План
- Знання релігійності.
2. Сутність релігії.
3. Походження релігії
4. Історія українсько
греко-католицької церкви.
5. Магія як рання форма релігії
Значення релігійності
та знання релігії в життєдіяльності особи.
Релігія як предмет
дослідження та вивчення.
"Релігія" - слово і
поняття. Невичерпність різноманітних
форм релігії. Просякнутість релігією
різних сфер суспільного та
індивідуального життя. Органічний
зв'язок релігії з інтересами
народу, класів та груп населення.
Релігія в очах одновірців, інаковірців,
вільнодумців та атеїстів. Проблема
наукового дослідження віри в
надприродне (потойбічне, сверхъестественное,supernaturalis).
З історії дослідження
релігії.
Богослов'я як перша спроба
дослідження релігії. Філософські дослідження
релігії: філософський матеріалізм та
філософський ідеалізм. Місце Філософії
релігії в системі дослідження сутності
релігії. Фізіологічні теорії релігії
(З.Фрейд, Е.Фромм, Ф.Картенс). Психологічні
теорії релігії (Фр. Шлейєрмахер, Л.Фейєрбах,
У. Джемс, Г.Олпорт, М.Бубер). Марксистська
методологія вивчення релігії. Сучасний
стан Загального релігієзнавства.
Сутність релігії.
Релігія - форма
суспільної свідомості.
Форма суспільної свідомості
як форма усвідомлення особою своєї соціальної
суті. Загальні риси і особливості релігії
в системі форм суспільної свідомості.
Взаємозв'язок релігії з іншими формами
суспільної свідомості. Об'єкт і форма
релігійного відображення.
Віра в надприродне як форма
релігійного відображення та специфічна
ознака релігії як форми суспільної
свідомості. Віра в надприродне - це віра
в надприродні істоти (Бога, богів, духів)
і в наслідки їх дій.
Визначення релігії через рід
та видову ознаку. Характеристики і неповні
визначення релігії.
Основні елементи
релігії.
Поняття про елементи релігії.
Принцип виділення основних елементів
релігії. Концептуальний елемент
релігії. Релігійні уявлення, ідеї та концепції
як духовна сторона релігії. Релігійнийкульт як
прояв вольових спонукань та зовнішня
сторона релігії. Складові релігійного
культу: молитви і поклоніння, богослужіня;
пости, свята і обряди; храми, капища та
предмети поклоніня.Релігійні почуття як
показник щирості релігійної віри. Особливості
релігійних почуттів, домінуючі релігійні
почуття.
Організаційна
структура релігії.
Організація як невід'ємний
історичний елемент релігії. Жерці (пастирі,
священнослужителі) і віруючі в релігії.
Релігійні організації та інститути. Релігійна
ієрархія. Релігійна адміністрація. Вищі
органи влади в релігії.
Соціальні функції
релігії.
Релігія як соціальна потреба
і соціальний продукт. Релігія в системі
соціально-політичного устрою суспільства.
Релігія як елемент надбудови. Релігійні
та нерелігійні функції церкви та релігійних
громад. Світоглядні функції релігії.
Інтегративні функції релігії. Релігія
як фактор стабілізації та дестабілізації
суспільства. Культурологічні функції
релігії. Релігія як фактор морального
виховання. Релігія і міжнаціональні стосунки.
Релігія в системі людської особистоті.
Історичний характер соціальних функцій
релігії.
Походження релігії
та еволюція релігійних вірувань.
Концепції про
походження релігії.
Особливості богословських
теорій про походження релігії. Біблія
про походження релігії та віри в Бога.
Релігієзнавчі теорії походження релігії.
Сучасний стан наукового дослідження
проблеми походження релігії.
Походження
релігії - конкретно-історичний процес.
Відсутність релігії на початкових
етапах існування людства. Археологічні
дані про час формування релігійних вірувань
і самої релігії.
Гносеологічні передумови та
соціальні причини виникнення релігії.
