Розбещення неповнолытных

ПЛАН 

ВСТУП 3

1. Поняття  та ознаки розбещення неповнолітніх  5

1.1. Об`єкт  розбещення неповнолітніх 10

1.2. Об`єктивна  сторона розбещення неповнолітніх  12

1.3. Суб`єкт  розбещення неповнолітніх 13

1.4. Суб`єктивна  сторона розбещення неповнолітніх  13

2. Відмежування  розбещення неповнолітніх від  суміжних злочинів 14

3. Проблеми  кваліфікації розбещення неповнолітніх  15

ВИСНОВКИ 22

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА 23 
 
 

  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

Кожне цивілізоване суспільство повинно  забезпечити безпеку своїм громадянам. А також визначити як першочергове завдання захист дітей і підлітків  від різних негативних проявів сучасного  життя, тому що неповнолітні завжди є  найменш захищеними. Соціально-правовий захист дитинства є одним з  основних показників рівня розвитку суспільства, його цивілізованості  і перспективності.

Відповідно  до п. 1 ст. 1 КК України визначено  завдання Кримінального кодексу  в нашій країні: КК України має  своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і  громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України  від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також  запобігання злочинам.

Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України (далі –КК) визначає, які суспільно  небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Важливим  аспектом стосовно з’ясування суті кримінального  права є усвідомлення підстав  кримінальної відповідальності, що визначено  у ст. 2 КК. Пункт 1 цієї статті визначає такі підстави кримінальної відповідальності: підставою кримінальної відповідальності — вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК.

Таким чином, дослідження складу певного  злочину є необхідною умовою для  встановлення необхідних підстав кримінальної відповідальності та кваліфікації діяння.

Статеві злочини мають своїм об’єктом статеву свободу особистості (наприклад, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом) або  статеву не недоторканість неповнолітніх (наприклад, розбещення неповнолітніх).

Метою даної курсової роботи є аналіз об’єктивних  та суб’єктивних ознак складу злочину, передбаченого ст. 156 КК України, а  саме кримінальна відповідальність за розбещення неповнолітніх. Для досягнення мети проаналізовані будуть питання  поняття та ознак розбещення неповнолітніх; об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт  та суб’єктивна сторона складу злочину  ст. 156 КК України; особливості відмежування розбещення неповнолітніх від суміжних злочинів; проблеми кваліфікації розбещення неповнолітніх.

Необхідно відзначити суттєвий внесок в розробку проблематики боротьби зі статевими  злочинами взагалі і згвалтуваннями зокрема багатьма вченими: Ю.В. Александровим, Б.В. Андреєвим, Л.О. Андреєвою, Г.В. Антонов-Романовським, Ю.М. Антоняном, Б.О. Бліндером, В.П. Голуб’євим, Б.Л. Гульманом, Г.О. Густовим, А.П. Дяченком, А.П. Закалюком, А.Ф. Зелінським, О.М. Ігнатовим, А.Г. Кальманом, М.Й. Коржанським, М.М. Корчів, Ю.Н. Кудряковим, І.І. Лановенком, П.І. Люблінським, Я.В. Мажучак, А.Ж. Машабаєвим, П.П. Михайленком, В.С. Мінською, Л.Г. Оршанським, П.П. Осиповим, С.М. Рахметовим, С.Б. Соболєвою, Ю.К. Сущенком, К.А. Толпекіним, М.І. Трофімовим, О.П. Філіповим, А.Г. Хамраєвою, М.М. Хлинцовим, Я.М. Яковлєвим, В.О. Яхонтовим та іншими.

Структура курсової роботи зумовлена поставленою  метою та завданням. Вона складається  з вступу, трьох взаємопов’язаних розділів, які включають до себе відповідні підрозділи, висновків, а  також списку використаних джерел.

Джерелами курсової роботи є чинні нормативні акти, які регламентують право  на особисту недоторканість, статеву  свободу, а також кримінальну  відповідальність за порушення статевої свободи особистості; а також  монографічні дослідження науковців  стосовно проблематики кримінальної відповідальності за статеві злочини.

