Структура та завдання виконавчої служби.Порядок проведення виконавчих дій

Він повинен використовувати  надані йому права у точній відповідності  із законом і не допускати у  своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і  юридичних осіб. Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні  або залучаються до проведення виконавчих дій, державним виконавцем мають  бути роз'яснені їх права відповідно до вимог цього Закону.

Дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволенні  заяви про відвід державного виконавця  можуть бути оскаржені особами, які  беруть участь у виконавчому провадженні  або залучаються до виконання  виконавчих дій, у встановленому  цим Законом порядку.

З метою захисту своїх  прав та законних інтересів сторони  й інші учасники виконавчого провадження (учасниками виконавчого провадження  згідно зі ст. 10 цього Закону є державний  виконавець, сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі) мають  право ознайомитися з матеріалами  виконавчого провадження, робити з  них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення  в процесі виконавчих дій, висловлювані свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого  провадження, у тому числі при  проведенні експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань  інших участи виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржував дії (бездіяльність) державного виконавця з пити виконавчого  провадження та користуватися іншими правами, наданими цим Законом.

5. Шляхи удосконалення  діяльності державної виконавчої  служби

Проблема примусового  виконання рішень судів та інших  органів (посадових осіб) на сучасному  етапі набула нового змісту, адже виконавчим провадженням здійснюється правозахисна функція держави в силу здійснення при цьому остаточного захисту  прав громадян і юридичних осіб, що є фактичним продовженням правозахисної  функції суду.

Сьогодні є потреба  не тільки в констатації відповідних  змін процедури виконавчого провадження, а й у переосмисленні змісту діяльності державної виконавчої служби, правовому  аналізі місця виконавчого провадження  в системі права України та його основної функції. Формуючи систему  принципів організації та діяльності державної виконавчої служби, необхідно  зробити акцент, що виконавче провадження  —це завершальна стадія судового процесу. Визначення місця та ролі органів  державної виконавчої служби у системі  органів державної влади, їх організаційно-правової структури є вкрай важливим.

Для підвищення ефективності діяльності державної виконавчої служби та виконання в Україні рішень судів, на нашу думку, необхідно розглянути можливі варіанти подальшого розвитку системи органів державної виконавчої служби, а як наслідок — системи  виконання.

Одним із варіантів організації  та діяльності Державної виконавчої служби є її подальше вдосконалення  на основі чинного законодавства  із завершенням внесення змін до законодавства  України з метою поліпшення діяльності державної виконавчої служби, тобто  концепція, яка діє на сьогодні. Для  реалізації даної концепції необхідно  підвищити статус органів державної  виконавчої служби в системі органів  державної влади, а також віднести державну виконавчу службу до системи  правоохоронних органів. Це пояснюється  тим, що у процесі примусового  виконання рішень державний виконавець наділений рядом повноважень  щодо здійснення заходів примусового  характеру (примусовий арешт та вилучення  майна, примусове входження до житла  та іншого володіння особи, накладення стягнення на боржника, ініціювання  порушення кримінальної справи щодо боржника та ін.)[12].

З метою посилення правового  захисту працівників органів  державної виконавчої служби слід також  внести відповідні зміни до чинного  законодавства, якими встановити систему  особливих заходів державного захисту  працівників цих органів від  перешкоджання виконанню покладених на них законом обов'язків і  здійсненню наданих прав, а так  само від посягань на життя, здоров'я, житло і майно зазначених осіб та їхніх близьких родичів у зв'язку зі службовою діяльністю цих працівників. Як наслідок — це посилить правовий захист державного виконавця та підвищить  його правовий статус у суспільстві, що сприятиме значному поліпшенню ефективності діяльності державної виконавчої служби в цілому.

Враховуючи вимоги чинного  законодавства, однією зі стадій виконавчого  впровадження (завершальною стадією  виконання рішення) є реалізація арештованого державними виконавцями  майна боржника. Беручи до уваги  важливість даної стадії виконавчого  провадження, необхідно суворо дотримуватися  вимог чинного законодавства  при її застосуванні. Однак, як визначено  положеннями Законів України, цю державну виконавчу службу та контроль за законністю виконавчого провадження  і діяльністю державного виконавця  здійснюють, зокрема, органи державної  виконавчої служби. Поруч з цим  зазначеним Законом органи державної виконавчої служби не наділені повноваженнями безпосереднього контролю за здійсненням виконавчого провадження на стадії реалізації арештованого майна боржника. Для удосконалення системи реалізації арештованого майна необхідно надати державному виконавцю право самостійно організовувати реалізацію арештованого майна. Це надасть змогу зберегти у більшому розмірі грошову суму, одержану від реалізації майна боржника, забезпечить належний контроль за всіма стадіями виконавчого провадження і, як наслідок, сприятиме захисту прав і охоронних законом інтересів громадян та юридичних осіб у виконавчому провадженні.

