Перспективи розвитку одорологічних досліджень в Україні

     Чайковска У.С.

     студентка 4-го курсу 

     Прикарпатського юридичного інституту 

     Львівського державного університету внутрішніх справ

     Науковий  керівник:

                                                                                      Старший лейтенант міліції

     Викладач кафедри кримінального процесу та криміналістики

     Прикарпатського юридичного інституту 

     Львівського державного університету внутрішніх справ

     Перспективи розвитку одорологічних  досліджень в Україні

     Відомо  що однією з властивостей матеріального світу є запах,який сприймається органами нюху людини і тварини. Використання інформації, яка знаходиться в запахах, дозволяє вдало розслідувати складні злочини.

     Вченими відкрито властивість людини залишати в місцях свого перебування запах, який є індивідуальним у кожної людини, з цих причин виникла ідея використовувати запах для розшуку злочинця.

     Метод криміналістичної одорології появився не так давно, і тому біля нього  точаться безліч суперечок та дискусій. Але він вніс позитивний вклад  в боротьбу із злочинністю. Взагалі наука одорологія є досить новою, і має декілька невирішених проблем, ось чому я обрала дану тему для дослідження.

     Актуальність  даної теми пояснюється тим, що одорологічна експертиза має велике значення при  розслідуванні злочинів. Правоохоронні  органи вимушені звертатись до нетрадиційних методів боротьби зі злочинністю, використовувати  найбільш ефективні засоби пошуку і встановленню осіб, що порушили кримінальний закон. Науці уже відомо безліч способів вилучення, зберігання та консервування запахів, використовуються різні технічні пристрої для вилучення запаху. Україна, маючи достатньо потужний науково-технічний потенціал, неефективно використовує його в інтересах держави. Нашій державі не вистачає одорологічних лабораторій, а також сучасних пристроїв для дослідження запахів в лабораторних і поза лабораторних дослідженнях. Також не вистачає спеціалістів в даній галузі. Відповідно всі ці обставини та багато інших обумовили наукову актуальність даної теми.

     У криміналістиці термін «запах» вживається як матеріальне тіло, або запаховий слід, тобто фізичне тіло що знаходиться в газоподібному стані, 
Запахові сліди мають матеріальну природу і можуть бути відібрані, законсервовані і досліджені. Відповідно цим займається наука криміналістична одорологія.[4,с.1]

     Криміналістична одорологія являє собою систему  науково розроблених методів  і технічних засобів виявлення, вилучення, зберігання й дослідження  запахових слідів з метою наступного їхнього використання для рішення  ідентифікаційних завдань у кримінальному процесі. Слово «одорологія» походить від латинського «odor»- запах, logos- наука. Дослівно переклад означає -«наука про запах».[2,с.14]

     У 1965 році група радянських вчених і  практиків уперше запропонувала  метод криміналістичної одорології, що полягав у тім, щоб консервувати вилучені з місця події запахи і використовувати службово-пошукових собак для встановлення осіб (джерел запаху) по їх речах, предметам, запаховим слідам і іншим об'єктам, що знаходилися в контакті з ними. У 70-і роки цей метод отримав широке поширення в ГДР, Угорщини, Болгарії й інших країн.[2,с.17]

     Криміналістична одорологія одна з нових течій  в криміналістиці, і тому існують  безліч дискусійних питань криміналістичної одорологія. У періодичній пресі  та спеціальній літературі продовжується  дискусія про основи методу криміналістичної одорологія і про можливість процесуального використання результатів кінологічних досліджень. Аргументи опонентів методу стосуються в основному трьох питань:

1. обгрунтованісь положень про індивідуальність і достатню стійкість запахової характеристики конкретної людини
2. можливість використання і роль собак –детекторів у криміналістичній ідентифікації людини по її запахових слідах
3. вірогідність результатів одорологічних досліджень , можливість і форми їхнього процесуального вираження.[6,с.1]

     Питання криміналістичного використання запахових  слідів людини в різний час піднімалися  і розроблялися у працях Аверьянова Т.В., Бєлкіна Р.С. , Дворкина А.І., Зініна А.М., Каваліеріса А.К., Кісіна М.В., Крилова  І.Ф., Лаврова В.П., Ларіна А.М., Мітрічева В.С., Масовий Т.Ф., Россинський Е.Р., Салтєвський М.В., Самойлова Г.А., Селиванова Н.А., Снеткова В.А., Строгович М.С., Шіканова В. І., Яблокова Н.П В.І. Шиканов, А.І.Вінберг, Р.Х. Райт, В.Д.Басай,О.А. Кириченко, та інших вчених.

