Характерні особливості механізму кримінально-правової охорони здоров'я населення

Національні природні парки є природоохоронними, рек­реаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами за­гальнодержавного значення.

Перед ними стоять такі основні завдання:

а) збереження цінних природних та історико-культурних комп­лексів і об'єктів;

б) створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержан­ням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів;

в) проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових реко­мендацій з питань охорони навколишнього природного середовища то ефективного використання природних ресурсів;

г) проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

На території національних парків створюються зони: заповідна, зони регульованої та стаціонарної рекреації, господарська зона. Зону­вання проводяться згідно з Положенням про національний природний парк та Проектом організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Регіональні ландшафтні парки— це природоохоронні рекреаційні установи місцевого чи регіонального значення, що утво­рюються з метою збереження в природному стані типових або уні­кальних природних комплексів та об'єктів і забезпечення умов для ор­ганізованого відпочинку населення.

Названі парки організовуються, як правило, без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.

На регіональні ландшафтні парки покладається виконання та­ких завдань:

а) збереження цінних природних та історико-культурних комп­лексів та об'єктів;

б) створення умов для ефективного туризму, відпочинку та ін­ших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об'єктів;

в) сприяння екологічній освітньо-виховній роботі. Заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Господарська, наукова та інша діяльність, що не супе­речить цілям і завданням заказника, проводиться тут з додержанням за­гальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.

Пам'ятниками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, з метою збереження їх у природно­му стані. На території пам'яток природи забороняється будь-яка діяль­ність, що загрожує їх збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного стану.

Заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, болотисті то інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані. Тут забороняється будь-яка діяльність, що по­рушує природні процеси, які відбуваються в природних комплексах, включених до його складу.

Оголошення заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ проводиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших приро­дних об'єктів у їх власників або користувачів. Останні беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження. [1]

Ботанічні сади створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціальних умовах рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом поповнення та збереження бо­танічних колекцій, ведення наукової, навчальної і освітньої роботи.

На території ботанічних садів забороняється будь-яка діяль­ність, не пов'язана з виконанням покладених на них завдань.

У межах ботанічних садів можуть бути виділені зони: експози­ційна — її відвідування дозволяється в порядку, що встановлюється ад­міністрацією ботанічного саду; наукова — до її складу входять колек­ції, експериментальні ділянки тощо; заповідна — відвідування її забо­роняється, крім випадків, коли це пов'язано з проведенням наукових спостережень; адміністративно-господарська.

Зонування території ботанічних садів провадиться згідно з Положенням про ботанічний сад та Проектом організації території ботанічного саду.

Дендрологічні парки утворюються з метою збереження і вивчення в спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання.

Зоологічні парки відкриваються з метою організації еколо­гічної, освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзо­тичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни та розробки наукових основ її розведення в неволі.

Земельні ділянки з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються дендрологічним і зоологі­чним паркам, на території яких забороняється діяльність, не пов'язана з виконанням покладених на них завдань.

Парками-пам'ятниками садово-паркового мистецтва ого­лошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх та використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях.

Відносини в галузі охорони і використання територій і об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються законами України "Про охорону навколишнього природ­ного середовища", "Про природно-заповідний фонд України", поста­новою Кабінету Міністрів України "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповід­ний фонд України" від 3 квітня 1995 р. та іншими актами законодавс­тва України.

Завданням законодавства про природно-заповідний фонд є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і вико­ристання території та об'єктів природно-заповідного фонду, відтво­рення їх природних комплексів, управління в цій галузі.

У законодавстві передбачені основні засоби збереження те­риторій та об'єктів природно-заповідного фонду, які забезпечуються шляхом:

а) встановлення заповідного режиму;

б) організації систематичних спостережень за станом заповід­них природних комплексів та об'єктів;

в) проведення комплексних досліджень з метою розробки на­укових основ їх збереження та ефективного використання;

г) додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів при­родно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлін­ської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планової до­кументації, земле- та лісовпорядкування, проведення екологічних екс­пертиз;

д) запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони;

е) здійснення державного та громадського контролю за до­держанням режиму їх охорони та використання;

є) встановлення підвищеної .відповідальності за порушення режиму охорони та використання, а також за знищення та пошко­дження заповідних природних комплексів та об'єктів;

ж) проведення широкого міжнародного співробітництва в цій сфері;

з) проведення інших заходів.

Охороні природно-заповідного фонду сприяє також встанов­лення охоронних зон на прилеглих до природних комплексів та об'єк­тів територіях, їх розміри та режим визначаються відповідно до їх ці­льового призначення і характеру господарської діяльності на прилег­лих територіях.

В означених зонах заборонено будівництво промислових та інших об'єктів, розвиток господарської діяльності, яке може призвести до негативного впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду. Оцінка такого впливу здійснюється на основі екологічної екс­пертизи, що проводиться в порядку, встановленому законодавством України.

Положення, що визначають режим кожної з охоронних зон, затверджуються державними органами, які приймають рішення про їх виділення.