Особливості людського пізнання як джерело і можливість виникнення
та існування релігії (Гносеологічні корені
релігії). Суспільно-економічна необхідність
походження та існування релігії (Соціальні
корені релігії).
Психологічні причини та психологічна
потреба в релігії особи і суспільства.
Традиції як канали відтворення релігії.
Еволюція релігійних
вірувань.
Розвиток віри в надприродне
як показник еволюції релігії. Уява про
наприроднє га його свіввідношення з речами
та явищами природи. Фетишизм, магія, культ
предків як найперші форми релігії. Анімізм,
тотемізм, шаманство і пандемонізм як
наслідок розвитку первісних форм релігії.
Духи і боги: від пандемонізму - до політеїзму.
Конкретно-відчуттєві та абстрактно-описові
боги і духи. Монотеїзм. Абстрактний монотеїзм
як найвищий і останній щабель еволюції
релігії.
Специфіка і зміст
релігійного світогляду.
Світогляд в
життєдіяльності людини та суспільства.
Світогляд, його визначення:,
характеристики та функції. Місце релігійного
світогляду в системі етапів розвитку
світогляду взагалі. Релігійний: світогляд
в життєдіяльності особі; та суспільства
(історичні та соціологічні показники,
характеристики і оцінки).
Особливості
релігійного світогляду.
Віра в надприродне - особливість
і серцевина релігійного світогляду. Консерватизм,
традиційність, доступність та масовість
релігійного світогляду. Шляхи і методи
набуття релігійного світогляду. Місце
і особливості світорозуміння, світовідчуття
та світоставлення в релігійному світогляді.
Основні концептуальні уявлення, поняття
та ідеї релігійного світогляду. Релігійний
світогляд, наука і філософія. Релігія
і різні форми містики.
Ідея Бога в
релігійному світогляді.
Історичність уяв та концепцій
про Бога в релігійному світогляді. Докази
існування Бога. Бог в релігії та ідея
Бога в філософії. Теїзм, пантеїзм, деїзм
і атеїзм.
Ідея душі в
релігійному світогляді.
Місце віри в існування душі
в релігійному світогляді. Уяви та вчення
про душу в різних релігійних та містичних
світоглядах. Докази існування душі в
релігії. Ідейні джерела та зміст християнського
вчення про душу. Системи християнських
віросповідань про душу та післясмертне
існування людини чи її душі.
Місце письмових
документів в релігійному світогляді.
Священні міфи (перекази) та
святе письмо. Порівняльна характеристика
святого письма різних релігій. Веди. Трипітакі.
Твори Гомера, Гесіода, Конфуція, Лаодзи.
Зенд-Авеста. Код зики. Коран. Книга Мормона.
Твори Єлени Уайт (Адвентизм), Марії Цвігун
(Біле Братство).
Релігійні символи (стислий
виклад віровчення) та віросповідні книги.
Символи віри християнської церкви. Постанови
церковних соборів. Публікації авторитетних
ієрархів. Богословські системи: містицизм
та раціоналізм.
Біблія як святе
письмо та культурно-історична пам'ятка.
"Біблія" - слово і
поняття. Місце Біблії в християнстві.
Час написання і автори Біблії.
Кодекс біблійних книг. Оригінальні
тексті і переклади Біблії. Структура
і зміст біблійного тексту. Основні
біблійні оповіді. Причини і зміст
біблійних протиріч: виправдання і критика. Сучасне
біблієзнавство.
Вільнодумство
і атеїзм як опозиційні до релігії світогляди.
Вільнодумство як альтернативний
релігійному догматизму світогляд. Соціальні
та ідеологічні джерела вільнодумства.
Роль вільнодумства в посилені та послаблені
релігійного світогляду. Єресі як форма
релігійного вільнодумства та фактор
"уточнення" релігійних вірувань.
Вільнодумство як джерело творення нових
релігій. Раціоналізм як фактор і вияв
філософського вільнодумства. Види філософського
вільнодумства: скептицизм, агностицизм.
