Український кінематограф

Міністерство інфраструктури України

Українська державна академія залізничного транспорту

кафедра історії

Контрольна робота на тему:

«Український кінематограф»

Виконав:

студент  1 курсу                                                                                                                                                                                   Групи 2-1-Л

Лепа Сергій

Перевірив:

Славко К.С.

Харків 2011

Зміст

Вступ _________________________________________________________3

Розділ 1. Поняття кінематографу. Його жанри _________________________5

Розділ 2. Історія виникнення кінематографу у світі _____________________8

Розділ 3. Український кінематограф. Його перспективи _________________10

Висновок ________________________________________________________14

Список використаних джерел ____________________________________16

Вступ

Великий австрійський режисер Альфред Хічкок казав: «Фильм – это жизнь, с которой вывели пятна скуки». Дійсно, хороше кіно захоплює, дивує, дає можливість замислитись над тим що відбувається у житті людини. Подібно до того, як книжка для письменника, музика для музиканта чи картина для художника, кіно для режисера – це можливість самовираження. Частіше кіно показує нам ідеальне життя, життя про яке мріють безліч людей, життя яке для багатьох недосяжне. Кінематограф є мотивом, що пробуджує дії, штовхає змінити своє життя на краще на шляху до ідеалу.

«Якщо очі це дзеркало душі, то кінематограф – це дзеркало іншого життя. Сьогодні складно уявити, що у момент своєї появи кінематограф не мав нічого спільного з мистецтвом і виявляв собою дивовижний технічний винахід, призначений для показу на вертикальному білому екрані фотографічних знімків в русі, навіть винахідники апарату «Синематограф» брати Огюст і Луї Люм׳єр не передбачали, що їх дітище чекає таке велике майбутнє.  Проте, грандіозний успіх прем'єрних показів кінематографа в Парижі дав імпульс до його блискавичного поширення по країнах всього світу і отриманню популярності навіть у віддалених від центрів цивілізації місцях, до яких можна віднести і Сибір.[5.27]

Кінематограф відносно новий вид мистецтва. Його історія у порівнянні з тисячолітньою історією музики, живопису, театру – дуже коротка. Але це не заважає йому вже на протязі декількох десятків років залишатись наймасовішим видом мистецтва.

Зазвичай, робоча ситуація на кіно майданчику є дружньою та невимушеною, Діана Рубіна у своїй повісті «Камера наезжает» подала характерний опис роботи на майданчику:

«В небольшой студии сидят:

Режиссер, он же Творец, он же Соавтор; укладчица со студии Горького, приглашенная для немыслимого дела – при живом авторе сценария сочинять диалоги под немую артикуляцию актеров, не учивших ролей и потому на съемках моловших галиматью; второй режиссер фильма – милейший человек, так и не удосужившийся прочесть сценарий, как-то руки не дошли; оператор в белой майке с надписью по-английски: «Я устала от мужчин»; художник фильма, если он не настолько пьян, чтобы валяться в номере гостиницы; редактор фильма, в свое время уже изгадивший сценарий, а сейчас вставляющий идиотские замечания; монтажер, пара славиков-ассистентов неопределенных занятий, крутившихся на съемках под ногами; приблудный столичный актер, нагрянувший в провинцию – намолотить сотен пять; прочие случайные лица...

Позади всех, бессловесный и подавленный, сидит автор сценария, написанного им по некогда написанной им же повести»[3.5].

З народженням телебачення кіно почало прогресувати «семимильними кроками». По засобах кінематографа пересічна людина отримує величезну кількість інформації, не втрачаючи при її знаходженні і обробці свій дорогоцінний час.

Появою в Україні кінематограф зробив справжній фурор. Його вважали справжнім дивом, початком нової епохи в історії людства. Рухомі картинки викликали бурю емоцій у представників абсолютно всіх шарів суспільства. У когось захоплення, у когось здивування, а у когось навіть страх. М. Горький у своїй статті «Синематограф Люм׳єра» писав: «страшно бачити цей сірий рух тіней, безмовних і безшумних. Вже чи не натяк це на життя майбутнього? Що б то не було – це негативно відбивається на нервах. Цьому винаходу, зважаючи на його приголомшуючу оригінальність, можна безпомилково передректи широке поширення».  Як ми можемо переконатися, Горький був правим, кінематограф набув надзвичайно широкого поширення.

У подальшій роботі розглянемо історію розвитку українського кінематографу та спробуємо зв’язувати значення кінематографу для суспільства узагалі. Почнемо із з’ясування, що таке кінематограф.

