Запобіжні заходи у кримінальному процесі

Якщо суд першої або касаційної інстанції повернув справу на нове розслідування, час знаходження  справи в суді не включається у  строки тримання під вартою як запобіжного  заходу в період розслідування.

Клопотання про продовження  строку тримання під вартою має бути порушено з таким розрахунком, щоб  це питання було розв’язане до скінчення  встановленого строку тримання під  вартою. Це клопотання оформляється мотивованою  постановою, в якій, зокрема, викладається суть справи, зазначається, коли обрано запобіжний захід, які обставини  зумовлюють необхідність продовження  строку тримання під вартою, які  конкретні слідчі дії треба ще провести у справі, час, протягом якого  вони мають бути проведені. Після  отримання санкції на продовження  строку слідчий зобов’язаний письмово повідомити про це адміністрацію  місця попереднього ув’язнення та направити їй примірник постанови.

Строк перебування під вартою до винесення вироку зараховується  в строк покарання. Особи, які  перебувають в місцях попереднього ув’язнення, мають обов’язки та права, встановлені законодавством для громадян України, з обмеженнями, які витікають з режиму тримання під вартою.

Нагляд командування військової частини за обвинуваченим військовослужбовцем застосовується з метою забезпечити належну поведінку, а також явку обвинуваченого за викликом слідчого до суду.

При обранні запобіжного заходу, передбаченого ст. 163 КПК України, не потрібна згода командування військової частини. Однак воно обов’язково повідомляється про характер обвинувачення, пред’явленого особі, щодо якої обрано запобіжний захід.

У свою чергу, командування військової частини письмово повідомляє орган, який обрав запобіжний захід, про  встановлення нагляду за обвинуваченим.

Військовослужбовці, щодо яких обрано даний запобіжний захід, позбавляються  на цей час права носіння зброї, постійно перебувають під наглядом своїх начальників або добового наряду, не посилаються на роботу поза частиною в одиночному порядку, не призначаються у варту та інші відповідальні наряди.

 

3. Процесуальний порядок  обрання, зміни і скасування  запобіжного заходу.

 

 У відповідності із ст. 165 КПК України запобіжний захід скасовується або змінюється, коли відпадає необхідність у запобіжних заходах взагалі або в раніше обраному запобіжному заході.

Скасування запобіжного заходу провадиться у випадках, коли:

1) провадження у справі завершується  закриттям справи або винесенням  виправдувального вироку;

2) провадження у справі продовжується,  але: 

а) вжиття запобіжного заходу не викликається необхідністю;

б) досягнуті цілі, заради яких було вжито запобіжний захід;

в) скінчилися десять діб з моменту  обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного, але обвинувачення  йому не було пред’явлено.

Зміна запобіжного заходу обумовлюється  або помилкою, припущеною при його обранні, або зміною обставин, які  викликали його застосування. Наприклад, змінено кваліфікацію обвинувачення  на статтю, яка не передбачає позбавлення  волі.

Можлива зміна запобіжного заходу у зв’язку із скінченням максимального  строку тримання обвинуваченого під  вартою. Тут слід ураховувати, що закон  встановлює строки тільки стосовно арешту і ніяк не регулює строки підписки про невиїзд або поручительства.

Зміна запобіжного заходу на більш  суворий застосовується тоді, коли раніше обраний запобіжний захід  не справляє належного впливу на особу, щодо якої його застосовано, і вона продовжує перешкоджати нормальному  ходу процесу (переховується від  слідства і суду, схиляє свідків  до давання неправдивих показань тощо), а також при зміні обвинувачення  на більш тяжке і в разі виявлення  деяких інших обставин.

Питання про скасування або зміну  запобіжного заходу вирішує орган, у провадженні якого в даний  момент перебуває справа. Закон передбачає винятки з цього правила, а  саме:

1) прокурор, який наглядає за  ходом розслідування, має право  своєю постановою скасувати або  замінити запобіжний захід, обраний  органом дізнання або слідчим.  Прокурор також має право дати  про це письмову вказівку, яка  є обов’язковою до виконання; 

2) якщо запобіжний захід був  обраний прокурором або за  його санкцією чи вказівкою,  орган дізнання і слідчий можуть  скасувати або змінити його  тільки зі згоди прокурора; 

3) слідчий і орган дізнання  зобов’язані одержати згоду прокурора  на скасування або зміну запобіжного  заходу, обраного судом, який направив  справу для провадження додаткового  розслідування. Постанова (ухвала) про скасування або зміну запобіжного  заходу являє собою або самостійний  документ, або є складовою частиною  постанови чи ухвали про закриття  справи, направлення її на додаткове  розслідування та інших процесуальних  актів. 

