Старий театр. Становлення та розвиток драматургії в давній українській літературі

Лаврівський підняв свій проект також у товаристві «Руська бесіда» у Львові й добився тут його реалізації. «Бесіда» призначила окремий «театральний відділ», до якого ввійшли Товарницький, Лаврівський, Гавришкевич і Згарський, і цей комітет почав передусім збирати фонди на театр. Вислід був несподіваний: пожертви попливли звідусіль, навіть від найбідніших селян. У січні 1864 р. «Бесіда» уклала угоду з Омеляном Бачинським із Житомира (він був родом із Галичини, свояк Лаврівського), про ведення вистав на протязі року. Новонастановлений директор узявся організувати трупу, котра спочатку мала складатися з молодих аматорів, талановитіші з яких мали діставати грошову винагороду. Святкове відкриття театру відбулося 29 березня 1864 р.

Із кінцем грудня 1864 р. театральна трупа Бачинського виїхала до провінції й давала вистави в Самборі, пізніше з Самбора театр поїхав до Перемишля, де ним зайнявся Василь Ковальський. У Перемишлі театр дав 20 вистав.

У травні 1865 р. театр повернувся до Львова й перебував тут до червня. За той час виставив кілька новинок, як наприклад перероблена на мелодраму «Преціоза» Вебера, «Цигани» Коженьовського та «Настася» В. Ільницького з музикою М. Вербицького. Але успіх був уже менший. В жовтні 1865 р. прийшло до розвалу: Бачинський у Стрию розв’язав театр і з кількома акторами виїхав на Поділля, до Кам’янця.

Цей перший галицький театр залишив по собі добрі спогади. Він мав чисто український характер; зі сцени віяло українським духом. Оповістки друкували кулішівкою, дирекція в перепису вживала українську мову. Таким чином наш театр у перші роки свого існування був чи не найбільш проречистим свідченням духовної й культурної єдності із Наддніпрянською Україною.

1874 р. «Бесіда» віддала театр Теофілі Романович. Вона до кінця 1880 р. вела директуру, що записалася як краща доба в історії розвитку театру. В першій половині 1875 р. Тут гралиМарко Кропивницький та Плошевський.

Кропивницький грав багато визначних ролей, співав у перервах народні пісні, та довго не витримав в умовах галицької нужди й повернувся на Наддніпрянщину, де йому судилося відіграти визначнішу роль в історії розвитку українського театру. Як драматичний актор Кропивницький зв’язався з галицькою сценою довше. Тут виставляли його твори «Актор Синичка», «Пошились в дурні», «Невільник», «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Глитай», «Перехитрили», «Пісні в лицях», «Вій», «Доки сонце зійде...», «Дві сім’ї».

У 1881 р. Театр повернувся  Омелянові Бачинському. Та Бачинський, що за останні 7 років вів свій власний театр і серед невимовно важких умов об’їздив із ним найтемніші закутини, не втримався довго при кермі.

На рік 1882 «Бесіда» передала управу театру спілці — Іван Біберович та Іван Гриневецький.  Обидва вони взялися сміливо за справу та постійно здобували собі щораз більшу симпатію публіки й визнання преси не лише своєї, але й чужої. Після чотирьох років нової управи Іван Франко писав про театр: «Театр панів Гриневецького і Біберовича в теперішнім стані сміло може рівнятися з найліпшими провінціональними театрами, які коли-небудь у нас були. Режисером є Гриневецький, чоловік не тільки талановитий, але й посідаючий зовсім поважне фахове образування. За його старанням кожна штука появляється на сцені добре вистудійована і старанно виконана, що з похвалою підносить навіть львівська польська преса, котра послідніми часами — треба признати — ніколи вже не виступала ворожо проти жодного з руських театрів...». Дирекція Гриневецького й Біберовича тривала сім років.

Видатним майстром драматургії на Західній Україні був І. Я. Франко. Він створив класичні зразки соціально-психологічної драми, народної комедії, романтично-легендарних творів на історичному матеріалі та ін. У своїх п’єсах Франко першим серед західноукраїнських драматургів стверджував реалізм і народність.

Висновки

Отже, у нашій роботі ми розглянули основні етапи становлення українського театру та особливості розвитку драматургії. Ми з‘ясували, що витоки театральної справи сягають давніх часів, коли люди поклонялися поганським богам – їхні обряди і стали першими театральними ігрищами.

Важливим фактором у розвитку старого  театру була присутність запрошених акторів скоморохів із Візантії, які відкрили сторінку костюмології в українському театрі. Під впливом Візантії також відбулося введення релігійної літургійної драми в українське мистецтво.

Головною особливістю драматичної  літератури Середньвіччя було те, що твори, які виставлялися, відтворювали тогочасні події, були тісно пов'язані з народною творчістю та народним гумором, сприяли початку українського театру.

Що стосуєтся розвитку нового театру, то незважаючи на утиски царського уряду, які були направлені на заборону української мови, театральне мистецтво і драматургія досягли достойного рівня розвитку. Він був досягнутий завдяки діяльності видатних письменників і майстрів сцени, які просували театральну справу. Серед них такі драматурги та театральні діячі як М. Кропивницький, І. Котляревський, Г. Квітка-Основ‘яненко, М. Старицький, І. Карпенко-Карий, такі відомі актори як  Заньковецька, Загорський, Позняченко, Науменко, композитор і театральний діяч М. Лисенко.

У другій половині дев‘ятнадцятого  століття значні зміни відбулися у розвитку театрального мистецтва Галичини. 29 березня 1864 р. Було започатковано український професійний театр «Руська бесіда» на базі культурно-мистецького гуртка у Львові, який очолив О.Бачинський. Багато зусиль для розвитку театральної культури Східної Галичини доклав І.Франко.  

Список використаної літератури

1. Історія української культури /За загал. ред. I. Крип'якевича. — К.:Либідь, 1994.— 656 с.
2. Корінний М. М., Порапов Г. Г., Шевченко В. Ф. Короткий термінологічний словник з української та зарубіжної культури.— К., 2002.— 214 с
3. Маланюк Е.Нариси з історії нашої культури. – К.: АТ „Обереги‖. 1992. – 80 с.
4. Попович М. В. Нарис історії культури України. — К., 1998.— 765 с.
5. Чарнецький С. Театр. // Електронний ресурс: [Режим доступу] -  http://litopys.org.ua/krypcult/krcult50.htm

6. Чарнецький, С. Нарис історії українського театру в Галичині / С. Чарнецький. - Львів : Накладом фонду ”Учітеся, брати мої”, 1934 (З друк. Наук. Т-ва ім. Шевченка у Львові). - 253, [2] с. : іл., портр.