Діалектизми у творі Ірен Роздобудько "Гудзик"

 

Слово про автора

 

      Роздобудько Ірен Віталіївна народилася 3 листопада  1962 року у місті Донецьк. Ірен - українська журналістка, писменниця, поетеса. Закінчила факультет журналістики Київського Національного Університету. Працювала у Донецькому відділку ТАРС-РАТАУ телеграфісткою, у багатотиражці Донецького металургійного заводу, журналістом та диктором радіогазети. З 1988 року живе у Києві, де працювала в газеті «Радослав»,  коректором журналу «Сучасність», оглядачем на першому й третьому каналах Національної радіокомпанії, оглядачем у газеті «Всеукраїнські відомості», заступником головного редактора у журналі «Наталі», головним редактором у журналі «Караван історій. Україна» та журналістом у журналі «Академія».

     Працювала також  офіціанткою в ресторані, шперхшталмейстером в цирку, Снігуронькою в фірмі «Свято», завідувачем відеосалону у кінотеатрі.

     Автор ілюстрацій до книг Лариси Масенко, Елеонори Соловей, Леся Танюка. Авторка двох збірок поезій. Вишиває бісером, грає на гітарі. Має доньку Яну.

     Психологічна драма «Ґудзик» посіла перше місце на конкурсі «Коронація слова - 2005» у номінації «роман».

     Лауреат (2000, 2001) та переможець (2005) літературних конкурсів «Коронація слова»; Спеціальна відзнака конкурсу «Коронація слова - 2011» у номінації «Кіносценарії» за «Садок вишневий...» (разом із Олесем Саніном).

     «Якщо твір цікавий, якщо він не плаский і відповідає на твої запитання, чимось дивує, узагальнює якісь важливі для всіх речі - навіть та людина, якій важко читати українською, прочитає його. Це я випробувала на багатьох людях, які умовляли мене писати російською, а потім зі здивуванням казали, що «читається легко». [4]

 

 

 

Фактичний матеріал

 

1. Гори важко синіли вдалині й, здавалося, мерехтіли, огорнуті рваним білим шовком вечірнього серпанку. [1, ст. 3]

2. А я змушений був сидіти на жорсткому ліжку, цмулити портвейн і слухати балачки своїх приятелів. [1, ст. 3]

3. За фіранками котеджиків блимало тьмяне світло, деінде на верандах сиділи відпочивальники, з відкритого -- «зеленого» -- кінозалу линули звуки музики з якогось кінофільму. [1, ст. 3]

4. Але ліс тільки глибоко дихав і чіплявся за мене своїми заскорублими пальцями. [1, ст. 6]

5. Кинув швидкий погляд на гору. Тепер вона здавалася брунатною, ніби скроєною з барвистих клаптів. [1, ст. 6]

6. Ми ліниво копирсалися у своїх тарілках: вермішель із запліснявілим солоним огірком, сир, що був политий рідкою сметаною… [1, ст. 7]

7. Трохи далі сиділи три кобіти. [1, ст. 7]

8. Скульптури були жахливі, альтанки поламані. [1, ст. 7]

9. Це було дивно, незвично. Його обговорення затяглося години на дві-три. Але ніхто не розходився, аж доки розпашілі в суперечках члени журі оголосили його переможців, а представники культсекторів райкому, обкому та решта спостерігачів безславно покинули поле бою, обізвавши це збіговисько «вакханалією на кістках справжнього мистецтва». [1, ст. 9]

10. Волоокі, довгоногі блондинки ніколи не подобалися мені -- це все одно, вважав я, що переспати з гумовою лялькою. [1, ст. 10]

11. Незважаючи на те, що ці фабричні кобіти виявилися жвавішими, «моя» намагалася від них не відстати. [1, ст. 11]

12. Не блюзнірствуйте, юначе. Навіщо мені відповідати за більшу кількість народу? [1, ст. 12]

13. Можливо, увечері, коли ми напнемо намети, мені вдасться прогулятися з нею?… [1, ст. 13]

14. Я знову відчув тривогу. Розумів, що вона може повернутися й піти будь-якої миті. Але потім було вже запізно -- ми піднялися надто далеко й вийшли на полонину -- гірське пасовище. [1, ст. 13]

15. Знайдемо за димом ватри. [1, ст. 14]

16. Тобі лячно… [1, ст. 15]

