Вступ

    Калькування належить до недостатньо вивчених лінгвістичних  явищ. Згадується калькування принагідне як про явище другорядне в працях про запозичення, переклад і міжмовні контакти. У нових підручниках  із сучасної української мови (за ред. А.П.Грищенка, М.Я.Плющ та ін.) можна почерпнути не більше того, що було 20-30 років тому. Дізнаємося лише, що "особливим різновидом запозичень є калькування (від фр. са1gие - копія) - переклад значущих частин слова: прислівник (лат. аd + vеrbіит), правопис (гр. огthоs + gгарhо)". Або: "Значну кількість становлять лексеми, засвоєні українською мовою шляхом калькування. До них (запозичень) належать суспільно-політичні терміни, слова на позначення соціально-економічних явищ, предметів виробництва та інших реалій, а саме: багатоверстатник, вантажообіг, виробничник, відмінник, вогнегасник, гучномовець, держплан, колгосп, місяцехід, напівпровідник, радіомовлення та багато інших". Отже, калькування розглядається переважно як "точний переклад складових елементів слова поруч із запозиченням як один із шляхів поповнення словника української мови нової лексикою.

    Окремі  факти калькування в старослов'янській  мові розглядаються в працях В.В.Виноградова, Л.П.Єфремова, Ю.С. Сорокіна, М.Д. Шансмогота ін. Латинські лексичні кальки в  німецькій мові досліджував О.Я. Матвєєв, кальки з німецької мов» у російській - К. Флекенштейн, із російської в італійській - М.В. Гачечиладзе, в італійській – А. Лономаренко. У 60-х роках минулого століття з’являється низка праць описового характеру, «свячених вивченню кальок із російської мови в національних мовах колишнього СРСР. Р. Мулліна і Алтабаева досліджують кальки в казахській мові, М. Ахундзянов - у татарській, Н.І. Бажина - в киргизькій, А.А. Савваткова - в марійській, К.Палій - у молдавській, Е. Шаахметов, А. Асланян - в узбецькій. Розмежування різних пів кальок і лексичних запозичень в умовах диктування неспоріднених і неблизькоспоріднених мов не становить особливих труднощів і переважно визначаеться безпомилково.

    Вивчення  калькування з близькоспоріднених в ускладнюється наявністю генетичне спільного лексичного шару, пов'язано з труднощами в межуванні запозичення, калькування і фактів постійного лексико-семантичного розвитку. Разом із тим це ніяк не обмежує можливостей калькування, а, на думку деяких мовознавців, знаки, у близькоспоріднених мовах "більше виражена тенденція до переважання калькування і прямим запозиченням". Такої ж думки дотримуються білоруські :дослідники А.Я. Баханьков і М.І. Круковський. Ї. Семчинський на основі докладного вивчення і узагальнення великого фактичного матеріалу слов'яно-східнороманських контактів приходить до висновку, що процес калькування залежить від спільних рис у структурі контактуючих мов, він полегшується, якщо ці структури типологічно близькі, й гальмується, якщо між ними мало точок гику.

    В українському мовознавстві неодноразово вказувалось (праці Г.І.Їжакевич, В.І.Кононенко, Г.Коломієць, А.А. Москаленко, Л.С. Паламарчук, М. Пилинський, Т.І.Панько та ін.) на активне  поповнення українського словника за рахунок калькування з російської мови. Проте відсутність )ре розробленої теорії калькування не могла не іначитися на стані наукових досліджень цього складного лінгвістичного явища. Ще й досі чітко не визначена лінгвістична сутність калькування, не вироблено загальноприйнятих принципів для характеристики і класифікації кальок. Крім того, нерідко в сучасних працях уживаються терміни калька, калькування з виразним негативним забарвленням. Натрапляємо у періодичних виданнях гасла типу "Обережно, калька!", "Немає звіра страшнішого за кальку" тощо.

    Термін  калька прижився і закріпився в багатьох мовах. Думки Баллі щодо кальки, висловлені на початку XX століття, уточнюються  і знаходять подальший розвиток у дослідженнях зарубіжних і вітчизняних  мовознавців. Аналіз різних думок і поглядів, представлених у наукових працях (Єфремова, Баллі, Вайнрайха, Семчинського, Зорівчак, Флекенштейна, Сорокіна, Шанського та ін.) з теоретичних проблем калькування дає підстави вийти за рамки традиційного підходу до калькування і розглядати це складне лінгвістичне явище як частину дериваційної системи номінації (пор. засоби номінації: слова, фразеологізми, синтаксичні словосполучення). Традиційно відповідно до способу калькування розрізняють кальки лексичні (словотвірні), семантичні, фразеологічні, синтаксичні. У теорії лексичного калькування ключове місце належить словотвірному калькуванню, яке повністю вписується в загальну теорію словотворення з його терміносистемою. Класифікація типів кальок здійснюється на встановленні співвідношення структури, мотивованості та словотвірної моделі кальок і об'єктів калькування. Словотвірна мотивованість лексичних кальок має двобічний характер - семантичний і формальний (афіксація, складання, абревіація) або однобічний - семантичний (семантичний спосіб творення).

