Український живопис у ХІХ столітті

З кінця XIX сторіччя в українському жанровому живописі все частіше з'являються твори, присвячені життю середніх верств населення міст. На міську тематику писав картини і Микола Пимоненко, особливо останні 15 років життя. Наприклад, полотно «Рада» (1909) дає уявлення про буденність, прозаїчність життя міських обивателів. У картині «Зустріч з земляком» (1908) Пимоненко торкається актуальної на той час проблеми антагоністичної протилежності між містом і селом.

Художня діяльність Пимоненка ще за його життя дістала визнання, схвальну оцінку прогресивних російських і українських діячів культури (В. Стасова, М. Мурашка, І. Рєпіна та ін.).

Картинам Пимоненка властиві глибокий гуманізм, народність. Вони свідчать про  прекрасне знання художником життя  українського народу, вміння бачити і  передавати красу і поезію його життя.

Як майстер побутового живопису Пимоненко належить до видатних українських  митців XIX — початку XX сторіччя. Твори  Пимоненка зберігають свою художню  цінність і значення для розвитку українського живопису і в наш  час.

4. Життя та творчість О.Х. Новаківського

Олекса Новаківський - то ціла епоха  в українському малярстві кінця  ХІХ - початку XX століття. Творчість  художника являє собою літопис  буднів, своєрідне дзеркало життя  західно-українського суспільства. За свідченнями його сучасників, він належав до тих художників, які не люблять працювати у тиші своїх майстерень, віддалені від реальності, замкнені у власному світі.

Вже у ранній період творчості художник створив значну кількість полотен, що засвідчили появу в українському образотворчому мистецтві визначного живописця. Один із кращих його творів - пейзаж "Весна в Могилі" (1911), в якому митець передав стан весняного пробудження природи.

О.Х.Новаківський - художник-інтуїтивіст. Часи творіння для нього були свого роду містичним дійством, під час якого не просто фіксувалося бачене, а з елементів чуттєвої реальності синтезувалася інша, духовна, суть світу. Кожен образ Новаківський народжував у стані крайнього напруження духовних і фізичних сил, прагнучи, щоб його образи промінились сакральним натхненням, щоб очищали і піднімали людину над станом буденної свідомості.

У всьому українському живописі кінця XIX - початку XX ст. не було митця, який міг  би зрівнятися з О.Х.Новаківським у  майстерності колористичного вирішення  живописних полотен. Палітра його настільки багата й насичена дзвінкими кольоровими сполученнями, що живопис мимоволі асоціюється з музикою. "Музикальність" творів О.Новаківського була тією визначальною рисою, що викликала найбільше визнання і захоплення його сучасників.

Діяльність мистецької школи Новаківського дозволяє розглядати її сьогодні як унікальне явище. Це був не тільки перший в Галичині мистецький заклад із чіткою українською національною орієнтацією, а й активний осередок духовно-мистецького життя, який і в наступні десятиліття мав широкий резонанс у діяннях української культури не тільки в Україні, а й у багатьох країнах Західного світу.

ВИСНОВКИ

Опрацювавши коло фахової літератури, присвяченої мистецтву українського живопису ХІХ століття, ми дійшли наступних висновків:

1. Відхід від академічного впливу, поява нових антиакадемічних віянь, які приносять зміни у реалістичне бачення природної краси
2. Невимушене зображення широкого простору з усіма акцентами світла, та передачі повітря.
3. Відбувається переосмислення європейських ідей щодо природи, та тлумачення їх з точки зору українського живопису, вносячи своє бачення та свої традиції у пейзажний живопис.
4. Нове колористичне вирішення живописних полотен відповідає зразкам реалістичного бачення природи.
5. Використання нових засобів, щодо зображення соціально забарвленої жанрової картини.
6. Висвітлення натури, та реалістична інтерпретація навколишнього середовища з усіма його нюансами.
7. Присутність зображення людини і так званного індустріального простору.
8. Подолання умовностей пейзажного тла та зображення природи в динаміці, в нерозривному зв’язку з людськими думками й переживаннями.
9. Появлення не тільки реалістичних, але й також інших напрямків, таких як символізм та модерн.
10. Звернення митців здебільшого до побутового жанру.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Альохін А. Д. Изобразительное искусство. - М.: Просвещение, 1984. – 160с.
2. Асєєва Н. Ю. Українсько-французькі художні зв’язки 20-30-хроків ХХст. - К.: Наукова думка, 1984. – 125с.
3. Асєєва Н. Ю. Українське мистецтво і європейські художні центри. - К.: Наукова думка, 1989. – 385с.
4. Білецький П. Скарби не тлінні. Українське мистецтво у світовому художньому процесі. - К.: Мистецтво, 1974. – 190с.
5. Говдя П. І. Українське мистецтво другої половини ХІХ — початок ХХст. - К.: Мистецтво, 1964р. – 43с.
6. Негельовський Ю. П., Степовик Д. В., Членова Л. Г. Українське мистецтво. -К.: Радянська школа, 1976. – 132с.
7. Жаборюк А. А. Український живопис останньої третини ХІХ — початку ХХ ст. - К.: Либідь, 1990 р. –310с.
8. Журавель О. Соціальна роль пейзажу в українському станковому живопису другої половини ХІХ століття // Образотворче мистецтво. – 1977.– №4. –С.26-28
9. Лобановський Б. Б., Говдя П. І. Українське мистецтво другої половини ХІХ –початку ХХ ст. Нариси з історії українського мистецтва. - К.: Мистецтво, 1989. – 206с.
10. Яворська Н. В. Пейзажна барбізонська школа. - М.: Мистецтво, 1962. – 347с.