17. Вогонь у ватрі ще трохи похрумкав залишки гілля, що тліли в ньому, й остаточно помер. [1, ст. 16]

18. Мені довелося полізти в кущі й відшукати зачарований трунок. [1, ст. 17]

19. Спуск був крутим, але крізь густі чагарники ми з радістю побачили якесь обійстя і швидко попрямували до нього. [1, ст. 17]

20. На подвір'ї порався господар -- відлюдкуватий вуйко в закачаних по коліно парусинових штанях. [1, ст. 17]

21. Я повитягав з кишень усі гроші, які в мене були, зняв із руки годинник і золотий ланцюжок -- матусин подарунок -- із шиї. Все це тицьнув у руки господаря. [1, ст. 18]

22. Як виявилося, зайшли вони досить далеко, адже візок цугикав по лісі та горах години зо дві. [1, ст. 19]

23. Цьому відчуттю не заважало ніщо -- ані таргани, що снували по стінах, ані судина, що лопнула в оці, ані балачки трьох сусідок по палаті, які безкінечно сварили власних чоловіків. [1, ст. 21]

24. Можна було б зайти до Будинку кіно, випити кави, зустрітися зі знайомими, засісти в їхньому товаристві до сьомої години (о сьомій мама приводила додому Ліку), але тоді голова буде захаращена безліччю зайвих клопотів і проблем, вечір буде зіпсовано. [1, ст. 22]

25. Ліза обережно взяла філіжанку з кавою, тримаючи її на долоні: тут навмисно відбивали ручки (аби ніхто не поцупив!), і присіла за столик, що стояв у найдальшому кутку. [1, ст. 22]

26. Яке золото нидіє в костюмерницях! [1, ст. 23]

27. Ліза підійшла до шинквасу й купила чарку коньяку. [1, ст. 23]

28. Так, так! І не треба пихкати -- у нас єдиний син! [1, ст. 25]

29. Тому моя пам'ять зафіксувала багато різних речей, які й досі мучать мене ночами: перерізаний навпіл пацюк (він пробіг краєм імпровізованого столу якраз у той момент, коли ми цмулили нерозведений спирт, поминаючи Сергія, і наш старлей вдарив його тесаком, ніби в цій тварині втілилася смерть нашого товариша), рожевий сосок, що світився у прорізі безформеної купи ганчір'я, яке прикривало те, що колись було людською істотою, хтиво-перелякані чорні очі Зульфіки (напівбожевільної пуштунки, котра чомусь супроводжувала нас). [1, ст. 28]

30. Я вже не був зманіженим дурнем-хлопчиськом, мав набагато солідніший вигляд. [1, ст. 29]

31. Директор зглянувся наді мною та влаштував на роботу до кінотеатру.

[1, ст. 30]

32. Зацьковані приватні підприємці місцевого розливу захотіли, аби громадяни дізналися про їхні вироби й виклали гроші. [1, ст. 30]

33. Після цього епізоду замовники захотіли лірики, тому, тільки-но дядько зручно вмощувався в чудовому фотелі, на екран випурхували метелики, а над головою героя виникав напис: «Сядеш -- не встанеш! Купуйте крісла та стільці меблевого комбінату…». [1, ст. 32]

34. Іноземці веселилися, вишкіряючи бездоганні порцелянові зуби, ділки реготали, тицяючи китайськими паличками в рисово-рибні рулетики, дівки гиготіли. [1, ст. 35]

35. Погода і мій настрій буди огидними: на вулиці щільною, схожою на драглі, масою висів густий туман і такий самий в'язкий смог-сплін забивав легені зсередини -- мабуть, починалася нежить. [1, ст. 36]

36. Я попорпався у кишенях, знайшов там свої ключі від квартири й кабінету і… кинув їй під ноги. [1, ст. 38]

37. Я повіз свою нову знайому до клубу, де крім звичайного ресторану, була зала із більярдними столами. Я спостерігав, як азартно вона грає, як невгамовно стрибає довкола столу, як смішно висолоплює кінчик язика, коли поціляє в кулю. [1, ст. 39]

38. За пару годин я навіть втомився, а вона не вгавала, поки не навчилася заганяти кулю в лузу. [1, ст. 39]

39. Вона покопирсалася носком своєї кросівки в піску, як це роблять діти. [1, ст. 40]

40. В юності вона заслуховувалася його «кухонними» промовами, була впевнена, що він -- пасіонарій, а тепер її дратували його репетиції перед люстром, навідування до іміджмейкерів, його охоронці. [1, ст. 42]

41. Але з її появою все має змінитися -- й ці млосні видіння, й моє тупе заробляння грошей, й напади нудьги та поверхові стосунки із жінками.