нігілізм; концепції пантеїзма, деїзма,
теософії, містицизма, атеїзма.
"Атеїзм" - слово і
поняття. Атеїзм як тип світогляду.
Наївний реалізм і здоровий
глузд як форми первісного
атеїстичного світогляду. Гносеолопчні,
соціологічні та психологічні
обгрунтування атеїстичного світогляду.
Атеїзм як галузь філософських
знань. Атеїзм та атеїстичний
рух в сучасному світі.
Релігійний
світогляд і культура.
Місце світогляду в культурі.
Відображення релігійного світогляду
в культурі. Вплив культури на релігійний
світогляд. Механізм і наслідки впливу
релігійного світогляду на джерела і зміст
культури. Релігійний світогляд і культура.
Релігійний світогляд і мораль. Релігійний
світогляд і мистецтво. Релігійний світогляд
в матеріальній та духовній культурі соціальних,
державних та етничних угрупувань.
Релігія в соціально-політичному
житті людства.
Місце і роль релігії в сучасному
політичному житті народів світу. Роль
релігії в стабілізації та дестабілізації
соціально-політичного життя в країні.
Місце і роль релігії в сучасному міжнародному
житті людства.
Соціально-політичні розмежування
в сучасних релігійних організаціях. Можливість
і спроби використання релігії в інтересах
різних політичних сил. Сучасні релігійно-політичні
партії. Клерикалізм. Сучасний релігійний
фундаменталізм і екстремізм. Релігійний
лібералізм і модернізм. Християнський соціалізм. Богослов'я Надії. Крах
християнського комунізму. Екуменічний
рух. Кроки церковників до спільних узгоджених
дій в інтересах всіх релігій.
Свобода совісті
як елемент демократичних свобод.
"Свобода совісті" - слова
і поняття. Місце свободи совісті в системі
демократичних свобод.
Складові свободи совісті. Відокремлення
церкви від держави і школи від церкви.
Свобода вибору, зміни і відмови від релігії.
Свобода пропаганди, наукового дослідження
і критики релігії. Соціальне, юридичне,
економічне та ідеологічне забзпечення
свободи совісті.
Специфіка марксистського розуміння свободи
совісті. Декларація і міра реальної свободи
совісті в роки Радянської влади. Форми
і наслідки порушення свободи совісті
в радянський період.
Законодавство про
свободу совісті.
Міжнародні
правові документи про свободу совісті.
Свобода совісті як міжнародна
правова проблема. Органічна єдність права
на свободу думки,
совісті, релігії та переконань.
"Всезагальна Декларація прав людини" (статті:1,2,18,19).
"Конвенція про боротьбу з дисримінацією
в галузі освіти" (1962) про вивчення релігії
з школі, "Міжнародний пакт про громадянські
та політичні права" (1973) про свободу
совісті. Проблеми свободи совісті в "Заключному
Акті наради з питань безпеки і співробітництва
в Європі (Хельсінкі, 1975). "Декларація
про ліквідацію всіх форм нетерпимості"
(1981) про свободу думки, релігії, совісті
і переконань.
Конституції і законодавство
країн світу про свободу совісті. "Акт
про відновлення свободи релігії" (Restoration Act Freedom of Religion RAFR)
в США (1993) та його вплив на релігійну ситуацію
в світі. Міжнародні протести з приводу
російського законодавства про свободу
совісті.
Законодавство
України про свободу совісті.
Ратифікація Україною всіх
Міжнародних правових актів про свободу
совісті. Конституційні засади свободи
совісті в Україні. Додаткові правові
акти, інструкції та розпорядження про
свободу совісті в Україні.
Проблеми удосконалення законодавства
про свободу совісті та юридично-правового
вирішення конфліктних ситуацій, що пов'язані
з релігіями та релігійністю в Україні.
