Функціонально - стилістичні особливості лексики на позначення кольору у творах О.Гончара

34

ЗМІСТ

ВСТУП              3

РОЗДІЛ 1. Семантика і граматична структура лексики на позначення
кольору та зорових відчуттів у сучасній українській
літературній мові              5

1.1.   Семантична класифікація лексики на позначення кольору та зорових відчуттів у сучасній українській мові              5

1.2.   Категоріальне вираження слів на позначення кольору та зору в українській мові              12

РОЗДІЛ 2. Стилістичне функціонування лексики, що вказує на колір та зір у творах Олеся Гончара              16

2.1.              Кольороназви у ролі тропів              16

2.2.              Назви зорових відчуттів як засіб створення стилістичних
прийомів у творах Олеся Гончара              23

ВИСНОВКИ              28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………30

ДОДАТОК А …………………………………………………………………………...33

ВСТУП

В українській художній літературі лексика на позначення кольору та зорових відчуттів є активною. Вона відзначається багатством семантичної наповненості та стилістичного функціонування.

Як зазначається у підручнику „Основи психології та педагогіки", „Відчуття - це відображення в мозку людини окремих властивостей предметів і явищ при безпосередній дії подразників на органи чуття"[28:39]. Але поряд із зоровою інформацією ці лексеми можуть ставати виразниками ширшої характеристики реалій і створювати різноманітні образи в художніх творах.

Ґрунтовно розглянув семантичну структуру назв кольорів сучасної української мови і проаналізував їх А. П. Критенко у роботі „Семантична структура назв кольорів в українській мові".

Важливим елементом роботи є дослідження стилістичних функцій цієї категорії слів у прозовій мові, виявлення стилістичних нашарувань на основне колірне значення цих лексем у контексті письменника.

На жаль, лексика, що позначає власне зорові назви є недостатньо дослідженою, чим і зумовлена актуальність нашої роботи.

Мета роботи полягає у виявленні та з'ясуванні стилістичного функціонування лексики на позначення кольору та зорових відчуттів у індивідуально-авторському використанні та в дослідженні семантичних особливостей використання цієї лексики.

Відповідно до поставленої мети, перед нами постає ряд завдань:

1)    здійснити семантичну класифікацію лексики на позначення кольору та зорових відчуттів, виявлених у текстах романів О. Гончара;

2)    простежити функціонування лексики на позначення кольору та зорових відчуттів у творах О. Гончара;

3)    укласти словник індивідуальних уживань цієї лексики у прозі О.Гончара.

Об'єктом дослідження є функціонально-стилістичний аспект назв на позначення кольору та зорових відчуттів у творах О. Гончара.

Предметом роботи є тематичні групи на позначення кольору та зорових відчуттів, які широко використовуються у системі виражальних засобів української художньої літератури.

Використання спадщини О. Гончара дало змогу проаналізувати у роботі широку гаму назв кольорів української мови. Вивчення мови творів письменника допомогло здійснити функціонально-стилістичний аналіз назв кольорів сучасної української мови.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

РОЗДІЛ 1. СЕМАНТИЧНА І ГРАМАТИЧНА СТРУКТУРА ЛЕКСИКИ НА ПОЗНАЧЕННЯ КОЛЬОРУ ТА ЗОРОВИХ ВІДЧУТТІВ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ

1.1. Семантична класифікація лексики на позначення кольору та зорових відчуттів у сучасній українській літературній мові

Семантична структура української мови характеризується смисло­вими відношеннями між лексичними одиницями на синтаксичному та парадигматичному рівнях. Лексичне значення будь-якого слова осмислю­ється у кожному тексті по-різному. Лексичне значення слова виявляється у вигляді сукупності його предметної співвідносності (номінативне значен­ня, денотативний аспект значення); парадигматичних характеристик слова (емоційний, експресивний, стилістичні аспекти), фонових характеристик слова.

Зазначені характеристики слова виявляють себе у мовленнєвій діяльності людини, оскільки, - як зазначає Телія В. М., - „слово щось називає, виділяє з групи слів, пов'язане з іншими словами, у ньому відображені певні знання мовця і образ предметів" [28:144].

Мовні одиниці створюються для того, щоб називати все, що існує реально.

Досліджувані нами лексеми на позначення зорових відчуттів розподіляються на дві великі групи, кожна з яких має свій центр (ядро). До цих груп входять номени, що вказують на:

1)   узагальнені назви, які розкривають поняття „зір" як одне з п'яти відчуттів;

2)   назви, що позначають зорове сприйняття кольору.

Ядро виділяється з урахуванням двох чинників: поширеності, загальновживаності назв та здатності виражати основне значення, яке є опорним для усього парадигматичного об'єднання взагалі і кожного слова зокрема.

