Типологія культур, проблеми та перспективи діалогу між культурами

Більш сучасним є інший  поділ суспільства, яка була висунута американським соціологом Даніелем Беллом. Він розрізняє три етапи в розвитку суспільства. Перший етап - доіндустріальне, сільськогосподарське, консервативне суспільство, закрите для сторонніх впливів, засноване на натуральному виробництві. Другий етап - індустріальне суспільство, в основі якого лежить промислове виробництво, розвинені ринкові відносини, демократія та відкритість. Нарешті, у другій половині ХХ століття починається третій етап - постіндустріальне суспільство, для якого характерне використання досягнень науково-технічної революції, іноді його називають інформаційним суспільством, тому що головним стає вже не виробництво певного матеріального продукту, але виробництво та обробка інформації. Показником цього етапу є розповсюдження комп'ютерної техніки, об'єднання всього суспільства в єдину інформаційну систему, в якій вільно поширюються ідеї і думки. Провідним у такому суспільстві є вимога дотримання так званих прав людини.

З цієї точки зору різні  частини сучасного людства знаходяться  на різних етапах розвитку. До цих пір, можливо, половина людства знаходиться на першому етапі. А інша частина - проходить другий етап розвитку. І лише менша частина - Європа, США, Японія - увійшли в третій етап розвитку.  
На основі цього розподілу можна виділити два основних типи культури: культуру Заходу і культуру Сходу. Поняття «Захід» і «Схід», виступають в цих суперечках не як географічні регіони, а як два особливих типи цивілізаційного та культурного розвитку. Захід - техногенна цивілізація, для якої характерно нестримне прагнення до оволодіння силами і багатствами природи, прискорене розвиток технологічної бази, безперервна зміна соціальних зв'язків і відносин. Схід - традиційне суспільство і традиційна культура, характеризуються позицією невтручання у природні процеси, установкою на адаптацію особистості до ситуації, соціальному середовищі, а не на її перетворення.

Яке ж взаємодія Заходу і Сходу в сучасному світі?  
Історичні корені цих питань йдуть в епоху колоніальної експансії європейських  XX ст.).-країн та створення могутніх колоніальних імперій (XVII  Колонізація більшості східних держав, проникнення в них іноземного капіталу, культурних зразків, моделей поведінки деформували традиційні структури, але, як показують дослідження, не тільки не знищили їх, але в якійсь мірі підсилили. Послідувала після Другої світової війни деколонізація принесла політичне визволення країнам Сходу, але не послабила західного впливу. Про його ролі і можливі результати в сучасній науці висловлюються різні точки зору. Наведемо три з них:

1. західний вплив на країни Сходу з неминучістю включає їх у загальносвітовий процес модернізації, забезпечує перехід від традиційного суспільства до сучасного («західному»), пере, в кінцевому рахунку, відмінності між Сходом і Заходом;
2. західний вплив на країни Сходу породжує серйозні і гострі конфлікти, воно привносить деякі елементи «західної моделі», але виявляється безсилим проти традицій, цінностей, своєрідності східних соціальних структур;

        3)     Схід реагує на виклики сучасного світу по-різному. Можна виділити три групи країн з точки зору перспектив їх розвитку:  
а) Японія і частина країн Далекого Сходу впевнено зближуються з розвиненими державами західного світу, втрачаючи власне «східну» специфіку;  
б) Індія, країни Південно-Східної Азії, Туреччина, Пакистан, Єгипет та ін переживають своєрідні процеси: з одного боку, склалися властиві -індустріальному суспільству економічні і політичні структури, з іншого  значна частина населення ніяк не пов'язана з ними і живе в традиційному світі і зберігають силу звичаїв і стереотипів;  
в) більшість африканських країн, частина азіатських держав (Бангладеш, Бірма, Камбоджа та ін) реагує на західний вплив наростанням кризових тенденцій. Поглиблюється економічне відставання, наростає політична нестабільність, посилюється злидні населення.

