Острозький замок

По-друге, тут знаходиться величенький  такий макет давнього міста Острогу, на якому не лише бачимо розташування цих оборонних споруд, що збереглися, але й можемо оцінити їх культурну  значущість поряд із пам'ятками, що не постають перед нами в усій красі  – бо мало що від них залишилося. Помічаємо на „карті” і розташування монастирського корпусу – сучасного  приміщення Острозької академії, куди надалі нам доведеться таки піти. Втім про це ми не пожалкуємо.

На  третьому поверсі суворий фортечний  інтер'єр переростає у цілком придатний  для життя простір офіційних  приміщень Острозького замку. Стіни  стають тоншими, вікна ширшими, бо якось  не зручно приймати гостей в похмурій підвалині замку. Відповідно змінюються і музейні експонати – бачимо тепер фарфорові сервізи XVIII ст. та вишукані попільнички у формі  черепу, довершується експозиція старезним, але цілком дієздатним (сам чув!!!) клавесином та шикарною каретою (то бішь екіпажем) князів Острозьких. І нарешті, на останньому поверсі розташовувались  житлові покої. Затишні відносно невеликі кімнати, в них виставлено пречудову колекцію ікон XV - XVIII ст. Кутова кімната – кабінет князя. Меблі  представлені кремезним письмовим  столом і книжковою шафою, врізаною у стіну. За розмірами вона скоріш нагадує бокову кімнату, а дверцята чудово б пасували київським Золотим  Воротам. На стінах – портрети самих  Острозьких, у тому числі багатостраждальної Гальшки. І ось – завершення експозиції. Вихід на балкон, звідки відкривається  мальовничий вид на весь Острог. Внизу – ті самі неприступні стіни, створені частково природою (башта  вростає у схил пагорбу, зі внутрішнього боку має два поверхи, з зовнішнього  – чотири). Далі східці, по яких спускаємось  униз.

В кількох десятках метрів від вежі мурованої - Богоявленський собор , типовий  зразок хрестовокупольної системи, так популярної домонгольський Русі. Коли саме з'явився цей храм, іторикам точно невідомо. Припускають, що ще за часів Василя Красного. Церква була частиною оборонних споруд міста: для цього її північну стіну, яка виходить на глибокий штучний рів, було потовщено до 2,8 м. та з'єднано з фортечними стінами. В нижній її частині з'явилися бійниці, в верхній - досить широкий уступ для вартових.

Після переходу місцевих князів в католицизм Богоявленський храм було піддано анафемі. Церква більш як 200 років стояла пустою і до середини ХІХ ст. перетворилася  на руїну. Лише в 1886 р. почалася реконструкція  храму за проектом архітектора В. Токарева. Відновлення, в ході якого  була збережена лише північна стіна  з бійницями, було завершено в 1891 р. "Копія " в натуральну величину зберегла основні пропорції трьохнефного, чотиристовпного п'ятиглавого храму, так характерного для давньої  Русі. Та пропорції та деталювання  фрагментів церкви, особливо його глав, були помітно порушені. Витягнулися  вгору барабани, зникли готичні елементи декору зовнішніх стін, з'явилися  натомість деталі в модному на той час "візантійському" стилі. Помітно стала довшою апсидна  частина, біля зхідного входу з"явилась  невеличка прибудова. В інтер"єрі  був встановлений масивний "візантійський" іконостас роботи петербурзьких  майстрів. Стіни покрили розписами. В 80-ті рр. ХХ ст. куполи позолотили.

В південно-західному куті замкового  подвір‘я знаходиться третя пам'ятка ансамблю – Нова башта , яку іноді  ще називають Кругла . За віком вона трошки молодша за Муровану та за церкву. В літературі її як правило датують  кінцем 16 ст., хоча це скоріше дата надбудови  верхнього ренесансного ярусу башти. Відомо, що ще в часи Василя Красного місто обвели фортечними стінами  і вже тоді, в середині 15 ст., були закладені нижні частини Нової  башти. Зразу біля замку, відділений від нього глибоким ровом, витягнувся невеликий прямокутний сквер. Тут  встановлена в 1978 р. невелика стела, присвячена 400-літньому ювілею Острозької академії Саме тут колись знаходилась  скромна будівля, під дахом якої вийшли в світ знамениті видання  Івана Федорова – “Азбука” , Острозька  Біблія (творча вершина Федорова). Серед  архітектурних пам'яток Острога  Луцька брама займає особливе місце. Протягом довгих років слугувала  вона як важливий захисний пункт в  західній частині міських укріплень  з сторони Луцька, одночасно виконуючи  функції міських воріт та бойової  башти. Остання обставина зумовила своєрідність її об'ємної побудови. Внутрішня стіна з боку міста  була з'єднана з лінією оборонних  стін, тоді як весь інший об'єм виступав назовні, створюючі ідеальні умови  для флангового обстрілу під час  осади. Зараз тут - музей стародруків, колекція книжок вражає як на масштаби міста. Піднявшись від Луцької башти ще вище, до верхньої площадки Красної гори і потім звернувши направо по крутому спуску, можна вийти до Татарської башти – наступного важливого оборонниго пункту міста. Назву башта отримала від сусідства з Татарським передмістям. Це був головний міський вхід з сторони Корця та Звягеля. Башта досить схожа на Луцьку браму, та збереглася до наших часів набагато гірше.

Висновки

Безумовно, найважливішою архітектурною домінантою міста Острога є замок князів Острозьких - справжня перлина давньоруського фортифікаційного мистецтва (вул. Академічна, 5). Саме тут, у замку, де виявлено і  залишки давньоруського городища, почав  свій розвиток Острог. Його перші дерев'яні  укріплення, збудовані ще в домонгольські  часи, були повністю знищені татарськими  ордами в 1241 році. Та вже в першій половині наступного століття князь  з династії Острозьких - Даниїл (помер  близько 1386 р.) - відновлює на Судовій (замковій) горі зруйновані споруди. Пізніше  вони не один раз добудовувалися та перебудовувалися, та все одно зберегли суворий вигляд сереньовіччя.

Жодне місто  України не має таких шедеврів ренесансної оборонної архітектури, як Острог. Це – Кругла (Нова), Луцька та Татарська башти XVI ст. Вони зводились  під керівництвом іноземних архітекторів, серед яких найбільш відомий італієць П'єтро Сперендіо, що вважався громадянином Острога з 1591 р. (до того проживав у  Тернополі та Львові) Крім нього  у документах кінця XVI - початку XVII ст. виявлено ще чимало інших імен острозьких зодчих. В акті розподілу володінь князів Острозьких (1603 р.) згадуються муляри: Петро, Павло, Яків та Ян; у списку парафіян острозького костьолу 1622 р. – Шимон, Давид, Войцех, Ярош, Андріс; у записах 1630 р. виявлено згадку про архітектора  Севастіана. Очевидно, ці майстри були і авторами декоративного оздоблення споруд, зразки якого могли брати  з італійської та польської архітектури XVI ст.