Явища навколишньої дійсності та предмети впливають на наші органи чуття, в результаті чого в нашій свідомості виникають уявлення, що можуть відновлюватись в пам'яті на ґрунті перетворених відчуттів.

Л. Булаховській писав про утворення понять на основі конкретного чуттєвого сприймання: „Відчуття, сприйняття і уявлення за своєю природою конкретні, безпосередньо пов'язані з речами, які ними відбиваються. Здатність людини до узагальнення свого життєвого досвіду, набутого за допомогою відчуттів і сприймань, знаходить свій вираз у поняттях, одній з найважливіших форм людського мислення. В них людина закріплює за допомогою слів загальні ознаки речей, які вона нагромаджує в процесі свого спілкування із зовнішнім світом".

У „Словнику української мови" основне значення зору представлено так: „1. Одне з п'яти почуттів, органом якого є око; 2. Спрямованість очей на кого-, що-небудь; погляд; 3. Те саме, що очі" [18:11:149].

Художньо-зорові образи створюються синтаксичними конструк­ціями, реченнями, словосполученнями, в яких використовуються слова із значенням назв предметів і явищ зорового уявлення.

Найчастіше зорова образність виражається дієсловами бачити, дивитися, глянути. Ці дієслова можуть вживатися у всіх формах категорії часу і особи.

Лексика на позначення зорових відчуттів дуже тісно пов'язана з кольороназвами.

Назви кольору в українській мові утворюють якісно і кількісно розвинену лексико-семантичну групу. А.П.Критенко серед кольороназв виділяє два ряди слів [15:97]:

1)       слова першого порядку (білий, червоний, зелений, жовтий, синій, сірий, чорний), які становлять основу всієї категорії;

2)       слова другого порядку ( білявий, білястий, червонястий, кремовий, крейдовий, лляний, калиновий, салатовий), які семантично об'єднуються навколо перших слів.

Слів першого порядку набагато менше, вони здебільшого дуже давнього, праслов'янського або й індоєвропейського походження і служили протягом довгого часу назвами кольору, як служать і зараз. Слів другого порядку набагато більше, і вони походять від перших або беруться з інших лексичних категорій. Такі слова частіше позначають кольорові відтінки. Потреба в них зростає, бо вони поповнюють категорію назв кольору.

Категорія назв кольору в історії української мови зазнала істотних змін. Склад основних назв кольору поступово переходив до ряду неосновних або переміщувався в напрямку до них, наприклад, рудий і рижий вживаються зараз, головним чином, відносно волосся людини і шерсті тварин. Взагалі назви мастей скорочуються і втрачають свою попередню продуктивність.

Отже, назви кольору в українській мові необхідно досліджувати як в плані синхронії, так і в плані діахронії. Є ряд слів, що у функції кольору вступають ніби випадково, в образному вживанні, у письменників, і належать, власне кажучи, до мовлення, наприклад, „небо капустяного кольору", „цвіт лиця сніговий", „солом'яна чуприна" [5:64]. Цих індивідуальних неологізмів також не треба оминати. З певним застереженням можна віднести до назв кольору назви джерел світла та кольорів, як сонце, місяць, зорі, небо, веселка, блискавка, а також назви характерних кольорових предметів, як золото, бронза, буряк, вишня, фіалка, кров та інші [15:103].

У семантичній класифікації назв кольорів сучасної української мови окреме місце займає група таких своєрідних назв, як світлий, ясний, блискучий, темний, тьмяний, матовий, смуглявий, брудний, а також група назв строкатих кольорів: строкатий, пістрявий, плямистий, рябий, блукатий, картатий, цятатий, гречаний, перістий, зозулястий та інші. Не можна оминути й групи назв для неозначеного кольору: барвистий, багатобарвний, прозорий, безбарвний. До системи назв кольору певною

своєю стороною входять і такі слова, як холодний, теплий, гарячий, глухий, приглушений, різкий, свіжий, соковитий, ніжний, похмурий, веселий, що виражають кольорові відтінки предметів (насамперед тканин та одягу) з боку їх дії на психіку людини. До кольороназв відносимо й такі фізичні терміни, як інфрачервоний та ультрафіолетовий, що означають невидимі кольори, або, точніше невидимі промені. Без сумніву до категорії назв кольорів належать і категоріальні, загальні назви колір, барва, фарба, краска, масть і мають певне відношення біологічний і хімічний термін пігмент та назви конкретних пігментів хлорофіл, каротин, меланін, білурубін і т.д.

