Автор: Пользователь скрыл имя, 01 Марта 2013 в 03:28, контрольная работа
Визначними літературними творами, які вперше з’явилися наприкінці XVII ст., були так звані козацькі літописи. Провідне місце серед творів цього жанру займають літописи Самовидця, Григорія Грабянки і Самійла Величка. Їх праці знаменують перехід від літописання до власне історичної науки, від хронологічного переліку подій до їх осмислення й прагматичної інтерпретації. Джерелами для авторів були мемуарні, господарські, військові, дипломатичні та інші документи, тому їх праці називають літописами лише умовно. В центрі уваги козацьких літописців були передусім бурхливі події Національно-визвольної війни та Руїни.
Вступ……………………………………………………………………………3
Актуальність…………………………………………………………………...3
Поняття «Козак». ………………………………………………………….4
Українська література XVII-XVIII ст…………………………………….5
2.1. Літопис Самовидця……………………………………………………5
2.2. Літопис Григорія Грабянки…………………………………………..6
2.3. Літопис Самійла Величка……………………………………………..7
3. Образ козака в українській літературі XVII-XVIII ст………………….....8
3.1. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки………………..8
3.2. Літопис Самовидця……………………………………………………9
3.3. Літопис Самійла Величка……………………………………………10
Висновок………………………………………………………………….........11
Література……………………………………………………………………...12
3.2. Літопис Самовидця
Образ Богдана Хмельницького: прихильного ставлення до особи Б. Хмельницького в цій праці немає, Хмельницький зображується як звичайна "смертна людина" (а не як національний Герой наступних літописів), расторопний чигиринський сотник, у письмі біглий. Після двох перемог - загордився, хоча мав ставитись до короля польського як до свого пана.
3.3. Літопис Самійла Величка
Суспільно-політичні погляди: виступає за становий поділ на посполитих і козацтво, відстоює інтереси козацького стану, за справедливість серед козаків.
Ідеал суспільного устрою: Запорізька Січ - вільна республіка, де кожний її член має змогу бути вільним у своїх діях, хоча й підлягав би безсумнівній дисципліні; кожен чоловік має право голосу. Сварить полковників, що вони тільки за власний добробут вболівають.
Висновок:
У період Руїни кінця XVII століття відбувався політичний та соціальний занепад суспільства – брат йшов проти брата, батько проти сина, брат не дбав про сестру, багатостраждальні матері тримали усе на своїх плечах. У цих творах козак - герой національного епосу передусім людина, а не воїн – носій високих моральних якостей та етичних принципів. В цих умовах образ козака змінюється на очах – з героя, захисника Вітчизни перетворюється на негативного проголошувача безчинств царського війська
Твори козацької старшини
належать до унікальних пам'яток української
історичної і політичної думки і
проливають світло на найважливіші події
української історії від
Список літератури:
Информация о работе Образ козака в українській літературі XVII-XVIII ст