Про узгодження віровчення і діяльності релігійних
організацій з інтересами держави та народу
України. Про залучення релігійних організацій
до діяльності політичних партій. Про
традиційне віросповідання та державну
церкву. Про військових капеланів. Про
"Закон божий" в державних навчальних
закладах. Про державну дотацію навчальним
закладам релігійних організацій. Про
повернення та перерозподіл храмів. Про
канонічні аспекти релігійних конфліктів.
Про місіонерство закордонних центрів.
Про нові та тоталітарні секти.
Українська греко-католицька
церква: історія, віровчення, культ
Українська Греко-Католицька
Церква
Українська греко-католицька церква (УГКЦ)
— одна із двадцяти двох самоуправних
Східних Католицьких Церков, які знаходяться
у повній єдності з Апостольським Престолом.
За кількістю своїх вірних (понад 5,5 мільйонів)
вона є найбільшою у світі з усіх східних
Церков у католицькій спільноті та відповідно
другою після Латинської Церкви. З 27 березня
2011 року її очолює Верховний Архиєпископ
Києво-Галицький Святослав Шевчук. УГКЦ,
за чинним законодавством Католицької
Церкви, — Церква свого права (Ecclesia sui juris).
У неї є власний обряд, який походить з
Константинопольської традиції та вона
зберігає її літургійну, богословську,
духовну і дисциплінарну спадщину в культурі
та історичних обставинах свого народу.
Як одна з частин давньої Київської Церкви,
УГКЦ прагне відновлення її первісної
єдності. У суспільному і громадському
житті своїх вірних, відстоює право українського
народу на свою незалежну соборну державу
та становлення в ній зрілого громадянського
суспільства; реалізує велику кількість
благодійних та громадських проектів
в Україні та поза її межами.
Українська греко-католицька церква має
безперервну ієрархічну спадкоємність
від часу офіційного Хрещення Русі-України
та становлення на її території церковної
структури. Новий період з її багатовікової
історії розпочинає 1596 рік, коли у Бересті
(тепер Білорусь) на Церковному Соборі
було проголошено відновлення повної
єдності з Римським Престолом, що увійшло
в історію під назвою як Берестейська
унія. Проте першу спробу церковної унії
на Руси можна віднести ще до часів короля
Данила Галицького, який вимагав об'єднання
сил усього християнського світу в умовах
опору татаро-монгольській навалі.
Ідея унії була зумовлена як і зовнішніми
політичними обставинами, так і внутрішньому
прагненню вірних до церковної єдності:
православні віруючі на терені Речі Посполитої
та Угорщини зазнавали утисків від представників
панівного римо-католицизму як схизматики
— та були схильні урівняти прихильників
грецького обряду перед лицем Ватикану.
Правда, далеко не всі православні приєдналися
до унії: сталося розділення українських
і білоруських віруючих на уніатів (прихильників
унії) і православних.
Згідно з угодами Берестейської унії,
у греко-католицькій церкві богослужіння,
церковна організація й обряди залишились
такими, як і вони були в греко-православній
церкві. Церква, з черги, підпорядковувалася
Папі Римському та прийняла як і католицький
догмат про сходження Святого Духа від
Отця і Сина (filioque), так і католицький догмат
про чистилище — які в ті часи являлися
головними розбіжностями між православною
та католицькою церквами.
Унаслідок трьох поділів Речі Посполитої,
Київську митрополію греко-католицької
церкви розділено на дві частини: на землях,
що відійшли до Російської імперії, унію
в році (1838) ліквідовано. Проте Австрійська
імперія проводила політику сприяння
унійним процесам, оскільки УГКЦ відігравала
консолідуючу роль в українському суспільстві
— та позитивно підтримувала розвиток
культурно-освітнього життя.
Розквіт Української греко-католицької
церкви припадає на 19 століття. Провідною
постаттю греко-католицького руху в першій
половині двадцятого століття був львівський
митрополит Андрій Шептицький. Зі встановленням
радянської влади на західноукраїнських
землях УГКЦ розпущено владою — і церква
існувала лише в підпіллі. Аж 1989 року —
за горбачовської перебудови — церква
вийшла із підпілля.