Що стосується питання  про перевагу того чи іншого цивілізаційного  типу, то відповідь, мабуть, повинен  полягати в тому, що розмова про  Заході і Сході, переведений в  таку площину, малопродуктивний. Сьогодні очевидна неспроможність тих соціологічних концепцій, які виходять з безумовного переваги Заходу над Сходом. Звичайно, «традиційне суспільство» істотно обмежує науково-технічний прогрес, володіє вираженою тенденцією до застою, не розглядає як найважливішої цінності автономне розвиток вільної особистості. Але і західна цивілізація, домігшись вражаючих успіхів, стикається в даний час з низкою складних проблем: уявлення про можливості необмеженого промислового і науково-технічного зростання виявилися неспроможні; баланс природи і суспільства порушений; темпи технологічного прогресу непосильні і загрожують глобальною екологічною катастрофою. Багато вчених звертають увагу на достоїнства традиційного мислення з його акцентом на пристосування до природи, сприйняттям людської особистості як частини природного і соціального цілого.  
Следзевскій І.В. вважає, що сучасному діалогу культур притаманні такі фактори:

• вичерпаність двополюсної  організації глобального геополітичного простору як фактора стабілізації міжцивілізаційного діалогу «Схід - Захід»;

• послаблення регулюючої ролі універсальних інститутів міжнародних  взаємодій (міжнародного права, ООН),

• інформаційна революція  в засобах масової комунікації - віртуальне скасування простору і  часу, формування особливого типу комунікативної практики, далекої від діалогу (навіювання образів відсутньої дійсності і  правдоподібності подібності),

• зростання культурного  розмаїття світу і формування масових полікультурних спільнот,

• прогресуюча десекуляризація  світу і поширення фундаменталістських  ідеологій,

• підвищення ролі етнічної, конфесійної та цивілізаційної приналежності  в якості джерела самоіндентифікації індивіда.

У цих умовах колосально зростають масштаби і результативність інформаційного обміну, знімається багато бар'єри міжкультурного спілкування, уніфікуються соціокультурні уклади життя  і т.п. Але ось що важливо: інтеграція, зняття культурних бар'єрів досягаються  більше за рахунок інститутів, дій  і структур, орієнтованих на результат (гроші, влада, ресурси), а не на взаєморозуміння.

 

 

 

 

Висновок  
 
       На підставі виконаної роботи можна зробити наступні висновки:  
Існують різні методи класифікації взаємодії культур. У роботі виділені наступні типи: інтеграція (конвергенція, інкорпорація, асиміляція), взаємоізоляції, перманентний конфлікт, взаємодоповнення, паралелізм у розвитку, активний обмін (діалог). Діалог цивілізацій - це діалог про їх світоглядних засадах, первинних символах, кінцевих сакральних цінностях, навколо якої об'єднуються складні соціокультурні системи.

У даній роботі виділена типологія культур «Захід - Схід». Існує кілька точок зору на взаємодію між собою західної і східної культури. Ряд вчених вважає, що західна культура придушує східну. Інші експерти висловлюють думку, що відбувається асиміляція культур. Нарешті, висловлюється точка зору, що різні країни Сходу по-різному піддаються впливу Заходу.  
 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література  
 
1. Бранський В.П. Теоретичні основи соціальної синергетики / / Петербурзька соціологія .- 1997 .- № 1.

2. Іконнікова Н.К. Механізми міжкультурного сприйняття / / Соціологічні дослідження .- 1995 .- № 11 .- Стор. 26-34

3. Іонін Л.Г. Соціологія культури .- М.: Логос, 1996.

4. Колесін І.Д. Підходи до вивчення соціокультурних процесів / / Соціологічні дослідження .- 1999 .- № 1.

5. Нікітін В.А. Від діалогу конфесій до діалогу культур? / / Шлях до православ'я 2002 - № 1.

6. Следзевскій І.С. Діалог культур і цивілізацій. Поняття, реалії, перспективи. / / Матеріали конференції діалог культур і цивілізацій. 22 травня 2003

7. Яковець Ю.В. Формування постіндустріальної парадигми: витоки і перспективи.  № 1.-/ / Питання філософії 1997