Кримінальне законодавство. Диспозиція та її види. Санкція та її види. Поняття злочину

• встановлення фактичних обставин справи;
• з’ясування змісту ознак складу злочину, передбаченого кримінальним законодавством.

         Кваліфікованим видом злочину, відповідальність за який передбачена ч.2 ст.165 КК України, є злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання непрацездатних батьків, вчинене особою, раніше судимою за ч.1 чи ч.2 ст.165, або ж ст.116 КК 1960р., судимість з якої не знята чи не погашена у встановленому законом порядку. 

         2. Сторож ферми  Чепурний відлучився з чергування  додому і в цей час від  вітру замкнуло електромережу  і ферма згоріла, нанісши збитки 19800 грн. Експертиза встановила, що при своєчасному виявленні вогонь можна було загасити.

         Об’єктом злочинів проти власності є суспільні  відносини, що охороняються кримінальним законом як частина економічних  відносин, як основа економічної системи держави. Відповідно до Конституції України є приватна, державна і комунальна форми власності. Однак цей перелік не є вичерпним.

         Майно, як предмет  злочину має певні ознаки:

         1) юридична – право  на майно належить певному  власнику або особі, якій воно  на законній підставі ввірено, знаходиться в її віданні чи під її охороною. Для винного майно є чужим;

         2) економічна –  майно має представляти певну  матеріальну цінність, мати певну  вартість. Іноді цю ознаку називають  соціальною, оскільки вона означає,  що в майно вкладена праця людини. Цінність, вартість майна якраз і вимірюється цією працею;

         3) фізична – це  предмети, речі, які можна вилучити, привласнити, спожити, пошкодити,  знищити, тощо.

         В даній ситуації можна побачити склад злочини  відповідно до ст.197 КК України, яка передбачає невиконання або неналежне виконання особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, своїх обов’язків, якщо це спричинило тяжкі наслідки для власника майна, – карається штрафом до п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними  роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

         Об’єкт злочину  – право власності, а також належний порядок виконання договору чи доручення щодо охорони чужого майна, який забезпечує право власності. Потерпілий – юридична або фізична особа, майно якої не було збережене. Предмет злочину – чуже майно, що було передане власником під охорону за договором чи дорученням іншій особі або відповідно до обов’язків цієї особи (сторож), яка несе перед власником обов’язок зберігати це майно.

         Потерпілий –  юридична або фізична особа, майно  якої не було змережено.

         Об’єктивна сторона  – невиконання або неналежне  виконання особою, які доручено зберігання чи охорона чужого майна, своїх обов’язків, якщо це спричинило тяжкі наслідки для власника майна. Тяжкі наслідки – оцінювальна категорія, яка підлягає встановленню у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи: неправомірне вилучення у власника, знищення чи пошкодження майна у великих розмірах, у великій кількості чи майна, яке мало надзвичайно важливе значення для виробничої діяльності їх власника чи було сімейною реліквією тощо. Склад злочину – матеріальний. Злочин є закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків – тяжких наслідків для власника майна.

         Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 16 років, якій було доручено зберігання чи охорона чужого майна і яка не є службовою особою, зберігає майно на підставі трудового договору чи спеціального доручення (охоронець, сторож тощо).

         Суб’єктивна сторона злочину – необережність у формі злочинної недбалості або злочинної самовпевненості. При цьому обов’язки щодо охорони майна винними можуть бути порушені як необережно так і умисно. Умисне сприяння особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, заподіянню тяжких наслідків для власника шляхом викрадення, знищення чи пошкодження майна, є пособництвом у вчиненні відповідного злочину і потребує кваліфікації за ч.5 ст.28 і відповідною статтею Особливої частини КК України (наприклад, статтями 185, 194). 

         3. Головач і Денисов  прийшли вночі на будівельний  майданчик і пригрозивши сторожу,  що поб’ють його руками і  ногами, вкрали 5 дошок вартістю 150 грн.

         Об’єктом злочинів проти власності, що охороняється кримінальним законом як частина економічної  відповідальності, як основа економічної системи держави. Відповідно до Конституції України є приватна, державна і комунальна форма власності. Однак цей перелік не є вичерпним.