[1, ст. 45]

42. Я ніби зсередини вмить вкрився дерев'яною коростою, й кожна щербина вп'ялася в легені. Це був… жах, мара, вишкір долі, удар обухом, чортівня, абсурд, маразм, лажа, кінець усьому, смерть: з напівтемряви передпокою мені назустріч вийшла Ліза. [1, ст. 46]

43. І це зовсім вибило мене з колії. Я знову перетворився на вісімнадцятирічного дебіла, що тремтить від хіті, нетерпіння та безвиході.

[1, ст. 46]

44. Пославшись на термінову ділову зустріч, я хутко ретирувався. [1, ст. 46]

45. Невже «зелений туризм» перетворив їх на такий самий театр і покинуті колиби на полонинах -- тільки декорація? [1, ст. 51]

46. Вона жила, як пташка -- горобчик, який то весело цвірінькає, то сидить набурмосений, якому геть байдуже, що їстиме завтра. [1, ст. 52]

47. У певний момент я навіть розлютився на Ліку й не міг зрозуміти, як це їй вдалося накинути на мене ретязі? [1, ст. 52]

48. У ванній кімнаті я, як останній ідіот, роздивлявся шампуні та креми, крутив у руках її зубну щітку і занурював обличчя в її рушник і ледь стримував себе, аби не порпатися в ящику для білизни. [1, ст. 53]

49. І тільки Ліка, як завжди, світилася щастям та зрідка пирскала в кулачок. [1, ст. 53]

50. Вона знітилася. [1, ст. 55]

51. Ставилися намети для учасників, будувався імпровізований вернісаж під величезним брезентовим тентом. [1, ст. 55]

52. Якщо я збираюся вилити на неї усю чорноту мого двадцятирічного пекла -- навіщо ж, як справжній спокусник, нагріб шампанського, мартіні та всіляких яскравих бляшанок?! [1, ст. 57]

53. Увага! Камера! -- не своїм голосом нарешті закричала вона, здійнявши вгору розчепірену п'ятірню, й почала загинати пальці. [1, ст. 62]

54. Лише я поставив ноги на бруківку цього історичного місця, як до мене підскочив навчений служка в уніформі. [1, ст. 65]

55. Я сидів у кафані та слухав цю невибагливу пісеньку. [1, ст. 67]

56. З хлопцем давно вже непереливки, -- закрутив головою господар, -- він у мене не працює після нещасного випадку в морі. [1, ст. 68]

57. А там так само безладно розпорошилися у пошуках вигідних ракурсів. [1, ст. 77]

58. За пару годин іноземців примантулять -- треба встигнути. [1, ст. 77]

59. І летіти довго -- хвилини зо три -- до кобальтової стрічки ріки, гаптованої золотими промінчиками. [1, ст. 77]

60. Зачувши гонг, який скликав художників на обід, Лисиця витерла руки об джинси, і Віка виразно поглянула на Влада та покрутила пальцем біля скроні. [1, ст. 77]

61. Ранок просочився на веранду тоненькою молочною цівкою. [1, ст. 80]

62. Але тепер вона тримала в руці кухоль із молоком та тарілку з налисниками -- трикутними млинцями із сиром, жовтими від справжньої домашньої олії та яєць. [1, ст. 80]

63. Хата, що стала для мене прихистком, розміщувалася вище за інші.

[1, ст. 83]

64. А до цього місцеві жителі кілька разів бачили в лісі дивну істоту, що пересувалася навкарачки, але не мала ні шерсті, ні хвоста. [1, ст. 85]

65. Вона понишпорила в шухляді й кинула мені на ліжко старий байковий халат та чиїсь розтоптані мешти. [1, ст. 86]

66. Вона обережно протерла пляшку ганчіркою, зі смачним звуком витягла корок і розлила вино по кухликах. [1, ст. 88]

67. Ганна Тарасівна встала раніше, зварила токан, насмажила млинців, половину цього сніданку поклала в мій рюкзак. [1, ст. 90]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Словник діалектизмів

 

Альтанка - покрита зверху легка будівля в саду, парку і т. ін. для відпочінку й захисту від сонця, дощу. [2, т. 1, ст. 37]

Бруківка (брук) - дорога або вулиця (мостова), вимощена камінням.

