Ідея соборності України в творчості Т. Г. Шевченка

Виявивши національні ідеали, схарактеризувавши позитивні риси свого народу, Т. Шевченко не ідеалізує його, не вивищує над іншими народами. Він говорить і про те негативне, що заважає українцям у їхньому поступі. 
 
 

3. Шевченків імператив 

Кайдани тоталітаризму порвані, але  тільки зовнішні. Досі ми 
обплутані веригами духовних кайданів — самояничарства, історичного 
безпам'ятства. І допоки вони не розірвані, ми не будемо вільними 
по-справжньому. 
«Незлим, тихим словом» українці згадують свого Пророка, але й 
злого, неправдивого слова вистачало: він і атеїст, він і 
соціаліст, він і революціонер-«сокирник» тощо. 
У «Кобзарі» немало інших заповітів загальнонаціонального 
характеру. Шевченко в імперативі висловив триєдину, найнеобхіднішу 
для українців мудрість: 
«Свою Україну любіть», «Борітеся — поборете» і «В своїй хаті 
своя правда, і сила, і воля». Себто: палко любитимете рідний край 
і мужньо боронитимете свою волю — матимете власну самостійну 
державу. Ми так довго не мали її, бо рідну землю віддавали на 
поталу всяким зайдам. Ми так довго не могли збагнути (а дехто й 
досі не збагнув), що таки «немає другого Дніпра» і перлися за 
довгим карбованцем в Тюмень, Нечорнозем'я, навіть за Полярне коло. 
І тепер нас як цвіту по всьому світу, а нації монолітної нема. 
Забули ми й Тарасів Заповіт «Братайтеся!». Інтелігенція 
злегковажила благання Месії:

Обніміте  ж, брати мої,

Найменшого  брата.

Любітеся, брати мої,

Україну любите.

I за неї,  безталанну,

Господа моліте.

Нам було чітко наказано: «Стрепенися!.. Просвітися!», «Прочитайте тую славу...» А ми і далі животіли, осліплені фальшивими імперськими лозунгами, тупо повторюючи за комісарами, що Мазепа — зрадник, а от Петро І — гігант державного мислення. Коли ж ми, врешті-решт, візьмемося «обух сталить», тобто гартувати свій дух? Шевченків імператив стосується і сусідів—поляків: «Подай же руку козакові і серце чистеє подай і возобновим наш тихий рай!» Яка б то була нездоланна сила, коли б українці і поляки діяли воєдино!

Великий Кобзар пильно і ненастанно дбав, аби мораль народу завжди була високою! І тому заповідав дівчатам: «Шануйтеся, щоб не довелося москаля шукать». Треба знати, кому вірити; москалеві — в жодному разі.

Заповідав нам Тарас:

У чужому краї не шукайте

Того, що немає і на небі,

А не тільки на чужому полі.

Мовляв, гляньте: яка прекрасна наша земля, яка багата українська мова, які чудові в нас традиції, звичаї, обряди, яке самобутнє мистецтво України! А пісня світової слави?! Чого ж вам ще треба?

Шевченко  заповідав кожному з нас молитися, бути добрими християнами, не цуратися Слова Божого. На жаль, частина нації піддалася впливові безбожників.

Заповіти Тараса Шевченка сягають і сфери освіти, навчання: «Учитесь, читайте, чужому научайтесь, й свого не цурайтесь». Себто, переймаючи чужі мови, усе істотне з історії світової культури, з мистецтва багатьох народів, на чільному місці треба ставити своє, українське. Цей заповіт багатьма узятий під ноги. Блукаючи манівцями чужих культур, відцуравшись рідної мови, чимало хто і досі не повернувся на рідні пороги, до материзни. Це ж про нас, українців, євангельська «Притча про блудного сина».

А щоб  більше не блудити, ... прочитайте

Всі неправди, щоб розкрились

Високі  могили

Перед вашими очима.

Є в «Кобзарі»  заповіти, адресовані митцям. Наприклад: «Співай про Січ, про могили... Щоб на весь світ почули». Будуть наші сучасні поети і композитори писати патріотично спрямовані твори, а молодь залюбки співатиме їх — формуватиметься національна 
свідомість і гордість. А народ, національне свідомий, гордий, не здолає ніяка сила.

Українці  називають Тараса Шевченка Месією не лише за те, що він своїм словом врятував українську націю, а й за те, що його слово було віщим, себто пророчим. Поет і Пророк в одній особі — рідкісне поєднання в літературі, такі люди-титани народжуються, можливо, раз на тисячоліття, а то й рідше.

Великий Кобзар України передбачив, наприклад, гігантський розвиток технічного прогресу з його негативними наслідками: «Великий Фултон! І великий Уат! Ваше молоде дитя невдовзі пожере батоги, престоли і корони, а дипломатами і поміщиками лише закусить, пограється, як школяр цукеркою. Те, що розпочали у Франції енциклопедисти, те завершить  а всій планеті ваше колосальне, геніальне дитя. Моє пророцтво безперечне». Так воно і сталося.

Коли б  волею якоїсь фатальної сили український народ постав перед вибором з-поміж усього накопиченого людством огрому книг вибрати дві: одну чужу і одну свою — то мав би узяти «Біблію» і «Кобзар». Без першої він був би неповноцінним у загальнолюдському вимірі, без другої — немислимий як народ.

Шевченко  — явище унікальне. Його немає з ким порівняти у письменстві інших народів. Не тому, що він кращий від інших. Йдеться про особливий генотип культури нашої країни.

Шевченко  для свідомості українців — не просто література. Він — наш всесвіт. Явище Шевченка — виправдання України перед людством, підтвердження нашої національної повноцінності. Слово, яке не співвідноситься з його Словом, — нічого не варте. До Шевченка треба доростати всім життям.

 

 

Заключення

Великі слова великого поета, якими зображена Україна, йдуть з глибини його великого серця. Тільки людина, яка понад усе любить свою Батьківщину й готова піти на муки за свій народ, могла так написати — не словами, а кров'ю серця:

Я так  її, я так люблю

Мою Україну  убогу,

Що прокляну святого Бога,

За неї душу погублю

Справжній патріот, великий Провидець і Пророк, він заповідав минулим, нині сущим і грядущим поколінням:

 

Свою Україну  любіть,

Любіть  її...

До врем'я  люте,

В останню  тяжкую минуту

За неї  Господа моліть.