Наприкінці  роботи будуть підведені узагальнюючі підсумки.

  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.Поняття та ознаки розбещення неповнолітніх   

Сьогоднішнє чинне кримінальне законодавство  України містить близько 340 основних діянь, які мають кваліфікаційні ознаки злочину. Але, уявивши собі наслідки цих злочинів, стає зрозуміло, що з  них лише невелика кількість є  важкими та такими, які приносять  багато болю, страждань та навіть повністю ламають чи змінюють людське життя.

З моєї точки зору, злочини проти життя  та здоров'я особи, злочини проти  чести волі та гідності особи, злочини  проти статевої свободи та статевої недоторканості особи є найбільш важкими та страшними, зі всіх які  існують у сучасному кримінальному  законодавстві, оскільки саме ці злочини, крім тяжких фізичних травм, залишають  у свідомості потерпілої особи, її близьких і рідних великі та незгладні спогади, які залишаються на все життя.

Але й  з цих груп злочинів особливо виділяються  злочини проти статевої свободи  та статевої недоторканості особи, які  у стовідсотковій формі не мають  будь якої мети, крім жорсткого задоволення  злочинцем своїх сексуальних, низьких  потреб. У більшості випадків свої тваринні інстинкти злочинець реалізує за допомогою фізичного чи психологічного насильства. І саме такі дії злочинця - фізичний чи психологічний вплив, сексуальне насильство - впливають  на свідомість потерпілої особи не менше ніж скоєний злочин.

Зрозуміло, що час та кваліфікована допомога відповідних спеціалістів допоможуть потерпілій особі позбутися принаймні  видимих наслідків злочину але  те, що залишиться в свідомості людини не вилікує ні хто, і ці жахливі  думки та спогади можуть докорінно  змінити життя людини, звичайно не в кращий бік.

Найвищим  рівнем охорони громадян є кримінально-правовий захист, який забезпечує можливість застосування найбільш суворих санкцій до осіб, що заподіюють суттєву шкоду фізичному, моральному, а також соціальному  розвитку підростаючого покоління.

Незважаючи  на те, що статеві злочини відносяться  до найбільш тяжких злочинів проти  особи, протягом багатьох років належної уваги їм у кримінально-правовій літературі не приділялося.

Тільки  в останні роки цей вид злочинів став предметом спеціальних досліджень. Однак цілий ряд питань дотепер  ще ґрунтовно не досліджений та викликає суперечки .

А.Н. Ігнатов  іменує такі злочини – “злочини проти моральності”, або ж “статеві злочини”. Таке трактування зумовлене тим, що зазначені злочини являють собою грубе порушення норм моралі, є крайнім проявом аморального поводження: “Будь-який злочин є аморальним вчинком, але статеві злочини аморальні за своєю сутністю, тому що вони пов’язані з порушенням моральних принципів, якими керується суспільство” .

Більшість науковців вважають, що називати статеві  злочини “злочинами проти моральності” невірно. Поняття моральності набагато ширше статевої моралі, що є тільки однією з її сторін .

Через те, що розглядуваний нами злочин порушує  статеві інтереси потерпілого, їх доцільніше називати “статевими”, тим більше, що цей термін достатньо закріплений у науці. Спірне й питання про те, які ознаки відносяться до даного злочину.

Я.М. Яковлєв, Л.А. Андрєєва, А.М. Ігнатов, П.П. Осипів, П.С. Рашковська П.І. Люблінський, та інші вчені, крім перерахованих ознак, відносять також вчинення будь-яких дій сексуального характеру незалежно від їх гетеро- або гомосексуальної спрямованості (крім природного статевого акту), які здатні задовольнити потреби чоловіка або жінки.

Спільне між всіма статевими злочинами, на їх думку, полягає в тому, що вони зазіхають на існуючий в суспільстві, заснований на свободі та рівності між особами різної статі, уклад  статевих стосунків, порушують сталий уклад статевого життя. Вирішальне значення для виконання завдань  кримінального законодавства, реалізації його головної суспільної мети є дотримання кримінально-правових принципів .

