Розкрийте об’єктивні та суб’єктивні ознаки умисного вбивства вчиненого на замовлення

Міністерство внутрішніх справ  України

Харківський національний університет  внутрішніх справ

Навчально-науковий інститут права та масових комунікацій

 

 

 

 

Кафедра кримінального права та кримінології

 

 

 

 

Контрольна робота

з дисципліни

«Кримінальне право»

Варіант №11

 

 

Виконала слухачка

Групи ПЗзср 10-3

Курс 3 семестр 5

Каплунова Евгенія 

Анатоліївна

 

Домашня адреса:

Вул. Співдружності

Буд. 38, кв. 82

м. Кривий Ріг

 

 

Харків 2012

ЗМІСТ

 

1. Теоретична частина

 

1. Розкрийте об’єктивні та суб’єктивні ознаки умисного вбивства вчиненого на замовлення.
2. Чи утворюють склад злочину дії медичного працівника, який незаконно провів медико-біологічний дослід над потерпілим без його згоди?
3. Що розуміється під поняттям «насильство, небезпечне для життя чи здоров’я» у розбої?
4. Як кваліфікувати дії винної особи, яка з метою заволодіння майном застосувала до потерпілого електрошокер?
5. З якого моменту належить вважати закінченим злочином насильницький грабіж?
6. Як кваліфікується погроза вбивством під час розбою?

 

2. Практичне завдання. Задача

 

Список нормативних джерел та літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I. Теоретична частина

 

1. Розкрийте об’єктивні та суб’єктивні ознаки умисного вбивства вчиненого на замовлення.

 

Умисне вбивство, вчинене на замовлення (п. 11 ч. 2 ст. 115) - це вбивство, вчинене виконавцем за дорученням замовника. Таке доручення, як роз'яснює Пленум Верховного Суду України, може мати форму наказу, розпорядження, а також угоди, відповідно до якої виконавець зобов'язується позбавити потерпілого життя, а замовник - вчинити або, навпаки, не вчинити в інтересах виконавця певні дії матеріального (грошову винагороду, передачу прав на майно та ін.) чи нематеріального характеру (звільнення від кримінальної відповідальності, розв'язання різних життєвих проблем і та ін.). Якщо вбивство на замовлення зумовлене виплатою винагороди або іншими матеріальними благами, вчинене вимагає додаткової кваліфікації за п. 6 ч. 2 ст. 115.

Наведемо суб’єктивні та об’єктивні ознаки, що формують склад даного злочину.

Суб’єктом вбивства “на замовлення”  є фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку. На відміну від  навмисних вбивств, у даному злочині  суб’єктами є замовник, посередник i найманець (виконавець). Об'єктом такого вбивства є життя людини.

Об'єктивна сторона вбивства, вчиненого на замовлення, виражається в протиправному позбавленні життя іншої людини. Перша ознака об'єктивної сторони злочину - суспільно небезпечне діяння, що може бути виражене як у формі дії, так і у формі бездіяльності, які врешті решт призводять до смерті потерпілого. Дія замовника полягає в наказі, розпорядженні вбити, а дія виконавця – у позбавленні життя потерпілого. Другою ознакою об’єктивної сторони злочину є наслідки у вигляді фізіологічної смерті потерпілого. Ще одна ознака об'єктивної сторони вбивства «на замовлення» - причинний зв’язок між діянням винного й смертю потерпілого. В даному випадку винним є не тільки безпосередній виконавець, але й замовник такого вбивства.

Суб'єктивна сторона вбивства, вчиненого  на замовлення характеризується тільки умисною провиною. Умисел при вбивстві може бути як прямим, так і непрямим. Але у даному випадку має місце виключно прямий умисел, де винний, як виконавець, так і замовник, усвідомлює, що він зазіхає на життя іншої людини, та передбачає, що його діяння містить у собі реальну можливість або неминучість настання смерті, і бажає її настання. До суб'єктивної сторони відносяться мотив, мета й емоції, правильне визначення яких відіграє велику роль, тому що вони можуть виступати як обов’язкові ознаки складу (наприклад, ціль сховати інший злочин є обов’язковою ознакою вбивства, яке кваліфікується по п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України, стан афекту – обов’язкова ознака ст. 116 КК України) або враховується при індивідуалізації покарання в якості пом'якшуючих або обтяжуючих обставин. Суб'єктивна сторона вбивства характеризується психічним відношенням суб'єкта до свого діяння й смерті потерпілого, що наступила.