Розділ 1

Поняття кінематографу. Його жанри

Кінематограф займає значну частину сучасної культури багатьох країн. У багатьох країнах кіноіндустрія є значущою галуззю економіки. Виробництво кінофільмів зосереджене на кіностудіях. Фільми демонструються в кінотеатрах, по телебаченню, поширюються «на відео» у формі відеокасет і відеодисків, а з появою швидкісного інтернету стало доступним скачування кінофільмів у формі відео файлів на спеціалізованих сайтах або за допомогою пірінгових мереж.[6.3]

Кінематограф (від грец. κινεμα, род. в. грец. κινεματος — рух та грец. γραφο — писати, зображати) це галузь культури та економіки, що об'єднує всі види професійної діяльності, пов'язаної з виробництвом, розповсюдженням, зберіганням та демонструванням фільмів, а також навчально-наукову роботу[15].

Кінематограф – це наймолодший вид мистецтва, виникнення якого безпосередньо пов’язане з розвитком науково-технічного прогресу, передусім у галузі оптики, хімії, фотографії. Його жодною мірою не можна назвати «технічним» мистецтвом. Споконвічна потреба людини в образному осмисленні дійсності породила цей масовий вид мистецтва.

Кіно – синтетичне за своєю природою, воно поєднує елементи літератури, театру, живопису, музики, хореографії. Саме тому кінематограф оперує багатьма виражальними можливостями, запозиченими з інших видів мистецтва. Значною частиною кінематографії є кіноіндустрія — галузь промисловості, що виготовляє кінофільми, спецефекти до них та анімацію.

Водночас кіно володіє власними специфічними засобами та прийомами, зокрема: ракурсом (кут зору кінокамери), зміною планів (загальний, середній та великий), монтажем, що об'єднує окремі кадри у логічній послідовності та дає змогу передати емоційне й психологічне напруження епізоду; має свою жанрово-родову структуру, до прикладу можна привести:

БОЙОВИК.  Жанр кінематографа, в якому основна увага приділяється насильству: перестрілкам, бійкам, гонитві і тому подібне Більшість бойовиків ілюструють відома теза «добро має бути з кулаками». Екшн фільми часто володіють високим бюджетом, рясніють каскадерськими трюками і спецефектами. Вважається, що популяризація т.д. «естетики насильства» багато в чому зобов'язана таким стрічкам. Фільми цього жанру частенько не володіють складним сюжетом, головний герой зазвичай стикається із злом в найочевиднішому його прояві: корупція, тероризм, викрадання, вбивство, несправедливість (з точки зору головного героя). Не знаходячи іншого виходу, головний герой вирішує вдатися до насильства. В результаті знищенню частенько піддаються десятки, а інколи і сотні лиходіїв. Більшість бойовиків не рекомендована до перегляду підліткам молодше 16 років. Найчастіше бойовики закінчуються щасливою кінцівкою, зло має бути покаране.

ФАНТАСТИКА. Жанр художньої кінематографії, який можна охарактеризувати підвищеним рівнем умовності. Образи, події і антураж фантастичних фільмів часто навмисно усунені від буденної реальності — це може робитися як для досягнення специфічних художніх завдань, дійти яких творцям фільму зручніше засобами фантастики, ніж засобами реалістичного кіно, так і просто для розваги глядача. Рухоме зображення сприймається глядачем як достовірне, таке, що існує тут і зараз.

ФЕНТЕЗІ   Жанр фантастичної літератури, що з'явився на початку XX століття і заснований на використанні міфологічних і казкових мотивів. Твори фентезі найчастіше нагадують історіко-пригодницький роман, дія якого відбувається на вигаданому світі, близькому до реального Середньовіччя, герої якого стикаються з надприродними явищами і істотами. На відміну від наукової фантастики, фентезі не прагне пояснити світ, в якому відбувається дія твору, з точки зору науки. В наші дні фентезі - це також жанр в кінематографі, живописі, комп'ютерних і настільних іграх.

ВІЙСЬКОВИЙ  Це історичний художній фільм, що реконструює події війни, що реально відбувалася, або битви, амуніцію, зброю, прийоми і організацію бою. В центрі художньої композиції батального фільму зазвичай знаходиться сцена головної битви, зйомки якої поєднують широкі панорамні плани з крупними планами героїв фільму. Батальні фільми — одні з самих витратних жанрів в кінематографі, оскільки часто вимагаю руйнування декорацій, великих костюмованих масовок, складних комп'ютерних ефектів і тому подібне В радянському і російському кіно військовим фільмом називали будь-який фільм про події 1941—1945 років, незалежно від наявності батальних сцен. Фільм будь-якого жанру, що використовує для фабули військові події, в кінокласифікації інколи позначається подвійними визначеннями: військово-історичний, військово-біографічний, військово-пригодницький, військово-детективний, військово-ліричний.

