Автор: Пользователь скрыл имя, 19 Декабря 2012 в 10:53, творческая работа
Ведучий: Красиве поле, де зеленіють жита і пшениці, терпким запахом парує земля. Прекрасне воно, коли золотом виграє, хвилюється в сонячний серпневий день. Неперевершено досконалий важкий колос, що в народі називають його не інакше, як золотий. Чудове й зерно, яке ввібрало в себе життєдайні сили землі. і, нарешті, як вінець хліборобської праці - хліб.
Ведуча: На думку вчених, вперше людина почала збирати й культивувати хлібні злаки понад 15 тисяч років тому. У кам'яному віці люди їли сирі, зерна, лише пізніше вони навчилися розтирати їх між каменями і змішувати з водою. Очевидно, звідси й веде свій початок історія про перші млинові жорна, перше борошно і перший хліб у вигляді рідкої каші.
1. Хліб – символ святості, радості, щастя, здоров’я та багатства.
2. Історія походження хліба.
3. Жнива.
4. Традиції та секрети випікання хліба.
Він кликав і манив мене здаля,
Як свято пахощів у нашій хаті.
Я не збагну ніколи, як вмістилось
Моє життя в маленькім слові: хліб.
Вселенна - в зірці тмину запашного.
(Борис Олійник)
Студент:
Я був у полі...
Визріли хліба.
Згинали над шляхами буйні гриви. ,
Степи стояли в сонячних шапках,
Чекали жнив пшеничні й житні ниви.
Яскрились обважнілі колоски,
Мов золота висока чиста проба.
Шуміли в них пісень живі рядки
Натхненого поета й хлібороба.
Я був у полі...
Тішивсь на токах
Багатим повнозерним урожаєм.
Він ратая з села й робітника
Порадує пахучим короваєм.
Пахучий хліб на нашому столі –
То виборені радощі родинні.
Пахучий хліб - то щедрий дар землі
За труд і розум доблесній людині.
Пахучий хліб –
Цілющий скарб життя,
Його неперевершено, владика.
Він - наша гордість, наше майбуття,
Він — наша творчість і мета велика.
( Дмитро Луценко)
Ведуча: Уміймо цінувати не примарне, а справжнє наше багатство - хліб. Кожного разу, беручи в руки запашну скибку хліба, згадуймо його творців. Шануймо їхню працю!
Хліб - всьому голова!
(Сл. В. Балачана, муз. М. Купріна.)
На весняній зорі роси чисті і сині.
Сонця край золотий спраглу землю торка.
Батько став на поріг і напучує сина.
На лани виряджа перший раз юнака:
Пам'ятай, мій синок, щирі й мудрі слова:
«Хліб — всьому голова, хліб - всьому голова».
Син за батьком долав хліборобську дорогу.
Та війна почалась, і затьмарився світ.
І пішов він в боях здобувать перемогу,
Несучи по землі той святий заповіт:
Пам'ятай, мій синок, щирі й мудрі слова:
«Хліб - всьому голова, хліб - всьому голова».
Але сталась біда на землі незнайомій
У запеклім бою на солдатській путі.
Свою пайку віддав він солдату другому,
А в село написав у трикутнім листі:
Пам'ятай, мій синок, щирі й мудрі слова:
«Хліб - всьому голова, хліб - всьому голова».
На весняній зорі роси чисті і сині,
В полі трактор гуде, лине пісня дзвінка.
Край порога стоїть син загиблого сина
Й ніжно так промовля до свого малюка:
Пам'ятай, мій синок, щирі й мудрі слова:
«Хліб-всьому голова, хліб-всьому голова».
Ведучий:
Так хай же щедро земля наливається соком
І колоситься золотистий сніп!
І хай же родить більше з кожним роком
Всі разом: Його величність - годувальник-хліб!
Література
1. Збірник сценаріїв виховних заходів. Випуск 4.-2011,с.107-126
2. Під редакцією Онопрієнко С.П.Дума про хліб( репертуальний збірник).К.: Мистецтво,1973.175с-.
Информация о работе Цілую хліб гарячий на столі, що пахне сонцем, щедрістю і полем