Острозький замок

 

Зміст

 

Вступ                                                                                                              3

 

Історична довідка                                                                                        4

 

Загальна характеристика Острозького замку:Нової башти              6

 

Висновки                                                                                                     11

 

Список використаних джерел

 

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Острозький замок - розташований на вершині пагорба в районному центрі Острог, Рівненської області. Замок був побудований на місці дерев'яного укріплення зруйнованого монголо-татарами в 1241 році. Спочатку це була башта-донжон, яка тепер носить назву «Вежа Мурована».

Замок протягом XIV-XVI століть був родовим гніздом князів Острозьких - найбагатших магнатів Речі Посполитої тих часів і найбільшого свого розквіту досяг при Костянтині Івановичу Острозькому. Протягом століть замок неодноразово перебудовувався і модернізувався. В даний час ансамбль замку становлять Вежа Мурована (XIV століття), Кругла башта (XVI століття), Богоявленський собор (XV-XVI століття), надбрамна дзвіниця (1905) і фрагменти стін.

Вежа  Мурована знаходиться в південно-східній  частині замку. Після завершення будівництва в другій половині XIV століття представляла собою донжон, в подальшому декілька разів перебудовувалася і остаточного вигляду набула в кінці XIX століття. Зараз башта являє собою трьохярусну споруду з пісковика і цегли, в плані наближається до прямокутника. З півдня, заходу і сходу укріплена контрфорсами, що з'явилися в XV-XVII століттях. На даний час всередині вежі діє краєзнавчий музей. Кругла башта розташована у південно-західній частині замку. Це трьохярусна споруда з каменю та цегли, укріплена трьома контрфорсами, кругла в плані з трапеціедальним вирізом з боку замкового двору. Верхні яруси обох веж в кінці XVI століття набули ренесансного вигляду.

На  території міста Острог, крім замку  збереглися кілька об'єктів міських  укріплень. До них відноситься Луцька надбрамна вежа і Татарська надбрамна  вежа. Обидві башти були побудовані у другій половині XV - початку XVI століть  із піщанику. Це трьохярусні споруди в плані представляють собою в плані з'єднання овала з прямокутником. Всередині луцької башти на даний час розташований музей книги. Татарська башта збереглася гірше, втрачена значна частина еліптичної частини будівлі.

 

 

 

 

 

 

 

Історична довідка

Вперше Острог згадується в 1100 р. в  Іпатіївському літописі. Сама назва  міста вказує на його оборонне значення, адже слово "острог" в старослов'янській  мові означає обгороджене, укріплене  місце.

Першим історичним володарем Острога  був князь Данило Рюрикович (близько 1340 р.), який збудував на місці старих укріплень новий замок. Князь  Данило став патріархом роду князів Острозьких - одного із наймогутніших та найвпливовіших, що протягом століть відігравав суттєву  роль у політичному, економічному, містобудівному та науковому становленні української  культури цілого регіону. Протягом століть  Острозькі були оплотом православ'я  перед натиском латинської культури. Федір Данилович Острозький на схилі  літ покинув мирську суєту  і прийняв монашеський сан  у Києво-Печерській Лаврі під  іменем Феодосія. Там решту днів він провів у пості і молитві, а після смерті (близько 1490 р.) канонізований  і причислений до лику святих.

Наступним володарем Острога був  син Федора Василь, званий Красним. За його правління почався швидкий  розвиток міста. В 1440 р. Василь розбудував фортецю, оточив її мурами, валами і  оборонними вежами. Найяскравішою постаттю в родині Острозьких, безперечно, був  внук Василя Красного, князь Костянтин  Іванович (1436-1533 р.), гетьман литовський. За свою військову кар'єру він  очолював військо у 33-х битвах, з  яких програв лише дві. За ці військові  заслуги він двічі удостоювався тріумфальних в'їздів у Вільно та Краків і отримав спадкове право  користуватися печаткою червоного  воску. 

