Хореография

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

КАФЕДРА ХОРЕОГРАФІЇ 
 
 
 
 
 

ХОРЕОГРАФІЧНЕ МИСТЕЦТВО – ОДНА З ФОРМ ЕСТЕТИЧНОГО  ВИХОВАННЯ 

Реферат 
 
 
 
 

Виконавець:                                                                      Клименко Анна

                                                                                            студентка І курсу,

                                                                                            131 групи.

                                                                                            Хореографія. 

Викладач:                                                                           Білоусенко І.В. 
 
 
 

Херсон 2010

      ЗМІСТ

1. Вступ
2. Художнє виховання як складова частина естетичного виховання
3. Хореографічне мистецтво в естетичному вихованні та творчому розвитку дітей
4. Музично-естетичне виховання, як невід’ємна частина хореографічного мистецтва
5. Висновок

1. Вступ

     Важливою  складовою всебічного гармонійного розвитку особистості є естетичне  виховання.

     Естетичне виховання – складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.

     Методологічною  засадою естетичного виховання  є етика – наука про загальні закономірності художнього освоєння дійсності людиною, про сутність і форми відображення дійсності й перетворення життя за законами краси, про роль мистецтва в розвитку суспільства.

     В умовах демократизації суспільних відносин, змін в соціально-економічній галузі, культурі та освіті, особливої значимості набувають питання художнього виховання підростаючого покоління.

     У суспільстві виростає потреба у  високоінтелектуальних творчих  особистостях, здатних самостійно вирішувати труднощі, які виникають приймати нестандартні рішення і втілювати їх у життя. Все це вимагає розробки нових методів виховання підростаючого покоління і веде за собою не традиційність підходів до художнього виховання – як основи подальшого удосконалення особистості.

     Найбільший інтерес в цьому плані представляють вихованці початкового рівня навчання, оскільки саме у цьому віці закладається основа особистості, відбувається орієнтація на розвиток духовності, самореалізації, самовираження і формується світовідчуття, необхідні у подальшому житті.

     Хореографічна творчість є одним із засобів  всебічного розвитку особистості. Продуктивність художнього виховання дітей засобами хореографії зумовлена синтезуючим  характером хореографії, яка об’єднує в собі музику, ритміку рухів. Саме хореографічне мистецтво успішно реалізує розвиток зорових, слухових і рухових форм чуттєвого і емоційного сприйняття світу, знімає розумову втому і дає додатковий імпульс для розумової діяльності.

     Старші  дошкільники і молодші школярі (діти, які складають групи початкового рівня навчання в дитячому хореографічному колективі), рухливі й імпульсивні від природи, особливо мають потребу в заняттях хореографії, однак в силу віку вони менш працьовиті, ніж діти середнього і старшого шкільного віку, менш зібрані, зосереджені і наполегливі, неуважні і легко відволікаються. Тому важливо знати і враховувати специфіку роботи з ними, щоб не тільки одержувати максимальний результат від занять, але і менше стомлювати дітей, сприяти розвитку їхнього здоров’я. Педагоги, які враховують вікові особливості початківців, допоможуть дітям, що займаються танцювальним мистецтвом, пізнати красу і силу свого тіла, розвиватися фізично, оволодівати професійними навичками танцівника в зіткненні з музикою, з народним фольклором, та сприятимуть творчому розвитку своїх вихованців. Актуальність теми. Зміни, що відбуваються в соціально-економічній, політичній та культурній сферах України, актуалізують проблему всебічного гармонійного розвитку дитини. У її вирішенні суттєве місце належить питанням, пов’язаним із залученням підростаючого покоління до естетичного досвіду людства, освоєння й використання естетичних цінностей, активної художньо-творчої діяльності. Саме тому важливого значення набуває процес естетичного виховання дітей і молоді. Актуальність хореографічного мистецтва в системі засобів художньо-естетичного виховання зростає у зв’язку із загостренням проблем виховання цілісної особистості. Заняття хореографією не лише вчить розуміти і створювати прекрасне, а й розвиває образне мислення, фантазію, творчу уяву. Хореографічна діяльність водночас сприяє фізичному розвиткові та здоров’ю вихованців; виховує красу рухів, пластичність тіла, правильність постави, гармонійність ходи, жестів, культуру поведінки.