    Калька  в сучасному українському мовознавстві сприймається не тільки як "буквальний переклад кожної частини іншомовного  слова". Є й інші міркування, наприклад: "Калька (фр. са1guе - копія) - слово  або вираз, створені питомими мовними  засобами за зразком слів і виразів іншої мови". "Калькування - творення нових слів і виразів шляхом копіювання лексико-семантичних та синтаксичних моделей іншої мови. Напр., складноскорочене слово лікнеп (ліквідація неписьменності) утворене К. відповідно російського вислову ликбез (ликвидация безграмотности)"... Тобто, калькування становить собою свідомий процес і носить творчий характер. Навіть наведений тут приклад - це результат не буквалізму (адже в українській мові є й слово безграмотність), а творчої думки. Дослідники відзначають, що за характером своїх словотвірних компонентів кальки нічим не відрізняються від самостійних мовних утворень даної мови і сприймаються її носіями як звичайні слова рідної мови. Вони заповнюють словникові прогалини, зберігаючи при цьому загальну структуру, граматику, орфоепію української мови. Кальки в українській мові формувалися під впливом багатьох мов: давньогрецької (милозвучний, православний), латинської (милосердя, землеробство), німецької (залізниця, півострів), французької (міжнародний), англійської (хмарочос), польської (вірогідний) та ін. Створені в різні історичні періоди з питомих дериваційно-мотивуючих одиниць, вони органічно вливалися в лексичний склад української мови і сприяли розвиткові її лексико-семантичної системи. Н.Ф. Клименко в енциклопедії "Українська мова" підтверджує, що багато кальок виникло в українській мові під впливом російської ще в минулі століття (землевласник, незалежність, співробітник}, а особливо в радянський період (відмінник, гучномовець, зерносховище, колгосп, радгосп, недільник, криголам, багатоверстатник}. Зауважимо, що цей процес триває і нині.

    Так, ще донедавна в українській мові не було однослівного відповідника до російського слова соискатель. Найповніший  для свого часу й донині словник  подає описово: соискатель (чего) — особа, яка (що) бажає одержати (здобути) (що);

    участиш соискания — учасник змагання на одержання (на здобуття) (чого); претендент -претендент (на що). З практичних потреб у пошуках більш економного однослівного найменування подекуди з'являються не тільки в живому розмовному мовленні, а й у діловому спілкуванні лексичні еквівалентні варіанти:

    пошукач, пошукувач, шукач, пошуківець (пошукова), здобувач. Мовною практикою закріпилося  слово здобувач як нормативна форма, уже засвідчена в Новому російсько-українському словнику-довіднику. Цілком закономірно продуктивний словотвірний тип іменників із загальним значенням особи діяча (виконавця певної дії, названої дієсловом) мотивується основою префіксального перехідного дієслова, а еквівалентні відношення з російськими віддієслівними іменниками на -тель встановлюються в українській мові за допомогою суфікса суб'єктивної семантики -ч /-ач/. Пор.: укр. споживач, користувач, винищувач, викладач, відвідувач — рос. потребитель, пользователь, истребитель. преподаватель, посетитель і под. Відповідноздобувач - той, хто захищає дисертацію, здобуває науковий ступінь, а дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата чи доктора... Усі інші форми (названі вище) -ненормативні кальки. Калькування може здійснюватися шляхом проб і помилок, супроводжуватись іноді появою дублетних найменувань (запобіжник, застережних.), омонімічних (шукач - искатель, шукач соискатель), які в ряді випадків функціонують у мові паралельно, або певний час можуть співіснувати, конкурувати, а згодом розмежуватись у результаті семантичної диференціації. У Російсько-українському словнику складної лексики Святослав Караванський подає до слів искатель і соискатель словникові статті, де засвідчено паралельно слово шукач з омонімічним значенням .

    Аналіз  фактів калькування на основі двомовних (російсько-українських) лексикографічних праць логічно підводить до певних висновків. 

    Лексичне  калькування в сучасній українській  мові становить собою свідому  цілеспрямовану діяльність двомовних  суб'єктів, зумовлену взаємодією лінгвістичних і екстралінгвістичних факторів.

    Калькування здійснюється за словотвірними законами і правилами сучасної української  мови, носить творчий характер.

    Створення лексичних кальок здійснюється переважно  за продуктивними в той чи інший період моделями і сприяє активізації потенційних можливостей рідної мови, встановленню нових парадигматичних і синтагматичних відношень, розвиткові полісемії, синонімії.