За його правління Острог продовжував  активно розвиватися. Князь Костянтин  провів реконструкцію замку та замість  старої дерев'яної замкової церкви звів нову, муровану. Контурне зображення цієї церкви є головним елементом гербу  Острога. Костянтин запросив сюди першодрукаря Івана Федорова, який надрукував тут  славнозвісну Острозьку біблію (1581 р.). Син Костянтина - Ілля - відомий  своїми любовними пригодами красень, в Острозі бував рідко, надаючи  перевагу пишному краківському двору  королеви Бони. Король Зигмунт Старий, пам'ятаючи заслуги батька, багато йому прощав. Ілля одружився з Беатою Костелецькою, в якої янгольська врода  поєднувалася із владним, примхливим характером. За кілька місяців після весілля  Іллю знайдено мертвим у ліжку. Дочка  Гальшка, що народилася уже після  смерті батька, на тривалий час стала  заручницею у боротьбі за Остріг матері з дядьком - Костянтином Василем  Острозьким.

У довготривалій боротьбі за родове гніздо переміг все ж таки князь  Костянтин Василь. Попри все, це була видатна історична особистість. Він проявив себе як талановитий  воєначальник, мудрий політик та господар. Йому належало 80 міст, 2760 сіл з двома  мільйонами моргів землі. До княжої казни  щороку надходило 1200000 злотих. На кінець XVI ст. населення Острога становило біля 5 тис. мешканців, тобто за чисельністю місто поступалося в Україні лише Львову, Києву, Кам'янцю-Подільському та Білій Церкві. Воно неодмінно позначалося на всіх основних європейських картах того часу. В той час в Острозі діяло 16 ремісничих цехів. Князь Костянтин Василь проживав у Острозі постійно. За його правління замок частково перебудовано у стилі пізнього ренесансу.

Острог став центром наукового  життя краю, улюбленим містом філософів, вчених та отців церкви. Тут діяли  школи, академія, друкарня, де видавалося багато книг латинською та давньоукраїнською  мовами. Протягом 1589 р. тут тривалий час гостював Царгородський патріарх; Ієремія. Бувало тут багато латинських і протестантських: теологів, славетних  лікарів, прекрасних ораторів, астрономів, математиків. Та, як мовить легенда, над  князем тяжіло прокляття знедоленої Гальшки. Він мав нещастя пережити четверо своїх дітей. Сам помер  у глибокій ста рості 21 березня 1608 р. Останній його син Януш перейшов на католицизм. Одружений він був  тричі, але синів не дочекався. Рід  Острозьких згас і замком володіли по черзі: Заславські, Вишневецькі, Сангушки, Любомирські, Яблоновські.

Із міських фортифікацій збереглися фрагменти мурів і дві брами: Татарська і Луцька, у останній міститься тепер музей книги. У давній княжій резиденції нині краєзнавчий  музей, який був відкритий іще 1916 року з ініціативи Братства імені  князів Острозьких. 1981 року на базі музею  було створено Державний історико-культурний заповідник м. Острога. Сьогодні до складу заповідника входять: краєзнавчий музей з історичним та художнім відділами, який знаходиться у Мурованій вежі XIV ст.; другий в Україні Музей книги та друкарства відкритий у відреставрованій Луцькій вежі XIV ст.; Нова (або Кругла) вежа XVI ст., Богоявленська церква (XVI ст.) із надбрамною дзвіницею.

Вежа Мурована належить до типу житлових оборонних башт середньовічної Волині, про що свідчать кам'яні стіни  завтовшки 2,0 - 2,6 м.

Нова (Кругла) башта збудована на початку XVI ст. Висота триярусної споруди з боку оборонного рову збільшується завдяки цокольному ярусу. Внутрішній діаметр башти -13м, товщина стін нижнього ярусу 3,5 м. Другий ярус завершують машикулі - бійниці на кам'яних фігурних кронштейнах, призначені для обстрілу підошви стін башти. Завершується башта фігурним аттиком.

