Автор: Пользователь скрыл имя, 17 Января 2012 в 18:37, реферат
Калькування належить до недостатньо вивчених лінгвістичних явищ. Згадується калькування принагідне як про явище другорядне в працях про запозичення, переклад і міжмовні контакти. У нових підручниках із сучасної української мови (за ред. А.П.Грищенка, М.Я.Плющ та ін.) можна почерпнути не більше того, що було 20-30 років тому.
Також переклад термінів можливий шляхом опису значення. Такий прийом застосовується при перекладі новітніх авторських термінів-неологізмів, які подаються зазвичай в лапках. Наприклад: Today we are all members of many global “non-place” communities – сьогодні ми всі є членами багатьох глобальних спільнот, що не прив’язані до якоїсь певної території.
У випадку, коли словник не дає точного еквівалента тому чи іншому терміну, або ж коли застосування калькування, транслітерації чи описового перекладу недоречне, можливими також є інші прийоми перекладу. Деякі інші трансформаційні прийоми перекладу термінів вимагаються в тих випадках, коли значення того чи іншого терміну для української мови являється новим. Для прикладу можна взяти англійські тексти з різних вузькопрофесійних сфер людської діяльності.
Також можна перекладати терміни, скориставшись прийомом експлікації. Експлікація – коли лексична одиниця мови оригіналу замінюється словом (словосполученням), яке передає його значення. Наприклад термін localized filter, який в даному контексті – контексті з оптичної інтерферометрії перекласти як “локалізований фільтр” чи “місцевий фільтр” неможливо через правила сполучуваності слів в українській мові. Цей термін довелося б перекласти як “фільтр, який працює в рамках кожної точки”.
Незалежно
від ступеня володіння
Висновок
Отже, калькування – це засіб перекладу лексичної одиниці оригіналу шляхом заміни її складових частин (морфем або слів) їх лексичними відповідностями у мові перекладу.
Калька в сучасному українському мовознавстві сприймається не тільки як "буквальний переклад кожної частини іншомовного слова. Термін калька прижився і закріпився в багатьох мовах. Створення лексичних кальок здійснюється переважно за продуктивними в той чи інший період моделями і сприяє активізації потенційних можливостей рідної мови, встановленню нових парадигматичних і синтагматичних відношень, розвиткові полісемії, синонімії.
Термін – це слово або словосполучення з історично умотивованим чи умовно закріпленим значення, що відбиває дане поняття у спеціалізованій галузі знання чи виробництва. Сукупність термінів як лексичних засобів найменування, складає термінологію, що поділяється на номенклатуру і професіоналізми.
Передача термінів українською мовою вимагає знання тієї галузі, якої стосується переклад, розуміння змісту термінів іншою мовою і знання термінології рідною мовою. При передачі науково-технічної та юридичної літератури з іноземної мови на українську важливе значення має взаємодія терміну з контекстом, завдяки чому виявляється значення слова.
Якщо слово вживається як термін у системі іншої спеціальної галузі знань, то в ній воно теж однозначне, семантично чітко відмежоване від тих його значень, що виявляються в поза термінологічному функціонуванні, а також і в термінологічному, але в іншій галузі знань.
Терміни є одиницями мовного і професійного знання, що забезпечують ефективність міжкультурної комунікації. З цієї причини найбільшу практичну значущість при перекладі науково-технічних текстів має еквівалентне переведення термінології.
Розбіжності
в морфо-синтаксичній структурі не
перешкоджають передачі значення виразимого
терміноелементамі інтегральної або диференціальної
ознаки. Все це дозволяє рекомендувати
транскрипцію, транслітерацію і калькірування
(у тому числі із застосуванням граматичних
трансформацій) як прийоми переведення
безеквівалентной термінології. переклад
термінів, що відрізняються по лексичному
складу, є певною практичною складністю:
він вимагає від перекладача як розуміння
значення терміну іноземною мовою, так
і знання термінів рідною мовою і не допускає
калькування.
Список
використаної літератури
1.Клименко Н.Ф. / Українська мова. Енциклопедія. – К.: Укр. енцикл., 2000. – 597 c.
2.Борисова
Л.І. Основні проблеми науково-
3.Даниленко В.П. Русская терминология: Опыт лингвистического описания. – М.: Высшая школа, 1977. – 246 с.