       Підсумком сучасного стану розвитку одорологічних проблем стала Перша міжнародна одорологічна науково-практична конференція, яка мала місце у Польщі в жовтні 2000 р. за участю представників багатьох країн: Англії, Нідерландів, Данії, Польщі, Росії, Угорщини, України, Фінляндії, Швеції, Естонії та ін. Українській і польській делегаціям було доручено очолити роботу з розробки єдиної міжнародної методики комісійної одорологічної експертизи та інших пов’язаних з цим одорологічних проблем.

     У більшості Європейських країн, таких як Бельгія, Данія, Нідерланди, Угорщина, Німеччина, експерти одорологи разом з лабораторними псами допомагають слідчим у розкритті кримінальних справ. Головне щоб законодавство дозволяло прийняти в суді результати даної експертизи, як перший доказ.

     У Росії, Білорусії, Польщі, Німеччині  це вже дозволено законом, в Україні  одорологічна практика тільки розвивається.

     Проблемним  є питання про можливість використання як доказів запахових слідів та результатів  вибірки за допомогою собаки-шукача.

     Прибічники одорологічного методу обґрунтовують свої висновки встановленими наукою фактами щодо стабільності та індивідуальності основного складу запахових речовин, які виділяються людиною, безперервності відділення їх від людини і відносної стійкості шлейфу запахового сліду. Пропонується вилучене з місця події та законсервоване джерело запаху прилучати до справи як речовий доказ, а після виявлення підозрюваних осіб вилучати у них зразки запаху та проводити перевірку з метою встановлення можливості єдиного джерела походження запахових слідів за допомогою собаки-шукача, фіксуючи хід та результати цих дій в окремих довідках. Останні додаються до кримінальної справи як докази, про які йдеться у ст. 83 КПК України, тобто як документи.[3,с.114]

     В.І. Старовойтов, відхиляючи подібні пропозиції, стверджує, що одорологічні дослідження, здійснювані з використанням собаки — детектора запаху, сьогодні повноцінно можуть виконуватися тільки за участю експертів, а результати таких досліджень повинні відображатися у висновку експерта, і не інакше.[3,с.115]

     Єдина причина, через яку сьогодні утруднене  використання запахових слідів як речових  доказів,— це недостатній розвиток науково обґрунтованих та апробованих  інструментальних методик ідентифікації  запахових слідів за допомогою технічних засобів, які забезпечують можливість контролю та фіксації ходу досліджень, практичне перевіряння достовірності висновків. Відомо, що в будь-якому пізнанні або дослідженні результат буде правильним, істинним, якщо істинним є сам процес дослідження або пізнання.

     Запах кожної людини специфічний, як відбиток пальців і генетичний код він  не змінюється протягом всього його життя. Різні хімічні сполуки які  виділяє людина несуть інформацію про  те ким є злочинець, у якому  фізіологічному і емоційному стані  він перебував у момент здійснення свого злочину. Використання запахових слідів в доказуванні по кримінальних справах обумовлено рівнем розвитку криміналістичної техніки, наявність засобів виявлення та фіксації а також вивчення джерел запахової інформації.[8,с.56]

     Першими «приладами» детекторами запаху були і лишаються нюхові властивості  живих  організмів, так звані біологічні детектори. Технічні засоби здатні реагувати  або диференціювати компоненти запахового сліду появились порівняно недавно, разом з народженням електроніки та біохімії. Створення таких приладів що працюють за образом і подобою живих організмів – важлива наукова проблема взагалі і для криміналістики.[8,с.57]

     Особливого  значення одорологічні дослідження набувають в умовах удосконалення зловмисниками власних «професійних» навичок. Адже яким би чином, приміром, крадій не намагався «замести» свої сліди, він не в змозі знищити власний індивідуальний запах, який притаманний кожній людині й не залежить від її харчування, одягу чи парфумів. Запахові сліди можуть триматися на предметах від кількох хвилин до кількох місяців. Переважно одорологічні методи використовуються, коли на місці злочину залишаються рукавичка, шапочка чи інша річ зловмисника або ж змазані відбитки пальців, що є не придатними для проведення дактилоскопічних досліджень. Крім того, також можна вилучити запах і з недопалка, але для цього під час дослідження собаці потрібно створювати спеціальні умови.