 

Загальна  характеристика Острозького замку:Нової башти 
        Характерною ознакою ренесансної архітектури є декоративне оздоблення оборонних башт, увінчаних наче коронами, пишними аттиками. Жодне місто України не має таких шедеврів ренесансної оборонної архітектури, як Острог. Це – Кругла (Нова), Луцька та Татарська башти XVI ст. Вони зводились під керівництвом іноземних архітекторів, серед яких найбільш відомий італієць П'єтро Сперендіо, що вважався громадянином Острога з 1591 р. (до того проживав у Тернополі та Львові) Крім нього у документах кінця XVI - початку XVII ст. виявлено ще чимало інших імен острозьких зодчих. В акті розподілу володінь князів Острозьких (1603 р.) згадуються муляри: Петро, Павло, Яків та Ян; у списку парафіян острозького костьолу 1622 р. – Шимон, Давид, Войцех, Ярош, Андріс; у записах 1630 р. виявлено згадку про архітектора Севастіана. Очевидно, ці майстри були і авторами декоративного оздоблення споруд, зразки якого могли брати з італійської та польської архітектури XVI ст. Кругла (Нова) башта, зведена, очевидно за часів К.І.Острозького в першій чверті XVI ст., наприкінці XVI ст. була оздоблена ренесансним аттиком, що складається з ряду навісних бійниць - машикулей, аркатурного поясу та зубців. Подібні декоративні пояси з глухих арок, що подекуди прорізані бійницями, характерні для оборонних і світських споруд того часу і більш ранніх, бачимо їх, наприклад, на в'їздній надбрамній башті Луцького замку, на домі Острозьких у Ярославлі. У останній чверті XVI ст. в Острозі сформувалась власна школа оборонної архітектури, характерними рисами якої було не тільки особливе вирішення плану і об'ємно-просторової конструкції башт, що складались з овальної та прямокутної частини, але й специфічне декорування цих споруд триярусними аттиками, увінчаними фігурними зубцями і колонками з пірамідальними завершеннями. Найбільш яскравим прикладом цього є аттик Луцької башти.

Три профільованих  карнизи відділяють його від решти  об'єму башти і розділяють на 3 яруси. По вертикалі аттик розчленований  витонченими пілястрами, які підіймаючись до третього ярусу, розділяють фігурні  зубці і увінчаються пірамідками. На головних (східному та західному) фасадах  Луцької вежі аттик прикрашають  різьблені троянди, розміщені на фігурних зубцях. Особливо парадним був  аттик східного фасаду, який виходив  на місто. У другому ярусі, по діагоналі  від розеток, вирізьблені гілки  аканту, а під ними, в першому ярусі, - глухі арки. Можна гадати, що подібні аттики могли мати зведені одночасно Татарська вежа в Острозі та Луцька вежа в Дубно, які збереглися фрагментарно. Від аттику Татарської вежі залишився лише нижній ярус, розчленований пілястрами. Подібна до цих веж за своєю архітектурою башта в замку князів Острозький у Старокостянтинові, тільки аттик у неї дещо простіший і складається він із поясу бійниць, розділених пілястрами та завершується трикутними фігурними зубцями. Оборонні стіни замку князів Острозьких у Старому селі оздоблені аркатурним поясом, тоді як аттик південної вежі декорований складним орнаментом вже не з ренесансних, як в попередніх баштах, а з барокових елементів. Оборонні стіни замку будувались у 1584-1589 pp., за часів К.-В. Острозького, а декоративний аттик над південною вежею – на початку XVII ст., за часів Заславських . Не бачимо в ньому чіткого розчленування на горизонтальні яруси, навпаки, вертикальні і горизонтальні елементи композиції плавно перетікають один в другий. Між пілястрами розміщений складний рельєфний орнамент з овалів та волют, що закінчуються спіралями. Аттик завершується вже не зубцями, а волютами, пілястри увінчуються кулями та витягнутими пірамідами. Складна композиція декору, у яку вже включені барокові елементи (волюти, спіралі) свідчила про наступ нового стилю. Збережені зразки різьблення на камені свідчать, що з Острозьким осередком пов'язані найбільші досягнення українських майстрів у цьому виді мистецтва. Архітектурний декор замків, храмів і оборонних башт князів Острозьких змінювався відповідно стилям тієї доби, залишаючись завжди мистецтвом високого європейського рівня і зберігаючи національну  самобутність.