Злочини, які порушують статеву недоторканність  та нормальний статевий розвиток дитини і підлітка, особливо небезпечні. Ця небезпека зростає тому, що неповнолітні, а особливо малолітні, беззахисні проти  статевих посягань. Вони можуть, навіть, не розуміти значення вчинюваних з  ними дій. Тому особливо важливо охороняти  права неповнолітніх, які значно потерпають від сексуального насильства .

Злочини, метою яких є сексуальне насильство, звичайно, мають статус кримінальних, важких злочинів та виділені в окремий  розділ Кримінального кодексу України. Законодавство України відносить  до злочинів проти статевої свободи  та статевої недоторканості особи п'ять  злочинних діянь:

1) зґвалтування (ст. 152 ККУ);

2) насильницьке  задоволення статевої пристрасті  неприродним способом (ст. 153 ККУ);

3) примушування  до вступу в статевий зв'язок (ст. 154 ККУ);

4) статеві  зносини з особою, яка не досягла  статевої зрілості (ст. 155 ККУ);

5) розбещення  неповнолітніх (ст. 156 ККУ).

КК України, поміж інших статевих злочинів, встановлює кримінальну відповідальність за розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК України). Під  розбещенням неповнолітніх, кримінальний закон розуміє вчинення розпусних  дій щодо особи, яка не досягла  шістнадцятирічного віку. Таким чином, ст. 156 КК відображає вирішення на законодавчому  рівні проблеми педофілії статевого  відхилення, яке проявляється у прагненні  вчинювати дії сексуального характеру  з дітьми.

Юридичний і психологічний аналіз правових норм про відповідальність за статеві  злочини та вивчення судової практики боротьби з ними дають підстави для  наукової гіпотези про недосконалість законодавчого вирішення питань, пов’язаних із встановленням покарання  за ці злочини. Виникає думка, що у  законодавця відсутня чітка концепція  стосовно вибору міри покарання за статеві злочини, оскільки за абсолютно  однакові за ступенем суспільної небезпеки  злочини встановлені суттєво  різні міри покарання.

25 вересня  2008 року, Верховна Рада зробила  жорсткішою кримінальну відповідальність  за розбещення неповнолітніх. 

За прийняття  законопроекту в цілому Про внесення змін до статті 155, 156 Кримінального  кодексу (щодо розбещення неповнолітніх) проголосувало 324 депутати при необхідних 226 .

Відповідно  до закону, статеві стосунки з особою, що не досягла статевої зрілості, карають  обмеженням волі терміном до 5 років  або позбавленням волі на такий же термін. Раніше за такі дії передбачалося  покарання у вигляді обмеження  волі до 3 років або позбавлення  волі на той же термін.

За такі дії, скоєні батьком, матір'ю, мачухою, опікуном передбачене покарання  у вигляді позбавлення волі терміном від 5 до 8 років з позбавленням права  займати певні посади або займатися  певною діяльністю терміном до 3 років  або без такого терміну.

За розбещення неповнолітніх прийнятий закон  передбачає покарання у вигляді  обмеження волі терміном до 5 років  або позбавлення волі на такий  же термін.

За подібні  дії, вчинені щодо неповнолітньої особи  чи то батьком, матір'ю, мачухою, опікуном, особою на яку покладені обов'язки по вихованню потерпілого або  турбота про нього, передбачене  покарання у вигляді позбавлення  волі терміном від 5 до 8 років з позбавленням права займати певні посади або  займатися певною діяльністю терміном до 3 років або без такого терміну.

Раніше  за такі дії було передбачене обмеження  волі терміном до 5 років або позбавлення  волі терміном до 3 років. 
 
 

  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.Об`єкт розбещення неповнолітніх  

Основний  безпосередній об'єкт злочину - статева  недоторканість і нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток неповнолітніх.