Незаконна приватизація державного і комунального майна

Рішенням  від 1 липня 1998 р. Конституційний Суд  визнав, що за умови відсутності  окремого законодавчого акта про  приватизацію об’єктів комуна-льної власності включення цих питань до закону, що регулює приватизацію державного майна, не є підставою для визнання його відповідних положень неконституційними, оскільки право суб’єктів комунальної власності не порушено.

До законодавства  про приватизацію також належать:

- вже  згадуваний Закон України «Про приватизацію невеликих держав-них підприємств (малу приватизацію)» від 6 березня 1992 р. (в редакції Закону від 15 травня 1996 p.), що діє не як самостійний, а як допоміжний щодо Закону України «Про приватизацію державного майна». Він встанов-лює правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невели-ких державних підприємств;

- також  згадуваний Закон України «Про приватизаційні папери» від 6 березня 1992 p., який визначає поняття і види приватизаційних паперів (приватизаційних майнових сертифікатів), умови та порядок їх випуску, обігу, розміщення серед громадян України, використання та погашення;

- Закон  України «Про особливості приватизації майна в агропро-мисловому комплексі» від 10 липня 1996 р.;

- Закон  України «Про особливості приватизації підприємств, що нале-жать до сфери управління Міністерства оборони України» від 18 травня 2000 р.;

- Закон України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва» від 14 вересня 2000 р.;

- Державна  програма приватизації, що розробляється  Фондом держав-ного майна України і затверджується Верховною Радою України законом України один раз на три роки не пізніше як за місяць до затвердження Дер-жавного бюджету України на відповідний рік, але до початку наступного бюджетного року та діє до затвердження чергової Державної програми при-ватизації. Державна програма приватизації вноситься на розгляд Верховної Ради України одночасно з проектом Державного бюджету України на відповідний рік.

Саме  ці закони становлять фундамент приватизаційного законодавства, на якому базується  велика кількість нормативно-правових документів різної юридичної сили.

У законодавстві  про приватизацію окремо можна виділити нормативні акти, які регулюють порядок  створення і діяльності фінансових посеред-ників. Це, зокрема:

- Декрет  Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства» від 17 березня 1993 р., який визначає поняття довірчого товариства, особливості його створення та діяльності;

- Положення  про інвестиційні фонди та  інвестиційні компанії, затверд-жене Указом Президента України від 19 лютого 1994 р., яке визначає поняття інвестиційних фондів та інвестиційних компаній, порядок створення та умови їх діяльності, здійснення державного контролю, а також заходи щодо захисту інтересів їх учасників;

- Положення  про холдингові компанії, що створюються  в процесі кор-поратизації та приватизації, затверджене Указом Президента України від 11 травня 1994 р., яким визначено порядок створення та діяльності холдингових компаній, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації підприємств, виробничих і науково-виробничих об’єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність із законодавством України.

Крім  зазначених документів, законодавство  про приватизацію охоплює постанови  Кабінету Міністрів України, а також  відомчі нормативні акти про приватизацію, прийняті Фондом державного майна України  самостійно чи разом з іншими органами. Перелік цих актів досить значний.

Розділ  ІІ.ОСОБЛИВОСТІ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ «НЕЗАКОННА ПРИВАТИЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОГО ТА КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА»

2.1.Об’єкт та об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 233 ККУ

Об’єктом злочину є передбачений законодавством порядок приватиза-ції державного і комунального майна.

Предмет злочину - державне і комунальне майно.

Під державним  майном слід розуміти майно, що перебуває  у державній власності, а також  майно, яке належить Автономній Республіці Крим.

До об’єктів державної власності, що підлягають приватизації, нале-жать: 1) майно’підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, зі структури якого вони виділяються; 2) об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти; 3) акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об’єднань [13].

З метою  раціонального та ефективного застосування способів прива-тизації її об’єкти залежно від низки ознак (чисельність працюючих, вартість основних фондів, наявність стратегічного значення для економіки та безпеки держави тощо) у Державній програмі приватизації класифікуються за групами - А, В, Г, Д, Е та Ж.

Комунальним визнається майно, яке перебуває  у комунальній власно-сті. Правом комунальної власності визнається право територіальної громади села, селища або міста володіти, економно та ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через представницькі органи місцевого самоврядування.

Відчуження  комунального майна регулюється  загальними положен-нями законодавчих актів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування. Останні вправі приймати рішення про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Предметом цього злочину не виступають об’єкти державного земельного та житлового фондів.

З об’єктивної сторони злочин може проявлятися у формі приватизації державного чи комунального майна: 1) шляхом заниження його вартості через визначення її у спосіб, не передбачений законом; 2) шляхом викорис-тання підроблених приватизаційних документів; 3) яке згідно з законом не підлягає приватизації; 4) неправомочною особою [13].

Під приватизацією  слід розуміти один із способів зміни  форми влас-ності, а саме відчуження державного або комунального майна на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до законодавства про привати-зацію можуть бути покупцями. В сучасних умовах роздержавлення власності відбувається у формі оплатної індивідуальної приватизації майна, яка полягає у вивченні попиту на конкретний об’єкт приватизації, врахуванні кон’юнктури ринку, на основі цього - визначенні способу продажу, який мак-симально враховує особливості становища кожного об’єкта, з метою кон-центрації капіталу та забезпечення ефективного функціонування підпри-ємства у післяприватизаційний період.

Суб’єктами приватизації є: 1) органи приватизації; 2) покупці (грома-дяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства; юридичні особи, зареєстровані на території України, крім випадків, передбачених законодав-ством; юридичні особи інших держав); 3) посередники (довірчі товариства, інвестиційні фонди та інвестиційні компанії тощо).