     Запах з певних речей або предметів  вилучається за допомогою клаптика фланелі. Наприклад, якщо його треба  вилучити з рукавички, то її разом зі шматочком тканини кладуть у стерильну банку, закривають і залишають на кілька годин. Відтак клаптик із вилученими слідами упаковується та поміщається до банку даних – одоротеки, де може зберігатися до 5 років. Коли ж з’являється підозрюваний, у нього відбирається запаховий слід, з яким пізніше порівнюється запах, вилучений з предмета-носія. У лабораторії чотирилапому спочатку дають занюхати запах, вилучений на місці злочину. Потім створюється коло вибірки, в яке, крім клаптика зі зразком запаху одного або кількох підозрюваних, поміщають тканину із запаховими зразками сторонніх осіб. Причому, якщо, скажімо, запах відібраний у затриманої особи жіночої статі, то коло-вибірки формується із зразків, відібраних від жінок, не причетних до даної справи. Коли собака знаходить запах підозрюваної особи, то подає сигнал експерту.[5,с.6]

     Нині  в Україні повноцінно функціонує три одорологічні лабораторії –  у Вінниці, Житомирі та Миколаєві. На часі – відкриття подібного підрозділу в столичному регіоні, загалом же їх планують створити ще в 13 областях. Також у ДНДЕКЦ проводиться активна робота щодо створення в Україні єдиного одорологічного центру, конкурентоспроможного як на державному, так і на європейському рівнях. Велика увага приділяється підготовці експертів, які проходять стажування й запозичують досвід Росії, Польщі та Білорусії.

     Щороку  в країні проводиться понад 200 одорологічних  експертиз та досліджень, які лягають  на «плечі» сімох собак-детекторів (ще троє нині проходять навчання). Злочинців, зазвичай, вираховують у більш, ніж 35 % випадків.

     В даний час накопичено достатній  досвід використання даного методу в експертних дослідженнях. Важливість подальшого розвитку методу аналізу запахових слідів людини підтверджується і швидким становленням даного напрямку криміналістичних досліджень за межами Росії. Дані, отримані із застосуванням службових собак, в даний час використовуються кримінальними судами багатьох європейських країн (Угорщина, Німеччина, Данія, Голландія та ін.) У Польщі, наприклад, в даний час судова експертиза запахових слідів здійснюється в 36 сертифікованих криміналістичних лабораторіях, де з 1995 р. за дорученням слідчих та кримінальних судів щорічно виконується більше 1500 таких досліджень.

     Інтерес вчених і практиків до одорологічного методу посилює необхідність узагальнення вже накопиченого досвіду, осмислення методологічної бази і процесуальної основи судового дослідження запахових слідів людини.

     Р.С. Бєлкін вказував, що неможливість інструментальної перевірки кінологічної вибірки ставить під сумнів достовірність ідентифікації людини по запахових слідах. Таке ж сумнів Р.С. Белкин висловлював з приводу правомірності оформлення «одорологічної ідентифікації» у вигляді судової експертизи. На його думку, що спостерігають за процедурою біологічної детекції учасники кримінально-процесуального доказування позбавлені можливості в повному обсязі оцінити вірогідність її результату. І це робить неправомірним використання отриманих таким шляхом даних у кримінально-процесуальному доведенні. Тому Р.С. Бєлкін вважав, що в ідентифікаційному дослідженні необхідно поєднувати біологічну детекцію та інструментальні методи.[5,с.8]

     Слід  сказати, що «одорологічний» експеримент не був явищем унікальним в криміналістиці. Практично одночасно з розробкою в Радянському Союзі прийомів «одорології», яка здійснювалася в умовах секретності, подібні ідеї надихали дослідників і в інших країнах. Більш ефективний у порівнянні з «одорологічною» технологію у забезпеченні збору та консервації запахових слідів людини здійснили, наприклад, німецькі криміналісти.