     Актуальність  проблеми, її недостатнє вивчення й висвітлення в науково-педагогічній літературі, необхідність теоретичного обґрунтування, розробки методичних рекомендацій щодо успішного вирішення окреслених питань на практиці зумовили вибір теми нашого реферату – «Хореографічне мистецтво – одна з форм естетичного виховання».

      Багато  дослідників розглядають виховний вплив танцю у зв’язку з  його значним фізично-культурним та духовно-культурним потенціалом, що сприяє всебічному розвитку дитини. Естетичне  виховання засобами ритміки та хореографії  висвітлено у працях Є.Б.Абдуліної, Б.В.Асаф’єва, А.Р.Верещагіної, Д.Б.Кабалевського, К.В.Тарасової, В.І.Шпак та інших. 
 

     2. Художнє виховання як складова частина естетичного виховання 
 

     Важливою  частиною естетичного виховання  є художнє виховання, яке використовує в якості виховного впливу засоби мистецтва. Воно формує спеціальні здібності і розвиває обдарування в певних його видах – образотворчому, музичному, вокальному, хореографічному та ін.

     Художнє виховання, на думку М.М Берлянчик та Л.І. Боровікова – багатовекторний вплив на особистість учня на підставі цілеспрямованого розвитку здібностей його адекватно розуміти й творить самому. Таким чином, залучення дитини до мистецтва набуває статусу своєрідного розвитку. Тому використання основного педагогічного терміну «виховання», має під собою наукове підґрунтя, тому, що мова йде про цілеспрямований та організований процес оволодіння основами художньої культури за умов набуття знань про мистецтва, навчання роботи з їх специфічним матеріалом та вміння адекватного сприйняття й оцінки ідейно-образного змісту, виду, форми, жанрів різноманітних мистецьких творів.

     У наш час зростає роль цілеспрямованого художнього виховання. Акумулюючи в  собі різноманітні аспекти пробудження  творчих сил і здібностей людини до вдосконалення дійсності, воно здатне виступити дієвим засобом формування духовного світу молоді.

     Сутність  виховання полягає у впливі на розвиток особистості. Виховання виявляє  природні здібності людини, створює  умови для їх реалізації і формує систему здібностей до творчої діяльності. Сутність естетичного виховання – цілеспрямоване формування і розвиток підходу людини до світу з потребою в удосконаленні, прилучення її до споживання і творення цінностей художньої культури суспільства. Саме з цих об’єктивних потреб іде соціальний запит, замовлення вихованню формувати особистість, здатну жити цими художніми цінностями.

     Вчити людину відчувати (переживати), розуміти художні  цінності і творити  за законами краси  – це основні завдання художньо-естетичного  виховання.

     Найефективніше  естетичне виховання та естетичний розвиток дітей здійснюється у процесі художньо-творчої діяльності в позашкільному навчальному закладі, під час якої вони набувають здатності сприймати й оцінювати мистецтво, розуміти його образну мову, отримувати насолоду від спілкування з ним.

     Тому  колектив став тим осередком, де успішно  й ефективно проводиться художньо-естетичне  виховання дітей завдяки впровадженню у навчально-виховний процес системи  специфічних видів діяльності, зокрема  хореографії. В художньому колективі  вихованці не просто переймають чийсь досвід, а набувають власний у творчій діяльності за участю педагога та інших дітей, складають власне розуміння життєвих цінностей. 
 
 
 
 
 

3. Хореографічне мистецтво в естетичному вихованні та творчому розвитку дітей 
 

      Серед багатьох форм художньо-естетичного виховання підростаючого покоління хореографія посідає особливе місце. Хореографічна діяльність водночас сприяє фізичному розвиткові та здоров’ю вихованців; виховує красу рухів, пластичність тіла, правильність постави, гармонійність ходи, жестів, культуру поведінки. Хореографічне мистецтво здатне задовольнити прагнення особистості до естетичного зростання, поєднати її внутрішній і зовнішній світ, активізувати творчу уяву та емоційні реакції дитини. Хореографія, що спирається на музично організовані, умовні, образно-виразні рухи людського тіла, сприяє формуванню емоційної сфери особистості, втіленню в танцювальних рухах особливостей її характеру, формуванню в неї духовних цінностей.