У числі обставин, що мають значення для кваліфікації навмисного вбивства, які характеризують суб'єктивну сторону цього злочину, необхідно назвати мотив і мету здійснення вбивства.

Мотив – це спонукальна причина  до здійснення злочину. В даному випадку мотив виражається у вбивстві на замовлення, яке також можна кваліфікувати за п. 6 ч.2 ст. 115 з корисливих мотивів (отримання винагороди).

Від мотиву вбивства необхідно відрізняти мету як ознаку суб’єктивної сторони  злочину. Метою є той інтерес, той наслідок, до настання якого  прагне винний, вчиняючи злочин. Тут, метою виконавця є отримання винагороди, а метою замовника – власне вбивство людини, та відповідні корисливі наслідки. 

В будь-якому випадку, здійснення вбивства на замовлення визнається вбивством, здійсненим при обтяжуючих обставинах.

 

2. Чи утворюють склад злочину дії медичного працівника, який незаконно провів медико-біологічний дослід над потерпілим без його згоди?

 

Така злочинна дія передбачена  ч.1 ст 142 КК України, де йдеться про  незаконне проведення медико-біологічних, психологічних або інших дослідів над людиною, якщо це створювало небезпеку для її життя чи здоров'я, а в нашому випадку медичний працівник вчинив ці дії без згоди пацієнта, тобто шляхом обману або примушування, що передбачено ч.2 тієї ж статті. Тому кваліфікувати даний злочин потрібно за ч.2 ст. 142.

Наведемо суб’єктивні та об’єктивні ознаки, що визначають суспільне небезпечне діяння, у виді проведення медико-біологічного досліду, як злочин.

1. Основним безпосереднім об'єктом  злочину є життя або здоров'я  особи, його додатковим обов'язковим  об'єктом - порядок проведення дослідів над людиною.

2. Об'єктивна сторона злочину  характеризується: 1) діями у вигляді  незаконного проведення медико-біологічних,  психологічних або інших дослідів  над людиною; 2) наслідками у вигляді  створення небезпеки для її  життя чи здоров'я; 3) причинним зв'язком між вказаними діями і наслідками.

Відповідно до Конституції та інших  законів України незаконними, зокрема, є: 1) медичні, наукові та інші досліди  над хворими, ув'язненими, військовополоненими, а терапевтичні експерименти - над  людьми, захворювання яких не має безпосереднього зв'язку з метою досліду; 2) будь-які досліди, які провадяться без вільної згоди людини та повної і об'єктивної поінформованості дієздатного пацієнта про стан його здоров'я, мету запропонованих дослідів, прогноз можливого розвитку захворювання, наявність ризику для життя і здоров'я і т.д.

3. Суб'єкт злочину спеціальний.  Ним є лікар або службова  особа закладу охорони здоров'я чи наукового закладу.

4. З суб'єктивної сторони злочин  характеризується умисною формою  вини. Ставлення винного до наслідків у вигляді тривалого розладу здоров'я потерпілого може характеризуватися непрямим умислом або необережністю.

5. Кваліфікованими видами злочину  є вчинення його: 1) щодо неповнолітнього; 2) двох або більше осіб; 3) шляхом  примушування або обману, а так само 4) спричинення ним тривалого розладу здоров'я потерпілого. В нашому випадку це вчинення злочину шляхом обману.

 

3. Що розуміється під поняттям «насильство, небезпечне для життя чи здоров’я» у розбої?

 

Склад розбою містить ознаки двох видів насильства — фізичного і психічного, але на відміну від грабежу насильство при розбої є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого. Під насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, розуміють заподіяння йому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або короткочасну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. До останніх, зокрема, слід відносити насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, або проявилось у вигляді здушення шиї, скидання з висоти або транспортного засобу, що рухається, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.