Безумовно, найважливішою архітектурною домінантою міста Острога є замок князів Острозьких - справжня перлина давньоруського фортифікаційного мистецтва (вул. Академічна, 5). Саме тут, у замку, де виявлено і залишки давньоруського городища, почав свій розвиток Острог. Його перші дерев'яні укріплення, збудовані ще в домонгольські часи, були повністю знищені татарськими ордами в 1241 році. Та вже в першій половині наступного століття князь з династії Острозьких - Даниїл (помер близько 1386 р.) - відновлює на Судовій (замковій) горі зруйновані споруди. Пізніше вони не один раз добудовувалися та перебудовувалися, та все одно зберегли суворий вигляд сереньовіччя.

Рід князів Острозьких, які володіли містом майже без перерв з 14 по 17 ст. і  були одними з найбагатших та найвпливовіших українських магнатів, засліговує на увагу і історика, і туриста. Даниїл відомий своїми щедрими пожертвуваннями  місцевим храмам, він же смертельно поранив в битві королівського гетьмана Войцеха Целея. Його старший син Федір (помер бл. 1441 р.) розширив острозькі володіння, боровся на стороні Яна Гуса проти Тевтонського ордену, сам воював з своїм загоном в Грюнвальдський битві в 1410 р. Василь Федорович Острозький (Красний)(помер до 1461 р.) теж розширив володіння, бо був приятелем великого князя литовського Казимира Ягеллончика. Саме він будувавбагато чого в Острозі, Дубно та інших волинських містах. Його онук - литовський гетьман Костянтин Іванович Острозький - прославився перемогами над татарами. Він заснував татарське передмістя з в'їздною баштою, де поселив взятих в полон татарів. Найзнаменитішим же був його молодший син - Костянтин-Василь (1526 - 1608 рр.). В 1550 р. він став володимирським старостою, в 1559 р. - київським воєводою, а після Люблінської унії ще й коронним сенатором. Це був успішний правитель та сміливий полководець, який всіляко підтримував православну церкву, розвивав українську культуру та книгодрукування. Він був настільки багатим, що навіть ходив вираз : "багатий, як Острозький". Закінчився цей могутній рід його молодшим сином Янушем (помер в 1620 р.), який не залишив дітей.

Замок розташований на відносно невеликому (0,7 га) овальному майданчику на пагорбі. Сама природа тут піклувалася  обороною місця: південна та східна сторони  замку виходили на крутий схил більш  як 20-метрової висоти, а північна та західна частини відділені від  міста глибокими ровами на основі колись існуючого тут яру.

В ансамбль замку входять сьогодні чотири основних будівлі: житлова оборонна вежа - "Вежа мурована", Богоявленська  церква, башта Нова та дзвіниця більш  пізньої забудови (1905 р.).

Найдавніша  споруда фортеці - "Вежа мурована" (так її названо в акті від 1603 р. про розділ маєтків князя К.-В. Острозького поміж його синами). Перші камені в її фундамент покла  ще Даниїл Острозький. Розміщена вона біля південно-східного рогу замкового  пагорба. Це досить рідкисний для  України тип середньовічної башти-донжона. В нижньому ярусі споруди зберігалися  різноманітні припаси, тут же було зроблено глибокий колодязь. Верня частини  башти - результат пізніших перебудов  ХІХ- початку ХХ століть.

Вже після ремонтних робіт в 1913 - 1915 рр. приміщення було пристосоване під  музей з бібліотекою. Сьогодні в 9 залах музею - досить цікава експозиція Острозького краєзнавчого музею.

Коментарій:

В Мурованій вежі , де розташовано  музей острозького замку перше  що вражає, це стіни. Вічні, непробивні стіни кам'яної кладки, з вузькими вікнами-бійницями, викликали довіру до слів гіда, що лунали в сирій електрично освітленій залі: „на цьому, першому, поверсі розташовувались величезні  запаси пороху та провіанту, необхідних для тривалого захисту фортеці”. Далі пекреходимо до наступної зали. Принаймні, так можна охарактеризувати величезну муровану кімнату з  люстрою попід стелею та вузькими віконцями, крізь які пробивалося  бліде вечірнє світло. В цьому  приміщенні залишаємось надовго. По-перше, через невимовний колорит, посилений  лицарськими обладунками та напівзіржавілими кольчугами автентичного часу.