Поняття і функції відповідальності за порушення екологічного законодавства

Вступ 

   Відповідальність  в екологічному праві є важливим складовим елементом правового  забезпечення раціонального природокористування, відновлення екологічних об'єктів  і охорони довкілля.

   Законодавство про юридичну відповідальність за порушення  права природокористування тим  чи іншим природним об'єктом розвивалось  у рамках загальних правових норм про відповідальність за порушення  вимог природоохоронного законодавства.

   Розвиток  законодавства в цій галузі йшло насамперед по шляху визначення кола протиправних дій, які посягають  на порядок користування природними ресурсами, та суб'єктів правопорушень, встановлення відповідальності за їх здійснення, уточнення обов'язків  органів та посадових осіб по прийняттю  заходів юридичної відповідальності та порядку розгляду справ про  окремі правопорушення.

   Однією  із загальних характеристик юридичної  відповідальності за порушення вимог  природоохоронного законодавства  є те, що природоохоронні закони містять більш-менш повні переліки правопорушень, котрі об'єднані в  спеціальних статтях у самостійному розділі, який присвячено відповідальності за порушення водного, лісового, земельного тощо, законодавства.

   Об'єктом  порушення права  природокористування є право виключно державної власності на природні ресурси та правила користування природними ресурсами.

   В юридичній літературі екологічну відповідальність поділяють:

   • у позитивному плані - обов'язок виконувати норми взаємовідносин суспільства  та природи з метою збереження обґрунтованих стосунків екологічних  та економічних процесів:

   • у ретроспективному плані - в застосуванні відповідних санкцій до винних осіб за правопорушення. Вона становить  сукупність правових норм екологічної та інших галузей права, які виконують екологічні функції, спрямовані на примусове виконання юридичними і фізичними особами передбачених законом екологічних норм і правил.

   Суть  екологічної відповідальності - проявляється в трьох функціях: стимулюючій, компенсаційній, превентивній, і полягає в збереженні сталого балансу економічних та екологічних інтересів у процесі господарської діяльності на базі попередження, скорочення та відновлення втрат у природному середовищі.

   Юридична  відповідальність у галузі екології має на меті покарання винних, припинення і попередження порушень законодавства  у галузі природокористування і  охорони навколишнього природного середовища, а також поновлення порушених  прав власників природних ресурсів і природокористувачів тощо. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Розділ 1. Поняття і функції відповідальності за порушення екологічного законодавства

   Відповідальність  за порушення екологічного законодавства — це різновид юридичної відповідальності, яка полягає в покладенні на винну особу специфічного обов'язку зазнавати відповідних обмежень особистого чи майнового характеру за вчинене правопорушення відповідно до санкції порушеної норми права.

   Під юридичною відповідальністю за порушення екологічного законодавства, тобто за екологічні правопорушення, слід розуміти відносини між державою в особі уповноважених органів у галузі охорони навколишнього природного середовища, правоохоронних органів, інших уповноважених суб'єктів і особою (фізичною чи юридичною), яка вчинила екологічне правопорушення, по застосуванню до порушника відповідного покарання. Сутність такої відповідальності полягає в несприятливих для порушника екологічних вимог наслідках у межах, установлених екологічним законодавством за правопорушення в галузі екології. Так, згідно з Конституцією України кожен зобов'язаний не завдавати шкоди природі. Невиконання цього конституційного обов'язку тягне за собою для винної особи несприятливі наслідки правового характеру.

   Відповідальність  за порушення екологічного законодавства  є важливою складовою правового забезпечення екологічної безпеки, раціонального природокористування, відтворення екологічних об'єктів та охорони навколишнього природного середовища. Шляхом її застосування реалізується державний примус до виконання екологічних вимог. При цьому слід зазначити, що вона не є єдиним інструментом в механізмі забезпечення раціонального природокористування і охорони довкілля. З урахуванням специфіки і характеру цього механізму аналогічну роль виконують також екологічний контроль, державна екологічна експертиза тощо. Відповідальність за порушення екологічного законодавства завжди пов'язана з негативними правовими наслідками як результатом неправомірних дій винної особи.

   У тих випадках, коли, наприклад, при  вилученні (викупі) об'єктів природи  в користувачів чи власників для  державних або громадських потреб цим суб'єктам завдано збитків, питання про відповідальність не виникає. Тут мають місце гарантії захисту порушених прав правомірними діями уповноважених державних органів, а не юридична відповідальність.

   Відповідальність  за порушення екологічного законодавства  треба відрізняти і від певних економічних форм впливу на поведінку носіїв екологічних прав, передбачених екологічним законодавством. У даному разі йдеться, наприклад, про плату за забруднення навколишнього середовища в межах встановлених нормативів. Безперечно, що тут теж виникають певні несприятливі економічні наслідки для суб'єкта, але такі дії закон не вважає правопорушенням. Якщо ж суб'єктом буде допущене понаднормативне забруднення в зазначеній сфері, він має бути притягнутий до юридичної відповідальності.

   Відповідальність  за порушення екологічного законодавства  полягає в застосуванні до порушників уповноваженими органами і посадовими особами заходів примусового впливу. Такі заходи застосовуються за порушення права власності на природні ресурси та права природокористування, суб'єктивних прав власників природних ресурсів і природокористувачів, недотримання власниками природних ресурсів і природокористувачами покладених на них обов'язків, порушення правил раціонального природокористування і охорони навколишнього природного середовища тощо. Серед негативних правових наслідків названих порушень розрізняють також примусове припинення права власності на природні ресурси або права природокористування. Крім того, законом передбачені дисциплінарні стягнення, адміністративні і кримінальні санкції, відшкодування збитків, заподіяних порушенням екологічного законодавства.