    У процесі калькування можлива  поява невдалих, ненормативних кальок типу міроприємство, співпадати, багаточисленний тощо, які заслуговують окремого докладного вивчення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Переклад  термінів 

      Терміни, які служать для точного визначення понять з області науки і техніки  являються найвищим розрядом найменувань. Більшість дослідників признає, що термінологічність – одна з основних стильових рис наукового стилю, інформативне ядро лексики мов науки.

                Говорячи про переклад термінів  з точки зору теорії, можна  наголошувати на тому, що термін  – однозначний; термін не має конотативних значень; він позбавлений синонімів; незалежно від тексту термін перекладається терміном – повним та абсолютним еквівалентом.  Переклад терміна далеко не завжди є простою заміною слова мови оригіналу словом в мові перекладу.

      Термінознавство налічує багато різних класифікацій термінів: за діапазоном застосування, за ознакою, за структурою за будовою тощо. Супераньска А.В. поділяє терміни на: терміни-слова, терміни-словосполучення, багатокомпонентні терміни.

      В перекладацькій практиці під терміном слід розуміти слова та словосполучення, що позначають специфічні об’єкти і поняття, якими оперують спеціалісти певної області науки чи техніки. В якості термінів можуть використовуватись як слова, які застосовуються майже виключно в рамках науково-технічного стилю (asteroid – “астероїд”, depth charge – “глибинна бомба” і т.д.),так і спеціальні значення, які застосовуються і в певній галузі, і в якості загальнонародних слів (dead – “бездієвий”; “нерухомий”; “непід’єднаний”(в електриці); “використаний” (в поліграфії), а не тільки “мертвий”), які мають добре всім відомі загальновикористовувані значення.

      Звичайно, не всі терміни перекладати важко. Деякі з них, справді, однозначні і не мають жодних інших значень  ні в якій іншій сфері. Хорошим  прикладом можуть слугувати такі терміни як echinococcus, karyolysis, walkaway vertical seismic profilling – вуглекислий газ, дієприкметник, кам’яне вугілля та ін. Такі терміни мають точні відповідники, які легко знайти в словниках, наприклад: “dynamic process – динамічний процес”, “A-plant – атомна електростанція”, “abatvoix – акустичний екран”, “lexicology – лексикологія”.

      Інша  справа з розрядом термінів-омонімів, значення яких варіюються, залежно  від сфери застосування. Багатозначність  таких термінів значно ускладнює роботу перекладача, адже вони не завжди перекладаються як повні еквіваленти, більш того навіть не завжди дослівно.

    Труднощі  перекладу термінології заключаються в: неоднозначності термінів, відсутності  перекладацьких відповідників у  випадку неологізмів, національній варіативності термінів

    Переклад  термінів налічує низку проблем. Слід пам’ятати, що з однієї мови на іншу терміни не перекладаються як звичайні слова. Оптимальним є такий  шлях перекладання термінів: “поняття – український термін”, а не “іншомовний термін – український термін”, з якої мови не відбувався б переклад. Тобто пошук терміна-відповідника починається з аналізу властивостей нового поняття. Цілком можливо, що котрась з властивостей “підкаже” іншу назву цьому поняттю, ніж вона є у мові, з якої здійснюється переклад. Якщо поняття грунтується на його найголовнішій властивості чи вдалому порівнянні, то й в інших мовах ці ознаки братимуться за визначальні (наприклад, у комп’ютерній термінології: user – користувач, mouse – мишка, reset – тощо). У таких випадках переклад терміна перетворюється на переклад звичайного слова, що є найпростішим шляхом підбирання власномовної назви до певного наукового поняття.

    Інколи  для знаходження оптимального національного  терміна доцільно зіставити терміни-відповідники з кількох мов і вибрати для перекладу найвдаліший.

    Переклад  термінології здійснюється різними  прийомами, а саме за допомогою таких  міжмовних трансформацій як: лексичих, лексико-семантичнх та лексико-граматичних. Задача перекладача полягає у  вірному виборі того чи іншого прийому в ході процесу перекладу, щоб якнайточніше передати значення  будь-якого терміна. 

    Одним з найпростіших прийомів перекладу  терміна є прийом транскодування. Транскодування – це побуквенна чи пофонемна передача вихідної лексичної одиниці за допомогою алфавіту мови перекладу. Даний прийом являється рідким виключенням в практиці технічного перекладу (наприклад, laser – лазер, діод – diode).

    Терміни також підлягають іншому лексичному прийому перекладу – калькуванню  – передача не звукового, а комбінаторного складу слова, коли складові частини слова (морфеми) чи фрази (лексеми) перекладаються відповідними елементами мови перекладу. Даний прийом застосовується при перекладі складних за структурою термінів. Наприклад: a standard key-combination – стандартна комбінація клавіш, формат рози вітрів – wind rose format.