КІНОКОМЕДІЯ  Комедія на кіноекрані. До цього жанру кіномистецтва відносяться фільми, які ставлять за мету розсмішити глядача, викликати посмішку, поліпшити настрій. Разом з драмою, фільмами жахів і науковою фантастикою, комедія — один з основних жанрів кінофільмів. Кінокомедія з'явилася майже одночасно з виникненням кінематографа. Перші комедійні фільми були німі, але всупереч цьому вони користувалися великою популярністю у глядачів навіть після появи звуку.

ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ  Називається фільм, в основу якого лягли зйомки справжніх подій і осіб. Реконструкції справжніх подій не відносяться до документального кіно. Перші документальні зйомки були вироблені ще при зародженні кінематографа. Темою для документальних фільмів найчастіше стають цікаві події, культурні явища, наукові факти і гіпотези, а також знамениті персони і співтовариства[16].

Розділ 2

Історія виникнення кінематографу у світі

Відлік історії кіно прийнято вести від першого публічного кіносеансу, організованого братами Люм׳єр в Парижі в «Гран кафе» на бульварі Капуцинів 28 грудня 1895. Це було «Прибуття поїзда на вокзал Ла Сиота». Саме брати Люм'єр запатентували перший кіноапарат і подальшу  йому назву «кінематограф». Цьому апарату передували багато інших, серед яких найбільш близьким до люм׳єровському був кинетоськоп Т. Едісона, який також базувався на світловій проекції (був створений в 1894, тому деякі історики вважають саме Едісона винахідником кінематографа).  Фактично вже перші фільми братів Люм'єр поєднували в собі як фотографічне відношення до реальності («Прибуття поїзда на вокзал Ла Сиота», «Вихід робітників з фабрики» і ін.), так і розважальна і видовище («Политий квіткар», інсценування з життя Наполеона). Проте першим кінорежисером, що по-справжньому перетворив фільм на ефектне видовище, став Жорж Мельєс [8].

У кінематографі зазвичай виділяють два напрями: «лінію Люм'єра» і «лінію Мельєса». Вважається, що перша, «реалістична», дала початок документальному кіно, а друга, «видовищна» – художньому.  Технологічний розвиток кінематографа поза сумнівом впливав на появу нових виразних засобів, на формування кіно-мови. Це було істотним для виникнення таких національних шкіл, які виходили за межі лише національної специфіки кінематографа[11].

Серед таких шкіл можна виділити російський монтажний кінематограф 1920-х років, німецький експресіонізм, французький «фотогенічний» напрям, а також післявоєнний італійський неореалізм і «нову хвилю» у Франції. На окремий розгляд як «школу» заслуговує американське голлівудське кіно.  Не дивлячись на те, що першовідкривачем монтажу вважається американський режисер Д. В. Грифіт, воістину фундаментальними виявилися досягнення в цій області в Радянській Росії 1920-х років, де захоплення кінематографом збіглося з бурхливим розвитком мистецтва (футуризм, конструктивізм, супрематизм). На фільмах Грифіта «Рождение нации» (1915) і «Нетерпимость» (1916) виховувалися тоді майбутні видатні майстри монтажного кіно. Перший повнометражний фільм Л. Кулєшова «Пригоди містера Весту в країні більшовиків» (1923) свідомо зроблений по-американськи.  У історії кіно зміна значення зображення залежно від кадру, з яким воно змонтоване, отримала назву «Ефекту Кулєшова», оскільки їм були проведені перші експерименти в цьому напрямі. Школу Кулєшова в різний час прошли, і Вс. Пудовкін, і С. Ейзенштейг, що запропонували свої концепції монтажного кіно. Серед основних монтажних стрічок того часу слід зазначити фільми Ейзенштейга «Броненосець Потемкин» (1925) і «Октябрь» (1927), Пудовкина «Мать» (1926) і «Нащадок Чингис-хана» (1928), а також «Людина з кіноапаратом» (1929) Дзіги Вертова. Ці фільми визнані кінематографічною класикою.  З приходом звуку і кольору в кіно виявилось, що ефективність монтажних рішень досить обмежена. Але навіть відносні невдачі із звуковим монтажем (наприклад, у фільмі Пудовкіна «Дезертир», 1934) виявилися дуже продуктивні своїм експериментальним характером. У 1930-і роки закінчується епоха «радянського монтажу», хоча вплив цієї кінематографічної школи є актуальним і по цей день[12].

Розділ 3

Український кінематограф. Його перспективи

10 вересня Україна відзначає День українського кіно. Хоч на даному етапі розвитку України, кіноіндустрія не має шикарних перемог, та і взагалі лише починає зводитися на ноги, її кіно-ідеалісти не опускають руки і намагаються все-таки не зупинятися і йти вперед. Розглянемо історію розвитку українського кінематографу.