Скасування або зміна запобіжного  заходу, рівно як і його обрання, провадиться за мотивованим рішенням слідчого, органу дізнання, прокурора  або суду.

Прокурор має право у письмовій  формі запропонувати слідчому, органу дізнання скасувати обраний запобіжний захід, або замінити його іншим, або  обрати запобіжний захід, якщо він не був обраний слідчим, органом  дізнання. Така пропозиція прокурора  для слідчого, органу дізнання є  обов’язковою.

Запобіжні заходи, які були обрані прокурором або за його санкцією чи вказівкою, слідчий та орган дізнання можуть скасувати або змінити тільки зі згоди прокурора.

Запобіжний захід, обраний судом, може бути скасований або змінений судом, а в разі направлення ним  справи для провадження розслідування - також прокурором або з його згоди слідчим, органом дізнання (ст. 165 КПК України).

Запобіжний захід, обраний органом  дізнання і слідчим, може бути скасований або змінений органом розслідування  за своєю ініціативою або за вказівкою  прокурора, а також прокурором та судом.

Запобіжний захід, обраний прокурором, може бути скасований або змінений тільки цим самим або вищим  прокурором, а також судом, у провадженні  якого перебуває справа.

Запобіжний захід, обраний розпорядчим  засіданням суду, може бути скасований або змінений судом, який розглядає  справу по суті.

Запобіжний захід, обраний судом  першої інстанції, може бути скасований або змінений при розгляді справи в касаційній інстанції.

Постанова органу дізнання, слідчого, прокурора, вирок та ухвала суду про  відміну або зміну запобіжного  заходу мас бути об’явлена обвинуваченому (підозрюваному), а у випадках, передбачених ст. 152, 154, 163, 436 КПК України, також  поручителям, командуванню військової частини, батькам, опікунам, піклувальникам. або адміністрації дитячої установи, під нагляд яких був переданий  неповнолітній.

При скасуванні або зміні запобіжного  заходу у вигляді тримання під  вартою копія постанови, вироку або  ухвали направляється адміністрації  місця попереднього ув’язнення та підлягає виконанню негайно як тільки вона надійде.

Нагляд за правильністю обрання, скасування або зміни запобіжного заходу органами розслідування здійснює прокурор. Тому закон передбачає, що копія  постанови цих органів направляється  прокурору. Він має право дати їм письмову вказівку про обрання певного запобіжного заходу.

Питання, котрі були розглянуті в  цієї роботі, дуже важливі для праці  юристів на будь якій посаді, будь то прокурор, слідчий, адвокат чи суддя.

Запобіжні заходи – це заходи державного примусу, котрі застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного і засудженого  для дотримання встановлених законом  правил поведінки шляхом обмеження  або позбавлення їх певних прав.

Вирішуючи питання про застосування того чи іншого запобіжного заходу, треба враховувати не тільки тяжкість вчиненого злочину, а також особистість  обвинуваченого, його вік, стан здоров’я, сімейний стан, а також брати до уваги обтяжуючи та пом’якшуючи обставини і ступінь суспільної небезпечності злочину.

На мою думку, в зв’язку з  тим, що Україна йде по шляху побудови правової держави і подальшої  демократизації суспільства, треба  більш частіше використовувати  такі запобіжні заходи, як підписка про невиїзд і застава, так  як ці заходи більш гуманні по відношенню до людини, яка згідно Конституції є головною цінністю.

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА.

1. Конституція України.

2. Закон України “Про попереднє  ув’язнення”.

3. КПК України.

4. Кримінально-процесуальне право  України. В.М. Тертишник, Київ, Юрінком 1999 рік.

5. Кримінальний процес України.  Либідь 1992 рік

6. Застава як тимчасова воля. Смітієнко З.Д., Іменем закону. 29 серпня 1997 року.