         Стаття 13 Конституції  України проголошує рівність усіх суб’єктів  права власності перед законом і забезпечення захисту їх прав державою. Тому кримінальне законодавство також охороняє всі форми власності, що існують в Україні.

         Єдність об’єкта  – відносин власності – не виключає того, що безпосереднім об’єктом конкретних злочинів може виступати та чи інша форма власності. Крім об’єкта, злочини проти власності мають також інші об’єктивні і суб’єктивні ознаки.

         В даній ситуації можна побачити склад злочини  відповідно до ст.186 КК України, яка  передбачає грабіж. В ч.1 ст.186 зазначено, що відкрите викрадення чужого майна (грабіж) – карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років. В ч.2 ст.186 зазначено, що грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб, – карається позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років. Також у ч.3 ст.186 зазначено, що грабіж поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдань значної шкоди потерпілому, – карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років. Ч.4 ст.186 – грабіж, вчинений у великих розмірах, – карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років. В ч.5 ст.186 зазначено, що грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою, – карається позбавлення волі на строк від восьми до тринадцяти років із конфіскацією майна.

         Грабіж – це відкрите викрадення чужого майна.

         Об’єктом злочину  є право власності на майно  як фізичних, так і юридичних осіб.

         З об’єктивної сторони  злочин характеризується відкритим  способом викрадення чужого майна, виявляється  у форма:

         1) відкритого викрадення  чужого майна без застосування насильства або погрози його застосування;

         2) відкритого викрадення чужого майна із застосуванням насильства або погрозою його застосування. Відкритим визнається викрадення, що здійснюються у присутності інших осіб, які розуміють протиправний характер дії винного, а він у свою чергу усвідомлює цю обставу. Закінченим злочин вважається з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним.

         Суб’єктом злочину  – може бути осудна особа, яка досягла 14 років.

         Суб’єктивна сторона  злочину характеризується прямим умислом. Мотив – корисливий. Змістом умислу грабіжника охоплюється усвідомлення того факту, що вчинювані ним дії  здійснюються в умовах очевидності  – вони мають відкритий для  потерпілого або інших осіб характер. При цьому винний ігнорує цю обставину.

         Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його:

         1) повторно;

         2) за попередньою  змовою групою осіб;

         3) у великих розмірах;

         4) в особливо великих  розмірах;

         5) організованою  групою;

         6) з проникненням  у житло, інше приміщення чи  сховище; 

         7) із завданням  значної шкоди потерпілому. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

         Використана література: 

    1. Конституція України, Київ – 1996р.

    2. Кримінальне право: Навч. посіб.  Для дистанц. Навчання / М.М. Тітов, А.О. Ляш. – К.: Інститут „Україна”, 2005.

    3. Коташевський О.В. Кримінальне право України: заг. частина; Конспект лекцій в схемах. – Рівне, 2004.

    4. Тихий В.П. Об’єкт злочинів  проти суспільної безпеки // Вісник академії правових норм України. – 1995. – №3.

    5. Віденко В.П. Кримінальний закон,  його тлумачення й застосування: Лекція. – К.: УАВС, 1994.

    6. Коржанський М.И. Про принципи кримінального права України // Право України. – 1995. – №11.

    7. Бєляєв В.Г. Конституційна основа  кримінального права // Удосконалення кримінального законодавства України. – К., 1996.

    8. Музика А.А. Кримінальне право  // Юридична енциклопедія. – К.: Українська  енциклопедія ім. М.П. Бажана, 2003.

    9. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України, – 2001, № 25 – 26, ст.131 (зі змінами та доповненням станом на 1 вересня 2008 року).

    10. Кримінальний кодекс України.  Науково-практичний коментар під  ред.. Потебенька М.О. Т.1. – К., 2001. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

 
ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ „УКРАЇНА” 
 
 
 
 
 
 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА 

З ДИСЦИПЛІНИ: 

„Кримінальне  право” 
 
 
 
 

                                             Виконала:

                                             студентка ІІІ курсу

                                             групи ПР–3

                                             заочної форми навчання

                                             Карповець О.О. 

                                             Перевірив:

                                             Коташевський  О.В. 
 
 
 
 
 
 

 
РІВНЕ - 2008