 

 

4. Як кваліфікувати дії винної особи, яка з метою заволодіння майном застосувала до потерпілого електрошокер?

 

Якщо особа з метою заволодіння  майном, застосувала до потерпілого  електрошокер, тобто має місце прямий контакт винної особи та потерпілого, то такий злочин вже не може бути кваліфікований як крадіжка. В даному випадку цей злочин може кваліфікуватися ч.2 ст..186., або ч.1 ст. 187 ККУ. Питання в тому, чи вважається застосування електрошокера небезпечним для життя або здоров’я потерпілого, чи не вважається. Наскільки відомо, користування електрошокером  дозволено тільки правоохоронним органам під час охорони громадського порядку. Іншим особам купувати електрошокери забороняє стаття 195-4 КУпАП, яка також передбачає штраф  і конфіскацію електрошокера. Дія якого спричиняє тілесні ушкодження, а саме електричний заряд викликає судорожне скорочення м'язів і дуже неприємний больовий шок. Потерпілий дезорієнтований, його реакції загальмовані. В окремих випадках спостерігається втрата свідомості і тривалий ступор. А якщо у особи, до якої застосувався електрошокер, слабке серце, дія може викликати його зупинку, та як наслідок смерть. Тому, беззаперечно, кваліфікувати дії винної особи, яка з метою заволодіння майном застосувала до потерпілого електрошокер, потрібно за ч.1 ст. 187 ККУ, напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я  особи, яка зазнала нападу.

 

5. З якого моменту належить вважати закінченим злочином насильницький грабіж?

 

Насильницький грабіж утворює кваліфікований склад злочину (ч. 2 ст. 186) і може бути двох видів: 1) грабіж, поєднаний з  насильством, яке не є небезпечним  для життя чи здоров'я потерпілого; 2) грабіж, поєднаний з погрозою застосування такого насильства.

Під насильством, що не є  небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, слід розуміти заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не призвело до короткочасного розладу здоров'я або короткочасної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (нанесення ударів, побоїв, обмеження чи незаконне позбавлення волі за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння). Такі насильницькі дії, вчинені в процесі грабежу, повністю охоплюються ч. 2 ст. 186 і додаткової кваліфікацїі за іншими статтями КК не потребують. Також застосування до особи без його згоди наркотичних засобів, психотропних, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів), з метою заволодіння чужим майном, належить розглядати як насильство, і якщо воно не було небезпечним для життя або здоров'я, кваліфікувати такі дії за ч. 2 ст. 186.

Погроза застосування насильства, яке не є небезпечним для життя  чи здоров'я потерпілого, є психічним  насильством, яке полягає у залякуванні  потерпілого негайним застосуванням  до нього такого фізичного насильства. Висловлюючи погрозу, грабіжник може конкретизувати зміст фізичного насильства (нанесення ударів, побоїв, обмеження чи позбавлення волі тощо), а може і не робити цього. Оскільки характер погрози має суттєве значення для кваліфікації дій винного, з'ясування його у таких випадках є обов'язковим. Встановлюючи зміст погрози, слід враховувати всю сукупність об'єктивних і суб'єктивних обставин справи (час, місце, обстановку вчинення посягання, кількість осіб, які посягають, і потерпілих, предмет, яким погрожував винний, суб'єктивне сприйняття погрози потерпілим тощо). Якщо зміст неконкретизованої погрози встановлено не було і при цьому не доведено, що винний погрожував застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене слід розглядати як грабіж.

Грабіж за своєю конструкцією є злочином з матеріальним складом і вважається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним, на відміну від розбою, де склад злочину сконструйований як усічений і розбій вважається закінченим з моменту нападу незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном.

У разі, коли винний вже  отримав можливість розпорядитися, користуватися протиправно вилученим  майном і застосовує насильство лише з метою звільнення від затримання, його дії не можуть визнаватися насильницьким грабежем. Залежно від способу вилучення майна вони можуть розцінюватися як крадіжка або простий грабіж. Застосування ж насильства у такому випадку утворює окремий злочин проти особи й повинно отримати самостійну правову оцінку залежно від характеру насильства і заподіяної потерпілому фізичної шкоди.