідним уставленим нормам, а є авторськими новоутвореннями.

Дослідження історії категорії ступенів порівняння підтверджує відому концепцію двокомпонентності категорії ступенювання, оскільки звичайний прикметник, виступаючи базою для зіставлення, не виражає порівняльного значення. Ідея порівняння (вираження інтенсивності ознаки, що виявляється в результаті зіставлення) характерна тільки для вищого й найвищого ступенів порівняння.

Зміни у мовленнєвій системі є наслідком оказіональних дериваційних процесів, які спонукають до утворення нових похідних одиниць, вторинних знаків, відмінних від тих, що вже зберігаються в пам’яті носіїв мови. Система мови завжди є відкритою для інноваційних змін, з яких, щоправда, лише певна частина приймається і поширюється.

Дослідження історії української градуації  підтверджує кваліфікацію категорії  ступенів порівняння в сучасному  теоретичному мовознавстві як категорії  морфолого-словотвірної.

У вченні про градуацію ознаки протиставлення засобів творення категорії співвідносної інтенсивності ознаки й категорії її кількісної градації відбулося лише на початку XX ст.

 

 

 

 

 

                 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.Адах Н.  Прикметникові новотвори в поетичному словнику Василя Барки. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Apsf/2008_16/articles/article14.pdf

2. Барка В. Поезія. Жовтий князь. – К.: “Наукова думка”,2000. – 297 с.