   Юридична  відповідальність у галузі екології має на меті покарання винних, припинення і попередження порушень законодавства  в галузі природокористування і  охорони навколишнього природного середовища, а також поновлення порушених  прав власників природних ресурсів і природокористувачів, відновлення  якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

   Юридична  відповідальність за порушення екологічного законодавства виконує  важливі функції:

   — стимулюючу на дотримання норм екологічного законодавства та забезпечення екологічної  безпеки;

   — компенсаційну, спрямовану на відшкодування збитків та втрат у сфері екології;

   — превентивну, що забезпечує попередження нових правопорушень;

   — каральну, яка полягає в карі особи, винної у вчиненні екологічного правопорушення.

   Відповідальність  за порушення екологічного законодавства  розглядають у трьох різних, але взаємопов'язаних значеннях: по-перше, як державний примус до виконання вимог, закріплених чинним законодавством; по-друге, як правовідношення, яке реалізується в межах правоохоронних правовідносин, що виникають між державою в особі її органів і правопорушником, по-третє, як правовий інститут, що включає сукупність правових норм, які закріплюють види, засоби і порядок застосування уповноваженими державними органами примусових заходів впливу на правопорушників.

   Відповідальність  за порушення екологічного законодавства  є міжгалузевим інститутом. Вона реалізується через застосування всіх традиційних  видів відповідальності (кримінальної, адміністративної, цивільно-правової і дисциплінарної). Специфіка застосування відповідальності за порушення еколого-правових вимог при використанні кожного природного об'єкта викладається в Особливій частині цього підручника. 

   Розділ 2. Екологічні правопорушення, їх класифікація

   Підставою для застосування юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства є порушення, вчинені в галузі природокористування, відтворення природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища, тобто екологічні правопорушення. Вони законодавчо виокремлені як самостійні правопорушення. Так, у ст. 70 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» назване екологічне правопорушення і екологічний злочин. Проте в законодавстві поки що не розкривається поняття даного правопорушення. Гадаємо, що під екологічним правопорушенням слід розуміти винну, протиправну дію (бездіяльність), що порушує встановлений державою правопорядок, права і обов'язки громадян і організацій у сфері раціонального використання природних ресурсів, їх відтворення і охорони навколишнього природного середовища, за вчинення якої законом передбачена юридична відповідальність. Звісно, ця форма загального поняття екологічного правопорушення набуває специфічних рис при притягненні особи до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової чи дисциплінарної відповідальності.

   Зміст екологічного правопорушення становлять дії або бездіяльність, які суперечать вимогам еколого-правових норм. Практично це винне, протиправне, екологічно небезпечне чи екологічно шкідливе діяння, яке зазіхає на встановлений порядок у сфері екологічної безпеки, природокористування, охорони навколишнього природного середовища.

   Екологічне  правопорушення характеризується в першу чергу такими рисами, як екологічна спрямованість, екологічна небезпека, екологічна протиправність.

   Сутність  екологічної спрямованості правопорушення полягає в тому, що поведінка конкретного правопорушника спрямована на негативну зміну стану навколишнього природного середовища, порушення відповідного правового режиму природних ресурсів.

   Екологічна  небезпека правопорушення в галузі екології включає не лише ймовірність, можливість порушення екологічних  інтересів суспільства, але й  підвищену небезпеку для існуючих екологічних зв'язків у самих екосистемах.

   Будь-яке  екологічне правопорушення за своїми об'єктивними властивостями становить  протиправну дію особи (фізичної або юридичної), яка здійснюється шляхом дії або бездіяльності. Екологічна протиправність дії означає невідповідність  її вимогам правових норм у галузі екології. Вона полягає в повному  або частковому невиконанні вимог, ігноруванні правил, закріплених  нормами екологічного законодавства. При цьому слід мати на увазі, що протиправність екологічного правопорушення означає як невиконання норм законів у галузі екології, так і невиконання чинних підзаконних актів. В останньому випадку йдеться також і про норми, прийняті на локальному рівні правової регламентації. Порушення нормативних актів у галузі екології можуть виявлятися у формі активних дій (самовільне використання природних ресурсів, порушення строків внесення платежів за використання природних ресурсів і забруднення навколишнього природного середовища тощо), так і у формі бездіяльності (скажімо, невжиття заходів по попередженню і ліквідації екологічних наслідків та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище тощо).

   Оскільки  екологічне законодавство закріплює  складну і багатогранну систему  вимог щодо екологічної безпеки, раціонального природокористування  і охорони навколишнього природного середовища, то порушення вказаних вимог і правил характеризується видовою різноманітністю. Залежно від того, в якій сфері вчинене екологічне правопорушення, можна розрізняти земельні, лісові, гірничі, атмосферо-повітряні та інші екологічні правопорушення.

   Екологічним правопорушенням властиві й інші спільні ознаки: об'єкт, суб'єкт, вина правопорушника, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою суб'єкта та її наслідками. У ряді випадків обов'язковою ознакою є наявність завданих збитків.