Видатні українські мовознавці

З кінця 1969 р. І.Ющук почав працювати викладачем української мови на підготовчому відділенні Київського педагогічного інституту іноземних мов (тепер - Київський державний лінгвістичний університет). Тут він написав свій перший посібник з української мови для підготовчих відділень, який, до речі, підтримала й рекомендувала до друку Н.Тоцька. Так доля розпорядилася, що І.Ющук став працювати на ниві рідного Слова.

У Київському педагогічному  інституті іноземних мов І.Ющук пройшов шлях від викладача до професора кафедри російської та української філології. А з утворенням Міжнародного інституту лінгвістики  і права (тепер - Київський міжнародний  університет) завідує в ньому (з  вересня 1996 р.) кафедрою слов'янської  філології.

Нині І.Ющук - визначний авторитет у царині української мови. "Мова, - каже вчений, - найпевніша твердиня нації. Завдяки мові гноблений народ консолідується й починає захищатися. Захищаючи рідну мову, ми захищаємо самих себе ."

З-поміж вагомого наукового  і методичного доробку І.Ющука  особливої популярності зажили підручники та посібники з української мови для середньої школи.

У чому ж новизна його методики, у чому її переваги? Ось  як пояснює це сам автор: "Не правила - основне в підручнику. У центрі уваги повинна бути дитина, її всебічний розвиток. Учневі має бути цікаво працювати з навчальною книжкою. Він, зрештою, повинен повірити в себе, у свої інтелектуальні здібності, творчі можливості. Тому в мене діти самі, на основі спостережень, формулюють граматичні й правописні правила, у п'ятому класі ведуть щоденник, у шостому - складають казки, у сьомому - готують альманах власних творів, у восьмому-дев'ятому аналізують, переказують уривки з високохудожніх творів світової, зокрема й української, літератури. Оце і є розвиток мовлення й водночас мислення".

І.Ющук створив нові програми з рідної мови для середньої школи. У них враховано найновіші досягнення психології й методики викладання мови. Ці програми він забезпечив своїми підручниками.

Коло творчих зацікавлень І.Ющука дуже розмаїте. Він плідно працює на ниві художнього перекладу. В його творчому доробку - переклади з сербської, хорватської, словенської, македонської, лужицької мов.

Захоплюється І.Ющук і  народнопоетичною творчістю південних слов'ян. З його ініціативи видавництво "Дніпро" в 1969 р. випустило невеличку, але дуже цікаву й повчальну книжечку "Прислів'я та приказки народів Югославії", відкривши нею серію "Мудрість народна". А в 1983 р. у видавництві "Веселка" у його перекладі вийшли "Казки народів Югославії". Говорячи про І.Ющука як перекладача, слід зазначити, що він не лише практик, а й теоретик перекладу. Крім того, І.Ющук - автор численних передмов до перекладів зі слов'янських мов, здійснених українськими письменниками, та цілою низкою статей в УРЕ про слов'янські літератури і їхніх чільних представників.

Вражає надзвичайна працьовитість  І.Ющука: невтомний на науковій ниві, у створенні підручників для загальноосвітніх шкіл і вищих навчальних закладів, у галузі художнього перекладу, провадить велику громадську роботу в різних товариствах всеукраїнського значення, часто виступає з доповідями на наукових конференціях, є одним з ведучих телепередач про мову. А ще довготривала викладацька робота.

Понад два з половиною  дисятиліття віддано Київському педагогічному інститутові іноземних  мов і вісім - Київському міжнародному університету, де читає лекції з  теоретичних курсів, а також веде семінарські і практичні заняття.

У вченому-патріотові І.Ющукові гармонійно поєднується гострий розум і щедре, відкрите людям серце. Він несе їм слово правди про Україну, її культуру, мову.

Отже, українське мовознавство існувало й існватиме завдяки  самовідданій праці її видатних учених, які щиро люблять рідну мову і наукову діяльність, які безперервно працюють над її вдосконаленням і розвитком. Шануймо ж їх, знаймо їхні імена і пам'ятаймо, адже вони працювали і працюють для нас - для синів і дочок українського народу.