Назви, в яких означення кольору є додатковим значенням слова і які доповнюють систему назв кольорів, але своїми основними значеннями належать до інших тематичних словесних груп, є невластивими назвами кольору.

Таким чином, список слів, що безпосередньо позначають кольори, і слів, що мають те або інше відношення до кольорів, вимагає класифікації, одну з якої ми намагалися подати.

Ще одну класифікацію подають російські мовознавці Ю.В.Кравцова та І.В.Кравцов. Вони вказують, що основні кольороназви в російській мові являють собою центри категорій кольорів, навколо яких об'єднуються інші кольороназви (цю класифікацію можна порівняти з українською):

•   білий - молочний, алебастровий, сивий, білосніжний, мармурово-білий, брудно-білий, як крейда;

•   чорний - агатовий, вороний, смоляний, вугільний, дьохтьовий;

•   червоний - кривавий, багряний, вогняний, рум'яний, бордовий, вишневий, гранатовий, малиновий, томатний, іржавий, персиковий, рожевий, яскраво-рожевий, темно-червоний, темно-малиновий і т.п.;

•   жовтий - золотий, золотистий, піщаний, медовий, лимонний, солом'яний, пшеничний, кремовий, восковий, русявий, абрикосовий, темно-жовтий, яскраво-жовтий, світло-жовтий і т. п.;

•   синій - сапфіровий, васильковий, ультрамариновий, блакитний, бірюзовий, лазурний, небесний, темно-синій, брудно-синій, кольору морської хвилі і т. п.;

•   зелений - трав'яний, салатний, хакі, оливковий, гороховий, бо­лотний, малахітовий, мутно-зелений, густо-зелений і т. п.;

•   коричневий — кавовий, шоколадний, каштановий, карий, бурий, горіховий, верблюжий, бронзовий, гірчичний, темно-коричневий, світло-коричневий і т. п.;

•              сірий - попелястий, сивий, сизий, землистий, срібний, стальний,
мишиний, димчастий, світло-сірий, темно-сірий;

•   фіолетовий - фіалковий, марганцевий, яскраво-фіолетовий, темно-, світло-фіолетовий;

•   оранжевий - апельсиновий, помаранчевий, морквяний.

Основні кольороназви виступають у своєму прямому, переносному та символічному значенні [14:29].

Білий: 1. Пряме: колір снігу чи крейди. 2. Символічне: світло, істина, чистота, невинність

Чорний: 1. Пряме: колір сажі, вугілля. 2. Переносне: а) тяжкий, без­відрадний; б) злочинний. 3. Символічне: зло, смерть, втрата, горе, печаль, відчай.

Червоний: 1. Пряме: колір крові, спілих ягід полуниць, яскравого кольору маку. 2. Символічне: життя, вогонь, пристрасть, любов, здоров'я, а також революція, війна, небезпека, навіть зло.

Жовтий: 1. Пряме: колір піску, золота. 2. Переносне: реформа­торський, який зраджує будь-чиї інтереси. 3. Символічний: сонце, радість, влада, багатство. В залежності від контексту змінюється від позитивного до негативного.

Синій: 1. Пряме: колір неба, квітів василька. 2. Символічне: без­кінечність, вічність, істина, віра, чистота.

Зелений: 1. Пряме: колір трави, листя. 2. Переносне: недосвідчений по молодості. 3. Символічне: життя, молодість, весна, свіжість, оновлення і надія.

Коричневий: 1. Пряме: колір жареної кави, спілого жолудя. 2. Сим­волічне: бідність, відречення.

Сірий: 1. Пряме: колір попелу, диму. 2. Переносне: а) хворобливо блідий; б) нічим не помітний; в) малокультурний, неосвічений. 3. Сим­волічне: меланхолія, байдужість.

Фіолетовий: 1. Пряме: колір фіалки, суцвіття бузку. 2. Символічне: стриманість, духовність, каяття, скромність. Цей колір має у своєму значенні протиріччя, залежно від контексту.

Оранжевий: 1. Пряме: густо-жовтий з червоним відтінком, колір апельсина, 2. Символічне: радість, святковість.

Будь-яке кольоровідчуття дуже індивідуальне й викликає відповідні психологічні імпульси, що реалізуються в самих неочікуваних асоціаціях, емоціях, в окремих та складних образах. У мові з таких асоціацій виникають широкі тематичні поля, які включають у сферу своєї діяльності цілі групи слів, що визначають потенціальний напрям їх переносного та символічного використання. Як компоненти образного поетичного мислення, ці асоціації вимагають правильного свого розуміння та співвіднесення з ідейно-композиційною структурою твору, з індивідуально-поетичною системою художнього слова, а також культурно-історичними традиціями народу.