[2, т. 1, ст. 241]

Брунатний - коричневий, темно-жовтий. [2, т. 1, ст. 241]

Блюзнірствувати - зневажати що-небудь святе, високе і т. ін..

[2, т. 1. ст. 204]

Бляшанка -  посуд - банка або коробка з бляхи. [2, т. 1, ст. 205]

Вакханалія - 1. В античному світі - свято на честь Вакха - бога родючтості, виноградства і виноробства, - яке супроводжувалось оргіями. 2. Розгульне бенкетування, безтямне пияцтво, оргія. [2, т. 1, ст. 282]

Ватра - вогнище, багаття. [2, т. 1, ст. 297]

Вгавати (угавати) - 1. Припиняти робити, виконувати що-небудь. 2. Переставати виявлятися; припинятися, зникати. // Переставати звучати, лунати. // Ущухати (про явища природи). // Ставати слабшим за ступенем вияву; слабшати. [2, т. 10, ст. 370]

Висолоплювати - висувати, вивалювати назовні з рота, пащі (язик).

[2, т. 1, ст. 495]

Вишкір - посмішка; погроза. [2, т. 1, ст. 542]

Волоокий - який має великі, випуклі очі. [2, т. 1, ст. 730]

Вуйко - 1. Дядько по матері, брат матері. 2. Про старшого віком чоловіка (звичайно при шанобливому звертанні). 3. Ведмідь. [2, т. 1, ст. 785]

Гаптувати - вишивати шовковими, вкритими тонким шаром золота або срібла нитками разного гатунку. 2. Стежку гаптувати - просувати, прямувати. [2, т. 2, ст. 28]

Гонг - ударний музичний інструмент, що використовується в симфонічному оркестрі, а також прилад для подавання різниг сигналів. // Звуки утворювані цим предметом.

[2, т. 2, ст. 122]

Драглі - їжа із згуслого при охолодженні м`ясного чи рибного відвару з дрібними кусочками м`яса або риби. [2, т. 2, ст. 404]

Заскорублий (зашкорублий) - 1. Той, що взявся цупкою корою, став шкарубким, жорстким. 2. Зупинившийся у своєму розвитку, не піддаючись впливові нового, прогресивного. [2, т. 3, ст. 415]

Захаращений дієпр. від захарастити - ставлячи, кладучи що-небудь у великій кількості, безладно, заповнювати все місце, весь простір. [2, т. 3, ст. 375]

Зацькований - який виражає стан переслідуваного. [2, т. 3, с. 399]

Зглянутись - виявити співчуття, милосердя до кого-небудь, пожаліти когось, змилуватися над ким-небудь. [2, т. 3, ст. 515]

Зманіжений дієпр. від маніжити (бити) - 1. Стукати ударяти по чому-небудь, об щось. 2. Завдавати ударів кому-небудь. 3. Завдавати поразки кому-небудь, перемагати ворога в бою, на війні. 4. Позбавляти життя, убивати кого-небудь.5. Ударами по чому-небудь створювати звуки. 6. Стріляти. 7. Розбивати, розколювати на шматки. 8. Певним способом виготовляти або обробляти що-небудь. 9. З силою вириватися на зовні; витікати сильним струменем. 10. З особливою силою діяти на чуття людини, проникати. Доноститися куди-небудь. 11. Трясти, трусити. 12. Сіпатися, пульсувати. 13. Розраховувати на кого-, що-небудь; мати на увазі щось. 14. Виводити з гри, забирати фігуру або карту противника. [2, т. 1, с. 168]

Знітитися від знічуватися - 1. Згинаючись, пригинаючись, зіщулюватися, скорочуватися. 2. Відчувати збентеження, ніяковіти від чого-небудь. 3. Зменшуючись, ослаблюючись, зникати, припинятися. [2, т. 3, ст. 669]

Кафан - каптан, жупан. [2, т. 4, ст. 122]

Кобіта - 1. Молода жінка. 2. Спеціалізований кіоск для продажу спиртних напоїв.

[2, т. 4, ст. 215]

Колиба - житло чабанів і лісорубів. [2, т. 4, ст. 220]

Копирсатися - 1. Проникаючи в середину что-небудь, перебирати, перкладати щось. 2. Займатися якою-небудь клопітною роботою.