Охорону природних та біосферних заповідників, національних природних та регіональних ландшафтних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних парків загальнодержавного значен­ня здійснюють служби, які створюються в складі адміністрації заповід­них територій названих категорій.

Охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організа­ції, у віданні яких вони перебувають.

Місцеві Ради народних депутатів та їх виконавчі органи не тільки сприяють охороні й зберіганню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, але й «виконанню завдань, покладених на них. У цьому важливу роль відіграє також державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду, який є системою необхідних і достовірних відомостей про природні, наукові, правові та інші харак­теристики територій та об'єктів, що входять до складу природно-заповідного фонду.

Цей документ ведеться з метою оцінки складу та перспектив розвитку природно-заповідного фонду, стану територій та об'єктів, що входять до нього, організації їх охорони й ефективного використання, планування наукових досліджень, а також забезпечення державних органів, зацікавлених підприємств, установ та організацій відповідною інформацією, необхідною для вирішення питань соціально-економіч­ного розвитку, розміщення продуктивних сил та в інших цілях, пере­дбачених законодавством України.

Кадастр ведеться Міністерством охорони навколишнього при­родного середовища України та його органами на місцях за рахунок державного бюджету.

До організаційно-правових заходів охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду слід віднести також державний і громадський контроль за додержанням установленого для них режи­му. Державний контроль здійснюється Міністерством охорони навко­лишнього природного середовища України, його органами на місцях та іншими спеціально вповноваженими державними органами. Поря­док його виконання визначається законодавством України.

Громадський контроль здійснюється інспекторами, які діють згідно з Положенням про громадський контроль у галузі охорони нав­колишнього природного середовища.

Особливе місце в системі організаційно-правових заходів охо­рони природно-заповідного фонду посідає наукове та економічне за­безпечення організації і функціонування природно-заповідного фонду.

Науково-дослідна робота на територіях та об'єктах природно-запровідного фонду проводиться з метою вивчення природних про­цесів, забезпечення постійного спостереження за їх змінами, екологіч­ного прогнозування, розробки наукових основ охорони, відтворення і використання природних ресурсів то особливо цінних об'єктів.

Координацію наукових досліджень на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду здійснює Академія наук України разом з Міністерством охорони навколишнього природного середовища.

Закон "Про природно-заповідний фонд України "передбачає і таку форму охорони природно-заповідного фонду, як резервування цінних для заповідання природних територій та об'єктів.

З метою недопущення знищення або руйнування господарсь­кої діяльності цінних для заповідання природних територій та об'єктів до прийняття у встановленому порядку рішень про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду і вті­лення необхідних для цього коштів проводиться їх резервування.

Території, що резервуються з метою подальшого заповідання, залишаються у віданні їх землевласників та землекористувачів і вико­ристовуються за цільовим призначенням з додержанням особливих вимог охорони навколишнього природного середовища, що визначає­ться рішеннями про резервування.

Рішення про резервування приймаються органами, уповнова­женими приймати рішення про створення й оголошення відповідних територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Висновки.

   В Україні існує потужна теоретико-законодавча база кримінально-правової охорони здоров'я населення, яка включае в себе як різноманітні нормативно-правові акти, так і наукову літературу. Загалом можна сказати, що механізм кримінально-правової охорони населення закріплений законодавчо і має під собою підґрунтя у вигляді різноманітних документальних джерел.

    Інтереси загальної безпеки відображають існуючу в суспільстві систему громадських відносин, умови їх взаємодії, спілкування, відпочинку, пересування і всіх інших сфер співіснування широкого кола осіб. Загальна безпека - це також система гарантій охорони життя і здоров’я, гарантія спокою і впевненості членів суспільства в їх захищеності від загрози заподіяння шкоди здоров’ю і позбавлення життя.

   Важливе місце у механізмі кримінально-правової охорони здоров'я населення посідає екологічна безпека. В Україні створено в цілому досить розвинену систему екологічного законодавства. Хоч процес розвитку цієї системи не зупинився, існує необхідність ії подальшого вдосконалення. Тому на перший план виступає проблема ефективного застосування еколого-правових норм, що є одним з основних інструментів у досягненні належного балансу між суспільством і природою, а також фактором впливу на здоров'я населення.

   Для усунення перешкод на шляху судового захисту екологічних прав та стану здоров'я громадян та їх об`єднань слід надати першим і другим право звертатися до суду із позовами про припинення екологічно небезпечної діяльності; закріпити в галузевому екологічному законодавстві право на відшкодування моральної шкоди, спричиненої екологічним правопорушенням; дати роз`яснення судам про зацікавленість у справі громадян чи громадських організацій при їх зверненні із позовами про відшкодування шкоди, завданої довкіллю, оскільки такі правопорушення посягають на їх право на екологічно безпечне довкілля; розробити методику відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю громадян внаслідок негативного впливу на довкілля; звільнити від державного мита громадян та громадські організації, які звертаються до суду із справами, пов`язаними з охороною довкілля, діючи в громадських інтересах.