Приватизація  державного майна здійснюється шляхом: а) продажу об’єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом; б) продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за кон-курсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загаль-нодоступність та конкуренцію покупців; в) продажу на конкурсній основі цілісного майнового комплексу державного підприємства, що приватизуєть-ся, або контрольного пакета акцій відкритого акціонерного товариства при поданні покупцем відповідних документів; г) викупу майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації [9, с.263].

Неконкурентні способи продажу майна державних  підприємств застосовуються щодо об’єктів, не проданих на аукціоні чи за конкурсом.

Приватизація  законсервованих об’єктів та об’єктів незавершеного будівництва, підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, готельного господарства, туристичного комплек-су здійснюється шляхом: а) продажу на аукціоні або за конкурсом; б) викупу. Доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом приватизації самостійно, крім випадків, встановлених законодав-ством.

Ціна  продажу об’єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, визначається експертним шляхом або способами, що враховують потенційну прибутковість, відповідно до методики, затвердженої КМ.

Продаж  об’єктів приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцеві, який запропонував у ході торгів найвищу ціну. Продаж об’єктів приватизації за конкурсом - це передача права власності покупцеві, який запропонував найкращі умови експлуатації об’єкта або за рівних умов - найвищу ціну.

Підприємства  АПК можуть приватизуватись тільки шляхом перетво-рення їх на КСП або ВАТ у порядку, передбаченому законодавством.

Продаж  державного або комунального майна  неналежним для даного об’єкта способом, непроведення експертної оцінки, у тому разі, коли її проведення було обов’язковим, що мало своїм наслідком заниження вартості приватизованого майна, а також безоплатну передачу майна у власність фізичних або юридичних осіб, крім випадків, передбачених чинним законодавством, потрібно кваліфікувати за ст. 233 [2].

Вартість  - це суспільне визначений еквівалент у грошовій формі. Зако-нодавство про приватизацію розрізняє такі види вартості майна: балансова та переоцінена, справедлива (ринкова), інвестиційна, ліквідаційна та заставна вартість, вартість активів, вартість відтворення тощо.

Заниження вартості об’єктів приватизації - це, зокрема: незаконне списання або відчуження основних та оборотних фондів підприємства в пе-ріод підготовки до його приватизації, непроведення індексації вартості основних засобів, порушення порядку проведення інвентаризації майна, заниження обсягів виробничих площ об’єкта приватизації під час визначення його вартості. У тому разі, коли заниження вартості державного або комуна-льного майна поєднується з використанням підроблених приватизаційних документів (наприклад, передавального балансу підприємства, актів інвента-ризації майна та інвентаризаційних описів, звітів про експертну оцінку ціліс-них майнових комплексів, висновків експертів про вартість майна), дана обставина впливає на обсяг обвинувачення і повинна знайти відображення у процесуальних документах [9, с.270].

Використання  підроблених приватизаційних документів передбачає використання таких документів у процесі приватизації державного чи комунального майна.

Під приватизацією  майна, яке не підлягає приватизації, потрібно розу-міти укладання договорів купівлі-продажу щодо таких об’єктів державної або комунальної власності, відчуження яких на користь фізичних та юридич-них осіб чинним законодавством або рішенням місцевих рад відповідного рівня заборонено.

Приватизації  не підлягають об’єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. Перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, не є постійним і незмінюваним. Затвердження такого переліку - виключна компетенція ВР. Поіменний пере-лік зазначених об’єктів, які розподіляються за органами управління та облас-тями, затверджується ВР за поданням КМ у формі прийняття відповідного Закону. На казенне підприємство за рішенням КМ може бути перетворене державне підприємство, яке, відповідно до чинного законодавства України, не підлягає приватизації.

Об’єкти державної власності, які підлягають приватизації, поділяються на дві категорії: 1) такі, що приватизуються за погодженням з КМ (напри-клад, майнові комплекси підприємств-монополіс-тів на ринку відповідних товарів України, підприємств ВПК, що підлягають конверсії, підприємств, приватизація яких здійснюється із залученням іноземних інвестицій за між-народними договорами України); 2) такі, для приватизації яких не вимага-ється погодження з КМ.

Порушення встановленого порядку приватизації відповідного держав-ного майна (здійснення її без погодження з КМ),-яка не є відчуженням майна, що саме не підлягає приватизації, ознак розглядуваного складу злочину не містить.

Об’єктами малої приватизації не можуть бути будівлі (споруди, при-міщення) або їх окремі частини, які становлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави. Не підлягають приватизації визначені у встановленому порядку спеціалізовані підприємства торгівлі, що обслуговують виключно громадян, які мають пільги згідно з чинним законодавством. Заклади культури, приміщення та будівлі соціально-побутового призначення, споруджені за рахунок коштів державних підпри-ємств, які обслуговують населені пункти, райони чи мікрорайони у містах, громадські організації або певні професійні колективи, можуть бути у вста-новленому порядку виключені з переліку об’єктів малої приватизації за рішенням органів ФДМ, місцевих рад відповідного рівня.

Приватизація  неправомочною особою передусім  означає, що як покупець державного чи комунального майна виступає особа, якій чинним законодавством не дозволено  брати участь у приватизації та укладати від-повідні договори купівлі-продажу.

Покупцями об’єктів приватизації не можуть бути: а) юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25%; б) органи дзржавної влади та місцевого самоврядування; в) працівники державних органів прива-тизації; г) юридичні особи, майно яких перебуває у комунальній власності. Покупцями об’єктів малої приватизації не можуть бути працівники органів приватизації та інші особи, яким відповідно до чинного законодавства заборонено займатися підприємницькою діяльністю. У такій приватизації не передбачається і участь посередників.