     Найефективніше  естетичне виховання та естетичний розвиток дітей здійснюється у процесі художньо-творчої діяльності в позашкільному навчальному закладі, під час якої вони набувають здатності сприймати й оцінювати мистецтво, розуміти його образну мову, отримувати насолоду від спілкування з ним.

     Для вирішення проблеми естетичного виховання підростаючого покоління використовуються різноманітні засоби, форми, прийми, технології на основі усіх видів мистецтва. Одним із таких засобів є хореографія.

Відомо, що ще здавна танець був засобом вираження  почуттів та емоцій людей. Відокремившись від прямого зв’язку з обрядами, де він мав насамперед релігійно-магічний зміст, танець набув значення мистецтва, що втілює красу людського тіла, різноманітний душевний стан. Природа танцю образна і має за основу узагальнення багатоманітних „пластичних мотивів”, відібраних із реального життя рухів, які організуються за законами ритму, симетрії, орнаментального узору. Танець органічно пов’язаний з музикою, яка посилює виразність танцювальної пластики, дає йому емоційну ритмічну основу.

     Ученими підкреслюється, що за допомогою рухів  дитина пізнає світ: рухаючись під  музику, вона вчиться повнішому її сприйняттю, завдяки чому отримує  певні враження від музичних творів. При цьому у дітей розвивається загальна музикальність, творча уява, поступово формується художній смак, розвиваються спеціальні здібності музично-рухового виконавства.

Треба зазначити, що танцювальне мистецтво, як ніщо інше, передбачає культуродоцільність, тобто  „відкритість” різних культур. З  огляду на це особливого значення набуває знайомство дітей з народним танцем, що, як і кожний витвір народного мистецтва, є „плодом народної творчості, уособленням його смаків і вподобань, дзеркалом національних особливостей художнього мислення народу”. Виходячи з цього, використання танців різних народів у процесі організації танцювальної діяльності дітей старшого дошкільного віку, на наш погляд, сприяє створенню умов для найбільш повного (з урахуванням віку) ознайомлення дошкільників з розвитком культури сучасного суспільства. Цей аспект естетичного виховання у процесі танцювальної діяльності потребує насамперед знань у галузі національної культури. Такий підхід, на наш погляд, дає змогу дошкільнику побачити та зрозуміти єдність національної танцювальної культури із світовою, сприяє формуванню різних пізнавальних інтересів, пробуджує чуттєвість, а також створює умови для розвитку танцювальної творчості.

     Поряд з цим у сучасній національній освітній системі спостерігається  стійка тенденція впровадження в навчально-виховний процес середніх загальноосвітніх закладів (традиційні загальноосвітні школи, ліцеї, колегіуми, гімназії, навчально-виховні комплекси) уроків хореографії. Хореографія не входить до складу обов’язкових навчальних предметів загальноосвітніх закладів, проте в практиці початкової школи набуває широкого розповсюдження й викладається як додатковий предмет, завдання якого спрямовані на духовний та фізичний розвиток особистості кожної дитини.

     Аналіз  змісту естетичного виховання на уроках хореографії в початкових класах загальноосвітніх шкіл показав, що цей процес відбувається без належного програмно-цільового та методичного забезпечення, створення відповідних педагогічних умов. У зв’язку з цим виникає низка суперечностей, які потребують вирішення на науковому рівні. До них можна віднести суперечності між: розумінням необхідності естетичного виховання особистості кожної дитини в теорії педагогіки та відсутністю єдиного підходу до використання хореографічної діяльності для забезпечення означеного процесу в шкільній практиці; потенційними можливостями хореографічної діяльності в забезпеченні естетичної вихованості особистості дитини та відсутністю теоретично обґрунтованих педагогічних умов ефективної організації процесу естетичного виховання; використанням у загальноосвітніх школах традиційних форм і методів хореографічної діяльності та потребою застосування ефективних методик, що забезпечують естетичний розвиток і емоційно-творче виявлення особистості дитини.