Необхідно також виключити  можливість адміністративного оскарження дій державного виконавця, поклавши такі функції виключно на суд. Закріпленій  законом порядок оскарження дій  або бездіяльності державного виконавця  надає право сторонам виконавчого  провадження звертатися зі скаргами безпосередньо до начальника відділу  або до суду. Щоб запобігти можливості розгляду скарг безпосередньо зацікавленою особою (органом), розгляд цих скарг  повинен здійснюватися за правилами  виключної підвідомчості судові. Це повною мірою забезпечить гарантії захисту прав і охоронюваних законом  інтересів фізичних та юридичних  осіб у виконавчому провадженні.

Дій поліпшення механізму  виконання рішень та захисту державних  виконавців необхідно також розглянути і вивчити питання щодо можливості силового забезпечення процесу виконавчого  провадження (вилучення, виїмка майна, здійснення розшуку боржника, дитини, майна боржника, забезпечення безперешкодного  доступу до приміщень боржника тощо). Як засвідчує практика виконання  рішень, боржники, які допустили  порушення прав іншої особи і  в майбутньому намагаються не вживати або перешкоджати вжиттю будь-яких заходів щодо відновлення  цих прав, навіть після прийняття  судом рішення щодо відновлення  порушеного права продовжують ухилятися  від виконання. У деяких випадках дії боржників мають ознаки злочину, що може загрожувати не тільки невиконанню  рішення, а й здоров !ю і життю  державного виконавця.

Висновки

Для характеристики змісту діяльності Державної виконавчої служби суттєве значення мас те, як формулюються її завдання. Щоб мати найбільш повне  уявлення з цього питання, необхідно  звернутися також до Положення про  районний, міський (міст обласного значення), районні у містах відділи Державної  виконавчої служби, затвердженого наказом  Міністерства юстиції України від 6 липня 1999 р. № 43/5. Аналізуючи чинне  законодавство, не важко переконатися у тому, що законодавець, формулюючи завдання Державної виконавчої служби, згрупував їх у два блоки. Перший блок складають безпосередні завдання, тобто ті, які повинні виконуватися у ході конкретного виконавчого  провадження. До них належать: здійснення необхідних заходів щодо своєчасного  і повного виконання рішень; забезпечення правильності застосування закону; вивчення та узагальнення практики застосування чинного законодавства про виконавче  провадження та інші.

Для виконання цих завдань  державний виконавець має право  відповідно до ст. 4 Закону «Про виконавче  провадження» застосувати заходи примусового  стягнення на заробітну плату, доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучити у боржника і передати стягувачеві  певні предмети, зазначені у рішенні; накласти арешт на розрахунковий  рахунок боржника щодо певної суми, визначеної у рішенні, та ін.

До другого блоку належать загальносоціальні завдання, тобто  такі, які взагалі спрямовані на захист осіб, їх законних прав і свобод, гарантованих Конституцією України; захист суспільства і держави, підвищення правової культури громадян.

Гарантії прав громадян і  юридичних осіб у виконавчому  провадженні закріплені у ст. 7 названого  Закону. Використання наданих відділам Державної виконавчої служби прав повинно  здійснюватися у точній відповідності  із законом.

 Список використаних джерел

1. Абрамов НА. Хозяйственно-процессуальное право Украины: Учеб. пособ. — Изд. 2-ое. — Харьков: Одиссей, 2003. — С. 193.
2. Гребьонкіна Л. Мета та завдання державної виконавчої служби/ Л.Гребьонкіна // Право України. - 2000. - № 2 . - C. 13-14
3. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посіб. для юрид. фак. вузів. — К.: Вентурі, 1996. - С. 121-122
4. Крупнова Л. Правове регулювання юридичної відповідальності працівників державної виконавчої служби // Право України. - 2005. - № 6. - С.75-79.
5. Лихолат І. Взаємодія органів нотаріату та органів державної виконавчої служби // Вісник Центру комерційного права. - 2005. - № 19. - C. 10-12
6. Покрова Л. Державна служба в органах виконавчої влади обласного рівня: організаційний аспект // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2004. - № 2. - C. 114-119.
7. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження": Закон від 19 жовтня 2000 року №2056-III // Голос України. - 2000. - 29 листопада. - C. 4-5
8. Про вдосконалення діяльності державних органів, роботи державних службовців та підвищення ефективності використання бюджетних коштів: 11 лютого 2000 року №207/ Україна. Президент // Урядовий кур'єр. - 2000. - 15 лютого. - C. 5
9. Скомороха Л.В. Державна виконавча служба: історія і сучасність // Право України. - 2002. - № 8. - С.94-98.
10. Старцев О. Удосконалення заходів дисциплінарної відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади України в умовах реформування державної служби// Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 11. - C. 44-47
11. Сульженко Ю. Статус державних виконавців та Державної виконавчої служби України // Право України. - 2003. - № 10. - С.113-117
12. Тісногуз В. Оскарження дій посадових осіб державної виконавчої служби // Право України. - 2005. - № 5. - С.68-69
13. Шляхи удосконалення діяльності державної виконавчої служби // Право України. - 2005. - № 5. - С.36-38
14. Штєфан М.Й. Цивільний процес: Підруч. для юрид. спец, вищих закладів освіти. -КЛнЮре, 1997, - С. 512.
15. Шупеня М. Реформування органів державної виконавчої служби // Право України. - 2005. - № 11. - С.8-10