Аналіз поеми «Про Острозьку війну під П’яткою проти низових» (1600 р.) С. Пекаліда

Аналіз поеми  «Про Острозьку війну під П’яткою  проти низових» (1600 р.) С. Пекаліда

Історія твору

Поема «Про Острозьку війну  під П’яткою проти низових» або  «De bello Ostrogiano ad Pianthos cum Nissoviis libri quatuor»  (її латинська назва) написана латинською мовою поетом-гуманістом, бакалавром мистецтв Симоном Пекалідом (за різними істочниками: Пекальським, Пенкалем) наприкінці XVI ст.

Симон Пекалід за походженням був поляком, освіту здобував у Краківському університеті, після чого ймовірно прийняв православну віру («став русином») та став придворним поетом князів Острозьких. Зміст поеми вказує на те, що автор міг брати участь у війні проти збунтованого козацького гетьмана К. Косинського в 1593 р. 
Поему вперше було опубліковано у Кракові 1600 р. Вона, як і значна частина латиномовних творів на українську тематику, протягом доволі довгого часу залишалася невідома, оскільки її ніхто не перекладав. Вперше в перекладі українською мовою (В. Маслюка) вона з’явилася тільки 1987 року в антології «Українська поезія XVI століття».

Напрям

Поема Симона Пекаліда відноситься до ренесансу. Цей твір є яскравим представником латиномовної літератури, характерної саме для української доби ренесансу.

Поетика твору

Автор вдався до античної образності у змалюванні своїх героїв та військових сцен. Для розповіді він обрав «вірш героїчний» (гекзаметр), він часто звертається до Музи, прохаючи гідно зобразити величні події, використовує співвіднесення героїв поеми з античними персонажами. У зачині поеми демонструє свою зорієнтованість на античний тип лицарства, якому все ж таки надає відповідної історичної забарвленості у дусі Відродження.

Тема і ідея твору

Тема твору – опис славних  діянь князів Острозьких, висвітлення  необґрунтованості козацького виступу 1592-1593 рр. та покарання за цей виступ. 
Ідея – ствердження сили та військової міці роду князів Острозьких на прикладі війни з К. Косинським.

Жанрово-композиційні особливості

За жанром поему Симона Пекаліда можна віднести до панегіриків, тобто віршів, які уславлюють певну визначну історичну подію або подвиги певної визначної людини. 
Текст поеми поділено на чотири «книги»:

• Перша книга присвячена похвалі Острогу, «тримовній» Острозькій школі, опису генеалогії роду Острозьких, звинуваченням козаків у недалекобачності, коли ті вирішили піти війною на цей непереможний рід.
• Друга книга складається з опису Запорізької Січі, промови Косинського до козаків та їхніх нападів на Переяслав, перерахування княжих загонів, готових виступити на війну, згадки про острозьких татар.
• Третя книга повністю батальна.
• Четверта книга присвячена капітуляції козаків і складається з промови козацьких послів до князя із проханням пощади, промови самого Косинського та промов князя у відповідь.

Система образів

В поемі «Про Острозьку війну під П’яткою проти низових» лицарство зображується через образи князів Острозьких. Змальовуються та вихвалюються їх людські якості («палко любив духовенство», «сприяв він всіляко всім добрим діянням», «ти шануєш мистецтво Мінерви»), підноситься освіченість князів Острозьких, згадуються походи, битви, які випали у різний час на долю героїв поеми («був переможцем, острозький свій герб захищаючи мужньо»), кульмінацією яких стає саме битва під П’яткою із січовиками.

На противагу князям ставиться позбавлене благородства, розбійницьке, хоч і відважне, відчайдушне лицарство низових козаків та самого гетьмана К. Косинського. Автор говорить про них: «дика сила ворожа», «злочинці», «дідько зловіщий забрав у вас розум, і ви загордились», «козак низовий, лютістю гнаний, пожежам віжки попускає».

Оцінка твору

«Острозька війна» Симона Пекаліда — це одна з найвизначніших праць періоду ренесансу вітчизняної літературі, в ній чітко проступають гуманістичні риси. Цінність людини, на думку Пекаліда, визначається не знатністю походження чи багатством, а довершеністю фізичних і моральних сил, благородством. В поемі утверджується ренесансно-гуманістична думка про спроможність людини своїми силами, завдяки доброчесності чи доблесті, піднятися до рівня богоподібності, досягти історичного безсмертя. У своїй манері автор обстоює ідею справедливості, релігійної толерантності, свободи. Пекалід є прибічником спадкової княжої влади, але каже, що керувати повинен справжній «філософ на троні».